Новини

У провулку “Гірчичне зерно” з’явився страж, що пригощає діток цукерками

5 Липня 2015 2 290

А місто, у свою чергу, отримало нову туристичну родзинку.

– Наш улюблений дядя Ваня, або ж завідувач господарською частиною провулку "Гірчичне зерно" Іван Шпонтак отримав свій перший заслужений мундир. Ним він дуже пишається. Вірніше, правом його носити. Як сказав сам дядя Ваня, цей одяг, створений спеціально для нього талановитим дизайнером, модельєром та неймовірно майстерною швеєю Анною Биковською майже перемінив його життя. Якщо раніше його робота – це були справді відповідальні, цікаві, але будні, то зараз кожен день – це свято. Бо ж на співробітника, який більшу частину робочого часу перебуває у провулку та поблизу нього, слідкуючи, аби всюди був лад, звертають увагу перехожі, а туристи залюбки фотографуються з ним. "Страж", який попри зовнішню серйозність, є надзвичайно доброю і м’якою людиною, радо погоджується на фото, нікому не відмовляє. Як розповідає сам – дехто радіє цим фото дуже і каже, що пошле дітям до Америки чи в інші країни, або побачили що є в Ужгороді, – розповідають у "Гірчичному зерні".

У складі свого форменного одягу, оздобленого позументами, пір’ям у головному уборі, Страж має також черезплічну сумку з символікою "Гірчичного зерна". У ній – цукерки, якими залюбки пригощаються дітки.

– Анна Биковська, яка створила для нашого Івана костюм на прохання адміністрації Провулку, відома своїми роботами усім ужгородцям. Адже саме вона шила вишукані і витончені, дрібної і ретельної роботи й неймовірної краси костюми для Свободки у перший рік її "переодягання". Тож, знамениті костюми Морячки, Школярки, Українки, Угорки, Виноробки, Помічника святого Миколая, Дівчини-сакури та ще з півдюжини – її рук справа, – кажуть у провулку.

Так само, як і кожен костюм для Свободки був наповнений сенсом, ретельним підбором матеріалів і кропіткою роботою, так і костюм Стража став особливим. За основу було взято модель мундиру військового офіцера часів Австро-Угорщини. Бо, як каже сама модельєр, саме з цією епохою, часами Старої Європи у неї асоціюється Провулок.

– Сам костюм дуже хотілося пошити з шерсті, – каже майстриня, – але було зрозуміло, що у ньому буде спекотно. Тому матеріалом став мікровельвет. Сорочку з пишними рукавами-воланами пошито із шовку грубої обробки. Оздобленням костюму стали місця для відзнак на рукавах, плетіння шнурами, бронзові ґудзики та пір’їни у головному уборі. Саму ж шапку було сконструйовано на основі уборів австро-угорських вояк, які потім взяли за основу Січові Стрільці для своїх знаменитих "упівок". Також на костюмі повсюдно присутня символіка Провулку – проросле гірчичне зернятко. Загалом же увесь ансамбль нагадує одяг воїнів-куруців. Словом, така собі еклектика з глибин історії Закарпаття.

Сам Іван Шпонтак-Страж себе у костюмі почуває дуже комфортно, відповідально, бо розуміє, що представляє не тільки себе, але й усю команду провулку. Наразі ж він вивчає історію нашого міста, щоб грамотно відповідати на запитання туристів. А ще – замовив жилетку без рукавів, аби відчувати себе вільніше у спекотні літні дні. Майстриня обіцяла її зробити вже найближчим часом.

Найбільше ж емоційно на Стража реагує молодь та старші люди, зустрічі з ним додають перехожим і гостям провулку радості й позитиву.

Varosh

Фото: Остап Попович

0 #