Мода - Архів

Люлька – як стиль життя

30 Квітня 2013 9 263

Звісно, ми вас не збираємося агітувати починати палити. І не маємо наміру пропагувати паління як таке. Тим паче, що зараз це вже дуже немодно. Однак, якщо сигарети ваш незмінний супутник на роботі і відпочинку – цей матеріал для вас. Бо, виявляється, їм є альтернатива. У рази менш шкідлива ніж сигарети, у рази менш дратуюча для оточуючих і набагато більш наповнена стилем, смаком, субкультурою, історією. Це – люлька.

Епіграф 1


Тко паленку не попиват
Та піпу не курит,
Писся його мати знає,
А чим він ся журит.

(Гуру пензлика і майстер піпы закарпацькый художник Володимир Микита)

Епіграф 2

– Мама, а морозиво корисніше ніж сосиски?
– Синку, зараз навіть покурити корисніше ніж сосиски!

(Діалог у родині)


Першу свою люльку курці зі стажем заводять, у більшості випадків, як альтернативу сигаретам. Це, зазвичай, ті, кому вже несила віддавати своє життя смердючим паперовим паличкам, наповненим відходами тютюнового виробництва. І лише невелика частина курців люльки здобувають її як перший досвід куріння тютюну взагалі.

Перші – іноді повертаються до смердючих сигарет-убивць. У разі, якщо не можуть пізнати люльку як філософію, культуру; так би мовити, «не можуть накуритися». На жаль – вони справжні наркомани, у яких не вийшло зіскочити. Другі – ніколи у житті до сигарет не доторкнуться. Люлька, на відміну від сигарет, не викликає фізичного звикання і не вимагає більше. Ризик пересісти з люльки на сигарети – рівний ризикові пересісти із виключно дорогих коньяків на горілку. Такого практично не буває.

Як альтернатива

Колекціонер люльок Олександр Іванов каже: «Люлька для мене була у першу чергу способом відмовитися від сигарет. Я курив 20 років по три пачки на день. І почав помирати. Мені порадили спробувати курити люльку. Це більш чисте куріння, бо люльку ви курите не легенями, а губами, ротом, носом. Свій нікотин ви отримуєте через слизову оболонку».

Факти – наступні. Навіть дорогі сигарети – продукція низької якості. Все що стає масовим – стає поганим. У сучасному сигаретному виробництві використовуються відходи тютюнового виробництва – так звана «взірвана тютюнова жилка». У сигарети додають також селітрований папір, хімічні присадки і «соуси», покликані довести продукцію до потрібної міцності, не дати сигареті згаснути і забезпечити такий-сякий «аромат». Курячи сигарету, ви у будь-якому випадку курите ще й папір.


У разі ж, якщо ви обрали люльку – ви гарантовано покладете до неї чистий тютюн. У більшості випадків – справді високоякісний, над створенням якого працювали майстри-агрономи, блендери, дегустатори. Сигарета оточуючим гарантовано смердить. Люлька – дає приємний аромат. У класифікації люлькових тютюнів існує навіть такий параметр як «рум-нота», що означає приємність для оточуючих.

Менше, але краще

Швидкість. Сигарету можна вицмулити бездумно, на бігу, займаючись іншими справами. У перерві за три хвилини, отримати «дозу» і через 10 хвилин потребувати нової. Як що ж ви набиваєте люльку – вам потрібен час і місце для цього. Це процес, відпочинок, майже медитація. До люльки потрібна або хороша компанія, або особливий час на самоті, з улюбленим напоєм, книгою чи просто пейзажем перед очима. Якщо у вас менше, ніж півгодини на все це – не варто і братися. Тому курці люльки часто здатні собі відмовити у курінні тепер і зараз заради повноцінного і приємного ритуалу незабаром.

Саме планування процесу вже є задоволенням. Тому куріння люльки відбувається набагато рідше. Люлькою накурюєшся надовго. Переважна більшість курців задовільняється двома-трьома люльками на день. Авторові цих рядків – достатньо одну люльку на два дні у осінньо-зимовий період і одну-дві на тиждень у літній.

Фото: Карл Смутко

Ще штрих. Припустимо, ви у потязі, на семінарі, на роботі. Словом, в умовах, де закурити просто неможливо. Виймаєте люльку, дивитися на неї, нюхаєте, відчуваєте поверхню пальцями, зняли-вкрутили на місце мундштук – і ось чудо, тютюновий голод відступає або зменшується у рази. Ви обманули організм, він самостійно виробив достатньо серотоніну та ендорфіну, щоб подолати бажання закурити на дві-три години. У крайньому разі, можна просто почистити люльку – ефект схожий.

Не дорожче сигарет

Розмови про моду на люльку – порожні. Люлька це функціональна річ усіх часів. І не обов’язково атрибут багачів. Колись глиняні люльки обозами везли за арміями. І коштували вони копійки. Але у той самий час існували «пінкові» люльки з бурштиновими мундштуками із срібною оздобою, які коштували захмарно.


Зараз курити недорогу люльку з недорогим сортом тютюну може собі дозволити практично кожен. Дозвольте невеличку калькуляцію.

50-грамова пачка хорошого тютюну зараз коштує 50-70 гривень. Банка виключно хорошого і вишуканого – 120-150 гривень. Вистачає такої «порції» на 15-25 покурок. Яких щодня трапиться навряд більше ніж дві-три. Поділіть самостійно і виведіть ціну. Дорого? А пачку сигарет щодня не дорого?

Тампер для притоптування тютюну (один на все життя, якщо не загубите) – 12-25 грн. Так, є авторські художньої роботи інструменти по 100 у.о., але це вже для естетів і колекціонерів.

Фільтри (якщо люлька передбачає їх) – 65 грн пачка на 40 штук. Але згодом, коли звикнете до нових відчуттів, як показує практика, ви куритимете без фільтру.

Йоржики, серветки, ватні палички для чищення люльки – копійки. Сірники-запальничка – копійки. Час відпочинку і насолоди, подарований собі та увага оточуючих – безцінно.

Найдорожче обійдеться вам люлька. Причому, якщо робити все по науці – потрібна не одна. Бо курити одну люльку частіше, ніж раз на добу не варто. Уб’єте її смак. Вона закисне і смердітиме. Люлька повинна просихати і провітрюватися між куріннями не менше доби. Тому хочете курити тричі на день – варто мати 3-4 люльки і завести «ротацію».


Вибираємо люльку

Люлька вам обійдеться в середньому у 400 гривень. Хороша і довговічна. На все життя її вам точно вистачить. Сучасні люльки виготовляють з бріару. Це – коренекап вереску. Він містить багато кремнію і практично не горить. Звісно, можна купити «табуретку» з бука або груші. Гривень за 150-200. Її надовго не вистачить, за рік-два вона прогорить. Та й якість куріння буде не та. Якість люльки впливає на якість і смак куріння так само приблизно, як впливає якість кавоварки на смак приготованої кави. Ви не відчуєте смаку ніякого «копі-люваку», якщо зварите його у крапельній американо-кавоварці. У автора цих рядків перша люлька була грушева. Польський «Jakob №5». І вона жива досі. Щоправда, вже не куриться з поваги і жалю, а займає почесне місце на поличці. Однак, це радше виключення.

Отож, оберіть якість. У разі, якщо не сподобається – хорошу вживану люльку ви легко продасте, а погану – тільки викинете. Хороші бріарові люльки, які можна вкласти у озвучені 400 грн випускає українська фабрика Golden Gate і навіть зарубіжні поціновувачі кажуть, що це найкраще співвідношення ціни-якості. Є у продажу й фабричні люльки зарубіжних виробників. Як-от датські Stanwell та Dunhill, ірландські Peterson, італійські Savinelli, японські Tsuge… Але їх ми вам не радимо купувати. По-перше, на наш ринок потрапляють не найкращі екземпляри – усе найкраще встигає собі вибрати європейський курець. Але головне – за практично таку саму ціну можна купити вже «майстрову» люльку, виготовлену не на фабриці бездушним станком, а руками майстра.

Витвори мистецтва

Майстрів сьогодні тільки в Україні, не кажучи вже про близьке зарубіжжя – дуже багато. Більшість з них творять справжні шедеври. І завдяки чудесам електронного спілкування – соціальним мережам та тематичним форумам у інтернеті, з майстром завжди легко познайомитися і домовитися про купівлю люльки, яка підійде особисто вам. Ось лише деякі прізвища авторів бріарових шедеврів: Олександр Бережний (Харків), Олександр Соколик, Костянтин Шекіта, Валерій Риженко, Артем Щербак (Київ), Олександр Бришута (Запоріжжя), Руслан Шарига (Самбір), Валерій Шевченко, Юрій Аксьонов (Краматорськ).


Прізвищ набагато більше. Ціни на вироби у майстрів коливаються, у середньому від 100-150 до 300 доларів за люльку. Дорого? Ні, повірте. Купіть для початку одну «фабричку» і за деякий час зрозумієте яку вам потрібно наступну: пряму чи зігнуту, з фільтром чи без фільтру, з гладенькою поверхнею чи рустовану, важку і масивну для «ручного» куріння, чи тоненький «олівець», який постійно можна тримати в зубах, з ебонітовим мундштуком чи з акриловим і т.д. І якщо ви справді «захворієте» люлькою – ціна у 150 у.о. за виріб майстра, строк служби якого не менше як століття-півтора, вам не видаватиметься високою.

Не шкідлива звичка, а хобі

Окрім того, що ви покинете куріння шкідливих паперових паличок з відходами тютюнового виробництва, ви здобудете багато бонусів. Щонайменше – цікаве хобі. Бо вас неодмінно почне цікавити чим відрізняється кавендіш від берлі, а вірджинія від періка. Ви схочете знати що таке бент, даблін, бульдог, хорн, пот, покер, калабаш і ще три десятки назв форм люльок. Ви неодмінно почнете тусуватися з однодумцями, роздивлятися люльки один одного, відсипати один одному щойно купленого тютюну на покуштувати, шукати де б покуштувати знамениту латакію, сперечатися про те, потрібно перед курінням подрібнювати флейк чи курити його цілим плагом. І так далі. Цікаве життя вам забезпечене. А вашим друзям – мінус один головний біль: що ж вам подарувати на день народження чи інше свято. Бо вибір – величезний. Від банки тютюну чи пачки йоржиків для чистки – до упаковки карнаубського воску для полірування люльок і, власне, самих люльок.

Недолік у всьому цьому єдиний – ринок товарів для курців люльки у нас не надто насичений якісними товарами. І вибір – так собі. Існує єдиний сигарний дім «Фортуна», представлений у супермаркетах наших міст тютюновими кіосками «Табакерка». Іноді тут випадково можна знайти цікавий тютюн чи хорошу люльку, але це, радше виключення з правил, ніж закономірність. Тому прямий шлях для курця люльки – на тематичні форуми та у онлайн-магазини. І пошта у поміч. А вже як заведете друзів – помагатимете один одному вибирати і купувати тютюново-люлькові скарби. А може колись поїдете разом на чемпіонат з повільного куріння люльки (існують такі змагання).


Ще момент. Вам здається, що все тут описане якось аж дуже гарно як для того, щоб бути вартим для культивування такої «шкідливої звички» як куріння? Хм… Що ж, сприймайте це так: справді шкідливо, але у рази менш шкідливо ніж випивати 5-6 кухлів пива за вечір у пабі, викурювати пачку сигарет на день, їсти смажене, вуджене, жирне, гостре. Менш шкідливо ніж гуляти загазованими вулицями, їсти овочі з нітратами, дивитися безглузді порожні серіали. І вже точно менш шкідливо ніж сучасна медицина. Тому куріння, це безперечно зовсім не персик, а скоріш лимон. Але якщо вам дістався лимон – зробіть з нього лимонад.

Хороша компанія

Останній момент. Покинувши сигарети і закуривши люльку, ви автоматично опинитеся у компанії хороших, цікавих і достатньо відомих у нашому Закарпатті людей. Бо достеменно відомо, що люльку курили чи курять опришок Олекса Довбуш, художники Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі, поет і перекладач Андрій Патрус-Карпатський, письменник Василь Густі, художник-академік Володимир Микита, журналісти Елемир Кевсегі, Андрій Ганусич, Олексій Мегела… І, ймовірно, ще багато цікавих невідомих нам закарпатців, які цілком можуть стати членом вашого «клубу інтересів».

Легкого вам диму!

Олександр Попович, Varosh.com.ua

Фото автора


0 #