27 липня в кафе-барі "СHICAGO" відбулися літературні читання, на яких вперше, в одному приміщенні зібралися учасники трьох літературних об'єднань: "Herbst" (Ужгород), "Атмосфера" (Мукачево) та "Біла ворона" (Ужгород).
Назву заходу "Три крапки" обрали неспроста. За словами організаторів, вона символізує наступне: "Якщо крапка – це кінець, то три крапки це продовження. Якщо крапка забирає у нас все, то три крапки повертають нам надію. Якщо крапка – це знак, за яким слідує мовчання, то три крапки – це знак, за яким ще таяться тисячі важливих слів".
Молоді поети та музиканти зібралися для того, "щоб віршами, прозою та музикою донести все те, що зазвичай залишається за трьома крапками буденних поглядів, доторків, розмов, щоб донести безкінечну красу безкінечності".
Востаннє літературні читання такого масштабу проводилися 3 роки тому.
***
Захід розпочався з виступу Йосипа Вільшанського, представника літературного проекту "Біла ворона", що був започаткований в Ужгороді молодими аматорами у листопаді 2012 року. У квітні цього року проект випустив однойменне аматорське електронне видання, що вмістило вірші та прозу молодих авторів. Знайти його можна за лінком http://issuu.com/995801/docs/
***
Літературне об’єднання "Атмосфера" представляли молоді мукачівські поети Евеліна Іванчо, Віталій Попович та Анжеліка Бляшко.
Евеліна Іванчо (вона ж Рибка Фугу) вразила слухачів своїми емоційними, сильними, навіть, якоюсь мірою, брутальними віршами, але водночас представила і ніжну любовну лірику.
гвалтували любов. рили яму для неї удвох
ось що значить бути у радості й горі у парі
ти коллектор: підбурювач людських помилок
збирач боргів у злиденної моєї любові
карали любов. в’язницю помсти обоє їй готували
ось що значить, коханий, дихати в унісон
особливий. ти скучай за мною, хоч обкуреним
а хоча… не кури. а до неї іди обдолбаним
збирала любов. фрагментово творила свій спогадів світ
поки ти залізав з ліжка в ліжко до своїх осип
убила любов. і не було іншого виходу. вибач
поки ти швендяв десь, як остання повія
***
‘рибкаФугу’
Мені б стати твоїми римами,
Щоб прокидатись щоразу від рук твоїх
довгими холодними зимами
Ставати твоєю розрадою
Мені б стати твоєю рибкою,
Щоб мрії твої втілити;
Щастя б пришити ниткою
зліва до кишені… штань твоїх
Мені б стати трошечки ближчою
Вночі, сновидінь посеред
стати б трошечки вищою,
щоб зібрати у жменю зірочок
Мені б стати тобі райською
І забрати тебе до Ірландії
Я для тебе стану травневою,
Хочеш, посеред Лапландії?
Мені б стати твоїми зізнаннями,
Щоб злітати натхненно з уст твоїх
щоденними дощовими чеканнями
потрібними… постійними… моїми
Мені б стати вітром – стихією,
Щоб в волосся твоє влітати
мрією, бажанням, надією
знаком, бажанням, рибкою –
Не золотою, а просто фугою.
***
Ужгородське літературне об’єднання "HERBST", чий лозунг звучить як "ART. WORD. NOTE.", представили талановиті поети Женя Неживий, Аліна Ганько (Кориця), Віктор Опаленик та Ксенія Горовенко.
Аліна Ганько або ж Кориця продемонструвала відповідні вірші, солодкі, але й трохи пекучі.
До висоТИ
Я питаю, хто ти, той, що кидає мене, сухопутну, на глибину,
чиї води роблять мене голою перед очима майбутніх днів,
той, хто трясе під ногами землю, не дає збудувати стіну,
чиє повітря змушує дихати, задихатись, зриватись на спів?
Я кричу голосніше, то де є ти,
чому ніколи, як падаю, не знаходиш мені руки,
але даєш такий рівень напруги, що плавить мені дроти,
нащо даєш любов, що не вмістити в слова і ще гірше, як навпаки?
Ну, давай я спробую пошепки: може розкажеш, для чого ж ти
створив мене сильною, без жодних видимих тріщин, ран, ненадійних бракових місць,
а потім він приходить, кладе голову на плече й нема сили просто піти?
Як поцілунок в подряпину від минулого, ніби в дитинстві, від якого зникав весь біль і злість.
Поцілунок від тебе.
***
Вже ніколи до когось не прийдемо чистими, безтурботними,
без тату на серці, що не вицвітуть довгий час.
Без поламаних ліній долонь, без пісень, що стали холодними.
Без залишених в гаманцях листів та квитків залізничних кас.
Й не зайти нам ні досконалими,ні ручними, ні світлоокими,
тими, що ще знали на пам’ять обличчя лише одне,
тими, що не міряли в нОчі кімнату кроками,
тими, що вірили свято, говорячи: " не мине".
Але коли я до тебе ввійду,то зроблюсь апріорі прийнята-
з відчуттям, як приймають тишу, коли закінчується війна.
З тою любов’ю, як до вцілівших, з катастрофи страшної вийнятих.
І за все гостре минуле воздасться ніжна ціна.
Віктор Опаленик (VicFågel) зачитав дуже незвичайний твір, уривок з якого подаємо нижче:
Мальчик, который не умелделить на 2
Народ далекого мира жил по своим законам и повиновалсясвоим правилам. Ониверили в числа и в связь чисел с душою. Рождаясь, ребенокделит мир, себя и душу на 0. Все, что он получает от окруженияостается в нем. В свою очередь он готов отдать все. Все, до последней дроби. Затемдолгоевремя маленький человечекначинает все делить на 1. Он более не готов отдаватьчто-то в замен. Ребенокжелает все оставить себе и ревностнобережетсвое. Однаждыприходитвремя и в жизниделящего на 1 появляетсяеще один такой же человечек. И происходитневероятное. В мире, где все делят и умножают, две души хотятслиться в одну – ониучатсяделить на 2. Поройпоискидлятсягодами, поройнаходка не заставляетсебяждать. Бывает, у человекаотнимаютспособностьделить и он думает, что все сноваровно нулю. Толькоэтоложь. Ибо все делится на 1. Чтобы не случилось. Когда пара людей освоиладеление на 2 в совершенстве, мир начинаетимказатьсяещебольше и ещешире, чем он былраньше. Ониготовыегоразделить. Тогда на светявляетсяихребенок и вместеониделят мир. И так дальше. Делениебесконечно. Как и Вселенная.
Гарною музикою гостей заходу розважали молоді музиканти: дует Стаса Гребінця та Олександри Янкович, а також Сергій Паллаг.
Офіційні сторінки об’єднань та твори їх учасників шукайте у мережах Vkontakte та Facebook.
Ярина Денисюк, Varosh.com.ua
