Мода - Архів

Ольга Стеблак: Культура одягатися – це ціла психологія

2 Вересня 2013 6 471

Сьогодні Ольга – молодий львівський дизайнер, що вже встиг випустити три колекції. Дівчина народилася у Мукачеві, вчилася у місцевому ліцеї на економічному відділі. Сама ж каже, що то було радше якесь непорозуміння, утім, батьки хотіли, аби донька обрала саме економічну спеціальність та мала серйозну роботу.

Дівчина поїхала з Закарпаття десять років тому, закінчила Львівську національну академію мистецтв. Два роки тому відкрила власну справу. Відтоді випускає одяг під брендом by STEBLAKIZM. Поза дизайнуванням займається графікою та живописом.


До слова, на зустріч з нами Ольга прийшла, звісно, у сукні власного дизайну та пошиву. Далі пряма мова.

Про Мукачево та Закарпаття

Коли сьогодні приїзджаю у рідне Кольчино, то одразу випиваю три склянки води. Справа навіть не у тому, що у Львові вона гірша, а тому, що саме на тiй закарпатськiй – я виросла. Виявляється, скучити можна навіть за водою. (ред. – посміхається) 

Дитячі та юнацькі спогади пов’язані з Мукачевом дуже світлі та приємні. Є у мене подруга – Альона Гiряк, вона мене й надихнула обрати художню освiту. Я зажди носилася з одягом, десь щось вишию, десь підшию, перероблю. Малюю я взагалі з дитинства. Мама мені завжди давала цікаві мистецькі книжки, а Альона переконала, що економічний – то абсолютно не моє.

Про першу пошиту річ та самовизначення

Перший час в академії було важко себе знайти, але потім усе стало на свої місця, з’явилися малюнки, журнали, ідеї. Першу річ я пошила на першому курсі – стрьомна спідниця вийшла. (ред. – сміється) А повноцінно шити сама почала вже після академії, до того, чомусь не тягнуло.

Я остаточно зрозуміла, що хочу займатися речами десь на четвертому курсі, коли зробила першу колекцiю до захисту диплому бакалавра. Мені був дуже цікавий сам процес. Коли працювала вже на випускну колекцію – то сумнівів взагалі не залишилося. Після академії одразу пішла на роботу – проектувала взуття.


У якийсь момент настав час обирати: або далі робити взуття за чужими ескізами, або починати щось своє. Коли вирішила відкрити власну справу, все йшло дуже просто. Навіть логотип мені подруга подарувала. У неї було в інституті завдання розробити логотип і макет магазину, тому, якщо що і макет бутіка у мене є. Залишилося лише знайти інвестиції. (ред. – посміхається)

Про колекції

За останні три роки я зробила три колекції. Перша була футуристичною, зовсiм не подiбне на те, що я роблю зараз. Я відштовхувалася від костюму астронавтiв i фiльму Star Wars і чогось у тому дусі. Використовувала чорний, білий і жовтий кольори.

Друга колекція називалася "Іхтіандрія", на її створення мене надихнув фільм "Океани". Це художньо-документальне кіно про життя риб. Тоді мене так накрило, що я почала малювати їх і у живописі.


Через півроку з’явилася "Ластівка". Почалося все з того, що тато подарував мені купу фазанячого пір’я. Так я зацікавилася орнітологією, робила якісь ескізи, але ніяк не могла визначитися з тим, яких саме птахів малювати на одязі. В кінці березня я приїхала до батьків у Кольчино і чомусь тоді не було ластівок, хоча у попередні роки в такий час вони вже літали повним ходом. Так вони i поселилися на сорочках нової колекцiї. Пройшов досить тривалий процес від фазана до ластівок. (ред. – посміхається)

У той перiод частково почала займатися стріт-артом. Надихнула подруга – Наталія Маруняк, вона колись привезла з Парижа книжечку з трафаретами (мiнiатюри парижського стрiт-арту). На мій День народження ми повирізали ластівок і пішли "бомбити" їх по Львову – такий собi, як сказала Наталi, анонс до показу.


Третя колекція вийшла дуже жіночною і не схожою на інші. Мені важко пояснити чому так. Може я й сама такою стала. Зміни всередині у будь-якому разі відбуваються.

Про натхнення

Найбільше надихають люди, природа, самокопання і поїздки. Закарпаття менi завжди подобалось i подобається, тут добре, спокійно. А ще найбільша інспірація – це музика, без неї я взагалі не працюю. Зараз слухаю All Green – це r’n’b, соул виконавець 60-70 років. Перед цим три місяці слухала Brad Mehldau – дуже крутий джазовий пiанiст. Люблю музику рiзних країн та народiв, тобто етнiчну, зокрема музика схiдних країн i звичайно український етно i фольк.

Одяг – це …

Одяг – це самовираження. Якщо ти маєш смак, то сам собі створюєш образ, робиш самого себе. Культура одягатися – це ціла психологія. Важливо усе – навіть те, чи попрасує людина собі комір. Воно не зле, якщо вона не зробить цього, але це говорить багато про що. Прикраси теж дуже важливі. Капелюхи – це взагалі забута тема, яку необхідно відроджувати. Вони підкреслюють характер і доповнюють образ, роблять його цілісним.

У Мукачеві багато однакового одягу. За годину можна кількох людей побачити в одних і тих самих речах. У Львові все ж жінки якось вільніше себе почувають і мають смак. У мукачівок теж він непоганий, бо природа красива, тому інакше ніяк. Загалом же, зміни з вітрин треба починати. Всі міста поглинає речовий непотріб. Ручної роботи дуже мало i людей готових за неї платити.

Про власний почерк, наступну колекцію та ідеального замовника

Ні за ким з дизайнерів я прискіпливо не слідкую, загалом відстежую щось нове, актуальне. Натомість, дуже уважно стежу за роботами моїх друзів та одногрупників. Тішилася нещодавно, що одногрупниця Iрина Дуч випустила колекцію – дуже круту, до слова.


Що ж до мене, то я поки не маю чіткого власного почерку, ще у пошуках. Усі три колекції кардинально відрізняються одна від одної. Але шукати – то завжди цікаво, бо щоразу відкриваєш у собі щось інше. Хоча, може з часом я й зміню думку.

Сьогодні я вже думаю про четверту колекцію, але говорити про неї поки зарано. А мій ідеальний замовник – це жінка "легка, чиста та радiсна, як безхмарне високе небо" (цит. – Наталя Маруняк). Досить дивно, але раніше я її уявляла зовсім інакшою. Зараз вона дещо подорослішала. (ред. – посміхається)

Про Стеблакізм

Все до чого я спричиняю дію – це Стеблакізм: всі метафори, малюнки, тим більше одяг і все, що причетне до створення образу зроблене моїми рукам. Те як я живу, природа, все що і хто мене оточує, мають шалений вплив на розвиток Стеблакізму, а саме люди, яких я дуже люблю і спілкування з ними через усі прояви мистецтва: музику, театр, кіно, фотографію, живопис, поезію, прозу тощо.

Стеблакізм – це фільтр мого життя. Коли я щось створюю, то знімаю цей умовний фільтр і прикладаю його на папір або тканину. А голові і серцю лишається наповнюватись далі, щоб фільтр потребував зміни.

Одяг, взуття та прикраси від Ольги Стеблак ви можете придбати у Львові у магазині "Правда, Б" на вулиці Вірменській або напряму у дизайнера зателефонувавши 067 28 88 530, написавши на steblakizm2012@gmail.com або перейшовши за будь-яким з лінків steblakizm.com, vk.com та facebook.


Росана Бісьмак, Varosh

Фото: Рома Кайман

0 #