Спецпроєкт-розмова з головою НАЗК Віктором Павлущиком
Низка гучних цьогорічних скандалів, пов’язаних з лікарями МСЕК, ВЛК, керівниками ТЦК та прокурорами з інвалідністю сколихнула суспільство. Ці випадки продемонстрували як цинізм ситуації, так і те, наскільки глибоко корупція проникла в держапарат, скільки людей, ланок, на яких рівнях задіяно для створення схем зловживання службовим становищем. Згідно з дослідженням, ініційованим Національним агентством боротьби з корупцією, 73% українців вважають корупцію найбільшою після збройної агресії РФ проблемою в країні. При цьому варто зауважити й іншу цифру: всього 19% населення безпосередньо стикалося з нею у повсякденному житті.
Як працює один із державних органів, спеціально створений для того, щоб виявляти і реагувати на зловживання службовців? З чого починається корупція, де межа злочину, як виховати доброчесне суспільство, чому доступ до державних ресурсів засліплює чиновників та чи може Україна самостійно впоратися із цими викликами?
Ми говорили про це з головою НАЗК Віктором Павлущиком під час форуму Re:Open Zakarpattia 2024.
Віктор Павлущик на форумі Re:Open Zakarpattia 2024
– Який зміст ви особисто вкладаєте в поняття «доброчесність»? Де і з чого вона починається?
– Очевидно, що це морально-етичні принципи діяльності і сприйняття ситуації кожною окремою особою. Доброчесність – це чинити правильно навіть тоді, коли ніхто не бачить. Таким чином рано чи пізно ми розіб’ємо той отриманий спадок від минулих поколінь, що влада – це не можливість вкрасти чи якимось іншим чином скористатися своїм службовим становищем. Ми показуватимемо приклад наступним поколінням, як чинити добросовісно. Доброчесність починається з кожного громадянина, будь-коли і в будь-якій життєвій ситуації. Бо чинить неправильно не тільки той, хто зловживає становищем, бере хабар, а і той, хто дає.
– Вічне питання: дати цукерки лікарю чи якийсь інший презент в якості подяки за добре виконану роботу – доброчесно чи ні?
– Я не буду зосереджуватися окремо на кожному такому аспекті. Фахівець повинен якісно виконувати роботу в межах своїх повноважень. Щодо лікарів, то людина має прийти і отримати якісні послуги, не хвилюючись про те, що він там якось не так до неї поставиться. Тому що медик давав клятву Гіппократа і точно надасть допомогу. А далі важливою повинна бути історія, щоб обидві сторони не шукали ні способу подяки, ні збільшення доходів за свою роботу. Моя особиста думка полягає у тому, що за отриману послугу буде достатньо простого «дякую».
– Чи етично щось взагалі говорити про доброчесність в Україні, враховуючи цьогорічні неймовірно гучні корупційні скандали, пов’язані з державними чиновниками? Як система може таке допускати? Чому ми всі дозволили так глибоко корупції проникнути в державні органи?
– Якраз опубліковані скандальні випадки і є проявом прозорості в країні. Це свідчення ефективності правоохоронних органів, і, в першу чергу, антикорупційної структури, органів, які виявляють ці факти. Крім того, посадовці мають обов’язок вести прозорий спосіб життя, наприклад щороку подавати декларацію та показувати суспільству свої статки. Раніше стільки інформації про службовця неможливо було отримати. На цьому фоні якраз потрібно наголошувати на доброчесності, показувати людям, як правильно і як неправильно, в якому напрямку потрібно кожному рухатися, щоб підняти рівень своєї особистої доброчесності і свого оточення.
– Ви часто в різних інтерв’ю заявляєте, що у порівнянні з іншими державами Україна займає доволі непогані позиції щодо антикорупційності. На підставі чого формуються такі дані і твердження?
– Це дійсно так. Україна стала першою країною серед не членів Організації економічного співробітництва та розвитку, яка доєдналася до ініціативи «Індикатори публічної доброчесності». Вона якраз визначає рівень заходів, які вживаються державою в публічному управлінні, і по більшості з них з упевненістю можу сказати, що Україна займає лідируючі позиції у порівнянні з членами ОЕСР. Ми дійсно можемо цим пишатися. Вже найближчим часом буде опубліковане дослідження, яке продемонструє максимальну відкритість України в багатьох аспектах. Наприклад, що стосується публікацій відкритих даних, ми на третьому місці. Це насправді круто. Аналогу реєстру декларацій, тому обсягу інформації про державних службовців, як у нас, не має жодна країна світу. І це важливі ознаки позитивних змін у нашому суспільстві, які у майбутнього призведуть до зменшення корупції.
– В Україні створено немало органів, покликаних боротися зі зловживаннями службовим становищем. Яким чином розподіляються обов’язки між ними: НАЗК, НАБУ, САП, ДБР. Кому, врешті, ми маємо завдячувати за викриття найгучніших корупційних зловживань, про які ми вже згадували?
– Національне агентство з питань запобігання корупції – не правоохоронний, а центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію антикорупційної політики. Все, що стосується кримінального провадження, – це правоохоронці. Але і ми маємо певні інспекційні функції, до яких відноситься проведення повних перевірок декларацій публічних службовців, моніторинг їх способу життя. Тож у ході роботи ми також можемо виявляти ознаки кримінальних та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, й вживати відповідних заходів. Матеріали з ознаками корупційних правопорушень відразу відправляємо до правоохоронних органів. Адміністративні правопорушення, такі як наявність необґрунтованих активів державних службовців, також направляються до спеціалізованих служб та прокуратури, а вони, у свою чергу, – до Вищого антикорупційного суду з позовом про конфіскацію цих необґрунтованих активів.
У кожного органу є своя зона відповідальності, є межі виконання функцій, та в багатьох аспектах ми перетинаємося, співпрацюємо і до цього процесу залучені всі. Між іншим, до реалізації Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, залучено 109 державних органів по всій Україні. Тому це комплексна робота.
Віктор Павлущик
– НАЗК існує вже 9 років. Що ви вважаєте найбільшим досягненням агентства?
– Таких речей достатньо багато. У вересні ми мали можливість презентувати їх під час переговорної процедури для Європейської комісії і отримали позитивну оцінку прогресу України у сфері запобігання та боротьби з корупцією. Це вагомий крок на шляху до членства в ЄС. Відзначено зміцнення антикорупційної інституційної бази, посилення незалежності та інституційної спроможності САП, НАБУ та НАЗК, накопичення досвіду досудового розслідування, судового розгляду та ухвалення судових рішень у справах про топкорупцію. З упевненістю можу сказати, що є багато випадків, які демонструють максимальну прозорість і відкритість держави. Це процедура декларування, яка була впроваджена і з кожним роком модернізується, удосконалюється. На сьогодні ми маємо понад 700 тисяч декларантів, які щорічно зобов’язані подавати декларації. Це дуже багато і такого немає в жодній країні світу. І такого реєстру з прозорістю інформації теж немає. Також хочу зазначити Портал повідомлень викривачів, який Україна впровадила. Це може стати прикладом для запозичення в інших країнах.
– Є інформація про те, що деякі особи вже офіційно отримали грошову винагороду за викриття хабарників? Про які суми йдеться?
– Так, вперше в історії України цього року НАЗК здійснило виплати двом викривачам корупції. За повідомлення про пропозицію щодо отримання неправомірної вигоди як винагороду було виплачено 1,68 млн грн по одному викривачеві, в іншому випадку – 13,3 млн грн. Нагадаю, відповідно до Закону України, викривач може отримати до 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду. Це фундаментальна подія, яка дасть поштовх подальшому розвитку інституту викривання в Україні.
– Зрозуміло, що неможливо опрацювати і перевірити всі 700 тисяч електронних декларацій, які щороку потрапляють до НАЗК. У зв’язку з цим ви запровадили ризикоорієнтований підхід. У чому він полягає?
– Дійсно, у порівнянні з 2021 роком зараз у нас діє ризикоорієнтований підхід по відбору та перевірки декларацій. Кожна декларація проходить автоматизовану перевірку. Отримана інформація зіставляється з інтероперабельними реєстрами. Якщо вона сходиться, то декларант отримує фідбек про успішно пройдену автоматизовану перевірку. Якщо ні, це свідчить про наявність там порушень або інколи – про неможливість перевірки окремої інформації, яка зазначена в декларації. За результатами автоматизованої перевірки, кожній декларації присвоюється рейтинг ризикованості та для проведення повної перевірки відбираються декларації з найвищим показником. Там зіставляються доходи, можливість їх набуття і витрати. Якщо особа не могла набути такий актив за певний період часу, ми беремо цю інформацію для детальної перевірки. Також підставою для неї може бути повідомлення громадян, журналістів чи правоохоронних органів. На повну перевірку можуть потрапити навіть ті декларації, які раніше пройшли автоматизовану перевірку або навіть повну, якщо будуть виявлені нові факти.
Розмова з Віктором Павлущиком
– Наскільки суворими є покарання за неправильно подану декларацію? Адже можна випадково припуститися помилки під час подання.
– Є покарання кримінальні, адміністративні та дисциплінарні. Все залежить від суми, на яку виявлені порушення. Якщо вона значна, то це свідчить не про мінімальну помилку, а як мінімум – про халатність або умисел людей вносити неправдиві відомості. Тому будьте певні, ніхто за помилкових 100 чи навіть 1000 гривень не притягає до відповідальності. Як правило, тут йдеться про значно серйозніші порушення. Але ми переконані, що більшість публічних службовців в Україні є доброчесними.
– Ваша діяльність поділяється на 2 частини: з одного боку – виявлення правопорушень, з іншого – їх запобігання. Які заходи є найбільш ефективними для запобігання корупційного злочину?
– Це цілий комплекс заходів. Загалом Національне агентство з питань запобігання корупції – політикоформуючий орган, який відповідає і за проведення досліджень корупційних ризиків, і надання рекомендацій щодо їх усунення, проведення антикорупційних експертиз законодавства, розробка таких документів, як Антикорупційна стратегія та Державна антикорупційна програма, націлені на запобігання корупції у всіх сферах життя. До речі, при написанні Державної антикорупційної програми і Стратегії ми акцентуємо на 15 найуразливіших сферах, які відбираємо, ґрунтуючись на дослідженнях, і які свідчать про їх корумпованість або наявність там корупційних ризиків. Ми регулярно публікуємо різні дані про корупційні ризики, наприклад, при виїзді громадян за кордон в умовах воєнного стану, у сфері публічних закупівель, діяльності МСЕК і багато інших. Також до превентивних заходів належить, звісно, і просвіта. Навчаємо публічних службовців, антикорупційних уповноважених майже в усіх органах і державних підприємствах, запроваджуємо освітні проєкти для молоді, такі як «Прозорі школи» та «Прозорі університети». І так, те, про що ми з вами говорили на початку, – доброчесність виховується із садочка.
– Чи може Україна самостійно впоратися з корупцією без сторонньої допомоги інших країн?
– Ми багато чого робимо самостійно, але й користаємося досвідом партнерів. Особливо це важливо у ході переговорного процесу щодо вступу в ЄС, де експерти, представники Європейської комісії, проводять аналіз, скринінги, надають рекомендації. Надходить і багато матеріальної підтримки Україні, яка воює і яка не може витрачати свій ресурс на окремі заходи. Жодна країна не може окремо з цим впоратися і добре, коли є у кого брати найкращі практики для застосування. Тому ми рухаємося в обох напрямках: використовуємо досвід інших країн, самостійно впроваджуємо те, що хочуть інші застосувати у себе. Нагадаю, це електронний реєстр декларацій, портал викривачів, інформаційна система моніторингу та імплементації Державної антикорупційної програми. Цього не існує ніде в світі і вже багато країн постійно нас просять презентувати й надати можливість використати інновації у своїх країнах.
– Дуже часто саме завдяки журналістським матеріалам певні справи набували розголосу. Іноді складалося враження, що відповідні органи вимушено реагували на них під тиском суспільства.
– Ми часто покладаємося і завдячуємо за допомогу журналістам-розслідувачам, адже охопити ретельними перевірками всю країну не можемо. Звичайно, публікації в медіа – один із найважливіших способів отримання інформації паралельно із роботою самого агентства, правоохоронних органів, та проактивного громадянського суспільства. Матеріали журналістів неодноразово використовувалися як підстава для початку проведення повних перевірок щодо способу життя посадовими особами, а також для відповідного реагування правоохоронними органами.
– Ви майже 9 місяців очолюєте агентство. До цього, згідно з біографічними даними, довгий час працювали детективом. Допомагає в роботі набутий досвід, чи нинішня посада керівника має більш адміністративні функції?
– Я подавався на відкритий конкурс і, звичайно, це величезне досягнення для мене. Але найважливішою метою маю використання своєї експертизи для впровадження і реалізації тих змін в державі, які можуть покращити наше суспільство. Тому досвід дає розуміння ситуації і дуже допомагає в роботі.
*Цей матеріал підготовлений в рамках нідерландсько-словацько-українського проєкту “Посилення верховенства права на місцевому/ регіональному рівні в Україні: приклад Закарпатської області”, який втілюється за підтримки уряду Королівства Нідерланди у рамках програми MATRA, ключової нідерландської програми підтримки соціальних трансформацій.
Проєкт втілюється Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (ICES) спільно з нідерландською організацією Foundation of Justice, Integrity and Anti-Corruption (FJIAC) та словацькою Transparency International Slovensko (TI SK) у партнерстві з Закарпатською ОДА та обласною радою.
*** Матеріал не відображає позицію чи думку імплементаторів або донорів грантового проєкту. Відповідальність за зміст публікацій несе редакція Varosh.
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Наталія Радченко
