На форумі Re:Open Zakarpattia 2022 під час обговорення волонтерської допомоги Галина Ярцева, голова Руху підтримки закарпатських військових, розповіла про проблеми, з якими зіштовхуються волонтери сьогодні.
«За моєю інформацією, з початку повномасштабної війни на волонтерів відкрито 22 кримінальні справи. Хід нашої справи, наприклад, призупинили в Україні і передали в міжнародне співробітництво. Адвокати кажуть, що це може тривати й до 10 років», ‒ повідомила вона.
Рух підтримки закарпатських військових існує з 2014 року, однак юридична особа в нього з’явилася лише у травні 2022 року. А вже в червні Галині Ярцевій вручили підозру: «Наш кейс почався паралельно з Одесою, «Корпорацією монстрів». На цей гачок потрапили потім і волонтери Львова. От у мене є питання до правоохоронних органів: вони ж мали явно подивитися про цих людей, волонтерів, до яких приходять, що це за люди, що вони роблять, хто за ними стоїть і хто їх поважає. А вони прийшли і не просто з обшуками, а валили людей на землю, влаштовували «маски-шоу», дискредитували, ламали репутацію. То які посили ці правоохоронці дають суспільству? Що нікому не можна довіряти? Ці краплинки недовіри дуже небезпечні. Адже зараз ми всі волонтери, навіть діти. А згідно з законодавством, діти мають змогу робити це лише з письмового дозволу обох батьків».
Важливо зрозуміти, хто такий волонтер і в чому його основне завдання, пояснює Галина Ярцева: «Волонтер не заміняє державу. Він потрібний в конкретний момент, щоб стати плечима для держави. Коли маховик системи тільки запускається, тоді потрібні волонтери – спільнота, яка дуже мобільна, дуже організована, яка має потрібні контакти. Сьогодні, мені здається, волонтерські організації подекуди намагаються собою підмінити державу. Але це не треба робити. Не можна розслабляти державу. Такими речами, як, наприклад, зимова форма, засоби особистого захисту, ‒ цим має займатися держава».
Сьогодні волонтери, окрім іншого, потребують захисту в народу від держави, бо у правоохоронних органах Галина Ярцева вбачає державу. Правоохоронна система, на її думку, віддалена від розуміння волонтерства: «Коли до нас прийшли правоохоронці, то перше, що спитали: чого ви не були зареєстровані? Відповідь проста: тому що ніхто з нас, наших людей, не бажав присвячувати цьому все життя. А за що ви живете, питають в нас. Відпустіть своїх працівників, кажуть. Вони не розуміють, що в нас нема працівників. Вони кожен мають свою роботу, а хтось по 2 і більше. Перші донати, наприклад, які прилетіли до нас, ‒ це були донати від людей з нашої спільноти. Тобто ми донатимо самі себе».
У цьому контексті дуже важливо зрозуміти, каже Галина Ярцева, що війна ‒ надовго, що це марафон. Тому кожен волонтер має набратися терпіння, сил, навчитися берегти і правильно розподіляти свій ресурс. «Потрібно стримувати себе, щоб не віддавати останнє. Ми не закриємо завтра ворота війни. Ми не закрили їх за 8 років. Але держава має включитися в цей процес і навчитися грамотно працювати з волонтерами».
Ужгородський прес клуб
Фото Наталії Радченко
