Спецпроєкт про напрямки національно-патріотичного виховання на Закарпатті
Повномасштабне вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року стало не лише сильним ударом по інфраструктурі, людям та планомірному розвитку країни. Відкрита й жорстока агресія також поцілила по свідомості багатьох українців, які раніше часто оминали увагою попередження про плани росії якщо не на впокорення української нації, то на повне її винищення.
Вже неприховані й масштабні дії ворога пришвидшили переусвідомлення для багатьох українців. Світоглядні зміни чи не найкраще відображають результати опитування, яке в липні 2022 року провів Київський міжнародний інститут соціології. За даними опитування КМІС, за роки Незалежності відчуття громадянської ідентичності українців зросло майже удвічі, сягнувши найвищої позначки саме після повномасштабного вторгнення.
До великої війни лише 65% українців вважали себе перш за все громадянами України, а не мешканцями свого населеного пункту, області чи представниками свого етносу. У 2013 році таких людей було ще менше – 51%. Смертельні атаки росії та геноцидальні практики, жахливі руйнування всього українського, до чого лише може дотягнутися північний сусід, різко все змінили. Так, у 2022 році частка людей, що вважають себе насамперед громадянами України зросла майже до 85%.
Повномасштабна війна запустила чергові революційні зміни у ставленні українців до своєї громадянської ідентичності, розпочавши третій етап національної мобілізації, каже доктор соціологічних наук Сергій Дембіцький. Перший етап посилення громадянської ідентичності українці пройшли у 2004 році на тлі Помаранчевої революції. Другий припав на 2013 рік і був зумовлений подіями Революції Гідності і подальшою російською агресією росії щодо України.
На переконання Сергія Дембіцького, після того, як українське суспільство пройшло крізь третій етап формування громадянської та національної приналежності, показник національно-громадянської ідентичності не опуститься нижче 75%. І основною умовою для цього називає сталий демократичний розвиток України.
Утім, аби не трапився болючий і неочікуваний відкат назад є й ще один вагомий фактор. Це – планомірне й адекватне впровадження практик національно-патріотичного виховання для молоді та зміцнення у своїй приналежності до українства дорослих.
Заняття у Закарпатському обласному центрі нацспротиву
Оновлений предмет «Захист України»
У грудні 2022 року Верховна Рада прийняла закон «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності». У ньому, зокрема, зазначено, що національно-патріотичне виховання охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, насамперед галузь освіти і науки, молодіжну та соціальну сфери, відновлення та збереження національної пам’яті та інші.
Того ж таки 2022 року були внесені зміни до шкільної програми предмету «Захист України», яка відтоді коригувалася щороку. Аж допоки у 2024 році Міністерство освіти не затвердило новітню Модельну навчальну програму «Захист України. Інтегрований курс».
Предмет «Захист України» в українських школах вивчають учні 10-11 класів. Ще кілька років тому він узагалі мав назву «Захист вітчизни», яку змінили у 2020 році.
Тодішню зміну назви вчитель Віктор Поліщук, який викладає цей предмет вже багато десятків років і був дотичний до його змін на всіх етапах, пояснює потребою відійти від усталеного перекладу з російської – «Защіта отечества». Нині ж, каже, предмет зазнав ще більш істотних оновлень, продиктованих насамперед воєнним часом.
«Зміни до предмету вносилися і в 2022, і в 2023, і цьогоріч: кожний новий рік війни демонстрував, що необхідно коригувати навчальну програму. Зараз відбувається не просто навчання за новою програмою, а втілення й апробація інноваційного освітнього проєкту. В кожному місті мають бути створені освітні осередки, де старшокласники всіх шкіл, що є у місті, разом вивчають цей предмет. Хлопці та дівчата за новою програмою навчаються разом, тоді як раніше у них були різні навчальні тематичні плани, і дівчата мали змогу обирати навчальний план «для хлопців» за вмотивованим бажанням», – розповідає Віктор Поліщук.
Оновлена програма передбачає вивчення загалом 12 модульних тем. Серед них, зокрема, основи національної безпеки і оборони; основи планування та управління, стрілецька підготовка, орієнтування на місцевості та інженерна фортифікація, домедична допомога в умовах бою та інші. Впродовж 2 років старшокласники мають прослухати й відпрацювати загалом 105 уроків.
Інноваційний шкільний курс орієнтований передусім на практичне застосування отриманих теоретичних знань. Пан Віктор каже: поки учень не зрозуміє, наприклад, схему прицілювання і поняття теорії пострілу, він не зможе виконати потрібний норматив: «Поки учень не з’ясує, що куля вилітає, бо на неї здійснюється тиск в еквіваленті 1 тонна на сантиметр квадратний, він не зрозуміє, чому і як ця куля так далеко летить».
- Оновлення предмету “Захист України” у школах: скільки коштів отримає Закарпаття і на що їх спрямують
Віктор Поліщук
Відповідно до рекомендацій, в діючих освітніх осередках навчання проходить за адаптованою схемою: по кілька уроків в один день і не щотижня. Скажімо, у Нововолинську, де працює Віктор Поліщук, учні приходять на заняття двічі на місяць і мають одразу 3 уроки, таким чином відпрацьовуючи двотижневе навчання.
Позаяк навчання за оновленою програмою – проєкт інноваційний, то впроваджується він лише в тих населених пунктах, де органи місцевого самоврядування створили відповідні освітні осередки. В інших випадках школярі вивчають предмет за програмою 2023 року і за двома тематичними планами – для хлопців та дівчат окремо.
«Проєкт передбачає досить жорсткий контроль, адже держава виділяє суттєві кошти на матеріально-технічне забезпечення. Загалом передбачено 1,7 млрд грн на закупівлю обладнання для освітніх осередків – це, зокрема, лазерний тир, симулятор управління дронами, пневматична гвинтівка, макет масово-габаритного автомата та інше», – каже Віктор Поліщук.
Виділені державою кошти на втілення освітнього проєкту спрямовуються не лише на закупівлю необхідного устаткування в освітні центри, але й на навчання вчителів-предметників. Підготовка вчителів розпочалася двома турами у Києві у липні 2024 року. Адже «Захист України» за оновленою програмою має викладати окремий вчитель (а не вчитель праці чи фізичного виховання за сумісництвом), що матиме передбачені 18 годин на предмет.
За словами Віктора Поліщука, нова програма передбачає також й інтеграцію в освітній процес військових, ветеранів російсько-української війни. Утім на яких засадах вони працюватимуть з учнями – залежатиме від можливостей та ініціативності кожної окремо взятої громади.
«Якщо б наш освітній центр у Нововолинську був настільки величезним, що мав би понад ставку багато годин, то ми могли би для навчання за окремими тематичними модулями тарифікувати когось із воїнів для викладання. Але позаяк ми зараз не маємо таких потужностей, то будемо залучати військових на волонтерських засадах», – каже Віктор Поліщук.
Що по Закарпаттю
Інноваційний проєкт з вивчення предмету «Захист України» впроваджується поступово, передбачено, що в його межах по Україні має бути створено всього до 1200 відповідних освітніх осередків. А з 2027 року «Захист України» буде одним із 7 обов’язкових предметів, який вивчатимуть старшокласники після втілення шкільної реформи.
Як повідомили Varosh в обласному департаменті освіти і науки, молоді та спорту, на Закарпатті планують створити 41 освітній осередок, де школярі вивчатимуть предмет «Захист України» за оновленою програмою, 40 із них діятимуть при школах.
Разом із тим, для участі в реалізації інноваційного проєкту на всеукраїнському рівні запропоновано ужгородський ліцей «Лідер», де ще у вересні 2017 року створили Ужгородський центр допризовної підготовки.
За інформацією обласного департаменту, тренінгове навчання для викладання предмета «Захист України» за оновленою програмою пройшли 3 вчителів з області. Нині вони як тренери залучені до процесу підготовки інших вчителів-викладачів.
Також у департаменті освіти повідомили, що 5 листопада 2024 року у Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти розпочалася програма підвищення кваліфікації вчителів курсу «Захист України». Її учасниками стали 87 учителів, які пройдуть програму підвищення кваліфікації за 5 модулями.
Братерство та приналежність до нації: вишкіл «Джурою» та «Карпатський щит»
Однією із найвідоміших позакласних активностей з національно-патріотичного виховання школярів у сфері освіти є щорічне проведення гри «Джура». Гру проводять в Україні з 2009 року, а у 2015-му вона була включена до Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді.
Того ж таки 2015 року на «Джуру» вперше потрапив вчитель Негровецької школи Іван Гавриль. І так захопився нею, що нині є одним із членів обласного штабу гри «Джура», просуваючи її розвиток і щороку готуючи команду своєї школи до участі у змаганнях. У 2019 році команда Негровецької школи стала переможцем обласного етапу «Джури» і представляла Закарпаття на всеукраїнських змаганнях.
Іван Гаврил
Іван Гавриль розповідає: якщо аналізувати системи й практики патріотичного виховання школярської молоді у світі, «Джуру» можна називати однією з кращих.
«Загалом «Джура» побудована на козацькій педагогіці. Це можна встановити й за назвою: у козаків джурою називався молодий помічник, зброєносець. І власне козацтво робить гру популярною для всієї країни. Якби 15 років тому розробники брали би за основу УПА, гра була би популярна на заході країни і не сприймалася на сході. Якби опиралися на партизанський рух, її б відторгали вже на заході. А доба козацтва завжди об’єднувала всю Україну. Плюс, треба розуміти, що козаки насправді були дуже прогресивними в багатьох питаннях виховання та співіснування у спільноті. Згадаймо, як вони вирішували спільно справи на Майдані, ця традиція крізь віки дійшла і до нас. Бо установки передаються генетично», – каже Іван Гавриль.
Основний постулат «Джури» – побратимство і підтримка. Вона не є мілітарною, а спрямована насамперед на виховання в дітях поваги до батька й матері, побратимів, держави. Серед її завдань також – навчити дітей самостійно ухвалювати рішення й діяти, розвивати критичне мислення та розуміння приналежності до нації.
Іван Гаврил каже: впродовж століть перебування в російській окупації поколінню за поколінням безперервно нав’язувалася думка, мовляв, українці – це нація, що постійно журиться, плаче і нічого не вміє. Але останні майже 11 років російсько-української війни вщент розбивають цю багатовікову установку. Тож дітям й молоді необхідно передавати розуміння, що українці насправді – нація героїчна, це люди, які шанують свій рід і готові відстоювати себе.
Підготовка до “Джури”
Нині на Закарпатті «Джура» активно розвивається, розповідає Іван Гаврил: «Якщо до 2020 року було не так багато потужних осередків – у Великому Березному, Керецьках, Негровці, Рахові, в Буштинському ліцеї – то з кожним роком їх кількість збільшується у геометричній прогресії».
Серед проблем називає відсутність достатньої кількості спеціалістів, які б могли займатися з могли займатися з дітьми. Зазначає, що й не всі школи мають фінансову спроможність забезпечити інвентар для тренувань. Утім, якщо є міцне бажання, вихід завжди знайдеться.
«За умовами, «Джура» триває три дні і дві ночі, при цьому діти мають жити разом, в ідеалі в наметовому таборі, а не ходити ночувати додому. У нашій громаді наметів немає. І ми вийшли із ситуації так, що організовуємо для школярів на період змагань ночівлю в окремому приміщенні, обов’язково – гуртом, спільнотою. Є ще одна дуже показова історія з Горінчівської громади. 2 роки тому я презентував там результати нашої 5-річної діяльності. Дівчата-школярки так загорілися ідеєю, що пішли до директора і домовилися про формування команди, яка відтоді дуже потужно представляє громаду на «Джурі», – розповідає Іван Гавриль.
Нині на Закарпатті “Джура” активно розвивається
Із 2021 року він також проводить окремий військово-патріотичний захід для шкільної молоді «Карпатський щит». Перші змагання відбувалися у формі гри, однак уже в час повномасштабної війни набули форми кількаденного вишколу.
Вишкіл на “Карпатському щиті”
Три роки тому «Карпатський щит» Іван Гаврил запроваджував спільно із ветераном АТО Владиславом Швецем. У січні 2023 року Владислав «Патрон» Швець загинув при виконанні бойового завдання під Бахмутом і відтоді захід проводять на його честь.
«Карпатський щит» – це мілітаризований вишкіл, де ми ділимо школярів на підрозділи, вони проходять злагодження, вивчають основи тактичної медицини, вчаться поводитися зі зброєю, знайомляться з основами радіообміну, виходять у добовий рейд із сухпайками. Ніхто не хоче, щоб діти брали в руки зброю. Але якщо настане момент, нехай краще вони знають, як її використовувати, і розуміють, як надавати медичну допомогу у критичних ситуаціях», – пояснює Іван Гавриль.
Серед основних завдань вишколу називає також необхідність познайомити дітей із військовим побутом та роботою: аби вони на власному досвіді розуміли, яка це важка і відповідальна справа. До проведення вишколу залучають військових і ветеранів, і така взаємодія важлива й для них. «Бо так вони бачать, відчувають, за яку молодь вони воюють», – додає Іван Гавриль.
Вечірній фрагмент вишколу “Карпатський щит”
Понад 100-річна традиція пластування на Закарпатті
Історія Пласту на Закарпатті сягає понад століття. Утім якщо ще 20 років тому траплялися люди, що не чули про роботу організації, нині таких навряд знайдеш. Керівниця Пласту на Закарпатті Людмила Лівак розповідає: великий сплеск інтересу до організації з боку громадськості трапився у 2014 році, й відтоді він не згасає.
«Єдине, що стало для нас новим після 2022 року – до нас почали приходити діти, які приїхали зі східних регіонів. Адаптувавшись за деякий час, батьки, вочевидь, починали шукати сприятливе для зростання дітей в українстві середовище. Одна із основних умов у Пласті – це комунікація українською. І діти, що росли у російськомовному середовищі, дуже органічно і спокійно на неї переходили. У Пласті у них немає вибору: вони хочуть бути у вирі пригод, а отже, дотримуються правил», – каже Людмила Лівак.
Людмила Лівак
Загалом на Закарпатті зараз пластує близько 350 дітей різного віку. Осередки організації є в Ужгороді, Мукачеві, Довгому, Берегові, Хусті, Тересві, Великому Бичкові. Діяльність Пласту побудована так, аби діти набували патріотичного виховання через ігри, спільні активності, тематичні гутірки, перебування на зимових та літніх таборах.
«Це не про прицільне якесь патріотичне виховання, а радше про створення середовища, в якому буде спорідненість і розуміння через українські пісні та музику, пошану до мови й культури, традиційне підняття прапору на заходах, заглибленість в українську історію через гру», – пояснює голова закарпатського Пласту.
Принагідно згадує, як одного разу мала з дітьми гутірку у час, коли українці саме згадують події Революції Гідності. Зібралися на нічліг у пластовій домівці, а позаяк підлітки на таких нічних гутірках зазвичай грають у «Мафію», Людмила стала думати: чи можна якось поєднати цю гру із подіями Євромайдану? Так у «Мафії» з’явилися нові персонажі: тітушки, «Беркут», студенти. Під час гри підлітки, зацікавившись, задавали питання, уточнювали імена дійових осіб Майдану і в такий спосіб дізнавалися про важливий історичний момент сучасної історії України.
Заняття в Пласті
Один із «стовпів» методології роботи «Пласту» – давати якомога більше простору для пластунів на власні ініціативи та активності. Людмила Лівак каже: якщо діти зростають у Пласті від «пташат» (діти до 6 років), то вже в підлітковому віці вони стають надійною опорою для виховників у проведенні багатьох важливих для організації заходів.
«Старше юнацтво – підлітки 15-16 років, – багато долучаються вже власне до організації заходів. Навіть літні табори у нас фактично планують діти, тобто, вони вже спроможні займатися проєктним менеджментом. Робота з людьми, вміння працювати в команді, досягати певного результату – це дуже потрібні навички, і нам важливо, щоб діти їх набували», – сказала Людмила Лівак.
Освячення курінного прапора дівочого юнацького куреня ім. Миколаї Божук. Кафедральний собор, Ужгород. Фото: Сергій Денисенко
Одним із постійно актуальних викликів для закарпатського Пласту з року в рік є залучення до організації нових виховників. Адже у Пласті вони займаються з дітьми на волонтерських засадах, й робота ця вимагає системності, відповідальності та готовності проводити, наприклад, літню відпустку замість на морі – з пластовим гуртом на літньому таборі.
Чимало виховників, які нині працюють з молоддю у Пласті, свого часу прийшли в організацію разом зі своїми маленькими дітками. Бажаючи творити для малечі ціннісне середовище, дорослі зростають разом з наймолодшим пластовим уладом «пташат» і зрештою – залишаються у Пласті. Такий шлях, власне, пройшла і Людмила Лівак: спершу була виховницею для своїх маленьких синів, а тепер крізь роки – очолює обласний осередок.
Через постійний брак виховників крайовий осередок Пласту не може фізично набирати більше дітей, ніж на це є запит. Людмила Лівак каже: усі роки організація працює на ентузіазмі проактивних дорослих. Тоді як, скажімо, у сусідньому Львові діє окреме комунальне підприємство – обласний пластовий центр, з окремим фінансуванням від області і штатом людей, які працюють над розвитком пластового руху в області.
Пластуни на таборуванні
«Це ж треба виїжджати по громадах, розповідати про Пласт і чим він займається, шукати зацікавлених людей, організувати для них ввідний тренінг, потім вишкіл, щоб навчити працювати з дітьми за пластовою методикою. Наразі ми займаємося всім цим на волонтерських засадах. Але якби було хоча би кілька людей, які працювали б у цьому напрямку як повноцінні робітники, ми мали б геть іншу ситуацію з розвитком Пласту в області», – пояснює керівниця обласного осередку.
Незадовго до великої війни обласна рада схвалила програму підтримки Пласту на Закарпатті й розпланувала відповідний кошторис. Однак із початком повномасштабного вторгнення пріоритети кардинально змінилися.
Цього літа вперше з того часу частину передбачених програмою коштів спрямували на забезпечення проживання пластунів на літньому таборі. Та й у цьому разі йшлося лише про маленьких дітей віком 6-11 років, які мають відбувати табір у стаціонарних умовах.
«Табір триває впродовж 10 днів, ціни на розселення дуже високі й покрити їх батькам самостійно складно. Але якщо діти не будуть таборувати, вони згублять інтерес, і ми їх просто втратимо. Виховники натомість не набудуть потрібного досвіду таборування, роботи в таборі з такими дітьми. Тому нам було дуже важливо провести літній табір, і обласна рада нас у цьому підтримала», – сказала Людмила Лівак.
Пластуни у мандрівці
Вишколи цивільних: Центр підготовки до нацспротиву
У січні 2022 року вступили в дію положення закону «Про основи національного спротиву». Однією зі складових національного спротиву в документі визначено підготовку власне громадян до нацспротиву.
Розмови про організацію осередку, де цивільне населення могло б опанувати базові навички для національного спротиву, в області велися з 2022 року. А в березні 2023-го був створений Закарпатський обласний центр підготовки населення до національного спротиву – перший в Україні, який працював як комунальне підприємство і на роботу якого обласна рада передбачила фінансування на наступні 5 років.
Очолив заклад бойовий офіцер, полковник Юрій Бєляков, який за віком був звільнений з війська у 2022 році.
«Перед нами стояла задача відкрити осередки центру у всіх 6 районах області: в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Хусті, Тячеві та Рахові. Ми їздили по громадах, шукали підходящі приміщення й інструкторів. Першочергово розраховували на тих, хто мав бойовий досвід і відповідав 2 головним вимогам: знати й уміти та бути здатним донести матеріал до цивільного населення без криків, нервів і муштри. Інструктор має бути контактним і з високим рівнем самоконтролю», – розповідає Юрій Бєляков.
Юрій Бєляков
Нині у штаті центру нацспротиву інструкторами працюють колишні військові, прикордонники, лікарі, командири Добровольчого формування територіальної громади і навіть його випускники.
Вихованці центру навчають слухачів у Мукачеві та Берегові. Також у нещодавно відкритому осередку в Іршаві інструкторкою працює колишня випускниця центру – тренерка секції з вільної боротьби Надія Чегіль.
«Сама вона проходила навчання у Берегівському осередку, щотижня їздила на заняття. Коли випускалася, ми саме думали відкривати осередок в Іршаві і запропонували їй стати інструкторкою. Вона пройшла стажування у Мукачеві, викладаючи базовий курс. А коли запрацював осередок в Іршаві, голова громади разом із секретарем для того, щоб бути прикладом для інших, записались до неї на курс. З ними прийшло ще 30 людей вчитися – друзі, односельці, співробітники», – згадує Юрій Бєляков.
Заняття у центрі нацспротиву
Навчання в осередках центру відбувається 2 дні на тиждень і триває впродовж 3 місяців. Щоп’ятниці слухачі мають теоретичні заняття, а в суботу – відпрацьовують теорію на практиці. Практичні заняття проходять або у лісі, або, за умов дуже поганої погоди – у спеціально обладнаному приміщенні.
Програму занять складав професійний інструктор Володимир Кенсіцький, який свого часу тренував бійців 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ої бригади, 10 гірсько-штурмової бригади, підрозділи спеціального призначення. У програмі – навчання з тактичної медицини і транспортування поранених, інженерна підготовка, орієнтування на місцевості та маскування, правила радіообміну, поводження зі зброєю та вогнева підготовка і обов’язково – стрільби.
Стрільби на полігоні для слухачів центру нацспротиву
По завершенні курсу слухачі складають практичний іспит на полігоні з проходженням маршруту та застосуванням набутих знань і отримують сертифікат. Але – не всі.
«У нас є головна умова: слухач має відвідати й відпрацювати половину занять + 1. Також є обов’язкові теми, без вивчення яких ми або відраховуємо, або не допускаємо до стрільб. Разом із тим, наш центр завжди відкритий для слухачів: якщо вони хочуть відпрацювати пропуск, можуть прийти у зручний час і попрацювати з інструктором. На перший курс у 2023 році ми набрали 162 слухачів. А до кінця курсу дійшли й отримали сертифікати 84», – каже очільник центру.
Іспит у центрі нацспротиву
На навчання у центрі приймають слухачів віком від 18 років. Однак дозволяють дорослим відвідувачам брати з собою на заняття дітей старше 14 років. Таких випадків за час дії центру було не багато: на одному з курсів вчилися батько з сином, ще на одному разом здобували знання інші батько з донькою. Найстарша слухачка центру, яка відвідувала заняття й подолала шлях від стартового заняття й до іспиту на полігоні, мала 67 років.
Одна з головних і при цьому непростих задач для інструкторів центру – сформувати за час навчання команду з абсолютно незнайомих до цього між собою людей. І це зчаста спрацьовує на відмінно: випускники центру по завершенню навчання й надалі підтримують між собою зв’язки та разом проводять дозвілля.
А ще – регулярно навідуються на практичні заняття до слухачів наступних курсів, де допомагають інструкторам. Як правило, це випускники, які пройшли не лише базовий курс підготовки при центрі нацспротиву, але й посилений, і спецкурс.
«Під час спецкурсу, який допомагали розробляти військові з “Альфи”, КОРДу, їм читали лекції з лідерства. Зараз ці випускники мають такий рівень підготовки, що вміють організовувати довкола себе людей і здатні цих людей навчити, вміють отримувати завдання і самостійно ухвалювати рішення на його виконання. Тобто зараз це вже, грубо кажучи, готові молодші командири», – говорить Юрій Бєляков.
Навчання з орієнтування на місцевості
При цьому додає: навчальний курс у центрі нацспротиву аж ніяк не є повноцінною підготовкою для служби в армії. Це навчання спрямоване насамперед на те, аби навчити цивільних людей, як поводитися в надзвичайних чи критичних ситуаціях, у бойовій обстановці, аби вони не панікували і реагували адекватно на загрози, могли організувати взаємодію та орієнтуватися відповідно до обставин.
Тим не менш, зараз 8 випускників центру є чинними військовослужбовцями. Більшість із них, потрапляючи спершу у навчальний центр, після перевірки знань командуванням самі ставали інструкторами і тренували підрозділи, з якими відтак вирушали на визначене розташування.
Підсумковий іспит на полігоні
Читайте також:
Спільна дорога: як громаді на Закарпатті вдається залучати переселенців до активної участі
Жити серед гір: чому гірські регіони мають свій статус і потребують особливої уваги
Вкладатися в своїх: програми підтримки закарпатських підприємців з обласного бюджету
Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото надані Віктором Ганущиним, Іваном Гаврилем, Людмилою Лівак, Закарпатським центром підготовки населення до національного спротиву
Цей матеріал підготовлений в рамках нідерландсько-словацько-українського проєкту “Посилення верховенства права на місцевому/ регіональному рівні в Україні: приклад Закарпатської області”, який втілюється за підтримки уряду Королівства Нідерланди у рамках програми MATRA, ключової нідерландської програми підтримки соціальних трансформацій.
Проєкт втілюється Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (ICES) спільно з нідерландською організацією Foundation of Justice, Integrity and Anti-Corruption (FJIAC) та словацькою Transparency International Slovensko (TI SK) у партнерстві з Закарпатською ОДА та обласною радою.
*** Матеріал не відображає позицію чи думку імплементаторів або донорів грантового проєкту. Відповідальність за зміст публікацій несе редакція Varosh.
