Люди

Андрій Возницький про дизайн інтер’єру, скульптуру та ставлення до роботи

15 Грудня 2015 4 238

Днями в Ужгородському пабі Lab Pub відкрили виставку скульптурних панно Андрія Возницького, який розробляв дизайн інтер’єру закладу. Ми одразу вирушили туди, щоб глянути роботи скульптора і поспілкуватися із ним. Далі – пряма мова.


Я народився у Львові, навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша, згодом – у Львівській академії мистецтв на відділенні "Скульптура". Так склалося, що кілька поколінь моєї сім’ї займаються мистецтвом. Колись дідусь був директором Львівської картинної галереї, зараз – мама. Мене не обмежували у виборі професії, але я свідомо теж вибрав мистецтво – скульптуру.

Близько 20 років я живу в Ужгороді. І приблизно стільки ж часу я займаюся дизайном інтер’єру. Так склалося, що ця справа приносить і задоволення, і непоганий прибуток. А скульптура – це швидше просто хобі, заняття для душі, те, чим займаюся поміж основною роботою.


Про експозицію


Мене з дитинства надихають комахи, був період, коли я їх навіть колекціонував. Мене захоплює їхня конструкція, загадкова форма, те, як її можна передати. У своїх скульптурах я не намагаюся точно відтворити форму і структуру певної комахи – я переосмислюю її форму і відтворюю щось найбільш характерне у скульптурах. Зараз у моїй колекції близько 40 таких виробів, тут знаходиться тільки частина. Спочатку я створював скульптури із кераміки на дерев’яних основах, згодом додав вітражні крила і почав створювати їх на бронзових основах. В моїй роботі мені допомагає дружина – створює вітражні крильця.

Цікаво, що коли я починав робити такі скульптури, я задумувався швидше про форму, а не про зміст. Але з часом мене почали запитувати про їхнє значення, символізм. І виявилося, що багато із комах, котрих я відтворив у скульптурах, є символами чогось доброго, позитивного. До прикладу, жук-олень здавна символізував захист від лихого – талісман у вигляді його ріжок навіть чіпляли дітям на шиї.


Про дизайн інтер’єру


В дизайні я вже досить довго. Спеціальної освіти не маю, зате протягом усього часу читав та читаю професійну літературу. А основний вчитель у цій справі – практика. Я проектував ресторани, готелі, приватні будинки.

Мені подобається бути максимально вільним у своїй роботі: коли замовник не обмежує у діях, довіряє думці і досвіду. Іноді буває таке, що на початкових етапах роботи замовнику може щось не подобатися, але в результаті він завжди залишається задоволеним. За роки роботи я навчився бачити те, що потрібно саме цій людині, створювати інтер’єри, котрі подобатимуться і будуть актуальним не рік, а набагато довше.

Якщо говорити про ознаки, принципи якісного дизайну, то я б виділив кілька: лаконічність, атмосфера, дух місця і конструктивність. Бо ж дизайн – це не тільки естетика, це і правильно прорахований функціонал, технічні аспекти. Дизайн інтер’єру створюється за принципом побудови людського тіла – спочатку скелет, потім кровоносні судини, потім внутрішні органи і м’язи, і тільки потім шкіра.

А основний принцип роботи у різних сферах, не тільки у дизайні – це любов до того, що ти робиш. Я дотримуюся думки, що хороший результат може бути тільки у справі, яку ти любиш, яка тобі цікава. Бо зроблене із любов’ю не може бути поганим, тому в результаті з’являються і гроші, винагорода за роботу.

Катя Брижань, Varosh

Фото: Маріан Логойда та із особистого архіву Андрія

0 #