СПЕЦПРОЕКТ

Інвалідність – не перешкода. Співробітники Jabil діляться історіями успіху

про щоденні маленькі кроки до великої мети

en

Партнерська публікація

3 грудня у світі відзначають День людей з інвалідністю. Понад мільярд людей або 15% населення планети страждають від тієї чи іншої форми інвалідності з надзвичайно різноманітними умовами та впливом на їх індивідуальності. За даними ВООЗ – кожен з нас, у певний період свого життя, зазнає певної форми інвалідності – тимчасову чи постійну. Інвалідність – це термін, значення якого може охоплювати будь-яке психічне чи фізичне порушення здоров’я людини, а також, хронічні та ментальні захворювання відповідно до низки критеріїв.   

Започатковане у 2004 році підприємство Jabil в Ужгороді налічує близько 3000 людей, які обслуговують різноманітні галузі сучасного виробництва електроніки, в тому числі: побутову електроніку, автомобілебудування, сферу збереження даних та телекомунікації. У компанії великий акцент робиться на створенні культури інклюзивності, де прояви різноманітності вітають, поважають та відзначають.  

Тут співробітників заохочують бути собою, і кожен, незалежно від фізіологічних здібностей, статі, віку, сексуальної орієнтації, раси чи релігійної приналежності та інших ознак, є частиною команди. 

У нашому спецпроєкті з Jabil, присвяченому всесвітньому Дню людей з інвалідністю, розповідаємо 4 історії працівників, яким довелося подолати певні труднощі чи пристосовуватися до складних життєвих подій. Усі різні. У кожної історії свій характер, обставини, точки життєвих переломів. Але є спільне, що їх об’єднує – сила волі, цілеспрямованість, оптимізм. Власним прикладом герої публікації демонструють різноманітність в межах особливої спільноти та доводять, що успіху досягає той, хто щодня робить бодай невеликий крок до своєї цілі. 

Vasyl Psaltira2

Василь Псалтира, інженер відділу тестування

Василю 37 років. Він родом із селища Степань Рівненської області. Змалку був здібним, охочим до наук хлопцем, навіть до школи пішов у 5 років. Він – цілеспрямована особистість, якій подобається повсякчас шукати нові виклики і перевіряти, на що здатний.

Навчався в Національному університеті «Львівська політехніка» на радіотехнічному факультеті. Саме там вперше довідався про Jabil, взявши участь у тематичному воркшопі компанії. По закінченні університету хлопець приєднався до компанії, а перші сильні враження залишилися надовго. 

Новачок не міг повірити, що все це знаходиться на заводі Україні. «Це було щось нереальне, не схоже на завод у звичному розумінні», – пригадує Василь. 

Василь Псалтира – інженер-експерт відділу тестування. Це більше розумова, аніж фізична діяльність. Часто йому доводиться ліквідовувати несправності, вирішувати складні проблеми, пов’язані з безперебійною роботою обладнання. 

2015 року Василь був мобілізований до лав Національної армії. Потрапив на службу до зони АТО. Пригадує ті 15 місяців як одні з найважчих у житті і тягнулися вони, наче 10 років. Та він тоді не знав, що в житті на нього чекає ще більш жорстке випробування. 

Василь ніколи не скаржився на здоров’я. Та несподівано в листопаді 2020 року відчув слабкість і задуху. Симптоми були схожі на Covid. Вірус не підтвердився, однак обстеження виявили пневмонію та проблеми із серцем. Вилікувавши запалення, самопочуття не покращилося, а навпаки – з кожним днем погіршувалося. Коли чоловіком зайнялися кардіологи, то вдарили на сполох, мовляв, йому залишалося жити лічені тижні. Термінову операцію робили в Києві. Довелося замінили аортальний клапан на серці та поставити імплант. 23 грудня Василь вважає своїм другим днем народження…

Реабілітація проходила дуже тяжко. Траплялися геть важкі періоди, коли здавалося, що він ніколи не зможе повернутися до нормального життя. Дружині Ані чоловік завдячує тим, що зараз може рухатися і працювати. У кінці березня цього року він зміг повернутися на роботу, де його радо зустріли розуміючі колеги.    

– Я люблю свою роботу, мені подобається вирішувати складні задачі та шукати причини неполадок у складних приладах чи системах, – розповідає Василь. – Я неймовірно щасливий бути частиною цього великого потужного механізму під назвою Jabil, ціную і шаную цю діяльність. Я відчув величезну моральну підтримку, коли захворів, вдячний, що маю таких розуміючих колег і компанію, які підтримали мене у моєму одужанні та поверненні до роботи». 

Основний висновок, який зробив Василь на цьому життєвому етапі – ніколи не здаватися та вірити в себе. Якщо ставиш перед собою мету, немає нічого неможливого, всього можна досягти завдяки наполегливій і сумлінній праці.  

1638521144

Михайло Сухар, старший оператор виробничої лінії 

Михайлові 40 років. Він проживає у селі Чертеж Ужгородського району. Має дві вищі освіти – економічну і юридичну. Працював водієм у Закарпатській обласній адміністрації. Робочий стаж – 14 років. 

У 2019 році вперше відчув проблеми із серцем, але не надав цьому великого значення, не звернув увагу на перші симптоми хвороби.

У 2020 році вирішив змінити роботу. Сусід, який працював на Jabil, порекомендував спробувати працевлаштуватися на підприємство. 

– Перші враження були дуже класні, – пригадує чоловік. – Просторі корпуси, сучасні лінії виробництва. Працівникам надавали спецодяг, взуття, харчування, соціальне страхування та різноманітні пільги. Умови роботи зручні та комфортні. Я з ентузіазмом приступив до роботи оператора на виробництві. Затим здійснив перший кар’єрний крок – став оператором з паяння електронних приладів. На першу зарплату купив батькові новий мобільний телефон, цим пишаюся”.

Проте, якось несподівано ввечері Михайлові стало зле. Після виклику швидкої – лікарі констатували серцеву недостатність. 

– Мій організм нарешті змусив дослухатися до нього і взятися за серйозне лікування. Швидше за все у моїй родині ця хвороба передається спадково – вдома мама після інфаркту. 13-річний син також має проблеми із серцем, – ділиться чоловік

Михайло двічі проходив серйозне стаціонарне лікування у кардіодиспансері та ще медикаментозну терапію удома. На роботу зміг повернутися тільки через 120 днів.   

Керівництво підприємства з розумінням поставилося до ситуації й відразу запропонувало Михайлові іншу посаду, котра не вимагає суттєвих фізичних навантажень. 

Колеги проявили турботу і увагу. Хоча чоловік вважає себе інтровертом, але, за короткий час, сформував міцне коло спілкування з друзів та колег, які підтримали його у цей випробувальний період.  

Проблеми зі здоров’ям змусили Михайла інакше поглянути на своє життя. Він оптиміст і з позитивом дивиться на все навколо, старається уникати зайвих стресів. Цінує кожен ранок, коли прокидається, і ввечері вдячний за щасливо прожитий день. 

Hanna Kovach

Ганна Ковач, технік з якості 

Ганна народилася у с. Лецовиця Мукачівського району, в ранньому віці отримала діагноз – сколіоз. Сколіоз – це бічне викривлення хребта. Після завершення освіти Анна вийшла заміж і виростила сина та дочку. Попрацювавши у компанії у 2009 році – зробила невелику паузу та повернулася вже у 2016. Успішно склавши тести, стала техніком з якості. Наразі Ганна слідкує за процесами на виробництві. Вона стоїть на передовій у забезпеченні відповідності продукції Jabil найсуворішим вимогам та стандартам якості, визначених замовниками, а ще – навчає новоприйнятих колег.

«Спочатку було доволі важко, адже я не була знайома з цією роботою, але згодом набралася практики і призвичаїлася. У компанії мені подобається тактовний підхід до кожного працівника, розуміння потреб і особливостей кожного для досягнення успіху. У мене є робота, яку я виконую сумлінно, де враховують мої потреби, де я можу рости та прогресувати», – розповідає жінка.

Посада техніка з якості відповідає потребам Ганни, оскільки тут немає необхідності багато рухатися, що може завдати їй фізичного болю. Аналогічний підхід застосовують до людей з вадами слуху. До них прикріплюють помічників, які володіють мовою жестів, забезпечуючи їм залученість, повагу та підтримку у процесі кар’єрного становлення в американській багатонаціональній компанії. 

1638520361

Максим Марущак, оператор виробничої лінії 

Максиму 32 роки, родом з Луцька. Він – не говорить з народження. Разом з дружиною працюють на заводі.  

«Jabil» – перший запис у трудовій книжці чоловіка і, за його словами, це прекрасний старт у трудовому житті. Найбільше на початку вразив масштаб виробництва і величезний злагоджений колектив. 

«Взагалі – тут з розумінням ставляться до людей з фізіологічними особливостями, адже я тут такий не один. Зустрів багато нечуючих друзів, котрі теж працюють на цьому заводі», – пояснює чоловік.

З першого дня наставником Максима був працівник із вадами слуху, який навчив його основам професії та допоміг асимілюватися у компанії.  

«На підприємстві можна побудувати кар’єру. Компанія забезпечує навчання персоналу та можливості для професійного росту. Коли працівник стає майстром своєї справи, то інвалідність перестає бути перешкодою до професійного зростання. Можливості в компанії Jabil – безмежні. Є культура взаємопідтримки. Завжди хтось прийде на допомогу, хоча отриманий досвід і навички роботи завжди дають можливість, з часом, обходитися без сторонньої допомоги». 

Максим відзначає, що робота на підприємстві приносить йому моральне та матеріальне задоволення, а ще – надає відчуття самодостатності. Тому радить людям, які зіткнулися з проблемами зі здоров’ям, не замикатися в собі, а шукати можливість для самореалізації. 

Eosp0848

3 грудня – хороший привід подумати про власну людяність та проявити турботу до всіх, хто живе у нашому суспільстві. Будьмо уважними до тих, хто поруч. І тоді добра на Землі стане трішечки більше. 

Дізнайтеся більше про можливості в компанії Jabil та культурну програму Jabil Joules, яка служить платформою для створення відкритого діалогу щодо різноманітності, рівності та інклюзивності із залученням освітніх ініціатив, співпраці та розвитку; а також, про глобальні форуми та святкування, відвідавши сайт www.jabil.com

Лариса Липкань, Varosh

Партнерська публікація

en

0 #
# jabil # вакансії # джейбіл # завод # люди з інвалідністю # Робота # ужгород