Музично-драматична програма “Жінка, яка вміла любити”

В основі легенда Чинадіївського замку про кохання Ілони Зріні та Імре Текелі, викладана в книжці Олександра Гавроша "Чорне вино любові".

Співають у концерті солісти Закарпатської обласної філармонії Світлана Дідик (сопрано) та Олександр Товт (тенор). У програмі звучить музика Качіні, Доніцетті, Танєєва, Римського-Корсакова, Рахманінова та інших. Програма "Жінка , яка вміла любити" з успіхом демонструвалася у стінах Чинадіївського замку, в Ужгороді її покажуть уперше.

Довідково:

Ілона Зріні — фактична керівниця угорського визвольного руху в 1685—1703 роках, мати Ференца II Ракоці і вірна дружина Імре Текелі. Була одним з лідерів у боротьбі за національне визволення Хорватії та Угорщини у 17 столітті від абсолютистського правління членів правлячої австрійської династії Габсбургів.

Народилася в 1643 році в сім’ї бана Хорватії Петра Зріні і Катарини Франгепан, нащадків старовинних аристократичних родин. Отримала прекрасну освіту, володіла угорською, хорватською, німецькою, словацькою, сербською, польською, французькою мовами, вивчила латину і давньогрецьку, мала пізнання з риторики, юриспруденції, математики, літератури, писала вірші і сонети. Згодом обставини змусили Ілону вивчити фортифікацію та військову справу.

Ілона одружилась з трансільванським князем Ференцом І Ракоці в 1666. В шлюбі народилося троє дітей — Дьєрдь, Ференц (майбутній вождь Визвольної війни угорського народу 1703-1711) і Юліана. Після антігабсбурского палацового перевороту Ференц відходить від політичного життя і незабаром вмирає. За ним і старший син Дьєрдь.

Вдруге Ілона Зріні вийшла заміж за угорського графа Імре Текелі, політичного лідера, керівника антигабсбурзького руху куруців, який був молодший за неї на 14 років. Пишне весілля відбулося 15 червня 1682 року в Мукачівському замку. Після невдалого штурму Відня у 1685 році, Імре Текелі потрапив у немилість султана і був заарештований.

У листопаді 1685 року австрійський генерал Зігберт Гайстер захопив Ужгородський замок і підійшов до Мукачівського. Ілона Зріні на чолі гарнізону з двох з половиною тисяч добре озброєних вояків керувала обороною замку. У кінці 1686 року австрійці відступили, не здолавши навіть першої лінії оборони — водяного рову навколо замкової гори. Звістка про героїчну оборону Мукачівського замку вразила всю Європу. Як міжнародну сенсацію сприймали європейські держави непокору княгині Ілони Зріні австрійцям, тоді як уже вся Угорщина скорилась Габсбургам. Турецький султан Мехмед IV нагородив княгиню грамотою-атнаме, що є єдиним випадком в історії Туреччини, щодо жінки.

У 1687 році австрійський генерал Антоніо Караффа почав нову (уже третю) облогу Мукачівського замку, яка тривала майже цілий рік. Удвічі збільшеними силами австрійські війська атакували замок, але безуспішно. Наприкінці року становище захисників замку стало критичним: закінчилися запаси, допомога не прийшла. Упевнившись у неможливості подальшого опору, Ілона Зріні погодилася на переговори і 15 січня 1688 року підписала капітуляцію. Разом з дітьми княгиню вивезли до Відня і помістили в монастир урсулінок, а сина відправили в єзуїтський коледж у Чехії.

У 1692 році Ілону Зріні обміняли на взятого в полон австрійського генерала Зігберта Гайстера, і вона виїхала до свого чоловіка Імре Текелі у Туреччину. Там, у вигнанні, вона померла 18 лютого 1703 року, не до­живши кілька місяців до початку визвольної війни Угорщини проти австрійців, яку очолив її син — князь Ференц ІІ Ракоці.

0 #