СПЕЦПРОЕКТ

Культурний прорив Закарпаття, який ми, можливо, не помічаємо

Те, що сталося випадково, могло би перетворитися на план дій

enhucsrosk

Пандемія коронавірусу та карантинні обмеження докорінно змінили наше життя – ритм, звички, роботу, плани.

Але окрім великої кількості негативу та серйозних проблем, криза, спричинена COVID-19, дає можливість кожному з нас переосмислити події, явища, цілі.

Усі, хто задіяні у креативних індустріях та сфері культури по всьому світу, зараз мають найбільше часу для таких рефлексій, бо саме ця сфера страждає чи не найбільше.

Ще більше демотивує – невизначеність. Але вона ж також підштовхує до роздумів, аналізу досвіду, напрацювання нових сценарій, плану дій.

Цим сьогодні займаємося зокрема і ми у редакції Varosh, бо також є частиною креативних індустрій, досліджуємо культурні явища і висвітлюємо їх.

Редакційні роздуми на карантині привели нас до питання, а що ж може стати тими точками зростання в культурній сфері Закарпаття, коли епідемія завершиться.

І ось тут найцікавіше: виявилося, що за останні кілька років, у той час, як Закарпаття укарбовувалося в думках багатьох як «проблемний» регіон, відбувалися також процеси, які ми в редакції насмілилися назвати культурним проривом, який не такий помітний на перший погляд.

Це твердження може видатися перебільшенням навіть для місцевих закарпатців, які звикли до компліментарності про Закарпаття. Але ми у Varosh наполягаємо на своєму, бо маємо кілька, на нашу думку, вирішальних аргументів та прикладів. Їх ми пропонуємо розглянути за 3 культурними напрямками, де Закарпаття як регіон за останні роки справді має беззаперечні перемоги. Це кіно, музика, література.

Кіно

Останні 5 років, а надто 2019-й, видалися для Закарпаття ледь не «голівудними». І ось тут вже дилема, що саме, в першу чергу, спадає на думку при такому формулюванні.

Ще 5-7 років тому важко було собі уявити, аби ми вагалися, з чого ж розпочати розділ «кіно» в контексті Закарпаття. Чи зйомок на озері Синевир за участі легендарного «Леона-кілера» Жана Рено, що має стати його прощанням з кінокар’єрою? Чи стрічкою «Межа» про контрабанду на українсько-словацькому кордоні, яка встановила рекорди прокату в Словаччині та отримала відзнаку престижного Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах? Чи фільмом «Мої думки тихі», який був відзначений тим же кінофестивалем у чеському курорті та досі у всіх на слуху?

Гаразд, давайте з останнього. «Мої думки тихі» не просто найсвіжіший фільм, де фігурує Закарпаття чи який знімали на Закарпатті. Це стрічка, більшість подій у якій розгортаються саме в цьому регіоні, а головні герої постають, як корінні закарпатці (дехто з героїв фільму такими і справді є). Є в кадрі і ужгородські сакури, і термальні води Берегівщини. Інакше і не могло бути, бо режисером і сценаристом фільму є ужгородець з мікрорайону «Шахта» Антоніо Лукіч, якому, до слова, 28 років.

Чи не культурний прорив Закарпаття, коли такий фільм відзначають відразу в 4-х номінаціях Національної кінопремії «Золота дзиґа» – за найкращий фільм, за найкращий сценарій, найкраща жіноча головна роль та відкриття року? 3 з 4 відзнак отримав Антоніо Лукіч, який у червні отримав ще й звання «заслужений діяч мистецтв України».

Дуже радимо прочитати ексклюзивне інтерв’ю Антоніо, яке він дав Varosh ще до прем’єри фільму в кінотеатрах та до того, як на нього «звалилася» слава мов водоспад Шипіт.

013

У цій розмові Антоні зізнається, що дуже хотів не просто зафільмувати у стрічці Закарпаття, а й наповнити її колоритом – через діалект, особливі локації. Цієї осені «Мої думки тихі» вийдуть на HBO Europe.

Насправді, вдосталь Закарпаття й у фільмі «Межа», який тільки в день прем’єри влітку 2017-го у кінотеатрах Словаччини переглянуло 16 тисяч людей, а за перший вікенд прокату – 69 тисяч глядачів.

Стрічку також не просто знімали на Закарпатті, а й події в ній відбуваються в тому числі у цьому українському регіоні. А ще – одну з головних ролей у «Межі» зіграла неперевершена актриса з Ужгорода Римма Зюбіна. За 2016-2018 роки Римма отримала низку особистих кіновідзнак, зокрема двічі «Золоту Дзиґу» – за головну роль у фільмі «Гніздо горлиці» та другорядну якраз у фільмі «Межа».

Можливо, вистачило б тільки цих 2-х аргументів, але йдемо далі. Окрім Жана Рено на Закарпатті нещодавно, минулоріч, побувала ще одна кінозірка: сюди приїхав для зйомок у фільмі Ахтема Саітаблаєва «Захар Беркут» Роберт Патрік, в якому всі впізнають досі робота зі сплаву Т-1000, що протистояв Арнольду Шварценеггеру в фільмі «Термінатор 2».

20180618225550 4926

Роберт Патрік

Якраз аби розкрити потенціал Закарпаття як кіномайданчика, хоча насправді повернути регіону цей статус, у 2017-ому була створена «Закарпатська фільмкомісія». Відтак, на цих «перемогах» кінопрорив найзахіднішого регіону не мав би закінчитися. Є всі підстави очікувати нових зйомок і на Закарпатті, і про Закарпаття.

Принагідно радимо переглянути матеріал місцевого кіномана Олексія Уманського про те, які фільми нещодавно знімалися на Закарпатті. Там ви знайдете, що у 2015 році кращим фільмом на іноземній мові за версією оскарівського комітету стала робота Ласло Немеша «Син Саула», де головний герой з… правильно, Ужгорода.

А ще – стрімкий кар’єрний злет актора Закарпатського академічного українського музично-драматичного театру ім. братів Шерегіїв Олександра Мавріца, який раптом був відібраний на головні ролі відразу в кілької знакових українських стрічках, як то «Червоний», «Довбуш», «Іловайськ 2014».

Музика

Якщо в якості аргументів на користь музичного прориву Закарпаття, вас не задовільнить географія останніх виступів симфонічного оркестр Закарпатської обласної філармонії та «Hudaki Village Band» з Нижнього Селища, що на Хустщині, зокрема виступи на одному з найбільших музичних фестів Європи Sziget, або поява майже в один період великої кількості закарпатських етно-гуртів (від Rock-H і Чаламади до Триста8ісім та Vandor), то давайте поговоримо про успіх «Без Обмежень» та Аліни Паш.

У першому випадку – це довгий, справді тернистий шлях рок-гурту з Мукачева до вершини українського шоубізнесу. Уявіть, гурту вже 21 рік, і саме останні 2-3 команда на чолі з київським закарпатцем Сергієм Танчинцем стала одним з найпопулярніших в Україні рок-гуртів.

Звичайно, зараховувати успіх «Без Обмежень» останніх років до культурного прориву Закарпаття можна лише умовно, адже гурт не працює з тематикою регіону та його мультикультурністю, але в гурті ніколи не соромилися свого коріння, промотуючи моду на Закарпаття.

Водночас, Аліна Паш в 2018-ому «вибухнула» на всю Україну та за її межі саме як виконавиця, що транслює закарпатський колорит, діалект, мультикультурність та поліетнічність у сучасних інтерпретаціях.

Окрім численних концертів, творчих колаборацій та участі в соціальних проєктах, за останні 2 роки Аліна встигла виступити, до прикладу, і на економічному форумі в Давосі, і на параді до Дня Незалежності. І ця популярність молодої співачки з села Буштино, що на Тячівщині, – це безсумнівно музичний прорив Закарпаття, навіть якщо вам не подобається хіп-хоп.

Література

Нам не раз доводилося чути від закарпатських письменників, що місцеві мало читають, у всякому разі, їхні книжки. Але ось за межами регіону, закарпатські автори, які переважно й пишуть про Закарпаття, є і популярними, і визнаними.

Ivan I Feba Rew Booksert1

У цьому ключі можна згадати хоча б той факт, що за останні 10 років відразу 2-є закарпатців отримали Шевченківську премію у номінації «література» – Петро Мідянка та Мирослав Дочинець.

Останнього взагалі часто називають «українським Коельйо», при чому і через стиль, і через популярність окремих його книг, які перевидаються безпрецедентними накладами, як то «Многії Літа. Благії Літа».

Як і постійний автор Varosh та один з найпопулярніших сьогодні українських молодих письменників Андрій Любка, всі вони пишуть, здебільшого, про Закарпаття, відкриваючи та перевідкриваючи його Україні та світу.

Окремої уваги заслуговує Оксана Луцишина, яка входить в умовний топ українських письменниць-феміністок, викладає у США, а її останній роман «Іван і Феба», який вийшов у 2019-ому, – якраз про Ужгород, як розповідає сама авторка, на основі її спогадів про Закарпаття 90-х.

Nat165 M2 D3 Longread1 Img6

Письменник Банді Шолтес

Про інший контекст 90-х в Ужгороді написав і Лесь Белей в 2014-ому. Несподівані ракурси Закарпаття останні роки відкриває у своїй творчості (якщо враховувати короткі історії в соцмережах, то це ледь не щодня) український угорець Банді Шолтес, який часто підкреслює, що він не закарпатський, а саме ужгородський письменник.

***

Звісно, це далеко не вичерпний перелік імен та історій успіху, про які варто розповісти в контексті Закарпаття за останні роки. До прикладу, творчість закарпатських митців з «Відкритої групи», яка з проєктом «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні», представляла минулоріч Україну на Венеційській бієнале, заслуговує серії матеріалів.

Nat165 M2 D3 Longread1 Img3

Тому ми закликаємо всіх наших читачів доповнювати цей наш огляд.

Водночас, варто наголосити, що (без)умовний культурний прорив Закарпаття, про який ми намагаємося заявити цим матеріалом, – це все ж окремі успіхи окремих людей, а не результат системної політики з розвитку чи популяризації Закарпаття.

Аби перетворити «випадковості» на «закономірності», вочевидь потрібно не тільки, аби закінчилася пандемія та карантин, а й інституційна підтримка, у першу чергу, на рівні якраз Закарпатської області. А ще – потрібні координація та план дій, адже очевидно, що наш регіон має потенціал та амбіції не тільки в кіно, літературі чи в живописі, архітектурі та урбаністиці, аудіовізуальному мистецтві, тощо.

Про усе це ми спробуємо поговорити на форумі Re:Open Zakarpattia.

 

Росана і Дмитро Тужанські, Varosh

Фото з архівку Varosh та відкритих джерел

 

Цей матеріал представлений ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.
1559804758 660x255

enhucsrosk

0 #
# ALINA PASH # без обмежень # закарпаття # Мирослав Дочинець # Оксана Луцишина # Петро Мідянка # сергій танчинець