На Закарпатті добре знають, хто такі бетлегеми. Це зазвичай компанія молодих людей, які наряджаються у спеціальні костюми і розігрують святкове дійство часто просто на вулиці, ходячи від хати до хати. Можуть і автомобілі зупинити просто на трасі, вимагаючи “винагороди” за колядування.
Бетлегеми першими у селах, починаючи з 6 січня, сповіщають по хатах про Різдво Ісуса Христа. У ролі пастухів та ангелів разом із вертепом вони мають зайти до кожної сільської хати, де розігрують біблійну сценку та колядують.
За це їм заведено віддячувати. Раніше винагородою для маленьких колядників були різні ласощі: яблука, горіхи, цукерки, тістечка. У наші дні популярніше стало “дарувати” гроші, які колядники обіцяють віддати на потреби місцевої церкви.
Власне, “бетлегем” – це не що інше, як адаптована назва міста Вифлеєм, де народився Ісус.
«Найбільш розповсюдженими дійовими особами в театральному різдвяному мінідійстві є: два ангели, одягнуті в довгий білий одяг, обтягнутий через плечі та в поясі довгими червоними стрічками, у кожного на голові повинна бути корона (інакше на Закарпатті кажуть “чаков”); чотири вівчарі (“пастирі”), зодягнені в білі штани (“гаті”), білу сорочку, а поверх неї – чорна камізелька (“лайбик”), на голові у кожного чорна шапка “крисаня”, а в руках – вівчарські палиці (“боти”). Але головною дійовою особою серед бетлегемщиків є Дідо, одягнутий у “холошні” (штани з овечої шерсті) і “петек”, а на голові у нього овеча шапка (“ковпак”)», – пише дослідниця Катерина Семчук.
Вважається, що у давнину люди на території сучасного Закарпаття вірили, що колядники, переодягнені в страшні маски, шкіри тварин і лахміття, уособлюють душі померлих, які прийшли з того світу привітати живих і принести їм благополуччя на весь рік.
У радянські часи бетлегеми були заборонені, однак закарпатців це не зупинило, вони зберегли свої традиції.
Звісно, цей звичай прийшов ще з язичницьких часів. Але церква вирішила його не засуджувати.
А ось французький фотограф Charles Fréger у 2010 році започаткував фотопроєкт Wilder Mann. У ньому зібрані персонажі всіх найвідоміших “бетлегемів” та різних язичницьких свят з усієї Європи.
Протягом двох років французький фотограф відвідав 19 європейських країн, збираючи фотоматеріали для свого проєкту. За цей час він зміг зафіксувати безліч обрядів. Основна маса з них пов’язана із сезонними природними явищами.
Можливо, колись завітає і на Закарпаття?
Підготував Андрій Клоц, спеціально для Varosh
