Майже чотири десятки дітей, з яких обрали десятьох. Вони та ще двоє вільних слухачів (долучили за креативність) узяли участь у міжнародному проєкті “Промоція та збереження культурної спадщини в Кросно та Ужгороді” за програмою транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014 – 2020».
Аби подарувати ужгородським школярам нові можливості в кінематографічній сфері, працювала велика команда: Олександр Мерявчик, керівник проєкту; В’ячеслав Єгоров, координатор художньої частини, режисер; Дмитро Грешко, кінознавець, режисер; Ольга Василиндра, начальниця Управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міської ради та координаторка з боку партнера.
Про майстер-класи, заняття із основ режисури, анімації, створення сценаріїв та освоєння програмного забезпечення, – розповідає керівник проєкту Олександр Мерявчик.
– У чому мета та ідея проєкту?
– Мета проєкту – збереження та популяризація історичної культурної спадщини двох міст – Ужгорода та Кросно – через бачення школярів, за допомогою мобільних пристроїв, монтажу на смартфонах. Міста, в яких реалізувався проєкт – середньовічні, європейські за походженням, мають схожу історію.
Ми подали заявку разом із Ужгородською міською радою в грантовий фонд у 2017 році. Коли виграли заявку в 2018-му, підписали угоду й визначили, що це буде дитячий конкурс. Переможці творчого конкурсу стали учасниками основної програми проєкту – майстер-класів, лекцій тощо. Паралельно з цим, в рамках проєкту, відбулась міжнародна конференція в Кросно та був проведений Міжнародний кінофорум в Ужгороді.
– Це грантовий проєкт. Хто взяв на себе таку відповідальність?
– Головний аплікант проєкту – міський уряд Кросно, головний закордонний партнер – ГО “Закарпатська фільмкомісія”, наш партнер тут – Ужгородська міськрада в особі Управління у справах культури, молоді та спорту; ще один партнер – Офіс художніх виставок міста Кросно. А ще нам дуже допомагали Управління єврорегіональної співпраці Закарпатської ОДА в комунікації з польською стороною та Управління освіти і науки, молоді та спорту Ужгородської міськради, в організації роботи зі школами.
– Розкажіть докладніше, як проводили конкурс серед школярів?
– Вони могли надіслати роботи в будь-якій формі: відео, фото, анімація. У серпні 2020 року ми провели конференцію із директорами і педагогами-організаторами ужгородських шкіл. На початку було понад 35 заявок. Відібрали 10 учасників і ще двох активних школярів, які стали вільними слухачами. Через ковід стартували не восени 2020-го, а за півроку. Зуміли організувати частину роботи дистанційно.
– Які були критерії відбору?
– Не було якихось обмежень. Адже діти – аматори. Однак деякі вже мали свої методи зйомки. До прикладу, один із переможців, Адріан Бреза, уже робив анімацію із пластиліну. А деякі дівчата дуже добре працювали в кадрі. Був певний перелік вимог до формату, в якому мали надіслати конкурсні роботи. Це допомогло зрозуміти, що діти орієнтуються в технічних аспектах. Якщо надсилали фото, то знали: не потрібно їх художньо обробляти (за допомогою комп’ютера). Команда проєкту ставила за мету сформувати фінальну десятку, в якій були би різнопланові за навичками, хистом учасники. Один працює в кадрі, один знімає, інший знає, як знайти та підібрати саундтрек. Прагнули так організувати роботу.
– Що знімали?
– Хотілося донести до дітей факти про історію міста, аби вони збагачувалися знаннями не лише з книжок чи традиційних уроків. Сфокусувалися на шести об’єктах: Горянська ротонда, Василіанський монастир, костел св. Юрія, Ужгородський греко-католицький Катедральний Собор, Совине гніздо, Ужгородський замок.
– Над чим працювали?
– На виході маємо спільну творчу роботу – промовідео історичної спадщини Ужгорода, 10-хвилинний фільм про проєкт, 4 фінальні відеороботи дітей. Учасники допомагали одне одному в створенні індивідуальних робіт. Кожен показував Ужгород по-своєму. Хтось робив мультик про історію зі стародавніх часів до наших днів, хтось – біографічний нарис про відому історичну постать Ужгорода.
– На яких ресурсах розміщували роботи?
– На ютуб-каналі ГО “Закарпатська фільмкомісія” створили окремий плейлист. Є короткий документальний фільм у форматі інтерв’ю, де команда розповідає про цілі, завдання проєкту та про хід його реалізації.
– Як проходило навчання та проведення заходів?
– Діти мали 10 занять, які проводили лектори: Андрій Любка – український поет, есеїст, перекладач; Ігор Прохненко – кандидат історичних наук, викладач факультету історії УжНУ; Михайло Данканич – телепродюсер, проєктний менеджер, Дмитро Грешко – український режисер-документаліст. Був своєрідний нетворкінг. Перш ніж приступити до зйомок чи практичної роботи, школярі пройшли теоретичні заняття: вивчали історію міста, слухали про те, як викласти якусь ідею та передати емоцію через текст, дізнавались, як просувати контент, отримали базові знання про режисуру та драматургію. Лекції проводили онлайн в лютому-березні 2021-го, а в квітні-травні вже практикувалися, організовували зйомки. Заняття проводили в приміщенні “Ужгородської публічної бібліотеки”, за що їм теж окремо дякуємо.
– Як щодо техніки?
– У рамках проєкту ми закупили 10 смартфонів, ріг-рамки, штативи. Додатково від себе ми надали мобільні стабілізатори. Дещо діти й самі приносили, додатково. До прикладу, ми мали закуплений певний перелік ліцензійних програм для монтажу, роботи зі звуком тощо. Але в процесі зйомок школярі пропонували програми, якими вже користувалися і, в окремих випадках, ми прислухалися до цих пропозицій.
– Як презентували медіапродукти? Можу тільки уявити, як молодь хвилювалася.
– Улітку польська сторона провела конференцію. Знову ж таки, через ковід не вдалося поїхати. Однак працювали паралельно. Ми організували Міжнародний кінофорум на початку серпня, там були презентовані роботи польської і нашої команд Проєкту. А також, 29-го вересня, в малому залі Закарпатської ОДА відбулось урочисте нагородження переможців та Конференція-закриття проєкту. Дітям вручили дипломи та подарунки – об’єктиви для мобільної зйомки.
– Як удалося втримати увагу? Підлітки, буває, показують характер. А тут стільки чекати…
– Якщо відверто, то важко втримати залученість дітей у процес на належному рівні, коли ми, чи не щомісяця, отримували повідомлення про чергове відтермінування окремих заходів і подій. Ситуація надто непередбачувана. Однак, з іншого боку, це підтверджує, що до проєкту залучені ті, хто справді зацікавлений в навчанні зйомки та монтажу.
– Що далі діти можуть робити зі здобутими знаннями?
– Цей конкурс – грантовий. Тобто, сам проєкт і його реалізація завершені. Однак, під час роботи були напрацьовані окремі професійні контакти, зокрема
наша фільмкомісія отримала контакти польських фільмкомісій, і це в подальшому дає можливості організувати скаут-тури в наші регіони для кіно-спільнот обох країн. Що стосується дітей – то ми дали їм поштовх. Показали як творчу складову процесу, так і намагались привідкрити, так би мовити, бізнес-частину. Дали зрозуміти, який контент і як сьогодні монетизується. Наш режисер вже навіть бачив учасників проєкту в місті, які продовжували знімати вже після завершення нашої спільної роботи. Ми проводили «Кіношколу-СКАЛКА» і там було кілька дітей із цього проєкту. Це свідчить, що вони справді зацікавилися.
– Є вже нові ідеї проєктів?
– Плани є. Хочемо подати заявку на грант із Закарпатським музеєм народної архітектури та побуту – організувати спільну етнографічну експедицію. Із міською радою Ужгорода маємо ідею започаткувати щорічний конкурс відеоробіт. До слова, наша громадська організація проводить кілька регулярних заходів, зокрема щорічний Carpathian Mountain International Film Festival (CMIFF), Літній молодіжний табір «Кіношкола-СКАЛКА» (тижневий кемпінг – воркшоп-інтенсив, який триває 8 днів), професійні скаут-тури для кінорежисерів і продюсерів.
Переможці:
- Андрій Новіцький;
- Крістіан Балаж, ЗОШ №15;
- Олександра Кучерява, УСЗОШ №2;
- Анастасія Савєльєва, УСШ №3;
- Христина Мешко, Ужгородська класична гімназія;
- Альона Романчак, Ужгородська класична гімназія;
- Олександр Іван, ЗОШ №8;
- Адріан Бреза, Лінгвістична гимназія ім.Т.Г.Шевченка;
- Данііл Місан, ЗОШ №8;
- Антон Гал, ЗОШ №8
Учасники:
- Микола Томашевський, УСЗОШ №2;
- Вікторія Звірич, УСШ №5.
Тетяна Лесюк
Varosh
