Історія створення громадської організації "Табула Раса" у невеличкій закарпатській громаді
Спочатку була «Здибанка». Точніше не так: спочатку були люди, які «Здибанку» у Батьові на Берегівщині облаштували.
«Здибанка» – це молодіжний простір, котрий одним із перших на Закарпатті у 2021 році ініціювала та впровадила місцева команда волонтерок. Відтоді зі статусу молодіжного хабу «Здибанка» «виросла» до молодіжного центру.
А команда, що втілила на базі простору цілу низку проєктів для місцевої молоді, започаткувала співпрацю з нині вже нобелівським лауреатом з фізики, угорцем Ференцем Краусом і розпочала писати нову історію молодіжних ініціатив у громаді.
“Здибанка” нині
«Табула раса» – новий старт для майбутніх поколінь
Надворі березень 2022 року – перший місяць російсько-української війни. Батівська громада, перебуваючи у безпосередній близькості до кордону з ЄС, безперестанку приймає українських біженців, стрімко облаштовує в школах і дитсадках шелтери для поселення, приймає допомогу від благодійників.
В один із цих тривожних березневих воєнних днів у громаду приїжджає директор Інституту квантової оптики Макса Планка в Німеччині, угорець Ференц Краус, який у 2023 році отримає Нобелівську премію. Цей приїзд – його спосіб висловити солідарність з українським народом та побачити зсередини, чим саме він може бути корисним у новій для українців страшній воєнній реальності.
Власне приїзд науковця і став тією відправною точкою, з якої розпочалася співпраця команди молодіжного центру «Здибанка» з неурядовою організацією Science4People, членом якої є Ференц Краус, та безпосередньо з самим нобелівським лауреатом.
«З перших днів повномасштабного частина волонтерської команди «Здибанки» була залучена в роботах з допомоги українцям, що приїжджали з прифронтових територій. Розселяли людей, здійснювали консультативний супровід, проводили у шелтерах активності для дітей, – згадує Габріелла Галамбош. – Після зустрічі з Ференцом Краусом ми зрозуміли, що шукати партнерів і залучати фінансову підтримку буде легше, якщо оформимо нашу діяльність юридично. Так у листопаді 2022-го ми зареєстрували громадську організацію «Табула Раса для майбутнього покоління».
Габріелла Галамбош
Габріелла каже: назву обирали невипадково – хотіли, аби в ній була закладена символіка нового початку. Утім якщо спершу зупинилися лише на сталому латинському вислові tabula rasa, то на момент, коли прийшли реєструвати організацію, ще одна з такою ж назвою вже з’явилася в офіційному реєстрі.
«Ми почали міркувати, як обіграти назву і подумали: для кого ми працюємо? Для майбутніх поколінь. Тож логічно, що доповнили назву цим прямим уточненням», – усміхається жінка.
Наздогнати освітні втрати: SKOLA+
Нині волонтери організації втілюють в Батівській громаді 2 флагманських проєкти: SKOLA+ та SPORT+. До роботи в організації залучені 8 людей, переважна більшість – вчителі місцевих шкіл з населених пунктів громади.
Перший проєкт SKOLA+ запустили восени 2023 року. Він охоплює школярів різних вікових категорій і має на меті надолужити освітні втрати, спричинені спершу ковідом, а відтак повномасштабною війною.
SKOLA+ – це додаткові групові заняття для школярів, на яких вчителі або відпрацьовують з учнями вже пройдений навчальний матеріал для кращого його розуміння, або вивчають щось із нового, розповідає представниця «Табула Раси» Анна Тараненко.
«У нас в команді є багато вчителів, і тема освітніх втрат для нас дуже болюча. SKOLA+ – це можливість для школярів наздогнати навчальний матеріал, а ще дізнатись щось нове», – каже Анна.
Анна Тараненко
Наприклад, в початкових класах Батівського ліцею з угорською мовою навчання вчителька відпрацьовує з учнями, що не встигають за програмою, навички письма або рахування. В іншій школі школярі додатково займаються фізикою чи хімією. А ще в іншій – вивчають країнознавство: цього предмета в шкільній програмі немає, але діти виявляють до нього цікавість і з задоволенням відвідують тематичні уроки.
Для того, аби SKOLA+ була максимально корисною, перед її запуском команда провела консультації зі вчителями: спільно визначалися, в яких навчальних закладах і з яких предметів школярі мають потребу в додаткових заняттях.
«Ми не прив’язуємо вчителів до якогось конкретного матеріалу, кожен з них сам бачить по своїм учням, по групі, з якою працює, в кого які запити. Наше завдання – сприяти їх розв’язанню: за підтримки німецьких партнерів ми закуповуємо й передаємо навчальні матеріали, канцтовари, настільні ігри, деяке обладнання для наукових експериментів і дослідів», – каже Габріелла Галамбош.
«Фактично це наче репетиторство, але у групах, і не приватне, а унормоване. В цьому й була основна ідея: щоб діти могли займатися додатково, надолужуючи знання, і їм не потрібно було за це платити. Адже не в усіх родинах є фінансова можливість платити за додаткові заняття. Тоді як всі заняття на проєкті – безплатні», – додає Анна Тараненко.
Ініціатива має стабільний позитивний відгук від дітей, продовжує її колега Одрі Давід. Каже: минулого року організація проводила опитування серед школярів, які відвідують заняття.
«Ми отримували відповіді, де діти казали: «Мені все подобається, погано тільки, що маємо 1 урок на тиждень, чому не можна більше», – усміхається Одрі. Адже кожен з учителів, які проводять заняття, самостійно визначає кількість додаткових уроків – залежно від персональної завантаженості та рівня знань школярів.
Одрі Давід
Габріелла Галамбош пояснює цей успіх тим, що педагоги, залучені у проєкт, й самі «горять» тим, що роблять.
«На етапі підготовки ми говорили з учителями, керівництвом шкіл, пояснювали концепцію. Відповідно долучилися ті із них, хто справді відчував потребу і бажання, хто дійсно живе своєю справою. Діти відчувають це, тож і собі тягнуться до навчання і мотивуються розвиватися», – каже Габріелла.
4 закарпатські школи + ліцей у Марганці на Дніпровщині
Нині проєкт SKOLA+ охоплює 4 навчальних заклади – це 2 ліцеї у Бакоші та Батьові, а також Батівську гімназію та початкову школу в селі Свобода. Додатково закарпатська команда підтримує ініціативу в місті Марганець Дніпропетровської області.
Марганець від початку повномасштабної війни піддається регулярним російським обстрілом. Вже 5 років поспіль тамтешні діти не мають змоги відвідувати школи і навчаються онлайн.
Свого часу дівчата з «Табула Раси» познайомилися з учителькою Марганецького ліцею №10 Яною Цикунковою. Відтоді й почалася закарпатсько-дніпропетровська співпраця у межах проєкту SKOLA+, згадує Одрі Давід.
«У Марганці Яна має групу школярів, які вивчають німецьку та англійську мови, а також мають заняття з розвитку софтскілів. Займаються переважно дистанційно, але на вихідні винаймають спеціальне захищене приміщення, де зустрічаються офлайн – просто щоб побути разом, поспілкуватися, пограти в якісь ігри», – каже Одрі.
У липні минулого року група дітей із Марганця приїжджала у Батівську громаду. Впродовж тижня вони знайомилися з місцевою молоддю та з Закарпаттям, оздоровлювалися та мали нагоду знову повернутися за парти, наче в мирні часи.
«Ми домовилися з нашими вчителями, і діти, які по 4-5 років не були за партами, прийшли на уроки фізики, хімії, у спортзал на урок фізкультури…», – згадує Одрі Давід.
В цьому й була ідея: щоб діти могли займатися додатково, надолужуючи знання
Доступні тренування як платформа для комунікації та дружби: SPORT+
Ще одна ініціатива організації, яка має чималий попит у громаді – проєкт SPORT+. Ідея його реалізації зародилася завдяки одному з переселенців, який разом із родиною, об’їхавши чи не пів світу після виїзду з окупованої Херсонщини, випадково опинився у Батівськй громаді.
Пан Олександр – вчитель фізкультури та тренер з волейболу. Волею долі потрапивши на Закарпаття, вже за кілька днів він став учителювати у місцевій школі з угорською мовою викладання, де працює й зараз.
Дружина пана Олександра нині – одна із членок організації «Табула Раса» і діловодка селищної ради. Старший син очолює початкову школу у громаді, молодший – саме завершує навчання.
«Щойно Олександр прийшов у школу, то одразу ж почав на волонтерській основі проводити заняття з волейболу для дітей. Тренування проходили системно, 1-2 рази на тиждень. Так тривав впродовж року, і весь цей час кількість охочих тренуватися дітей зростала. Тоді ми й вирішили запустити напрямок Спорт+, щоб масштабувати цю справу», – згадує Габрілла Галамбош.
Задум за доброю традицією підтримала організація Science4People: з її допомогою, розширивши команду тренерів, до занять волейболом додали також тренування з футболу та баскетболу. Одночасно з тим, закупили спортивний інвентар, а згодом – і розробили й пошили для учасників команд спортивну форму.
За напрямком SPORT+ тренування у громаді відвідують переважно діти шкільного віку. Але у тренера з волейболу тренуються також і дорослі чоловіча і жіноча команди.
«Ці тренування стали ще однією доброю платформою для спілкування та комунікації, їх відвідують діти і з українських сімей, і з родин закарпатських угорців з кількох населених пунктів громади. Олександру вдалося їх так між собою здружити, побудувати такий міцний командний дух. Тепер щоразу на змаганнях різних рівнів діти підтримують одне одного і вболівають за своїх», – каже Габріелла Галамбош.
Частина команди “Табула Раси”: Одрі, Анна й Габріелла
Інвестиція у майбутнє: люди для людей
За її словами, так багато саме зі школярами організація, що початково була створена для підтримки молодіжних ініціатив, займається не просто так. Дуже часто молодь з невеличких громад (населення Батівської складає близько 12 тисяч – ред.) їде шукати майбутнє в інших, більших і «перспективніших» населених пунктах.
У випадку з Батівською громадою це найперше Ужгород, Мукачево, Берегово, а також найближчі великі українські міста за межами області, як от Львів. Додається і фактор близькість кордону: чимало молодих людей після школи вступають у закордонні виші і їдуть з громади, щоб потім ніколи не повернутися.
«Я якраз із тих, хто повернувся», – каже Габріелла. Угорка за національністю, після завершення школи вона вступила у педагогічний університет у Полтаві, де і прожила наступні 10 років. Захистила кандидатську та викладала в університеті. А потім вирішила повертатися додому.
«Я свідомо хотіла здобувати вищу освіту в Україні, бо знала: якщо виїду за кордон, то вже не повернуся – бачила це на прикладі своїх однолітків. У Батьові закінчувала угорську школу, але мені поталанило: потрапила в українське середовище і за 2 місяці знала українську досконало. Для мене це було принципово: якщо ти не володієш мовою держави, в якій мешкаєш, ти не зможеш себе реалізувати. А я тоді вже ухвалила рішення, що нікуди з країни їхати не буду», – розповідає Габріелла.
Тож, каже, нинішня робота саме зі школярами – це така собі «інвестиція» в майбутнє громади, спосіб створення комфортного і цікавого середовища для молодих людей. Середовища, в якому вони можуть розвиватися, вдосконалюватися, взаємодіяти між собою. А ще – бачити наочний приклад, як низові ініціативи людей для людей виховують активних і свідомих. Які потім вже й собі приходитимуть в такі чи інші, наступні ініціативи.
У “Здибанці”
Проєкти SKOLA+ і SPORT+ діють у Батівській громаді безстроково, хіба що з перервою на літні канікули. Утім і влітку «Табула Раса» не перетворюється на «сплячу красуню».
На червень спільно з угорськими партнерами – організацією «Молодіжні делегати Угорщини до ООН» – проводитимуть у громаді англомовний табір для школярів громади.
«Основною мовою табору буде англійська: по-перше, знання англійської корисне для всіх, по-друге, тут уже ніхто з наших чи українців, чи угорців не зможуть сказати, що не розуміють одне одного», – сміються дівчата.
І вже серйозно додають: єдина мета, що сповідують – охопити якомога більше місцевої сільської молоді. Для того, аби спільно творити простір доброго співіснування, взаємодії та взаєморозуміння.
Люди для людей
Читайте також:
- Місія «Подолати бюрократію», або Чому програми підтримки ветеранів в Ужгороді та на Закарпатті потрібно покращувати
- Місія (не)можлива: берегти природу й розвиватися — як гірська Синевирська громада формує свій екобренд
- Спільна дорога: як громаді на Закарпатті вдається залучати переселенців до активної участі
- “Червона рута” лунає в Будапешті: як українці в Угорщині згуртовуються задля стійкості та перемоги
- Три благодійні фонди Закарпаття, що розвивають культуру милосердя і примножують добро
Тетяна Клим-Кашуба
Фото: Сергій Денисенко
Цей матеріал підготовлений в рамках нідерландсько-словацько-українського проєкту “Посилення верховенства права на місцевому/ регіональному рівні в Україні: приклад Закарпатської області”, який втілюється за підтримки уряду Королівства Нідерланди у рамках програми MATRA, ключової нідерландської програми підтримки соціальних трансформацій.
Проєкт втілюється Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (ICES) спільно з нідерландською організацією Foundation of Justice, Integrity and Anti-Corruption (FJIAC) та словацькою Transparency International Slovensko (TI SK) у партнерстві з Закарпатською ОДА та обласною радою.
*** Матеріал не відображає позицію чи думку імплементаторів або донорів грантового проєкту. Відповідальність за зміст публікацій несе редакція Varosh.
