Війна

Як українці у Талліні створили “Спільну бібліотеку” та підтримують закарпатський журнал “Чарівний ліхтарик”

16 Червня 2022 211

Наратив про те, що українці, які переїхали за кордон, рятуючись від війни, покинуті там напризволяще, відверто не відображає реальності. Позаяк практично у кожному великому місті діють десятки організацій, які надають підтримку та допомагають адаптуватися. 

До прикладу, в Естонії, яка дає найбільший відсоток ВВП на допомогу Україні, працює кілька десятків таких ініціатив, про які ми написали розлогий матеріал “Українці об’єдналися по всьому світу, нас не зламати!”: як Естонія допомагає Україні з першого дня повномасштабної війни. А у цій публікації розповімо детально про одну з них. 

Spilno_ee — бібліотека, яку організували українці та їх друзі в Таллінні «для всіх, хто закоханий у книжки та читання». Домівкою для «Спільної бібліотеки» стала Національна бібліотека Естонії. 

Книжковий фонд бібліотеки формується завдяки всім небайдужим – будь-хто може принести книжку та залишити її для користування читачам бібліотеки. Наразі Spilno_ee має близько 500 книжок, половина з яких – українською мовою. До слова, раніше знайти книжки українською в Таллінні було практично неможливо, ані в магазинах, ані в бібліотеках міста.

Щосуботи у бібліотеці відбуваються тематичні заняття з дітьми, щоп’ятниці – група психологічної підтримки. Раз на тиждень команда «Спільної бібліотеки» проводить виїзні читання у школах та дитячих центрах, а незабаром планує проводити зустрічі на кораблі, де також проживає багато українських переселенців. 

Biblioteka (8)

Ініціаторкою заснування бібліотеки стала українка з Одеси Дар’я Шяулєнє, мама трьох дітей, яка приїхала в Таллінн 3,5 роки тому.

Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити «Спільну бібліотеку»? З чого все почалось?

Це була давня ідея. Я дуже люблю дитячі книжки, більше ніж книжки для дорослих. Мені подобається, якою простою та чуттєвою мовою вони говорять до дітей на різні складні та інколи болючі теми. Коли ми жили в Одесі, то часто обмінювались книжками з друзями й ця ідея про спільну бібліотеку, виникла ще з тих часів. 

Коли ми приїхали в Таллінн, я віднайшла наскільки класні в місті бібліотеки. Дуже багато неймовірних книжок, багато тематичних заходів відбувається, але… книжок українською немає. Ані в продажу, ані в бібліотеках. Є бібліотека з книгами на іноземних мовах: англійській, іспанській, французькій, будь-якій іншій, крім української. Але сил створити бібліотеку не було, ми просто продовжували обмінюватись книжками з друзями.

З початком війни, коли минув перший шок, потреба зробити бодай щось стала нестерпною. Я замислилась «а що я вмію робити, що я люблю та чи може це бути корисним?». Виявилось, що я люблю читати книжки, люблю проводити заняття з дітьми й мені здалось, що це саме те, що треба. Тому що книги – це точно не те, що батьки беруть з собою, коли евакуюються з рідного дому. Тоді як для багатьох батьків, як і для мене, важливо зберегти ритуал читання книжок дітям перед сном. Вважаю, що це одна з базових цеглинок, на яких будується життя. 

Як сформувався фонд книжок вашої «Спільної бібліотеки»?

Спочатку ми розпитали у друзів, знайомих, хто має книжки та готовий ними поділитись з іншими дітьми. Пояснили чому це класно та важливо і люди почали приносити свої книжки. Також нам вдалося привезти з Одеси 100 кг книжок. Частково це наша домашня бібліотека, що не змогла поїхати з нами свого часу, частково — те, що зібрали для нас друзі з приватної бібліотеки “Read good book” та небайдужі одесити.

Всі охочі можуть принести книжки для «Спільної бібліотеки». Дуже радію, коли забігаю в бібліотеку на кілька хвилин і бачу, що на полицях чекає щось новеньке.

В першу чергу для бібліотеки ми хочемо зібрати якомога більше дитячих україномовних книжок, але з радістю приймемо всі. Дорослі, дитячі, українською, англійською, естонською, російською та іншими мовами.

Як вам вдалось домовитись з Національною бібліотекою Естонії?

Всі були зацікавлені допомагати, ми знайшли одне одного. Ми певний час шукали місце, де б це можна було зробити (у кафе, в майстернях тощо) поставити полички, де можна було б зберігати книжки. Потім виявилось, що є знайомі з Національної бібліотеки. Ми поговорили й вони сказали «Так, давайте! Ми можемо надати вам місце, але не можемо взяти книжки на облік, ви маєте самі за цим слідкувати». Отже, у нас все на самоорганізацї, ми довіряємо людям: наші читачі самі обирають та реєструють книжки. Також нам дали можливість користуватись окремою залою Національної бібліотеки Естонії декілька разів на тиждень.

Як давно працює ваша бібліотека? Хто ще у вашій команді?

Бібліотека працює з середини березня. У нас достатньо велика команда зібралась, зараз вже більш як 10 людей. Бібліотека притягує до себе людей, як і нові ідеї. У нашій команді навіть є справжня бібліотекарка Людмила, психологічну підтримку надає професійна психологиня Ольга. Є письменниця, яка запропонувала зайнятися з дітьми, які хочуть самі спробувати щось писати. А ми вирішили, що було б цікаво за результатами занять та майстер-класів створити журнал.

Загалом, в команді зібрались різні люди, які приїхали в Таллінн через війну. Хтось готовий допомагати з реєстрацією некомерційної організації, хтось допомагає з ідеєю створити філії бібліотеки в інших містах Естонії – це одна з наших задач на майбутнє.

Скільки читачів відвідали вашу бібліотеку?

Важко назвати точну цифру. Близько 30 сімей – наші постійні читачі, дехто з наших читачів вже повернувся в Україну. Стосовно групових зустрічей, бувають дні, коли приходить 5 дітей, а буває коли 20 і вони змінюються протягом декількох годин зустрічі. Вік дітей, які відвідують нашу бібліотеку приблизно з 5 до 15 років, з 6 до 10 – найбільш активні читачі.

Також один з напрямків нашої роботи це виїзні читання. Один-два рази на тиждень ми приходили у дитячий центр Sõprus, читали, майстрували, грали. На початку нашої діяльності наші перші читання були в готелі. Я була волонтеркою в дитячій кімнаті, скільки там було діток не рахувала. Незабаром плануємо потрапити на корабель та організувати читання там.

Для нас дуже важливо, що книжки й заняття доступні для всіх. Незалежно від мови спілкування чи строку проживання в Естонії. Ми хочемо, щоб люди мали можливість знайомитись і знаходити нових друзів, спілкуватись. Бо навіть звичайний, підготовлений переїзд в іншу країну в мирний час був стресом і проблема ізоляції та створення нових дружніх стосунків — велика і болюча. Тому допомога в адаптації й розширені соціальних зв‘язків — одна з найважливіших наших цілей.

Biblioteka (1)

Ваші активності зараз – це обмін книжками та майстеркласи?

У нас ще діє група психологічної підтримки щоп’ятниці. Для мене важливо, що мають можливість приходити батьки, яким зараз немає де залишити дітей. В цей час діти можуть залишитись з бібліотекарями, зі мною, щоб батьки мали змогу приділити собі час, хоча б годинку-дві. Пам’ятаю, коли я приїхала в Таллінн, мені було важко, я не мала з ким залишити дітей, щоб сходити до психолога, розібратися в собі. Можливості не було.

Які подальші плани «Спільної бібліотеки»?

Зараз ми займаємось оформленням некомерційної організації й будемо приймати пожертви, щоб мати можливість придбати більше сучасних українських книжок. Та головна ідея — об‘єднати ті книжки, які вже є. Нам можна подарувати книжки, з яких діти вже «виросли», чи надати в тимчасове користування. Плануємо відкриття нових філіалів «Спільної бібліотеки» в інших містах Естонії, нові виїзні читання, а також створення друкованого журналу.

Найближчим часом будемо брати участь у заході «Дні української культури у Таллінні», організаторами якого є Міжнародна організація жінок Естонії й Таллінська телевежа. 

***

Авторка тексту: Ми подумали, а чому б не поповнити книжковий фонд Spilno_ee чудовими виданнями першого карпатського журналу для дітей «Чарівний ліхтарик»? Тим паче, що останній спеціальний випуск журналу присвячений Україні, а березневий випуск, створений ще до нападу рф на Україну, 2 місяці перебував під завалами у Харкові, де знаходилась друкарня. Доля єдиного на Закарпатті дитячого журналу, що видається українською мовою, наразі залежить від подальшого фінансування та нашої з вами підтримки. Ви можете підтримати видання і придбати 10, 20, 50 чи 100 примірників для вашої бібліотеки чи навчального закладу за цим посиланням.

А вже незабаром перші примірники «Чарівного ліхтарика» з’являться і в Талліні, у читачів «Спільної бібліотеки». Також ідею створення журналу Spilno_ee зголосилась підтримати головна редакторка «Чарівного ліхтарика», дитяча письменниця Жанна Хома, яка проведе вебінар для майбутніх творців журналу.

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів». 

Анна Шуліка, Varosh

Фото: з архіву Дар’ї Шяулєнє

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття й закарпатців! Читайте більше в наших соцмережах — FacebookInstagram та Тelegram.

0 #
# дитячі казки # українська книга # українці в Естонії # українці за кордоном