Зимовий туризм у нашому регіоні – це гірськолижні курорти у поєднанні з термалами та чанами. Стара добра класика. Але завжди хочеться чогось нового, чи не так? То ж де саме шукати цієї зими на Закарпатті? Про ексклюзивні локації, де роблять туристів щасливими, для Varosh розповіли гіди, що працюють в регіоні.
Пошукайте у виноробів Мускат Ада
Щоб зимовий відпочинок на Закарпатті не перетворювався на рутину, гід Максим Адаменко радить шукати нові фішки в дегустаційних залах крафтових пивоварень та приватних виноробів, а також у… театрі.
“Цієї зими на Закарпатті плануємо запустити пивний чан на базі однієї із крафтових пивоварень в Ужгороді, – каже Адаменко. – Це новинка в регіоні, незважаючи на те, що на Закарпатті багато чанів, але вони, все ж, переважно із мінеральними чи термальними водами, а от пивних раніше у нас не було. Утім, такі чани користуються популярністю в Чехії, там дуже популярна така SPA-процедура. Це, по суті, купання в пиві. Процедура знімає напругу, омолоджує шкіру. Після пивного чану навіть радять не приймати душ протягом 12 годин, щоб корисні речовини, які всмокталися у шкіру, працювали далі”.
Також Максим Адаменко рекомендує туристам винні підвали, адже взимку найкращий час для доброго вина, а на Закарпатті – понад півсотні приватних виноробів.
Максим: “Виноградники зараз у снігу, робити там нічого, а от у підвалах дуже цікаво! Особливо, якщо знати, що і де саме шукати. Я рекомендую відвідувати підвали закарпатських виноробів саме у пошуках ексклюзивів. Порадити можу те, що сам знайшов – наприклад, Мускат Пелешкий (винороб Ференц Пак), також цікаві Мускат Моравський та Мускат Ада у Василя Лендєла. Золодьондь, Серемський зелений, Бакатор – ці вина спробуйте у підвалі Карла Шоша у Берегові, Зеньго – у Андрія Фечори та Тетяни Гаврильченко. Шираз, Семільйон, Соляріс – у Руслана Ороса в Дерцені.
Це – непопсові сорти, їх у нас пробують вирощувати та робити з них вина, такі надбання є всього у кількох виноробів на Берегівщині та Мукачівщині.
Ну і традиційно раджу театралізовані екскурсії в замку Паланку, це завжди гарні емоції. Також зараз готуємо квести для дорослих у замку, є концепція інтерактивної екскурсії в театрі в Мукачеві, де будуть задіяні і актори, і відвідувачі, де можна буде спробувати загримуватися та дізнатися про внутрішню кухню театру”.
Від Закарпаття завжди чекають зимової казки в автентичних декораціях
Олег Вишневий – гід із Запоріжжя, який останніми роками працює на Закарпатті із організованими групами взимку та влітку за власносформованими турами, каже, що від Закарпаття туристи завжди чекають зимової казки з смереками в автентичних декораціях. Шукати її доводиться в людних і розкручених місцях, відтак, бувають нюанси зі штовханиною та неприємними враженнями. Цікаво було почути, що вирівнюють ситуацію природа, дорога і люди.
Олег Вишневий: “Українські туристи, що їдуть відпочивати на Закарпаття, їдуть сюди тому, що на Львівщині чи Франківщині вони вже були, а тут ще ні. Якщо брати моїх клієнтів, то частина бачила рекламу, частина бувала на одноденних екскурсіях з інших регіонів раніше – по-різному. Але якщо сформулювати бажання людей конкретними словами, то від Закарпаття чекають зимової казки з ялинками в автентичних декораціях. Іще скажу, що люди, котрі їдуть сюди зі сходу чи півдня країни, не аж так розбираються в деталях. Умовно для них все – Карпати: що Яремче, що Ужгород чи Берегово за Карпатами. Тобто, строкатості Закарпаття чи місцевого мультикультуралізму, різноманіття “звідти” не бачать. Із цим можна знайомити туристів уже тут, і вони тоді в захопленні! Але те, що цікавить насамперед – це сніжна казка у горах і чани з термалами. Тому, скільки б не шукав фішок, мусиш показувати заїжджені об’єкти – всі їдуть на Пилипець, на Синевир, в Косино та Лумшори. Часом, враження у туристів зіпсовані через штовханину та багатолюдність цих місць. Наприклад, на Синевирському озері ми з групою не змогли винайняти коней та сани – не було вільних, і місцеві вуйки, набиваючи собі ціну, виглядали як вокзальні таксисти, втрачаючи свій колорит. Звісно, таке не вражає. Але потім сама дорога до Синевиру, місцева природа, все ж, вирівнює ситуацію.
Дуже велике значення має екскурсійний супровід. Я знайшов харизматичних гідів у Мукачеві та Ужгороді, на випадок, якщо погана погода – вони наповнюють енергетикою, створюють настрій для групи. От віддаєш Юрію Яновському групу в Ужгороді, а він за дві години тобі повертає абсолютно щасливих людей! Я не знаю, що він із ними робить, але бачу результат. Також виручають дегустації у крафтових виробників – Перечинська мануфактура та сироварня, винні підвали на Берегівщині. Там завжди купа позитивних емоцій для людей із інших регіонів України!
Узагалі, треба сказати, що на Закарпатті досить проблематично із різними враженнями для туристів. Наприклад, у порівнянні із тією ж Туреччиною, де ми також працюємо і влаштовуємо відпочинок протягом року – там легше змінити картинку і показати щось нове, різне за день. Тут, на Закарпатті, потрібно здолати більші відстані, щоб змінити картинку, мусимо їхати від локації до локації годину-півтори. Благо, зараз поробили дороги, це відчутно змінило ситуацію і від дороги та картинки за вікном авта також можна отримувати задоволення, цю картинку також можна включати до зимових турів Закарпаттям”.
Найкраще розважають туристів в Поляні та на Кам’янці
Гід Сергій Прокоп зі свого боку відмітив дві локації із сніжними розвагами на Закарпатті, де, на його думку, цієї зими найкраще потурбувалися про те, аби туристам і гостям тут було весело.
Сергій Прокоп: “Мені дуже подобається, як цьогоріч побудували свою роботу із туристами в Поляні на місцевих гірськолижних підйомниках. Там щотижня влаштовують події для туристів. Лангош-фест, Холодрига-фест, фестиваль трав’яного чаю, майстер-класи із приготування куті, закарпатських страв, колядок тощо. Це дуже правильно, це показує, що нарешті на Закарпатті почали займатися своїми туристами: не просто селять та годують, надають трансфер, а й роблять так, аби людині приємно, цікаво було відпочивати. Бо найчастіше як: вдень катайтеся, а потім вечеря і все. Але темніє рано, а люди в 18:00 не хочуть йти спати чи дивитися “95 квартал”, люди хочуть прогулятися по освітленій вулиці, на свіжому повітрі, послухати музику, випити глінтвейн. Такі маленькі організаційні заходи дуже гарно спрацьовують. Мені би хотілося, аби всюди бізнес так підходив до туристів, на жаль, там, де я працюю, в Шаяні, такого бачення наразі немає.
Ну і ще би відмітив, як цього року побудували роботу на іншому локальному гірськолижному підйомнику – в Кам’янці на Синевирському перевалі. Наразі на жодному більше курорті Закарпаття нема такої уваги зимовому дозвіллю, як тут. Маю на увазі, що в переважній більшості інфраструктура розроблена під лижників. А от ті, хто не катається, лишаються збоку. От на Кам’янці попрацювали з ідеями сніжного дозвілля. Наприклад, там чіпляють тюби до снігоходів і влаштовують такі “покатушки”. Також облаштували велику крутилку з колесом, до якої чіпляють санки, і також катають людей. Це весело і не так, як всюди. Крім того, вигідна локація – спуск невеликий, лише 900 м над рівнем моря, але це північно-західний схил і там сніг є всю зиму. Плюс до всього – близькість від перевалу до озера Синевир, Центру реабілітації бурих ведмедів, звіринців. Для зимової поїздки вихідного дня це – супер ідея, навіть для закарпатців: жителів Ужгорода, Мукачева чи Хуста.
Ну, а на випадок, якщо взимку туристам на Закарпатті мало снігу, то вище 1000 метрів його завжди можна знайти – для цього варто взяти участь в одноденному поході. Такі мандрівки організовують різні туристичні спільноти в регіоні, анонси походів з’являються, як правило, протягом тижня, а за сприятливої погоди відбуваються такі івенти переважно на вихідних”.
Для початківців Сергій Прокоп радить вибирати невисокі вершини на Перечинщині, Воловеччині, Боржавському хребті (Плай, Темнатик, Гибма), гору Лису в Рахові.
“Варто взимку обирати маршрути не більше 12-13 км, щоби встигнути за світловий день повернутися. Треба оцінювати також фактор снігу, розраховувати, що може бути слизько і складно пересуватися у зв’язку із відлигою та морозом.
Ну і ще гід радить мати елементарне спорядження: лижний костюм, бахіли, палки, окуляри, баф, також – змінні теплі речі та чай в термосі”, – каже Сергій.
Тетяна Когутич, для Varosh
