Перша презентація збірки Богдана Задури “Найгірше позаду” в Ужгороді

Книгу переклав Андрій Любка.


– В одному з найвідоміших своїх віршів Богдан Задура пише: "ніколи мене не тягнуло до старшаків… це мала бути моя компанія, а я волію гратися". І слушно: компанія Богданових перекладачів із року в рік молодшає. Колись його перекладав Дмитро Павличко. Потім Микола Рябчук. Потім Андрій Бондар. Тепер – Андрій Любка. Не сумніваюся, що незабаром знайдуться і ще молодші – ті, хто сьогодні лише вчиться ставити перші крапки над своїми першими "і". Що зовсім не означає, ніби поезія Задури "дитинна". Просто – як кожна чесна гра – вона не напускає довкола себе семантичного туману, не вдає, наче є чимось важливішим, ніж є, і не тужиться сказати більше (або менше), ніж може. Як і сам Задура не міфологізує власний образ, а зводить його до людини, зайнятої звичною щоденною справою – писанням віршів. Через це його "лірика факту" і звучить так по-людськи та водночас не дає безслідно зникнути тисячам дрібниць, з яких, власне, і складається життя. Життя, в якому все найкраще завжди попереду, а все найгірше – позаду. І в жодному разі не навпаки, – Олександр Бойченко.


Довідково:

Богдан Задура (Bohdan Zadura) — польський поет, прозаїк, перекладач з англійської, української, угорської та російської мов і літературний критик. Автор 23 збірок віршів та 7 книжок прози.

Випускник філософського факультету Варшавського університету (1969 рік).

З осені 2004 року — головний редактор літературного часопису Twórczosc ("Творчість").

З 1970-х рр. — постійний автор журналу Literature na swiecie ("Література у світі").


Лауреат літературних премій імені Станіслава Пєнтака (1994), Юзефа Чеховича (2010), лауреат фестивалю "Київські лаври" (2010).

Живе у Варшаві й Пулавах.


Читайте також:

Varosh

Фото видавництва "Книги ХХІ"

0 #