Спецпроєкт про роботу сервісного центру протезування Protez Foundation
«Наш девіз: віра в Бога і єдність людей рухає гори. Війна – це жахливе випробовування, і від нашої єдності буде залежати, чи вийдемо ми з неї міцнішими, загартованішими і згуртованішими», – каже директор і головний протезист сервісного центру Protez Foundation Петро Градинар. Він щойно завершив знімати зліпок для виготовлення протеза для одного з ветеранів – із люб’язними поясненнями й демонстрацією для нас, як відбувається увесь процес. Тож тепер ми маємо трохи часу на спокійне спілкування в пообідній тиші, аби не відволікати його від роботи.
Петро Градинар – лікар-травматолог з багаторічною медичною практикою. Він керує центром з моменту створення закладу навесні минулого року.
Петро Градинар
Центр протезування діє як відділення благодійного фонду Protez Foundation, який на початку повномасштабного вторгнення заснували в американському Міннеаполісі двоє вихідців із України – Юрій Арошидзе та Яків Градинар.
Нині це – єдине місце на Закарпатті, де учасники бойових дій та цивільні українці, що втратили кінцівки внаслідок війни, можуть безоплатно пройти протезування й реабілітацію з подальшим сервісним обслуговуванням встановлених протезів. Так, за інформацією Закарпатської ОВА, заклади охорони здоров’я області не здійснюють протезування кінцівок, лише надають реабілітаційну допомогу у стаціонарних та амбулаторних умовах.
Разом із тим, саме зараз на Закарпатті триває будівництво масштабного реабілітаційного центру «4.5.0. Recovery Center». Тож успішний практичний досвід Protez Foundation не пройшов повз увагу: навесні керівництво області підписало меморандум про співпрацю із засновниками фонду.
Від американського Міннеаполіса – до закарпатської Сваляви
Сервісний центр у Сваляві вирішили відкрити, аби запротезовані в Америці зусиллями Protez Foundation українці після повернення додому мали можливість за потреби проходити сервісне обслуговування протезів вже в Україні.
«За перший рік великої війни протезування в Америці пройшли 7 груп українських військовослужбовців. Фонд покриває усі витрати: від супроводу у виготовленні візи – до поселення й первинної реабілітації на місці. Один із засновників Protez Foundation Яків Градинар – мій брат, він уже давно живе у США і працює лікарем. Він і запропонував відкрити відділення Protez Foundation в Україні, адже протези треба обслуговувати: калібрувати, щось підтягнути, замінити при необхідності якісь запчастини», – каже Петро Градинар.
Фахівці тоді ще майбутнього сервісного центру у Сваляві так само проходили навчання в Америці за протоколами роботи Protez Foundation. У перші місяці 2023-го знайшли потрібне приміщення для майбутнього центру, за кілька днів зробили ремонт, замовили необхідне обладнання. А на початку березня того ж року заклад почав приймати на сервісне обслуговування пацієнтів з протезуваннями та виготовляти запчастини для протезів.
«Ось тут у нас вакуумні установки, сухожарова шафа – пічка для розігріву пластика. Це все так звана «чиста зона», де є все для збірки і налаштування протезів. Далі починається уже «брудна зона», де є станки для шліфування, все для гіпсування: коли зняли зліпок у пацієнта (з кукси – авт.), заливаємо його гіпсом і отримуємо «позитив» для подальшої роботи вже власне над протезом», – показує Петро Градинар і одночасно готується до роботи із групою військових – як діючих на ротації, так і ветеранів, що саме прибули на кілька днів у центр.
Як працює Protez Foundation на Закарпатті
Охочі отримати протезування у Protez Foundation заповнюють відповідну заявку на сайті організації і потрапляють у чергу. Нині у цій черзі – 1800 заявок.
Якщо раніше протезування здійснювали виключно в Америці, нині пацієнтів з ампутаціями частково протезують і у сервісному центрі у Сваляві, і в нещодавно відкритому відділенні фонду Protez Foundation у Києві. Де саме відбуватиметься протезування, залежатиме від складності кожного окремого випадку.
Скажімо, фахівці закарпатського центру роблять ортезування стопи та протезування при невисоких ампутаціях ніг. Відділення у Києві успішно проводить протезування рук. У більш складних випадках, коли, наприклад, йдеться про високі ампутації, протезування одразу двох кінцівок чи стегна, дезартикуляцію стегнової кістки, пацієнтів доправляють в Америку.
У сервісному центрі у Сваляві одномоментно можуть прийняти до 10 пацієнтів, які приїжджають сюди з усієї України. Для тих, кого відбирають на програму, забезпечують проживання у місцевому готелі, за потреби – з родиною. Непорушна і категорична умова: жодних наркотиків, алкоголю і «гульок».
Команда закарпатського відділення Protez Foundation – це директор і головний протезист Петро Градинар, протезист Юрій Поляк, реабілітолог Олександр Тацей, технік Веніамін Градинар та комунікатор із запротезованими військовими Микола Ворончук. Сам він – колишній військовослужбовець, що втратив на війні руку і свого часу пройшов протезування у Protez Foundation. Тож як ніхто інший здатен знайти спільну мову з побратимами, зрозуміти їхні емоції, почути й відчути їхні стани і налагодити містки взаєморозуміння.
Петро Градинар та Олександр Тацей
Для занять із реабілітації, які проводить Олександр Тацей, у центрі є спеціально облаштоване приміщення – зі шведськими стінками, біговою доріжкою та велотренажером, фітболами та медболами. Тут вояки роблять руханки, вчаться боксувати і пересуватися поміж перешкодами на протезах, дають м’язам навантаження з використанням гантель. Окрім власне оздоровчих та загально зміцнювальних занять безпосередньо у центрі, програма реабілітації передбачає також екскурсійні поїздки Закарпаттям та походи в гори.
300 українців уже пройшли протезування у Protez Foundation
За час роботи фонду Protez Foundation, починаючи з 2022 року його фахівці здійснили протезування близько 300 українців з ампутаціями. У пріоритеті – військовослужбовці, однак допомагають і постраждалим від війни цивільним, і дітям.
Скільки в цілому людей в Україні потребують протезування внаслідок повномасштабної війни – офіційної статистики у вільному доступі наразі немає.
Станом на серпень минулого року The Wall Street Journal із посиланням на оцінку німецької компанії Ottobock, яка вважається одним із найбільших світових виробників протезів, наводив цифру у 50 тисяч українців, які потребують протезів.
Зважаючи на те, що бойові дії не припиняються ні на мить, а росія і надалі регулярно обстрілює мирні українські міста ракетами і мінує захоплені українські території, кількість поранених українців, що потребуватимуть протезів, постійно збільшується. Понад те, попит на штучні кінцівки збережеться в Україні й по завершенню війни: ще роки потому люди знаходитимуть вибухові пристрої під час прогулянок лісом чи працюючи у полі.
Цього року на безоплатне забезпечення протезами держава передбачила понад 4,5 млрд гривень. Для військових додатково є програма забезпечення виробами підвищеної функціональності – біонічними протезами, вартість одного такого сягає 2 млн гривень.
У січні-травні 2024 року протезами верхніх і нижніх кінцівок було забезпечено 5 248 людей на загальну суму 1,04 млрд гривень.
Похід у гори за місяць після протезування: історія нацгвардійця Михайла Матвіїва
На момент нашого візиту до сервісного центру там саме перебували на обслуговуванні 5 вояків. Один із них – Михайло Матвіїв зі Львівщини, колишній боєць спецпідрозділу Нацгвардії «Омега», який саме приїхав для заміни попереднього протеза.
У 2022 році під час зачистки російських позицій на фронті Михайло підірвався на міні і втратив ногу. Після кількох операцій і піврічного перебування у шпиталях, заповнивши анкету й отримавши підтвердження, у числі однієї з перших груп вояків відправився на протезування в Америку. Він обслуговується в сервісному центрі у Сваляві від початку створення закладу, і за півтора року почувається тут, наче вдома. Тож усіляко допомагає головному протезисту, коли той знімає зліпок для виготовлення майбутнього протезу.
«Зараз робитимемо тимчасовий пластиковий протез «з нуля», сподіваюся, що до кінця дня Міша вже на нього стане, – усміхається за роботою Петро Градинар. – Потім буде деякий час його тестувати: чи де не натирає, не тисне. Якщо все буде гаразд, робитимемо постійний».
На свій перший протез півтора року тому Михайло став одразу й одразу пішов, у перші ж дні почав бігати і стрибати: хотів спробувати виконувати всі ті рухи й навантаження, які були для нього звичними до втрати кінцівки. Вже за місяць, як повернувся в Україну, пішов із групою побратимів у похід у гори.
Михайло Матвіїв
Згадуючи той гірський перехід, визнає, що рішення було передчасним і не дуже вдалим:
«Доводилося на шляху постійно зупинятися, щоб вилити кров з лайнера (спеціальний чохол на куксу, який покращує її з’єднання з приймальною гільзою протеза і захищає від травмування – ред.). Я поспішив: постраждала нога не була готова за цей короткий час до таких навантажень. По хорошому, треба завчасно у період відновлення ще до протезування закачувати м’язи, робити якісь навантаження. Це й полегшує психологічний стан: коли ти не сидиш в чотирьох стінах, а вийдеш у залу, поміж людей, щось намагаєшся робити».
Честь і відвага – крізь біль та бюрократію: історія бійця Іноземного легіону Еріка Йоргенсона
Поки Михайло ділиться своєю історією, у сусідньому приміщенні реабілітолог Олександр Тацей проводить тренування зі статним юнаком в окулярах з високою ампутацією ноги. В якийсь момент вловлюємо англійські слова: хлопець спілкується іноземною. Це – 22-річний американець Ерік Йоргенсон, який бився за Україну і був важко поранений на Харківщині.
У 2022 році Ерік саме звільнився з Корпусу морської піхоти у США. У березні почув звернення українського президента Володимира Зеленського, в якому той запрошував долучатися до боротьби із російським вторгненням, і вирішив стати на захист України.
Спершу приїхав у Польщу, відтак пішки перетнув кордон і вже в Україні долучився до лав Іноземного легіону. Восени 2022 року після підписання контракту та військових тренувань Ерік зі своїм підрозділом вирушив на Харківщину, де виконував завдання під час контрнаступу української армії.
«Інтенсивність бойових дій була дуже високою, і для мене все завершилося дуже швидко. Буквально за пів місяця після прибуття на лінію фронту на одному із завдань поблизу мене впав снаряд: я бачив лише велетенську вирву і свою скалічену ногу без колінної чашечки. Лише згодом усвідомив, що мені дивом пощастило вижити, і що мене вчасно евакуювали двоє медиків-побратимів», – згадує Ерік.
Впродовж майже пів року хлопець сподівався, що ногу таки вдасться зберегти, встановивши колінний імплант. Лікувався спершу в Україні, потім – у Польщі. Однак через постійний біль, поступове атрофування м’язів через неможливість стати на ноги, навіть із милицями, у березні 2023 року Ерік пройшов крізь ампутацію.
Ерік Йоргенсон
Кошти на перший протез допомогла зібрати медсестра, яка доглядала за ним у Польщі: через складні бюрократичні процедури Ерік не лише не отримав жодних виплат через поранення, йому навіть не виплачували військову зарплату. Повернувшись до США з мрією знову колись мати змогу бігати, намагався завдяки страховці отримати якісніший функціональний протез. Але й це не вдалося. Тож пригадуючи день, коли надійшла звістка із підтвердженням участі у програмі від Protez Foundation, називає його чи не найщасливішим за останній період.
Нині Ерік проходить реабілітацію у Сваляві у сервісному центрі Protez Foundation і одночасно намагається оформити необхідні документи для підтвердження інвалідності, отриманої під час захисту України, та виплати належної компенсації. З прикрістю констатує, що тепер це – його приватна справа, в якій, на щастя, має підтримку й супровід від фахівців центру.
- 4.5.0: яким буде перший обласний центр реабілітації військових в Ужгороді
- Протез, який муляє …очі. Як навчитися жити у новій реальності
- Незламні захисники: історії військових у фотопроєкті Varosh
Текст: Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото: Олеся Даньо
Цей матеріал підготовлений у рамках нідерландсько-словацько-українського проєкту “Посилення верховенства права на місцевому / регіональному рівні в Україні: приклад Закарпатської області”, який втілюється за підтримки уряду Королівства Нідерландів у рамках програми MATRA, що є ключового нідерландською програмою підтримки соціальних трансформацій.
Проєкт втілюється Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (ICES) спільно з нідерландською організацією Foundation of Justice, Integrity and Anti-Corruption (FJIAC) та словацькою Transparency International Slovensko (TI SK) у партнерстві з Закарпатською ОДА та обласною радою.
*** Матеріал не відображає позицію чи думку імплементаторів або донорів грантового проєкту. Відповідальність за зміст публікацій несе редакція Varosh.
