Спецпроєкт про людей, якими пишаємося й надихаємося

Ми змінюємо наше середовище або змінюємося самі слідом за іншими людьми — це процес незмінний і нескінченний. Люди, які змінюють своє середовище на краще, ухвалюють рішення і беруть на себе відповідальність часто стають героями наших матеріалів. 

Кілька років тому в нас народився проєкт про таких людей — “20 людей, які змінюють Закарпаття“. Сьогодні ми повертаємось до цієї теми й хочемо розповісти ще про 20 людей, які кожного дня мають сміливість робити свою справу. Таких публікацій до кінця 2025 року ми підготуємо ще три, тому ласкаво просимо додавати людей, які змінюють Закарпаття, у коментарях.

Військові 

Олександр Волосянський

Олександр Волосянський — депутат Ужгородської міськради, правозахисник, військовослужбовець 68 батальйону 101 Закарпатської бригади ТрО, молодший лейтенант і командир групи безпілотних систем. Постійно, перебуваючи з побратимами в “гарячих точках” фронту, Олександр не дає спуску депутатам в Ужгороді, виборюючи для батальйону безпілотники чи інші необхідні для фронту кошти. 

У листопаді Олександр був одним зі спікерів на форумі Re:Open Zakarpattia. Його виступ про те, як зі східного окопу на фронті тримати владу найзахіднішого міста в тонусі, отримав шалену підтримку серед учасників форуму, а згодом — і серед наших читачів. Нещодавно чоловік знову написав про конфлікт із депутатами Ужгородської міськради через відмову надавати грошову підтримку ужгородцям, які перебувають на фронті, а також Олександр регулярно стежить за незаконними забудовами в місті.

ЗСУ — це зріз суспільства. Діалог військових Павла Величка та Павла Казаріна на форумі Re:Open Zakarpattia

Денис Ман

Денис Ман — депутат Закарпатської обласної ради, військовослужбовець 101-ої окремої бригади ТрО. Ще до початку повномасштабного вторгнення активно працював над формуванням регіональної політики у галузі туризму й рекреації, туристичним іміджем, затвердженням туристичного бренду Закарпаття. Свого роду “топ-3” у роботі з розвитку краю сам Денис називає «лобіювання» проведення ремонту доріг до основних туристичних локацій: озеро Синевир, рекреаційна зона у с. Лумшори, автодорога Нижні Ворота — Воловець — Міжгір’я, під’їзд  до г. Говерла тощо.

«Я не військовий, я не повинен». Колонка Дениса Мана

У грудні 2024-го Денис Ман отримав нагороду — почесний нагрудний знак «Честь і доблесть Закарпаття».

Павло Величко

Юрист за фахом, ужгородець Павло Величко вирішив взяти до рук зброю вранці 25 лютого 2022-го і пішов до військкомату разом з другом Денисом Маном. Нині Павло — лейтенант та командир першої стрілецької роти 68-го окремого батальйону ТрО. Його промова на відкритті форуму Re:Open Zakarpattia 2024 про те, наскільки важливим є наш вибір щодня — працювати більше, волонтерити більше, донейтити більше. А також — підтримувати Україну, яка 10 років тому зробила вибір бути частиною єдиної Європи. 

Дійте з розумом: погляд військових із фронту на проблеми Закарпаття і його майбутнє

Владислав Товтин

Історик, краєзнавець, екскурсовод, дослідник закарпатської кухні, а тепер – військовослужбовець Владислав Товтин. До війни займався культурним і гастрономічним туризмом у Карпатському регіоні. Тепер, на службі, у вільний час, він не зраджує професії краєзнавця і досліджує регіони України, куди їх закидає із загоном служба: Донеччина, Слобожанщина, Сумщина. Після Перемоги вже домовилися з побратимами пройти разом Закарпатський туристичний шлях й всіма цікавими історичними місцями вже мирної України, які зауважили, але не мали можливості відвідати.

Чому військові люблять котиків? Владислав Товтин

Волонтери

Наталія Кабацій та команда “Комітету медичної допомоги Закарпаття»

Наталія Кабацій та “Комітет медичної допомоги Закарпаття” в умовах воєнного стану опікуються не тільки військовими на фронті, відсилаючи ліки та гуманітарну допомогу на схід часто цілими “каміонами”, а й переселенцями на Закарпатті. У прихистках, які облаштовує КМДЗ, мешкають люди, які знайшли на Закарпатті порятунок від війни, а також люди з інвалідністю.

Інклюзивний магазин-кав’ярню добудовують у Вільшанах на Закарпатті

Потужну підтримку та супровід від Комітету отримують мешканці Вільшанського дитячого будинку-інтернату з фізичною та психічною інвалідністю. КМДЗ працює й навчає персонал інтернату догляду та реабілітації за підопічними, а самих мешканців – різним ремеслам задля ефективнішої соціалізації.

Крім того, КМДЗ є офіційним партнером Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Катерина Легерда, Макс Адаменко, Лариса Ковач, Олександра Кость, «Рух підтримки закарпатських військових»

Без них було б неможливо витримати всі ці роки війни. Не будемо повторювати аксіоми про важливість волонтерів, а розповімо про кількох людей, внесок яких важливо відзначити. Катерина Легерда — працювала в Мукачівському університеті, володарка ордену “Княгині Ольги” ІІІ ступеню, почала займатися волонтерством з подій на Майдані. Очолює в Мукачеві проєкти ГО “Волонтери Закарпаття” та “Ветерана Хата-Мукачево”. Разом з командою постійно надає військовим допомогу, закриває важливі збори, опікується внутрішньо переміщеними особами та людьми з інвалідністю.

“Коли на маркеті я думала, що треба взяти паузу, я себе ненавиділа”: Саша Кость про збори для військових, депресію та мотивацію

Олександра Кость (@shutymynya) — до великої війни займалась SMM, фотографувала та робила дизайн листівок. З початком повномасштабного вторгнення дівчина не лише робить потужні збори в соцмережах, але й організовує благодійні маркети, де можна за донейти придбати книжки, квіти, а також аксесуари та одяг українських брендів. 

«Рух підтримки закарпатських військових» попри постійну підтримку військових на фронті й забезпечення їх усім необхідним, цього року почав виготовляти дрони та надсилати їх на фронт. Щодня в супермаркетах міста волонтери зі скриньками збирають донейти на запчастини, зрештою, купують їх, збирають і надсилають на передову. 

Понад 60 літрів Леквару Перемоги зварили в Мукачеві

Чимало волонтерських команд зосереджуються на зборі коштів для придбання дронів чи деталей до них. Крім “Руху підтримки закарпатських військових” дрони збирають та закуповують на Закарпатті чимало волонтерів: і Макс Адаменко та його “Мукачівські дрони”, і перукарка-стилістка з Ужгорода Лариса Ковач, яка організовує збори та відсилає на фронт безпілотники різного типу і з початку повномасштабного вторгнення надіслала разом з командою понад 120 дронів, а окрім них РЕБи та авто. 

Інна Пригара та команда з Нижнього Селища

Інна Пригара, попри роботі на «Селиській сироварні», в «Селиському ракаші» та ряді інших проєктів, продовжує перетворювати звичайне закарпатське село на громаду, яку хочеться наслідувати. З початком повномасштабної війни ресторан “Ґелета” почав годувати вимушених переселенців, а згодом став своєрідним хабом, де люди, які знайшли прихисток у Нижньому Селищі, отримували гуманітарну допомогу.

Понад 20 тисяч зібрали переселенці для ремонту дороги в Н.Селищі

За ініціативи Інни та Петра Пригар, Ореста Дель Соля та їхньої команди, завдяки міжнародним організаціям, в Нижньому Селищі для вимушених переселенців збудували житло, а також допомагають відкрити власну справу та знайти нових друзів. 

Андрій Любка

Письменник Андрій Любка з початком повномасштабного вторгнення майже перестав писати. Просто не міг. Аби приносити користь, зосередився на волонтерстві: залучаючи та експлуатуючи, у доброму значенні слова, свою письменницьку впізнаваність, він почав шукати та закуповувати для воїнів на фронті автомобілі. Шукає автівки за кордоном, купує їх за донейти, ремонтує за потреби та разом з командою відвозить безпосередньо в місця призначення. “Волонтерячи та відправляючи автівки на фронт, я вперше відчув себе письменником”, — каже Андрій.

Андрій Любка про “культурне поле”, російську “велікую культуру”, місію митців за кордоном та нові українські сенси й символи

Станом на початок 2025 року завдяки команді Андрія Любки військові отримали вже 342 автомобілі (але поки ви читаєте ці рядки ця цифра точно змінилася. За нашими підрахунками, Андрій купує авто для ЗСУ майже кожні три дні ось вже протягом трьох років): пікапи, джипи, автомобілі швидкої допомоги, начинені гуманітарними вантажами регулярно прямують з Ужгорода на схід. 

Бізнес

Олена та Олександр Ціва

Олександр та Олена Ціва — засновники компанії кліматичної техніки “Ліка комфорт”. Соціальна відповідальність бізнесу, яку вони втілюють на Закарпатті — турбота про працівників, їхня освіта та вмотивованість, турбота про екологію — стала прикладом і для інших компаній краю. 

З початком війни Олена Ціва заснувала “Мукачево-хелп” — інформаційний колцентр, де отримували інформацію як вимушені переселенці, так і організації, що займалися гуманітарною допомогою. Тут обʼєдналися  в роботі юристи, бухгалтери та логісти, айтівці та маркетологи, оператори — аби все працювало якісно, швидко і надійно. 

“Найважливіше — це ставлення одне до одного”: як зберегти команду у час змін. Досвід компанії Ліка Комфорт

Волонтерство компанії почалося автоматично, з перших днів війни: на фронт відсилалися гуманітарні вантажі, працівники досі плетуть маскувальні сітки й не припиняють донейтити на ЗСУ. А ще “Ліка комфорт” допомогла релокувати один бізнес, надали їм склади та зорганізували працівників.

Компанія також заснувала напрямок Lika Climate School, який спрямований на безплатне навчання жінок професіям сервісантки та монтажниці систем кондиціонування. Це можливість отримати якісну технічну освіту, навички та працевлаштування у компанії. 

Що таке соціальна відповідальність бізнесу та чому це важливо для розвитку регіону. Досвід Ліка-Комфорт

Також компанія працювала для того, аби на базі професійно-технічного навчального закладу №3 у Мукачеві відкрили навчально-практичний центр, що сприяє підвищенню рівня та якості професійної підготовки майбутніх майстрів, їх перепідготовці, підвищенню кваліфікації. У центрі є сучасне обладнання, яке дозволяє учням отримати необхідний доступ до роботи з ним у межах навчального закладу.  

Брати Кочути

Ужгородці, брати Юрій, Роман та Ігор Кочути відомі багатьом ще задовго до створення ювелірного бренду Kochut. Хлопці проводили в місті фаєр-шоу та виготовляли лати для ігор реконструкторів. Робити прикраси почали ще в старших класах школи, а в 2013 зареєстрували бренд.

Як брати Кочути розвивають свою справу у 8-ми країнах світу і планують масштабуватися на 100

Сьогодні ювелірний бренд Kochut має представництва в Відні, Дюссельдорфі, Таллінні, Чехії, Великій Британії, шоуруми – в Нью-Джерсі (США), в Ужгороді та Києві. 

З початку широкомасштабного вторгнення Kochut активно допомагає армії: кошти, вилучені з продажу тризубів, були передані на купівлю авто військовим медикам, також на потреби ЗСУ іде частина надходжень з продажу інших виробів. Kochut надає й постійну підтримку БФ “Таблеточки”, що допомагає онкохворим дітям. 

Суспільство, культура, мистецтво, література, освіта

Тіберій Сільваші

Закарпатський художник Тіберій Сільваші — лауреат Шевченківської премії, академік Національної академії мистецтв України, один із найвпливовіших і активних сучасних українських. Народився в Мукачеві.

Тіберій є однією з тих постатей, що пишуть історію сучасного українського мистецтва. У 2022 році й до сьогодні Тіберій Сільваші є серед тих художників, хто не залишив Київ та продовжує працювати над своїми роботами. Він продовжує ходити до своєї майстерні, де працював із фарбами та спостерігав за світлом. 

Тіберій Сільваші: Cправжнє мистецтво – це територія парадоксу

У листопаді 2024 “Українська правда” включила Тіберія Сільваші в ТОП-100 українських лідерів (у категорії “Культура”). Якщо досі вам не доводилося чути це ім’я, то торік ви точно бачили, що в Українському домі в Києві пройшла масштабна ретроспективна виставка “Кола Сільваші”.

Антоніо Лукіч

Сценарист, кінорежисер, ужгородець Антоніо Лукіч, автор фільмів “Мої думки тихі” та “Люксембург, Люксембург” свого часу казав, що створив “Мої думки тихі”, щоб підняти туристичний потенціал Ужгорода. Тут тільки доля жарту, тому що після прем’єри фільму в Ужгороді з туристами стало дійсно дуже добре і про Ужгород та сакури заговорили навіть ті, хто раніше навіть не чув про наше місто. 

Антоніо Лукіч про «Люксембург, Люксембург» та кіно під час війни

Тепер Антоніо разом з “Нашою файтою” готують однойменний повнометражний мультфільм. Лукіч став креативним продюсером мультфільму, він познайомив команду “Нашої файти” зі студією Animagrad, творцями “Мавки”. Мультик буде про серйозне і розумне, із закарпатським колоритом, розповів Антоніо Лукіч на форумі Re:Open Zakarpattia 2024: “Я сподіваюсь, він стане промоцією іншого Закарпаття (не туристичного, — ред.) – Закарпаття цікавих, впізнаваних і глибоких, талановитих та іноді смішних людей, яких тут купа. Не всі з них зникли. Просто тих, хто залишився, треба трохи підсвітити”.

Рудольф Дзуринець

Актор Закарпатського музично-драматичного театру, а нині його директор та художній керівник Рудольф Дзуринець у 2022 році пішов до війська. На фронті отримав поранення, пройшов реабілітацію, і повернувся в улюблений театр, який називає своєю домівкою. Під його керівництвом театр змінюється: оновлений репертуар, з’явилися нові сцени.

“На Закарпатті має бути театр з національним статусом”: директор муздрамтеатру Рудольф Дзуринець про лідерство, гастролі та майбутні плани на новий сезон

Торік на запрошення мера Перечина Івана Погоріляка Рудольф Дзуринець разом із режисером Крістіаном Сайлером та режисером-постановником театру Михайлом Фіщенком в рамках грантового проєкту зняли “Історії Перечина” — 7 коротких документальних історій на реальних подіях про місто, його історичні локації та визначних людей. Тепер команда працює над заснуванням кінофестивалю на базі театру.

Рудольф Дзуринець мріє, щоб через 10 років наш театр отримав статус Національного. 

Спорт

Надія Дьолог

Надія Дьолог — закарпатська фехтувальниця та громадська активістка, чемпіонка Європи й світу. Срібна призерка Літніх Паралімпійських ігор 2024. 

Надія є активісткою з питань доступності та безбар’єрності в Ужгороді. На сторінці «Погляд на доступний Ужгород від Nadiia Doloh» спортсменка пише, які є бар’єри в місті та як їх долати. 

Проєкт «Надихаючі дівчата» з працевлаштування жінок з інвалідністю діє в Ужгороді

«Усі результати «рейдів» висвітлювала на сторінці, — розповідає вона. — Ще дуже важливо показувати, що дійсно проблема була, але наразі вона вирішена! Комунікувати з владою через фейсбук теж видавалося зручним, бо зазвичай на мої зауваження реагував як мер міста, так і депутатський корпус. Траплялося, що за можливості виправляли недопрацювання, змінювали ділянки дороги, тротуарів чи дуже круті пандуси або взагалі їх відсутність». 

Нині Надія є також однією з мотиваційних тренерок у ГО “Мрія в дії”, де працює над впровадженням проєктів з працевлаштування дівчат і жінок з інвалідністю, в тому числі й з ментальною.

Розвиток міста, урбаністика

Ліна Дегтярьова, Олег Олашин, Петро Сарваш, Оксана Станкевич-Волосянчук, Наталя Майстренко 

Засновники спільнот Uzhhorod Modernism і Save Uzhhorod, дослідники архітектури Ужгорода Ліна Дегтярьова та Олег Олашин, які щоразу пильнують цілісність історичного Ужгорода, ґрунтовно пояснили усі критичні аспекти нового проєкту генплану та те, на що ужгородцям необхідно в першу чергу звернути увагу перед тим, як погодитися з таким документом. 

“Загрозливою виглядає ситуація практично в кожному мікрорайоні міста. Забудовники й міськрада хочуть збільшити житловий фонд на 41,0%, що може спричинити колапс системи каналізаційних та очисних споруд”, — написала Ліна.

Ужгородка Ліна Дегтярьова розповіла про збереження архітектури Ужгорода у подкасті “Лебеді з шин”

Архітектор, колишній головний архітектор Ужгорода (2014 року), засновник ГО “PRO URBE” Петро Сарваш детально пояснив усі проблемні місця містобудівної документації генплану-2025. В дев’яти пунктах він пройшовся по більшості критичних моментів проєкту: демографічна ситуація, заклади освіти, культури, лікарні, містобудівні обмеження — скрізь архітектор вказує на бездумність документа та його катастрофічність для міста.

Екологиня Оксана Станкевич-Волосянчук детально розглянула проєкт генплану з погляду загроз, які він нестиме в разі прийняття, екології міста. 

П’ять 4-поверхівок хочуть збудувати в приватному секторі Ужгорода. Чому дозволили будівництво

Водночас адвокатка Наталя Майстренко відстоює разом з командою збереження Ужгорода в судах: “Ми в суді зараз спростовуємо те, що в праві депутатів міськради визначати функціональне призначення детальними планами території — це не змінювати її. Вони ж щоразу її змінюють — пояснила вона Varosh. — Тобто була садибна забудова, вони змінили на багатоквартирну. Були землі загального користування або той же парк, а вони під багатоквартирну забудову змінюють і так далі. Зараз у нас ця справа і ми очікуємо на позиції Верховного суду”.

Промоція регіону

Олександр Коваль

Якщо вас цікавить якась інформація про Закарпаття, по аналітику в туризмі та тенденції — вам до Олександра Коваля. Керівник Турінфоцентру Закарпаття, експерт з географічних зазначень та маркетингу, викладач УжНУ, він один із тих, хто активно формує бренд Закарпаття, популяризує локальний туризм та розвиває місцеві крафтові бренди. 

Олександр Коваль: 10 причин приїхати на Закарпаття і залишитися тут назавжди

Олександр консультує компанії, в тому числі й закарпатські, щодо маркетингу, продажів, PR, SMM, персонального брендинду. Працює з виробниками крафтових гастрономічних продуктів, серед них – Селиська сироварня, Традиційна бринза Хустщини, екоферма Зелений Гай, Медовий дім, “Смак українських Карпат” та інші. Своїми туристичними проєктами Олександр закохує в Закарпаття та спонукає завітати сюди ще не раз. 

Інновації, наука, медицина

Юрій Андрашко та Інга Волошина-Андрашко

Подружжя Юрій Андрашко та Інга Волошина-Андрашко — лікарі. Юрій – лікар-дерматовенеролог, доктор медичних наук, професор, експерт Міністерства охорони здоров’я України.

Інга Волошина-Андрашко – лікарка-дерматологиня, фахівчиня з ін’єкційних методик, головна амбасадорка та засновниця клініки “Естімед”. Одна з провідних спеціалісток ін’єкційної естетичної медицини в Україні. Співзасновниця та наукова керівниця навчальної платформи Esty Derm для лікарів-дерматологів та дерматокосметологів.

“Ми безкоштовно лікуємо псоріаз найефективнішим препаратом у світі” — Юрій Андрашко про роботу клініки “Асклепій” у час війни

Засновник клініки “Асклепій” Юрій Андрашко торік став Амбасадором Закарпаття. На фоні лікарської практики він є свого роду “граючим тренером”, коли менторство є не менш важливою частиною його роботи. Він бачить цінність молоді і її потенціал, який складає сутність людини, компанії, міста і країни. І при цьому він є тією рольовою моделлю для молоді, на яку завжди варто орієнтуватися.

Окрім щоденної безпосередньої роботи з пацієнтами, Юрій та Інга провели десятки клінічних досліджень як для українських, так і для міжнародних корпорацій.

Андрій Смоланка та Центр неврології та нейрохірургії

Центр неврології та нейрохірургії за час повномасштабної війни став потужним центром реабілітації військовослужбовців, які отримали травми на фронті. Він став одним із 6 центрів в Україні, на базі яких навчають лікарів-реабілітологів з інших регіонів, щоб покращити якість послуг реабілітації. У 2023 році в Центрі відкрили відділення фізичної реабілітації. Практично все реабілітаційне обладнання для відділення допомогли забезпечити завдяки співпраці з благодійними організаціями. Велику роль у цьому відіграла на тогочасна перша завідувачка відділення Катерина Зінов’єва.

Водночас Центр став єдиним закладом із Закарпаття, який минулого року уклав меморандуми з провідними лікарнями Німеччини та Франції в рамках Програми міжнародного медичного партнерства. 

На Закарпатті навчатимуть реабілітологів з інших регіонів. Таких центрів всього 6 в Україні

Андрій Смоланка, лікар-нейрохірург, директор Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології. Він — той нетиповий директор нетипової державної лікарні, який ходить на роботу в шортах і з наплічником. Очоливши Центр неврології та нейрохірургії, він до своєї щоденної хірургічної практики отримав ще й необхідну менеджерську роботу, він визначився з основним правилом як лікаря, і як керівника – це чесність. Ухвалені рішення він старається втілити максимально швидко.

Екологія

Рух Free Svydovets: Орест Дель Соль, Іріс Дель Соль

Ім’я Ореста Дель Соля в закарпатців асоціюється не лише з фермерством та локальним крафтовим виробництвом, а й з захистом Свидовця від забудови. Орест понад 30 років живе в Нижньому Селищі та є одним із засновників і локомотивів природозахисного руху на Закарпатті Free Svydovets, який об’єднав велику спільноту не тільки закарпатців, які за дику природу на вільному Свидовці. Каже, що протягом семи років боротьби на тому чи іншому етапі до руху долучалися сотні однодумців. Завдяки підтримці іноземних журналістів тема Свидовця вийшла на міжнародний рівень. Про недоторкану природу Карпат та ризик її втратити дізналися міжнародні організації та екологи.

• Справа Свидовця: хиткий баланс між природою та людьми

• Еко-юристка Іріс Дель Соль: Карпати – надважливі не тільки для України, а й всієї Європи

Донька Ореста та Йолани Іріс отримала юридичну освіту в університеті імені Івана Франка у Львові і паризькій Сорбонні та спеціалізується саме на екологічній тематиці. На Молодіжному кліматичному саміті ООН у Нью-Йорку і на інших міжнародних заходах вона говорить про Свидовець та однойменний рух «Free Svydovets», важливість збереження Карпат та безпеку екоактивістів. Зараз дівчина багато працює з кліматичними експертами та екологами України та світу. 

Олена Жук, засновниця руху Chysto.de

Ще одна екоініціатива, яка з прагнення мати чисте довкілля переросла в потужний рух Chysto.de, виникла довкола Вільшанського водосховища. Заснували її подружжя – Роман та Олена Жук. Коли вони вперше приїхали на водосховище, то були вражені не тільки красою місцевості, але й масовим забрудненням пластиком. Тож вони почали власноруч прибирати сміття та пластик на березі. Стали збирати друзів та охочих долучитися до прибирання цього неймовірно красивого місця і з часом еко-рух уже відбувався регулярно, щоразу збираючи цікавих, знакових та еко-свідомих людей.

Ініціатива Chysto.de оголосила дати наступного екопікніка на Березі Закарпатського моря

Водночас із прибиранням активісти щоразу проводять просвітницьку роботу в громадах, навчаючи та заохочуючи їх сортувати відходи. У Синевирській, Колочавській та Драгівській провели “Місяць експериментального сортування” твердих побутових відходів. Активісти через навчання, постійну комунікацію та залучення активних мешканців з громад Тереблянської долини створюють наочний приклад того, що сортування це не складно і з його допомогою можна вирішити одну з основних проблем громад – налагодити системний вивіз твердих побутових відходів”, — кажуть в Chysto.de.

Chysto.de: Господарський Суд розірвав договір на право користуватися лісами поблизу Закарпатського Моря

Торік рух Chysto.de отримав ще одне спрямування — в Колочаві провели еко фільм фестиваль, на якому оголосили про прийом робіт на конкурс проєктів відеоробіт на природоохоронну тематику у двох категоріях – короткометражний документальний фільм та соціальна реклама.

Цінуймо тих хто поряд з нами робить важливі справи, долучаймося до них та змінюймо Закарпаття разом! 

Текст підготувала Зоряна Попович, Varosh 

Зображення: Анастасія Мамонова  

Цей матеріал підготовлений в рамках нідерландсько-словацько-українського проєкту “Посилення верховенства права на місцевому/ регіональному рівні в Україні: приклад Закарпатської області”, який втілюється за підтримки уряду Королівства Нідерланди у рамках програми MATRA, ключової нідерландської програми підтримки соціальних трансформацій.

Проєкт втілюється Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (ICES) спільно з нідерландською організацією Foundation of Justice, Integrity and Anti-Corruption (FJIAC) та словацькою Transparency International Slovensko (TI SK) у партнерстві з Закарпатською ОДА та обласною радою.

**Матеріал не відображає позицію чи думку імплементаторів або донорів грантового проєкту. Відповідальність за зміст публікацій несе редакція Varosh.