Маленька ужгородка Естер мала змогу порівняти рідний український садочок із закордонним. Її тато, Мар’ян, ветеринар за професією, два роки тому отримав контракт на роботу в Данії, і вся родина переїхала з ним. Уже за два місяці Естер пішла в садочок.
В українському дитсадку вона вже бувала і їй все подобалось. Але те, що її чекало в Данії, виявилось дивовижною і неочікуваною пригодою. Адже багато в чому звичні там речі у вихованні дітей кардинально відрізняються від українських традицій.
У чому особливості дитячих садочків Данії нам розповіла мама Естер, ужгородка Анжеліка Клайзнер.
Далі — пряма мова.
“Як ми обрали лісовий садочок”
У Данії типовими є як звичайні садочки, так і лісові. Відповідно, і перед нами постав вибір: щоранку возити дитину в село або ж обрати варіант поруч. Ми ж із Закарпаття, товаришуємо з горами. Тому зупинилися на лісовому.
У данських садочках діти завжди проводять дуже багато часу на подвір’ї. А якщо він лісовий, то за день в приміщенні вони не знаходяться практично ніколи. Виняток: заняття з підготовки до школи чи критично погана погода. Дощ, вітер, сніг — вони завжди гуляють. Хіба в сильну грозу можуть завести їх в приміщення, але це буває дуже нечасто.
При вступі нам відразу повідомили про необхідність забезпечити дитину непромокаючим комбінезоном, що захищає від снігу та дощу. Гумові чоботи, звичайні та утеплені, дощовий одяг, термоодяг — все це необхідно купити.
Про групи
Розподіл на групи в Данії, по суті, такий як у нас: молодша, середня, старша. Але на подвір’ї діти гуляють всі разом.
За списком у нас було 20 дітей. Для Данії це вважаються великі групи. Щоправда, я ніколи не бачила, щоби стільки дітей були присутні.
Щодо вихователів, то там зовсім інша система, ніж у нас. За групою офіційно закріплено два вихователі, але ніколи не було такого, щоби тільки вони були й більше нікого. Естер комунікувала з усім персоналом садочку. Два офіційних вихователі могли взагалі знаходитись в приміщенні, а за нашими дітьми на вулиці приглядали педагоги з інших груп. Одразу за всіма. Причому завідуюча не тільки організовує весь навчальний процес, але також постійно знаходиться поруч. Вона часто грала таку роль, що можна було й не здогадатися, що це завідуюча: переодягалась в різних персонажів, влаштовувала вистави, прибирала, замітала.
Ще було дуже багато волонтерів: тих, хто хотів спробувати себе в професії або вже вчився на педагога і проходив практику. Наскільки я зрозуміла, студенти на практиці перший тиждень просто спостерігали за роботою в садочку, далі їм давали більше обов’язків, а якщо практика триває півроку, то останні тижні вони вже брали на себе всі обов’язки вихователя.
Розпорядок дня
Робочий день на багатьох виробництвах починається о сьомій ранку, а завершується о третій. Тобто діти вже о 7.30 — в садочку, а після 15.00 їх забирають. Зранку дітям давали поїсти кашу і поки темно та холодно, вони гралися. Далі їх на весь день виводили на вулицю.
Їли діти зазвичай на вулиці. Тільки якщо погода була вкрай поганою, то могли пообідати всередині. На території — невелика будівля з відносно маленькими кімнатами. Там був один довгий стіл на всіх і вони сідали, як велика родина, їм клали каструлю з їжею і ділили на всіх. Бували в раціоні і сосиски, і піца.
Поняття обіднього сну після молодшої групи вже нема, діти в садочках не сплять. Я думаю, це тому, що взимку рано темніє і пізно світлішає. Вони лягають раніше спати, але й встають рано.
У комбінезоні, в якому дитина приходить в садок, неможливо повертатися додому. До кінця дня він неймовірно брудний. Вважається, що чим бруднішою повертається дитина із садочку, тим краще вона провела день. Їм дозволяли копатися в землі та калюжах. Була насипна гірка, з якої вони скачувались кубарем. Узимку, коли не було снігу, вони валялись в бруді. А для малювання їм видають спеціальні чохли, щоби не боялися замаститись фарбою. Хоча, ніхто й не боїться, що діти забрудняться. Там взагалі нема такого, щоб дітей сварили за те, що вони брудні.
Бувало оголошення: завтра в нас день біговелів. Усі приходять з біговелами і ганяють територією весь день. Або: будемо стріляти з лука. Наробили луків та стріляють. Причому якщо чогось робити не хочеш, то тебе не змушуватимуть. Хіба щодо основних правил: зараз ми йдемо їсти або всі їдемо на екскурсію.
А ще Естер постійно пахла вогнищем. У садочку часто розкладали багаття.
Безпека — це про те, щоби не виходити на дорогу. Але забити цвях молотком у садочку — це вважається нормальним. Як і пиляти дрова. Звісно, вони слідували певним правилам. Коли розпалювали багаття, то підкидати гілку у вогонь можна тільки з вихователем, не всі відразу. Деколи мені було не по собі, коли я бачила, що вона бере ніж до рук (який вдома я їй ще не давала) і загострює ним гілочки. Кілька разів бувало таке, що приходила додому і показувала, що порізалась. Але жодних серйозних травм ні разу не було.
Діти практично “не хворіють”?
У Данії зовсім інший підхід до хвороб. У будь-якій незрозумілій ситуації вони п’ють водичку і чекають, поки пройде. Для того, щоби тебе прийняв сімейний лікар чи направив до іншого спеціаліста, в тебе має бути дуже висока температура. Не 38 і навіть не 40.
38 температура — це в Данії не показник, щоби не йти в садочок. Діти сопливі, з кашлем — всі в садочку і це сприймається нормально. Буде так кашляти, що страшно слухати — дадуть попити водичку і все. При тому, що я з тих мам, які не поспішають годувати дитину ліками, по-моєму, я була найбільш істеричною в цьому садочку, бо я могла дати дитині з собою таблетку від горла, якщо бачила, що воно почервоніло. На мене дивилися зі здивуванням: навіщо, хай п’є водичку і дихає свіжим повітрям.
Про карантин
У 2020-му закрили відразу все. І місяць ми не ходили в садочок. Але справа в тому, що садочки в Данії завжди платні. Ціна залежить від коммуни. Ми мали платити 2500 крон (300 євро на місяць). Тож усі батьки всієї країни почали обурюватися і за місяць карантину всі садочки відкрили, хоч і з певними обмеженнями. У нас — лісовий, тому обмеження були незначні: потрібно було підводити дітей до паркану і передавати їх вихователям, дезінфікувати руки.
Ще пам’ятаю, групи розділили і вони більше практично не перетиналися. Ближче до літа вже все нормалізувалося. На другу хвилю карантину до обмежень додалися маски.
Свята без батьків
Те, за чим особливо скучила Естер, свята в садочку. Бо в Данії до цього ставляться простіше. Нема поняття “святкових ранків із концертами для батьків”.
Святкують Різдво, причому починають із 1 грудня. У цей день приходить Юлеманде, роздає подарунки, діти співають пісні. Це символізує початок усіх зимових свят: Різдва, Нового року. Активно святкують також Хелловін та свято Вастлав’ї в лютому, коли наряджаються в різні костюм, б’ють піньяту (при чому в нашому випадку костюми доводилось одягати зверху вуличного одягу).
Ось і всі свята, принаймні в садочку.
На день народження в звичайних садочках несуть цукерки, печиво. У нас це все було заборонено. Натомість, в Данії завжди на День народження піднімають данський прапор. Якщо їдеш дорогою і бачиш піднятий прапор — це значить, що в когось в цьому домі День народження. Отож і в садочку на честь Дня народження дитині дозволяють самій підняти прапор і завжди співають святкову пісню.
Пам’ятаю, Естер подарували паперову медаль і вона була щаслива.
А ще цікаво, що поки діти вчаться в початковій школі, то святкуючи День народження, заведено обов’язково запрошувати всіх сокласників без винятку. Це правило працює перші кілька років навчання.
Коли Естер йшла до когось на день народження, нам надсилали запрошення, де розписано, куди привезти дітей, де й коли їх забирати, а також було зазначене обмеження щодо ціни подарунку. Востаннє Естер обмежили в ціні подарунку до 50 крон (це близько 200 грн). Для Данії це дуже мало. Це буде щось дуже просте й недороге. Вони кажуть, що дитині в шість років більше нічого й не потрібно: водяний пістолет чи м’яч. У таких питаннях вони набагато простіші, ніж ми.
На випускний в когось в садочках була дитяча дискотека (без ”звітного” концерту). У нас було “вистрибування” із садочку. Все просто: взяли стіл, кульки, постелили червоний килим. Причому вчителька шукала його напередодні просто у фейсбуці. Жодних святкових суконь чи солодких столів. Кожній дитині написали персонального листа (у Естер було про те, що нарешті вона зможе одягати в школу не комбінезони, а все рожеве й блискуче, адже вона це так любить). Після того, як дитині зачитують її листа, вона має стрибнути якомога далі з того столу. Це символічно вона вискочила із садочку до школи. У цей час інші діти займаються своїми справами. Ніхто не змушений сидіти й дивитися.
Адаптація та мовні бар’єри
Естер ходила в садок з чотирьох років, зовсім не знаючи данську мову. Це спочатку було проблемою, бо вона не розуміла, чому всі люди говорять незрозуміло. Але педагоги були терплячими та уважними.
Щоби допомогти дітям зрозуміти Естер, в садочку придумали досить цікаву штуку.
Зробили спочатку данський тиждень, а потім заради неї однієї зробили тиждень України.
Малювали прапор, показували фотографії Естер із дому, навіть намагалися вивчити українську пісню та готували українську їжу. Ми довго думали щось просте з рецептів для садочку, тож я дала рецепт галушок. І вся група сиділа, ліпила ті галушки, а потім куштували. Так діти краще зрозуміли її.
Через три місяці вона вже почала дещо говорити. Перше, що в неї вийшло — різні види прощання. Тоді ми зрозуміли, що вона включилася. За наступні три місяці донька заговорила досить швидко, багато і відразу. І вже останній рік у садочку вона набралася знань і збільшувала лексикон.
Про самостійність
Узагалі мені все це нагадувало якусь комуну Хіпі. Вони заходили в садок і все, за ними не ходили вихователі по п’ятам. Бувало, приходжу за Естер, а вихователька навіть точно не знає де вона зараз. І я знаю, що так у всіх садочках. Буває, українські мами панікують з цього приводу, але ж діти завжди на території. Просто можуть бути на дереві, за бесідкою, навіть на вершечку гойдалки.
Там ніхто не буде одягати дитину, навіть дворічну. Звісно, якщо в неї не виходить, чи якщо ще носить памперси, їй допоможуть завжди (чи основний вихователь, чи просто той, хто знаходиться поруч). Саме в садочку Естер навчилася приглядати за маленькими дітьми. От ходить по території дворічна дитина, впала чи впісялася, та що завгодно. Хтось повинен знайти вихователя, якщо той не помітив цього?
Деколи діти допомагали робити їжу. Самі стругали палиці, їм видавали булки чи сосиски, вони їх насаджували на ці палиці і їли над вогнищем.
Вони могли лазити на дерева, гратися в калюжах. Відповідно, вчилися причинно-наслідковому зв’язку. Ти заліз у воду — ти змок. Вчися на своїх помилках. Звісно, вихователь буде тобі це пояснювати, але не буде бігати за тобою і забороняти. Тобі дозволяють пізнавати світ, відповідно — набиратися самостійності.
Підготовка до школи
До початку навчання в школі потрібно було вміти написати своє ім’я данською мовою.
Потім вони будуть вчити, які слова починаються на літери, з яких складаються імена дітей: на “е”, на “с” і так далі.
Перед школою тестують всіх дітей, в Естер перевіряли ще знання мови.
Естер пішла в школу в квітні, хоча навчальний рік починається в серпні. Данці рахують все тижнями. У році — 52 тижні. Про початок навчального року вони повідомляють не датами, а з якого тижня. Отож навчальний рік починається з 32-го тижня.
Першокласники (це навіть не перший, а нульовий клас) йдуть до школи навесні. Вони там ще не вчаться, а впродовж трьох місяців просто адаптуються до школи. Вони знайомляться із вчителями та однокласниками, вивчають правила, що де знаходиться. І виходить дуже плавний перехід. У серпні Естер розпочала навчання, вже все знаючи.
У школі дитина зранку до обіду вчиться в своєму класі, а вже на групі продовженого дня дітей різного віку об’єднують.
Шкільна освіта в Данії — це вже буде зовсім інша історія…
Аліса Лавра, Varosh
Фото із сімейного архіву Естер
