Війна

Чому нас навчила війна. Команда Varosh

31 Грудня 2022 2 981

Цей рік змінив кожного з нас назавжди. І кожен виніс із нього свої висновки та свої уроки. 

Багато хто вирішив цього разу не підбивати підсумків, та ми все ж вирішили відрефлексувати все те, що відбувалося в країні у 2022, як це вплинуло на життя кожного з нас і як відобразилося на нашому виданні, адже основною рубрикою, на жаль, стала “Війна”. І в ній — різні історії: як ті, від яких хочеться плакати, так і ті, від яких надихаєшся якоюсь неймовірною силою і хочеш робити все більше.

Про те, чого навчила війна команду Varosh і те, які матеріали запам’яталися найбільше — читайте далі.

Photo 2022 12 31 12 02 24

Росана Тужанська, медіаменеджерка, співзасновниця онлайн-видання Varosh, директорка “Теплого міста”

Ця війна навчила мене ще більше вірити в людей та любити свою країну, ще більше планувати, працювати, цінувати, поважати. І, на жаль, ще більше ненавидіти. Ненавидіти наших ворогів. 

Одним з найсильніших для мене є матеріал про Сергія Ваганова. Це матеріал не просто про людину, а про силу духу, віри, боротьби, і про те, як ми можемо бути підтримкою одне для одного. 

Photo 2022 12 31 12 02 26

Дмитро Тужанський, директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії, засновник онлайн-видання Varosh у 2013 році

Війна показала мені, що нема нічого ціннішого за людські відносини, гідність, милосердя, людяність, солідарність та відповідальність. Це те, що я маю від своїх батьків та завдяки освіті в Україні. 

Усвідомлення цих речей щодня мотивує мене.

За час повномасштабного вторгнення на Varosh підготував багато вчасних та важливих матеріалів. Один з яких про те, як вимушені переселенці об’єдналися і прибрали наше місто. 

Photo 2022 12 31 12 02 27

Ірина Сов’як, головна редакторка Varosh

Війна навчила мене адаптивності. Що таке зона комфорту — ми точно забули. Ба більше, ми тільки пристосовуємося до якихось нових умов чи реалій  — як вони одразу змінюються, і треба починати цей процес знову. Я щаслива бачити, що люди не втрачають гумору, пристосовуючись до відключень світла, наприклад, і продовжують робити своє із ще більшим завзяттям. Це і є запорукою, наскрізним стрижнем нашої стійкості. І тому ми Непереможні.

Один улюблений матеріал важко вибрати, але дуже запам’ятався матеріал про жінок, що служать в ЗСУ. Він дуже гарно руйнує стереотипи про жінок і показує, як багато проблем, в тому числі пов’язаних з гендерною нерівністю, нам потрібно вирішити і чому це на часі саме зараз.

Photo 2022 12 31 12 02 29Галина Гичка, журналістка

Війна показала, що для мене дійсно важливе і що по-справжньому боюся втратити. Я щаслива, що маю сім’ю та друзів, підтримка яких допомагає пережити трагедію війни. Врешті, виявилося, що мати друзів у іншій частині країни важливіше, аніж мати великий будинок, який зруйнувала російська ракета. Важливий твій досвід, широке коло зв’язків, вміння адаптуватися. А ще я усвідомила, як всім серцем хочу дізнатися більше про Україну та її неймовірних людей, а також про наших сусідів з-за кордорну, які відкрили свої домівки та серця для наших співвітчизників. 

Для мене найбільш актуальним став текст “Як спілкуватися з військовими”, бо тут зібрані практичні поради на кожен день як станом на зараз, так і через кілька років. Ми маємо побудувати після Перемоги інклюзивне суспільство, де наші герої та захисники будуть почувати себе комфортно та достойно. 

Photo 2022 12 31 12 02 30

Зоряна Попович, журналістка, редакторка стрічки новин

Війна в першу чергу змінила мої “діоптрії”: я стала більше цінувати теперішній момент, насолоджуватись компанією рідних людей, і не важливо, чи є в цей момент світло або вода.

Ще навчилась адаптивності  — це дуже важливий скіл сьогодні. 

Улюблений матеріал  — про волонтерку Олесю Макару, яка возить авто з Європи для ЗСУ. Неймовірна жінка! Калап долу!

Photo 2022 12 31 12 02 32

Лариса Липкань, журналістка

Війна з усіма нами вчинила потужні метаморфози. Особисто я зрозуміла, що дуже вразлива. Але і сильна водночас. Відбулось більше занурення в себе. Мені відкрилися по-новому люди. Бувало, що зовсім чужі проявляли турботу, запитували, чи все у мене гаразд, і в результаті стали дуже близькими. 

Збільшилось бажання допомагати, ділитися, віддавати.  

Війна навчила швидко приймати рішення і дорожити миттєвостями. Я менше часу почала проводити в соцмережах, натомість – більше проживати і фіксувати моменти для себе. 

Улюблений матеріал мого авторства на Varosh досі так і не вийшов… Це дуже складна для мене історія. Люди відкрилися, поділилися потаємним, і я не знаю, як про це розповісти, щоб це не була просто ще одна стаття про війну. 

Кожен матеріал на Varosh – глибоко в серце. Це реальна хроніка війни й історія України, що твориться на наших очах. Найбільше вразила, напевно, історія Іллюші з Маріуполя.

Photo 2022 12 31 12 02 33

Юрій Готра, відеограф

Війна мене навчила цінувати мій дім, моє оточення, рідний край. Усвідомив, що матеріальні блага не такі важливі, як свобода та безпека моєї сім’ї. Зрозумів, що наша гарантія спокою та безпеки — спільні дії задля перемоги над ворогом. 

Улюблений матеріал —  “Дружини закарпатських військових”. Тому що цей матеріал викликає завжди в тобі почуття провини та тривоги — чому хтось може залишити все і відразу сміливо піти на фронт, а хтось навіть не цінує те, що зробили заради його безпеки та спокою в цивільному житті. 

Img 20221231 141414 437

Наталія Радченко,  SMM-менеджерка сторінки Varosh в Instagram

Ніколи не здаватися і не опускати руки — мій девіз за останні місяці. Якщо ми вистояли у час війни, то чому це не зробимо й у мирну годину?

Мій улюблений матеріал — про Федора Шандора. Було цікаво його фотографувати не у ролі туризмознавця чи викладача, а саме захисника. 

Photo 2022 12 31 12 02 36

Тетяна Круцей, SMM-менеджерка сторінки Varosh в Instagram

Війна навчила мене ще більше цінувати те, що я маю: сім‘ю, друзів, свій дім. Відтепер для мене зустрічі з близькими людьми є по-справжньому особливими. 

Я б хотіла відмітити рубрику, яка мені найбільше сподобалася — «Чому військові люблять котиків?». Мені цікаво було читати про життя захисників на передовій, про їхні мрії та плани на майбутнє. Найбільше мене вражали відповіді на питання «Чому пішов воювати?». Ці відповіді ще раз довели, що  ми, українці, сильна, хоробра та незламна нація.

 

Не будемо казати, що цей рік був складним, а наступний буде кращим, бо наразі нам це невідомо. Однак точно знаємо одне: наша незламність, наша сміливість, наша резистентність і наша людяність не залишають ворогу жодних шансів. І це беззаперечно заслуга кожного українця та українки.

З прийдешнім Новим роком! Залишайтеся з нами й у 2023, а ми працюватимемо для вас. Бо ви — найкращі! Разом будемо сильними і сміливими, підтримуватимемо один одного і працюватимемо на перемогу!

З вірою в найкраще,

команда Varosh

25 #