Участь у заході взяли більше півсотні людей. Всі учасники прийшли з валізою та живою квіткою. Організаторами акції стали волонтери проєкту Ukraine helpers.
Марія Медведєва розповіла, що в останні тижні поменшало гуманітарної допомоги, яка надходить Україні. Саме тому потрібно продовжувати привертати увагу до питання вимушено переміщених осіб, які покинули власні домівки та втекли у безпечні регіони.
«Учасники акції прийшли з валізою і квітами. У багатьох нема дому і нема куди вертатись, і валіза – це те єдине, що у них є. Всі їхні речі, спогади та надії помістились туди. Квіти – це пам’ять та шана тим, хто не встиг та не зміг втекти на безпечну територію», – пояснює організаторка.
До акції долучались і перехожі, які прогулювались містом. Слава та її донька Злата приїхали з міста Ізюм. Там залишилось все їхнє життя.
«Ми втекли з пекла і хочемо, щоб про наше місто чули й знали, бо останнім часом про Ізюм усі забули. Говорять про Маріуполь, Бучу, Ірпінь, а про Ізюм – ні. Місто в окупації, на межі гуманітарної катастрофи, а ніхто не згадує про нього», – каже Слава.
Учасниця акції Ольга зазначила, що всім потрібна допомога та взаєморозуміння:
“Людям нема куди повертатись. Зараз кожен повинен підтримувати іншого, бо тільки в єдності наша сила”.
Учасники акції пройшли ходою з площі Петефі до площі Театральної, де відбувся невеликий перформанс, хвилина мовчання за жертвами війни, а також покладання квітів.
Завершила захід українська співачка Анни Трінчер. Вона виконала пісню про історію кохання до українського військового та мужність дівчини, яка готова іти до нього навіть під кулями. «Я дуже хочу обійняти свою бабусю. Мене болить, що я не можу бути поруч зі своїми рідними. Вони зараз в Києві, а я – ні. Я люблю це місто і людей, але не можу повернутися через небезпеку. І таких людей, як я – мільйони. Мільйони сімей та дітей не вдома. Багато з них вже ніколи не зможуть повернутись туди. Але я вірю Збройним силам України та впевнена у нашій перемозі», – наголосила Анна.
Наталія Боднар, Varosh
Фото авторки
