В Ужгороді пройшов традиційний, уже 23-й, Міжнародний ромський фестиваль джазового мистецтва Пап-джаз-фест 2020. І саме ця подія — перше свято джазу на Закарпатті, що відбулося онлайн. Насправді, організатори багато в чому є першими, унікальними, легендарними. Відтак у спецпроєкті Varosh розповідаємо історію Пап-джаз-квартету, Пап-джаз-фесту і про феномен навіть не ромського, а власне закарпатського джазу, його майбутнє. Бо ж безумовно: регіон має своє неповторне закарпатське, ромське, гірське, фольклорне джазове звучання. Варто сміливіше пишатися і повсюди волати, що найзахідніша область творить авторську джазову мелодію, яку визнають зіркові виконавці у всьому світі.
Закарпатський професійний джаз, можливо, і не сформувався би без підтримки друзів колективу, які цінують це музичне мистецтво. Важливо, що спецпроєкт про локальний джаз ми підготували спільно з лабораторією “ONELAB”, яка є другом Пап-джаз-квартету і стала генеральним партнером Пап-Джаз-фест 2020. Подія відбулася в студії UA: Закарпаття і транслювався на YouTube.
Головний сучасний ідеолог джазу в регіоні — Віллі Пап-молодший, син Віллі Папа-старшого, з якого почався професійний закарпатський ромський джаз. А з Віллі Папом-молодшим і підтримкою друзів область невпинно й активно рухається у стилі джаз і тільки вперед. Разом із Віллі записуємо джазову сторінку в історії Закарпаття. Тим паче, цьогоріч його Пап-джаз-квартет святкує 25 років і готує перший диск.
Передісторія
Насправді, ромський джаз зазвучав на Закарпатті ще в 30-х роках ХХ століття. У цей період світова ромська легенда Джанго Рейнхард створив стиль джаз-мануш (ромський джаз, ромський свінг). Проте наші місцеві вже тоді грали своєрідний джаз — симбіоз ромського народного колориту з одним із джазових стилів — свінгом.
“… Але наші роми не усвідомлювали, що вони грають ромський джаз, просто вони свінгували. Зрозуміло, що в них виходило по-своєму колоритно, тому що вони використовували багато гам, скажімо, ромських, угорський мінор, ромську гаму, яка і гуцульська гама. Я від діда і батька дізнавався, що роми називали це “гот” — на акордах послідовності, на акордах імпровізації, на пасажах віртуозних… — вони це грали, але в своїй манері”, — мовить Віллі Пап-молодший.
У 30-ті ромське музичне мистецтво пропагував віртуоз-скрипаль Гуді Бонді, якого наслідували багато закарпатських музикантів-ромів. Серед них — скрипалі Дюла Галамбоші, Дюла Легоцький, саксофоністи Аладар Пап, Дюла Балог. Вони грали різножанрову музику, класичну й популярну, імпровізували і несвідомо грали ромський джаз! У 50-60-ті роки в джазі вирізняються брати Аладар і Кароль Токарі, акордеоніст Йосип Беняк. Протягом 60-70-х на Закарпатті розвивається професійний джаз, адже його грають професійні джазмени — саксофоніст Віллі Пап-старший, контрабасист Юрій Будьо, ударник Янош Адам, піаніст та скрипаль Бейла Горват-старший.
У 70-80-ті ромські музиканти активно працюють у складі різних ансамблів, грають народні, естрадні, джазові композиції. У 1982 році Закарпатське об’єднання музичних ансамблів одержує пропозицію виступити на Всесоюзному джазовому фестивалі-конкурсі у Дніпрі. Джазового колективу в регіоні не було, тому терміново організувався новий збірний багатонаціональний джазовий оркестр із кращих музикантів. До його складу увійшли і два роми — Віллі Пап-старший та Юрій Будьо. Відтак ансамбль став лауреатом фестивалю. Насправді, у радянські часи джаз рідко звучав на радіо, платівках, але на Закарпатті він був.
Всесоюзний джазовий фестиваль-конкурс у Дніпрі
У 1995 році Віллі Пап-старший заснував Пап-джаз-квартет — перший в Україні професійний ромський джазовий ансамбль, у 1997-му вперше в Україні організував міжнародний ромський Пап-джаз-фест. Колектив грає традиційний джаз, фолк-джаз, джаз-рок, поп-джаз. До речі, до його складу входили не тільки роми. Історію квартету починали Віллі Пап-старший, керівник, саксофоніст; Віллі Пап-молодший, клавішник; Ерфі Адам, бас-гітарист; В’ячеслав Шеремет, ударник. Протягом 25 років команда змінювалася, омолоджувалася. Прийшли гітарист Олександр Полончак, контрабасист Степан Івашкович, ударник Янош Адам, гітарист Сергій Мендель, бас-гітарист Родіон Какічев, ударник Василь Кохан. А сучасний Пап-джаз-квартет — це Едуард Пап, саксофоніст (племінник Віллі Папа-молодшого); Павло Балог, клавішник; Едуард Адам, ударник; Ерфі Адам, бас-гітарист; Віллі Пап-молодший, керівник колективу, клавішник.
Квартет перемагав на міжнародних та вітчизняних музичних подіях — в Україні, Угорщині, Словаччині, Польщі. Гастролював Україною, Румунією, Словаччиною, Польщею. Музиканти створили простір світового джазу в Ужгороді, адже Пап-джаз-фест збирає ромські та інші джазові колективи з України, Європи, США. Серед хедлайнерів — американські зіркові джазмени світового рівня — саксофоністи Монті Вотерс, Пітер Кардареллі, Ерік Марієнталь, трубач Майкл “Патчез” Стюарт, який із Нового Орлеану, де народився джаз.
Один із ведучих Пап-джаз-фесту, відомий музикознавець і критик із Києва Петро Полтарєв якось зауважив:
“… Ужгородський фестиваль помітно виділяється з-поміж різних українських фестивалів. Тут досить жорсткий відбір виконавців, своєрідне розуміння музики. Таким своєрідним моментом є те, що на Закарпатті джаз грають колоритні цигани. Крім того, тут дуже особлива субкультура ромів. Вона не має аналогів не тільки в Європі, але й у всьому світі. Можна провести паралель із субкультурою темношкірих креолів, які свого часу створили джазову музику. На Закарпатті є музиканти, які грають музику, яку не грає ніхто!…”.
25 років — квартету, 23 роки — фестивалю. Це потужно для нішевої музики — інтелектуальної, багатогранної, глибокої та демократичної водночас. Колектив щойно відіграв 23-й фестиваль, працює над диском, і переконаний: для нього і для закарпатського джазу все тільки починається.
Музична родина Пап, яка наповнила Закарпаття джазом
Професійний закарпатський ромський джаз передовсім починається із ромської родини Пап, яка змінювала і змінює Закарпаття музичне. Аладар Пап-старший продемонстрував на Закарпатті досконалу гру на саксофоні, відтак інструмент гармонійно влився у місцеву музику. Віллі Пап-старший, син Аладара, подався у музичну школу опановувати гру на кларнеті. Батько, будучи саксофоністом, забороняв сину грати на саксофоні, адже специфіка кларнету і саксофону є суттєво різною, їх не варто поєднувати в навчанні. Проте Віллі самотужки протягом року навчився грати на саксофоні.
“Коли дідо кудись йшов, мій батько брав саксофон і починав грати, тому що любив цей інструмент. Потім дідо зрозумів, що нікуди від цього не дітися і сам почав навчати мого батька базовим основам саксофону”.
Віллі Пап-старший передав джаз своєму сину. Усе відбувалося природно: Віллі Пап-молодший з дитинства відчував, що такий стиль — саме його покликання.
“Основам джазової музики мене навчав батько. Він — саксофоніст, а я почав на фортепіано, бо розумів, що батькові буде потрібний акомпаніатор, піаніст. Він побачив, що я здібний, що можу писати музику, аранжувати, хист у мене був до цього, я любив експериментувати. Я з 11 років знав, що джаз — моя музика, і я мотивований займатися нею і далі. Батько “заставив” полюбити джаз, зрозуміти його, він робив усе в плані моєї освіти. Потім я почав вчити грати молоде покоління”.
У 1993-му Віллі Пап-молодший завершив Ужгородський музичний коледж ім. Д. Задора, хотів спільно з батьком виступати в ресторанах. Проте тато відрізав, мовляв, домовлятися не буде, маєш освіту, то знайди собі роботу. Юний Віллі самотужки влаштувався на роботу в ПАДІЮНі, а тоді це була нова потужна престижна структура. Саме там у Віллі відбувся перший авторський вечір молодого композитора, саме там народився спершу джаз-клуб, а згодом, у 1995-му, — Пап-джаз-квартет. У ПАДІЮНі досі проходять репетиції джазового бенду, відбуваються концерти, Віллі Пап-молодший і по сьогодні тут викладає.
Віллі Пап-старший взяв на себе менеджерство, організацію, фінанси, поїздки, а син зайнявся творчістю. Життя квартету одразу стартувало з гастролей, уже першого року хлопці поїхали на міжнародний фестиваль джазової музики в Будапешті.
“Наш перший серйозний виступ був у Будапешті, у 1995 році. Ми побачили зірок, які виступали з нами на одній сцені. Ми виступили непогано, до нас підійшли, бо батька там знали. Розумієте, джазовий музикант завжди знає іншого джазового музиканта, то в Будапешті знали, що кращий джазовий музикант на Закарпатті — Віллі Пап-старший, саксофоніст з Ужгорода”.
Наші джазмени активно їздили з концертами Україною, сусідніми країнами. І всі ці 25 років завжди є підтримка друзів — тих, які обожнюють джаз, вірять у Пап-джаз-квартет і Пап-джаз-фест.
“Я пам’ятаю, Славік (В’ячеслав Шеремет, — ред.) включив нашу музику, мої авторські композиції, Юрію Андрашку, Тарасу Воротняку. Хлопці питають, хто це, назвали відомі джазові групи — Spyro Gyra, Incognito… Славік відповів їм: ні, то ми. Хлопці не могли повірити”.
І так Пап-джаз-квартет і Пап-джаз-фест оточили друзі, без яких усе було би по-іншому. А, можливо, і не було би взагалі.
“Ми їздили на ентузіазмі, за свої кошти і спонсорські, друзі допомагали нам і тепер допомагають. Вони вирішили, що “треба хлопцям помагати, най покажуть, що на Закарпатті теж щось відбувається і теж, до речі, непогано”. Коли в нас виникає якась ідея, то ми звертаємося до друзів, і хто скільки може, так і помагає”.
Друзі джаз-гурту пишаються, що ми багато робимо для іміджу Закарпаття, а на міжнародних джазових аренах від України виступає ромський колектив саме з Ужгорода.
“…Пап-джаз-квартет завжди намагається у всьому показати своє обличчя. Реально — своє. Грати так, як ніхто не грає…”
– Віллі, у чому індивідуальність вашого колективу? Що є ромським джазом? Що є закарпатським джазом?
– Стиль Пап-джаз-квартету – це авторські композиції і аранжування. Ми одразу починали з авторських пісень, бо колектив тоді серйозний, коли має свої твори, а не ремікси, тоді в тебе є власне обличчя. Або ж ми робили музичні обробки нашого багатонаціонального краю — зі своїм колоритом, з тими знаннями, які ніхто більше не дає. Ми стараємося щось використовувати із закарпатських пісень, тому я би вже назвав наш джаз не ромським, а закарпатським. З часу заснування ми поставили акцент на закарпатське. Це покаже наш диск, де будуть зібрані мої авторські композиції та обробки ромських, угорських, румунських, єврейських і закарпатських творів.
Пап-джаз-квартет завжди намагається у всьому показати своє обличчя. Реально — своє. Грати так, як ніхто не грає. Колись я слухав різних музикантів, пробував брати від них різне, а потім подумав, та ну, я гратиму своє. Але на той час я вже набрався бази, вмів аналізувати музику і розумів, чому один грає так, а другий — по-іншому.
– Що потрібно, аби грати закарпатський джаз?
– Щоб грати джаз, досить 20% таланту, але 80% — це труд. Тому що джазова музика — це не просто заграти стандарт і десь щось зімпровізувати, треба мати класичну базу. Класична база — це основа всього, і джазової музики, повірте. Якщо хочеш до чогось дійти у джазі, то треба починати з традиційного джазу, потім — свінговий період, джаз-рок, сучасний джаз, ф’южн… Як у класиці починаєш із легших творів, так і в джазі.
Коли досягаєш певного майстерного рівня, то розумієш, що цього мало. Треба аналізувати музику, аби зрозуміти її характер… Це так само, як і в класиці, і в любій мистецькій творчості, вірно?
– А що вас штовхає до імпровізації?
– Це практика і талант від Бога. Бо як можливо навчитися імпровізації? Це по-любому — відчуття. У джазі не похалтуриш — навіть якщо виступаєш у ресторані для веселої публіки. Для кожного виступу на сцені чи в ресторані ми готуємо індивідуальну програму, одна репетиція у нас може тривати три, п’ять, шість годин, я стараюся не виходити непідготовленим.
– А яким є сучасний закарпатський джаз?
– Закарпатський джаз — інтелектуальна музика, а, крім того, демократична, багатонаціональна. Це показав Пап-джаз-фест, де і роми, і вища професура, де люди різного рівня, різного статусу, бідний, багатий — нема значення, бо джаз — це серце, це відчуття.
Я радий, що джаз завжди буде поза часом: я слухаю тепер свої тодішні інтерпретації, і буває, що ось ці перші композиції для мене – як антикваріат. Їх навіть не хочеться чіпати, щось у них змінювати, тому що воно таке досконале, ідеальне як картина.
– Що відображає Пап-джаз-фест? На кожному музичному святі завжди повна зала, неймовірний настрій. Як вам вдається створювати цю енергію, як місто сприймає фестиваль ромського джазу?
– Джазовий фестиваль ми почали з нічого у 1997 році. На той час ми вже поїздили по всеукраїнським, міжнародним джазовим фестивалям, познайомилися з джазовими колективами в Україні, Європі — і вони з радістю до нас приїжджають, бо знають, що у нас виступають учасники з усього світу, а ми зустрічаємо їх із хлібом і сіллю.
Наш фестиваль — подія! Завжди приходить інтелігенція і завжди дякує за цей фестиваль, каже, що ніколи не думала, що таких зірок буде слухати.
До речі, ті, хто нас підтримував на першому фестивалі, підтримують і тепер. Міжнародний фонд “Відродження”, Закарпатська ОДА, наші друзі.
– Фестиваль приносить дохід?
– Вхід на Пап-джаз-фестиваль — безкоштовний. Це не бізнес-проєкт, це ідея, джазова ідея, соціальна справа, аби джаз і далі в нас продовжувався.
– Загалом ви вважаєте, що заробляєте саме як гурт Пап-джаз-квартет?
– Ні, ні, ні. Це не заробляння. Це мінімально. Але, дякуючи підтримці друзів, ми можемо щось придбати, щось організувати. Звісно, всі учасники колективу десь працюють, але всі — в музичній сфері. Розумієте, джаз — це життя. Я радий, що працюю як музикант, викладач — це вже велике щастя. Хтось може неправильно обрати професію і потім усе життя мучиться.
“…Я взявся написати нову композицію — вона така сучасна, фанкова. А тоді більше лірики було, більше романтизму…”
– На яких емоціях твориться ваш джаз? Для музики винятково потрібне натхнення, чи її можна створювати систематичною працею?
– По-перше, це натхнення, без нього не може бути. Візьмімо мюзикл “Еврідіка” — буквально за два дні я написав пів мюзиклу, бо було натхнення.
У 2007 році померла моя мама — десь до цих пір я не написав ні одну композицію, тільки обробки робив. І потім зрозумів, значить, мама була моя муза. Бо все починається з мами… Вона знала всі джазові стандарти. Хоч я жив окремо, але там, у мами, в мене були інструменти, мене там чекали. Як мама пішла — стало пусто, якось знаєте, зникло те тепло… Рік, як мама померла, я не сідав біля піаніно. Через півтора року після мами батько помер… Я грав, але не створював.
– А тепер щось пишете власне?
– Тепер готуємо диск і я взявся написати нову композицію — вона така сучасна, фанкова. А тоді більше лірики було, більше романтизму.
Пап-джаз-фест 2020
– Як Пап-джаз-квартет переживав кризові періоди?
– Були перерви, наприклад, по пів року-рік не збиралися. У 2009-му помер батько, а в 2010-му ми організували Пап-джаз-фест. І ми не знали, що будемо грати, як виходити. Я казав: треба щось придумати, стандарти заграти. А Едік (Едуард Пап, учасник Пап-джаз-квартету, співзасновник Пап-джаз-фестивалю, племінник Віллі Папа-молодшого, — ред.) казав: давайте те грати, що дідо, давайте попробуємо. І все супер було! Продовження Пап-джаз-квартету — це, скажімо, завдяки Едуарду.
– Чи можете окреслити свою думку щодо вашого племінника?
– Знаєте, я дуже не люблю його хвалити, хай інші говорять. Але Ерік Марієнталь, найкращий саксофоніст світу, запросив Едіка на сцену зіграти, без репетиції. Ерік визнав Едуарда одним із кращих українських джазових музикантів.
Знаєте, Ерік Марієнталь — це саксофон, який коштує 10-15 тисяч доларів. У Едіка — в 10-15 разів дешевший. Інструмент — це як машина, є різниця, коли їдеш на джипі або ладі. Треба якось вирішувати проблему, щоб мати достойний інструмент, бо Едік може більше, просто послухайте його.
Пап-джаз-фест 2020
25 років джазу. “…Треба вміти грати паузу, пауза — це теж музика…”
– Віллі, яким ви стали за ці 25 років? Як змінювалося ваше сприйняття джазу?
– Ну, мабуть, подорослішав. Виконання моїх творів, моя імпровізація — теж подорослішали — осмислюється кожна нотка, кожен акорд, кожна пауза… Треба вміти грати паузу, пауза — це теж музика. Пауза — тиша — раз.
Як людина дорослішає, так і її творчість, музика… Тому що розумієш, а потрібно тобі зараз пробігтися по фортепіано, показати свою техніку, свою майстерність? Або просто взяти одну ноту..? І знати, що глядач зрозуміє, що це від душі. Колись мені розказали один анекдот.
Виходить на сцену чудовий афроамериканський бенд. Ось молодий саксофоніст і старший. Молодий хоче показати, який він супер, починає бігати вверх-вниз, усі “технічки” показує. Потім старший саксофоніст бере одну ноту… Підходять до нього журналісти і питають, як йому вдалося так майстерно зіграти одну ноту. Він каже: розумієте, я вже давно знайшов цю ноту, я взяв її, а він — ще шукає.
Тому я розумію, що є технічне і все-все, але коли є пауза, витримка… Це як у акторів — те саме мистецтво в дії.
– Що зараз ви сказали би своїм батькам?
– Знаєте, у мене було багато подій, де я думав, от якби зараз тут були батько, мама… І почули би, як Едік грає, з якими зірками він виступає, яких перспектив ми добилися. Батько, мабуть, на весь світ сказав би, що його внук — найкращий.
– Чим найбільше пишаєтеся, Віллі?
– Ми багато в чому є першими: перший професійний Пап-джаз-квартет, Пап-джаз-фестиваль і перший джаз-фестиваль онлайн на Закарпатті — якісний, до речі, якісний, все відбулося на належному рівні. До нас приїжджають зірки світового рівня: Монті Вотерс, Пітер Кардареллі, Ерік Марієнталь, Майкл “Патчез” Стюарт. Прикро, що не так це помічається… Мабуть, тому, що я ром. Але я гордий, що я — український ром, я — закарпатець і наголошую на цьому.
Розумієте, своїм джазом ми показуємо наш край, показуємо, що на Закарпатті є і закарпатський джаз. Знаєте, я дуже хотів би, щоб нас кудись включили як візитівку рідного краю. Коли пройде коронавірус, я буду над цим працювати і пропонувати, тому що явлення “закарпатський джаз” можна рекламувати і популяризувати. Включайте джаз у якісь серйозні програми — я думаю, непогано виглядало би. Я бачу перспективу закарпатського джазу не тільки на Закарпатті, а й в усій моїй Україні, Європі, світі.
Спецпроєкт підготувала Евеліна Гурницька, спеціально для Varosh
Фото: Карл Смутко
