Мода - Архів

Випічка від Тетяни Паш: естетична смакота

6 Вересня 2015 6 436

Є речі, від яких людина ніколи не зможе відмовитися. Одна із таких – їжа, а особливо смачна і красива. Саме такими є кондитерські вироби Тетяни Паш – торти, капкейки і пироги, котрі підкорили вже чималу частину ужгородців. Ми теж не втрималися і запросили Тетяну на склянку лимонаду, щоб дізнатися, як їй вдається пекти кілька тортів на день і бути стрункою, багато часу проводити на кухні і залишатися хорошою мамою, а також про те, як одеситці вдається розвивати доволі успішний бізнес в Ужгороді.

– Перенесімося в минуле і згадаймо, як ти стала кондитером?


– За освітою я психолог, працювала міліцейським психологом і навіть отримала звання капітана міліції. Але потім я вийшла заміж, переїхала до Ужгорода, завагітніла. Під час вагітності мені постійно хотілося чогось солодкого і смачного. Культура закарпатських десертів мені не надто подобалася: все жирне, маслянисте, важке. Тому я почала готувати сама: пироги із яблуками, кекси, простеньку випічку. На той момент у мене не було ні навичок, ні умінь, ні спеціалізованого приладдя. Хоча досить скоро я зрозуміла, що мені потрібен блендер, спеціальні каструлі, мисочки тощо.

Коли ти щось печеш, то з’їдаєш шматочок чи два, не більше, а все інше залишається. В мене виникло питання: куди це все віддавати? Так ми почали пригощати сусідів, батьків, друзів, а вже через деякий час вони сказали, щоб я почала робити на замовлення.

– Тобто, ти не маєш освіти кондитера? А популярні зараз майстер-класи проходила?

– Мені дуже допомагала мама, котра працює технологом молочної продукції: з нею я радилась стосовно усього, що стосується молочних виробів. Щодо майстер-класів, то їх я не проходила. Одного разу, будучи в Одесі і почувши, що відкритий набір в кулінарну школу, я вирішила піти попрактикуватися. Але там виявилося, що на той момент я вже самостійно опанувала багато що в кулінарії, тому я на курсах не навчалася, а брала участь у дискусіях. Я навчалась на практиці, експериментувала, пробувала. На щастя, в смітник дуже мало що викидала – якось у мене все "гладко" пішло.

– Як давно твоє хобі переросло у бізнес?

– Знаєш, я досі не можу назвати це бізнесом, хоча займаюся випічкою уже кілька років. Так, вартість продуктів мені повертається, я навіть маю гроші на кишенькові витрати. Але мушу сказати, що отримання грошей не є ціллю для мене. Так, я продаю свої вироби, я відповідаю за їхню якість, але не заробляю на цьому багато. Я навіть після кризи не підняла ціну (130 грн за кілограм), хоча велика кількість продуктів привозяться з-за кордону. Поки що працюю на імідж, а потім, сподіваюся, він працюватиме на мене.


– Розкажи трохи про свій графік. Як виглядає твій робочий день?

– Зараз я працюю доволі інтенсивно: печу по 3-4 торти в день на замовлення, а також готую випічку для кав’ярні "Passiжу". Тому зараз мій робочий день легше назвати робочою добою – інколи я працюю по 16 годин. Буває й таке, що маю "вікно" у цілий день чи два. Тоді я експериментую, шукаю щось нове, печу для своїх друзів.

– Працювати по 16 годин – це дуже важко, тим більше для молодої мами. Скажи, тобі хтось допомагає?

– Якщо говорити про сам процес виготовлення тортів, то тут я працюю сама. А взагалі мені дуже допомагає чоловік: купує більшу частину продуктів, привозить їх, дегустує мої новинки. І син мені теж допомагає: ми з ним їздимо купувати фрукти, ягоди, а ще він розуміє маму, котра весь день на кухні. Він грається біля мене, коли я працюю, щось розповідає, показує…

– Ти дуже схожа на ідеальну маму для багатьох дітей: постійно печеш тортики, пироги…

– Мій син ще маленький, хоча багато що вже куштує. Зараз він почав виказувати справжній захват, коли бачить торти. До того ж, він усі торти чи тістечка, які бачить, асоціює зі мною. Бачить у рекламі торт і радісно кричить: "Мама! Тооо!", що означає "Мама! Торт!".


– В чому родзинка, особливість твоєї випічки, як гадаєш?

– Я завжди готую тільки із свіжих, дорогих продуктів, тому я впевнена у якості своїх виробів. Крім того, я принципово не працюю із марципаном для оформлення тортів – я за натуральність, простоту, тому прикрашаю торти ягодами, фруктами. На щастя, людям дедалі більше подобається такий підхід до декорування випічки.

– Ти не думала про перехід на новий етап: відкриття власного кондитерського цеху чи кав’ярні?

– Зараз у мене досить багато клієнтів. Коли я бачу, що люди повторно замовляють у мене торти, я розумію, що вони це роблять не просто так. Все частіше я чую: "Тебе нам уже мало. Ми хочемо дорогою додому з роботи зайти і купити шматочок якогось торта чи пирога, або ж просто вийти із сім’ю кудись і посмакувати твоєю випічкою. Ти мусиш відкрити щось своє!". Поки що я цей тиск витримую, бо ж розумію: це велика відповідальність. По-перше, у мене маленька дитина і я хочу проводити з ним якомога більше часу, по-друге, відкриття чогось подібного потребує серйозних витрат, до яких я поки ще теж не готова. Наймати когось на роботу я поки не бачу сенсу. Бо в чому фішка, якщо клієнти люблять саме те, що я готую? А поки я не готова ні цілодобово працювати, ні ділитися з кимось своїми рецептами. Раніше я готувала винятково за рецептами, знайденими у різних блогах, а зараз я вже маю досить багато авторських розробок.

– А у тебе є улюблений торт?

– Тут все сезонно: з порою року міняється настрій, чергуються фрукти. Пам’ятаю, у мене був період медовиків і наполеонів: для одного торта потрібно було розкатувати 15-18 коржів, мене від цього дуже боліли руки, але я була в захваті від цього процесу. А зараз лідери – це мусси, суфле із шоколадом чи ягодами. Я постійно придумую, пробую щось нове, тому асортимент розширюється, а готувати постійно одне і те саме не виходить. До речі, є така випічка, яку я постійно готую, але ще навіть не куштувала.

– Ти корінна одеситка, що проживає в Ужгороді. Тобі легко вести бізнес на Закарпатті?


– У закарпатців трохи відрізняються харчові звички, та і сам метод ведення бізнесу мене інколи дивує. Але працювати тут легко: тут відкриті люди, охочі до чогось нового. Я дотримуюся думки, що кожен займається своєю справою, у кожного є свої клієнти, свій ринок. Для людини із амбіціями проблем не буде ніде!

Катя Брижань, Varosh

Фото Маріана Логойди та із архіву Тетяни

0 #