Війна

Досвід чотирьох: як Закарпаття, Львів, Івано-Франківськ та Буковина забезпечують надійний тил

30 Січня 2023 560

Лідери західних областей України поділилися найбільш успішними кейсами воєнного часу щодо прихистку переселенців та релокації безнесу на форумі Re:Open Zakarpattia 2022, що пройшов на Закарпатті.

Своїм досвідом поділилися міський голова Львова Андрій Садовий, голова Закарпатської ОВА Віктор Микита та міський голова Берегова Золтан Баб’як, мер Івано-Франківська Руслан Марцінків та голова Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк.

all

Якщо Київ — голова, то захід зараз — це серце держави

Зі слів міського голови Івано-Франківська, станом на кінець листопада, його місто прийняло 42 тисячі переселенців.

— Це станом на зараз, а в пік це було порядка 80 тисяч переселенців, — каже він. — Усі зрозуміли, наскільки це великі виклики і наскільки це змінює нас. Бо це підтвердить мер кожного міста на заході країни: війна нас змінила. Це не тільки поселення людей, це велика купа гуманітарних питань, це прийняття релокованих компаній. У нас 68 таких. Це діти в садочках та школах, це робота соціальних центрів, це тимчасові прихистки, це робота з облаштування постійного життя переселенців. Захід нині виконує надзвичайно важливу функцію для держави. Я би сказав, що якщо голова у нас знаходиться в Києві, руки це, відповідно, Дніпро, Харків, то захід — це є серце нашої держави. Саме звідси левова частина людей, які воюють зараз на фронті, саме сюди переміщується левова частина людей з зони бойових дій, де знаходять мир — це треба розуміти. Також зараз відбувається великий взаємообмін людьми, є потужна ваємопідтримка, взаємодопомога і розуміння один одного. Це те, чого не було за всі 30 років незалежності, — акцентує Марцінків.

Він наголосив, що зараз ще більше посилювати партнерство між містами на заході та тими, що на лінії фронту чи близько до неї: чим більше буде різних спільних проєктів, тим більш єдина буде наша країна, — говорить він.

Marzinkiv

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків

Зробити прозорим отримання гумдопомоги підказав досвід паводків

Мер закарпатського містечка Берегово Золтан Баб’як наголошує, що в його місті з початком війною та потоками гуманітрної допомоги найперше думали, як зробити так, щоб ці потоки були прозорими.

— Берегово — це містечко у 8-ми кілометрах до кордону з Угорщиною, ми розуміли, що ті, хто приїхали в Берегово, перепочинуть і поїдуть далі — за кордон в інші європейські держави, наприклад, в Угорщину, яка прийняла майже 1 млн переселенців з України.

У нас зараз офіційно зарєстровано 6 тис переселенців, неофіційно тих, хто поселився у громаді, більше. Так, на фоні великих міст це мізерна цифра, але для нашої тергромади, яка уся з прилеглими селами нараховує 40 тис населення, це багато. У нас не було вільних міст для розміщення в комунальних закладах — тому переважна більшість ВПО поселилася в приватному секторі у людей та в дошкільних закладах освіти. Ми всіх зареєстрували і дали можливість жити.

Zoltan (1)

Золтан Баб’як відзначає, що для Берегова найбільшим викликом було прозорість отримання гуманітарної допомоги.

 — Маючи досвід після паводків на Закарпатті 1998-го та 2001-го років із отриманням гумвантажів, я був впевнений, що виникнуть проблеми, тому одразу казав, що треба запровадити систему для прозорого управління гумдопомоги. Відтак, ми в Берегівській тергромаді запровадили систему карток для переселенців та для кожної сім’ї місцевих жителів, цими соціальними картками вони користувалися для отримання допомоги. Ці картки мають штрих-коди і у системі видно кожен випадок отримання гуманітарки від міст-побратимів. Відтак, зараз ми можемо відзвітувати за кожен пакунок, процес абсолютно прозорий, — каже Баб’як.

Бути “єдиним кулаком” нам треба аж до вступу в ЄС та НАТО

— Через Львів за ці місяці пройшло понад 5 млн людей, — каже мер Львова Андрій Садовий. — За даними мобільних операторів були дні, коли в місті одночасно знаходилося 2 мільйони людей — це дуже велике навантаження для міста, населення якого до війни складало менше мільйона. Сьогодні у нас проживає 150 тисяч переселенців у місті. Тішимось, що умови, які ми створили у місті, дають бажання багатьом залишатися у Львові. До мене нещодавно прийшов хлопчина, він сам вчитель англійської. Переселенець, із тих, хто залишився жити в місті. Він подарував мені книжку, яку написав, перебуваючи у містечку для ВПО “Вивчи цю кляту англійську”. Я тоді подумав: якщо людина в тимчасових умовах відчуває комфорт і творить, значить, ми непогано спрацювали, — каже Садовий.

Зі слів Садового, Львів також приймає багато поранених: тільки через Перше медичне об’єднання пройшло більше 11 тисяч поранених. Зараз вибудовують систему реабілітації «Незламні», робимо також біонічні протези, які дуже дорогі, збираємо ресурси по цілому світу. Маємо розуміти: людей, які потребуватимуть протезування, будуть десятки тисяч, психологічної допомоги – мільйони. І ми маємо бути готові, каже він.

sadoyul

Міський голова Львова Андрій Садовий

Зараз Львів, як й уся західна Україна, готується до нової хвилі переселенців взимку.

Не знаємо, наскільки великою вона буде, але маємо бути і надійним тилом, і давати любов, тепло та вибудовувати ці зв’язки. Знаєте, у нас у Львові є одна сім’я, чоловік і дружина з Луганської області, вони обоє отримали поранення, дуже складні поранення, і вона перший тиждень, будучи у нас в лікарні весь час мовчала. Я її питав, як справи, як її лікують, вона відповіла, що як їхала до Львова, страшно боялась та переживала, очікувала, що над нею будуть знущатися. Здивувався, спитав, чому вона так думала, адже ми одна країна. Це були наслідки роспропаганди, вона дивилася їхнє ТБ. Тому їхала сюди з важкими травмами, але з великим неспокоєм. І такого багато в країні, тому якщо ми не будемо зараз вже будувати мости між нашими регіонами, буде дуже велика біда. Відбудовувати треба не лише зруйновані об’єкти, але й ментальні зв’язки. Відомий факт, що українці у важкі часі об’єднуються і стають єдиним цілим, а коли ситуація налагоджується — поринають в суперечки. Наша задача бути таким єдиним кулаком, як зараз, доти, доки країна не відбудується і не стане членом ЄС та НАТО. Маємо стиснути зуби і тягнути. А задача кожного лідера — бути прикладом для громадян і давати цю ініціативу, — зазначив Садовий.

Найуспішніший воєнний проєкт Закарпаття — це житло “на трьох”

З приводу позитивного досвіду у війні Закарпаття може похвалитися рішенням щодо початку ремонту закинутих раніше комунальних будівель, де можна зараз створювати хороші умови для проживання переселенців, а в післявоєнний час громади отримають будівлі, які зможуть використовувати як хостели або в інших цілях — наголошує голова Закарпатської ОВА Віктор Микита.

— Є різні формати щодо впровадження таких проєктів — це і грантові проєкти з ЄС, і за програмами ООН. Але через те, що до нас в область релокувався бізнес, який будує “швидкі” будинки, ми розробили проєкт розвитку, який між собою називаємо “на трьох”. У рамках такого проєкту компанія будує будинок, кошти на який дає релоковане підприємство, якому потрібне житло для працівників, — це перші 33%, іще 33% вкладає місцева громада і виділяє земельну ділянку, і решту 33% дає область із обласного бюджету. За таких умов ціна на квадратний метр площі починається від 300 доларів, це із санвузлами, кухнею, певним наповненням. Це повноцінна будівля, і той бізнес, який бере її на 10 років, зобов’язується надати внутрішнім переселенцям робоче місце з безплатним проживанням та без комунальних платежів. Відтак, ціна проживання одного працівника фіксується на рівні 3-5 доларів в місяць, — каже він.

Forum Gf (3)

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита

Зі слів Микити, громада має зиск, бо отримує ПДФО, ми робили розрахунок: якщо в такому будинку живе 45 людей, за два з половиною роки ці кошти повертаються в бюджет громади. А в обласний бюджет, у свою чергу, вони повертають за 5 років, акцентував він.

— Загалом, стосовно ринку житла на Закарпатті, до війни в містах, переважно, в Ужгороді, будувалася велика кількість квартир — попит на них з війною піднявся, це спровокувало ріст цін, як держава ми не можемо на це впливати: якщо до війни вартість житла стартувала від 500 доларів квадратний метр, то сьогодні доходить до 2 тисяч доларів. Нині на околицях Ужгорода будується велика кількість будинків. Попит є, то ж забудовник продасть, отримає втричі більший прибуток і піде домовлятися за нову ділянку з місцевою владою і будуватиме знову. Але чи потрібно нам зараз просто будувати квартири на Закарпатті? Після війни люди повернуться додому, і вони стоятимуть пустими, — зазначає голова ОВА.

З його слів, зараз важливо перенаправити бізнес і створити ряд програм економічного розвитку.

— Маємо ідеї для роботи у садівництві, тваринництві (зокрема, вівчарстві), пробуємо переорієнтувати місцевий бізнес, щоб в області були різні моделі для розвитку, не лише будівництво, — каже Микита.

Релокація пожвавила усі західні регіони, але податки бізнес платить переважно “вдома”

Щодо релокації бізнесу, усі представники західних областей відмічають, що релоковані підприємства внесли пожвавлення та конкуренцію в регіони. Найбільше релокованих підприємств на Закарпатті — тут уже працює 400 компаній. На Буковині, до прикладу, релокувалося 100 підприємств.

— На Буковину релоковано більше 100 підприємств. Ми — край промислового виробництва і той бізнес, який переїхав до нас у вигляді великих компаній, дав можливість працювати і громадянам Буковини, — каже голова Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк. — Разом із тим, спостерігається така цікава річ: утворюються конгломерації, наприклад, приїхало з Крамторська підприємство, і туди переходять працювати люди з Краматорська. Вони створюють своє ком’юніті, святкують разом свята, Дні народження, це їм дає можливість пережити ті трагедії, які випали на їхню долю, — каже Запаранюк.

zapariuk

голова Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк.

Також представники західних областей відмічають спільну тенденцію: переважна більшість релокованих підприємств платять ПДФО за попереднім місцем реєстрації. Мери міст, наприклад Руслан Марцінків та Золтан Баб’як, говорять про те, що це треба міняти, бізнес має перереєстровуватися та сплачувати податки тут, на заході.

Якщо взяти державу за будинок, а області — за кімнати, то треба сказати, що Закарпаття зараз — найбезпечніша кімната у будинку. Звісно, усі ці підприємства не по своїй волі приїхали до нас, якщо обрали наше Берегово — то, зрозуміло, що через логістику прикордонного містечка. Тому я за те, аби податки сплачувалися тут. Ми зі свого боку, як одиниця місцевого самоврядування зробимо все, аби вони почувалися комфортно, — каже Баб’як.

Зі свого боку, голова Закарпатської ОВА Віктор Микита зазначив, що теж треба розуміти: податки потрібні і в тих регіонах, звідки релокувався бізнес, бо їх треба відбудовувати. Разом із тим, якщо компанія осідає тут надовго, разом із працівниками, персоналом, то було б чесно сплачувати податки тут.

Ніхто не знає, наскільки велика буде нова хвиля переселенців

Нову хвилю перселенців вже відчули у Франківську, мер міста каже, що на разі тут не можуть розрахувати її масштабу, але діти вже почали забирати батьків із сходу, півночі, центральних областей.

— В Івано-Франківську ми вже відчули наслідки ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі, тому знаємо, що нас може чекати, — каже мер Франківська Руслан Марцінків. — Бурштинська ТЕС двічі була обстріляна, пошкодження серйозні, і це буде відчуватися, навіть якщо обстрілів більше й не буде найближчим часом. Наразі в місті ми вже облаштували понад 50 місць обігріву, щоб люди змогли зігрітися без світла. Домовилися, що люди в приватному секторі візьмуть у разі потреби людей з багатоквартирних будинків, сообливо жінок та дітей, до себе. Маємо стратегічний запас дрів, але бракує потужих генераторів, щоб могли забезпечити водопостачання, бо там, де зникає електрика, зникає й вода, — каже він.

Зі слів Марцінківа, Франківську, як місту під Карпатськими горами, простіше, бо водозабір — із гірської річки.

— Вода до третього поверху самотьоком дійде, тобто, у нас менша потреба в насосному обладнанні та генераторах. Думали щодо використання в таких випадках гідрантів для забезпечення багатоквартирних будинків. Тобто, готуємось, але якщо зараз хтось із колег би сказав, що він готовий до зими, — це неправда. Неможливо підготуватись! Ми у Франківську знаємо, що маємо одне одному допомагати. Тобто, жителі перших поверхів повинні дати воду верхнім поверхам, мешканці індивідуальних будинків — взяти на прихисток людей із багатоповерхівок, якщо не буде світла, води та тепла, та також нових переселенців.

Forum Gf (5)

На Закарпатті готуються до найгіршого зимового сценарію

На Закарпатті кажуть, що, загалом, готуються до найгіршого.

— Ми досить непогано пройшли паливну кризу навесні, на Закарпатті, як пам’ятаєте, за рахунок перегляду системи роботи постачальників палива, були меншими черги на заправках, ніж в інших регіонах. У плані електромереж Закарпаття теж, скажімо, має свою специфіку, яка відрізняється від інших регіонів, тому деяку стабільність ми можемо прогнозувати. У нас достатньо виробництва електроенергії, щоб бути в якійсь мірі автономним та передавати сусідам, але тут важливо, щоб була пропускна спроможність на стику областей та забезпечення захисту від ракетних ударів саме цих підстанцій, — відзначив Віктор Микита.

У Чернівцях готуємося до важкого зимового сезону, відзначив Руслан Запаранюк.

— У нас заплановано відкриття 264 пунків обігріву по області, 18 мобільних, які можна буде перемістити в любу точку регіону. Також маємо два вантажних авто у вигляді теплового пункту, це теплові пушки та генератори, які допоможуть зігрітися та зарядитися людям зі спальних районів. Також уже є домовленості із закладами про доставку гарячої їжі в пункти обігріву за необхідності, усі ОТГ забезпечені дровами та частково вугіллям, усі медзаклади — генераторами, то ж готуємось зимувати, вистоїмо — каже Руслан Запаранюк.

Проєкти на відбудову треба писати вже, конкуренція буде надзвичайна!

Звісно, думають на заході держави і про відбудову України.

— Щоб вона відбувалася швидко, уже зараз маємо думати про генплани, — зазначає Марцінків. — Не забуваймо, що лише декілька років тому тому пройшла адмінреформа і громади іще не встигли розробити плани просторового розвитку. Тому дуже важливо готувати програми і робити це за умов максимального діалогу і зменшення конфліктів в громадах.

Узагалі, маємо бути готові до того, що після Перемоги конфліктність буде збільшуватися — між тими хто воював і не воював, хто волонтерив — хто ні тощо. Треба готуватися до цього та не повторювати помилок, що були в минулі роки.

Третій напрямок — вже маємо готувати конкретні проєкти та бути готовими брати участь в грантових проєктах ЄС, які відповідають їхнім вимогам. Сьогодні міжнародні проєкти — це томи документів, саме від команд, які готові будуть доказувати, що саме цей проєкт потрібен і важливий, залежатиме його фінансування. Тому треба уже готуватися, бо конкуренція буде велика, – зазначив Марцінків.

Варто доповнити “Дію” функціоналом щодо отримання гуманітарки та черг житла

— Я би звернув увагу на доповнення функціоналу застосунку “Дія”. Війна закінчиться і рано чи пізно вийдуть на арену правоохоронці щодо отримання гумдопомоги, будуть виясняти, хто що де не так сховав і не так отримав. Тому важливо подбати, аби система розподілу гуманітарної допомоги проходила абсолютно прозоро і чесно. Було б добре, аби застосунку “Дія” в розділі даних про ВПО зазначався обсяг та час отримання гуманітарної допомоги. Повірте, що це важливо. Якщо це буде враховано в Дії, це полегшить нашу роботу, зробить її більш прозорою. Далі так само треба прозоро працювати із чергами на житло. Тут так само Дія може бути доброю платформою, — зазначив мер Берегова Золтан Бабяк.

Forum Gf (1)

Громади мають готуватися до повернення воїнів

Повоєнний виклик номер 1 на Закарпатті — це питання житла.
— На Закарпатті уже є підвищена чутливість до питання, кому будуть давати, я воював- ти не воював. Це можна назвати викликом номер один, з цим треба буде правильно працювати, — зазначає Віктор Микита.

З його слів, що до відбудови — зараз кожна громада тримає у своїх руках свій успіх. Є голови, які це розуміють і готуються, є ті, яким важко це зрозуміти, є й такі, яким все рівно. Але готуватися мають усі. Коли військові повернуться з війни, їм громада повинна запропонувати: хочеш займатися садівництвом — отримуй ділянку, грантову підтримку від держави на купівлю саджанців, займайся виноградарством. Чи, наприклад, мала переробка — є кредитування, от тобі обладнання без розмитнення, пільги з податками як військовому. Тим категоріям військових, які схочуть займатися бізнесом вдома, треба дати таку можливість. Їх треба буде переключити на мирне життя.

Також уже треба думати про те, що буде багато громадян, які постраждали фізично та емоційно від війни, вони потребуватимуть реабілітації. Ми на Закарпатті маємо термальні, мінеральні води — це треба використати. Тому зараз працюємо над створенням реабілітаційного центру, — каже Микита.
— Буковина також має потенціал реабілітаційний, ми розробляємо стратегію у напрямку розвитку реабілітації воїнів, — зазначив Руслан Запаранюк. — Також в області уже відкрито 3 індустріальні парки, там працюють і далі облаштовуватимуться також і релоковані підприємства. Воїни після війни зможуть найти там роботу — на виробництв чи в своєму бізнесі.

Тетяна Когутич, спеціально для Varosh

Фото: Наталія Радченко-Данило

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — FacebookInstagram та Тelegram.

0 #