Кілька місяців тому в місті відкрився новий заклад. Ми знали про це задовго до його відкриття, але навіть уявити не могли, що він вийде настільки атмосферним та домашнім.
Його власники Олександра Скребцова та Олександр Сливканич розповіли нам про меню, американську кухню, дизайн і те, як їм далося відкриття Eat Me Cafe. Далі пряма мова.
Усе почалося з 26 червня – ми підписали контракт на оренду приміщення. Вже наступного дня ми почали розбивати стіни, вивозити камази колон та будівельного сміття. За 2 дні ми збили вщент усе, що тут було. І хоча власникам приміщення було доволі боляче спостерігати за тим, як ми нищимо усі фрески і колони, нам все ж вдалося їх переконати, що вони вже точно не згодяться.
Коли усе було знищено, ми взялися за роботу. 2,5 місяці вели лише внутрішній ремонт та зовнішнє оздоблення.
Звісно, ще до того, як підписати контракт ми знали, що це має бути – заклад у стилі вітальні 50-60-их років. Нам дуже подобається цей період. Ми фанати серіалу Mad Men. У ньому подобається все: кожен диван, стаканчик, стілець.
50-60-ті роки надзвичайно насичені. Комусь подобається поп-арт, комусь Елвіс. Мені – саме ця частинка тих років. Тому, коли кажеш 60-ті, то кожен уявляє щось своє.
Нам дуже пощастило, що ці роки переплітаються з радянськими часами. Тому усі деталі та форми були досить схожими. Різнилися лише кольори. Там були більш яскраві, у нас – приглушені. Тому нам вдалося адаптувати наші речі під американські. Багато цікавого ми знайшли вдома у наших батьків: старі валізи, лампи, двері.
Більшу частину усього ми робили самостійно. Хоча, звісно, нам допомагали друзі та дизайнери. Ми бачили як цілісну картину нашого кафе, так і дрібні деталі, тому проблем з цим не було. А натхнення у наш час, на щастя, є де черпати. (посміхаються)
Є ще дуже багато ідей, які ми поки ще не встигли втілити. Але обов’язково усе зробимо.
Тканини, які використані у Eat Me, надіслала мені з Америки моя подруга, бо виявилося, що у нас знайти принти 50-60-их років просто неможливо. Моя бабуся 2 дні шила усі ці подушки. Мами висаджували-пересаджували квіти.
Фотографії ми підбирали саме такі, які б відтворювали ту епоху.
Багато наших дизайнерських ходів пов’язані з тим, що треба було приховати якісь дефекти приміщення. Але, здається, у підсумку все вийшло органічно.
Оскільки, у нашому закладі Америка 60-их років, то і меню ми пропонуємо відвідувачам відповідне. Ми готуємо американські страви, які є дуже простими і смачними водночас. Пригощаємо клієнтів класичними мафінами, печивом, банановим хлібом, брауні, морквяним пирогом, чизкейком, шоколадними пирогами та іншою випічкою.
З приходом осені додали гарбузові новинки: пиріг, скони та пряне лате, а також розширили ряд чаїв-коктейлів, додавши чай з перцем чилі, трав’яний з розмарином та чебрецем, імбирно-грушевий, імбирно-обліпиховий, фруктовий на основі каркаде з грейпфрутом. Ще тут можна зігрітись мандариновим глінтвейном.
Загалом же, наше меню не є великим, але ми постійно його змінюємо та доповнюємо. Хочеться, аби усе завжди було свіже: салати, супи, випічка та напої.
Окрему увагу хочеться звернути на якість продуктів. Ми усе готуємо на вершковому маслі та свіжих яйцях; категорично проти використання будь-якої хімії та маргарину. Ми пропонуємо відвідувачам лише те, що готові з’їсти самі.
Усі рецепти є класикою американської кухні у нашій власній інтерпретації. Наприклад, щоб створити наш фірмовий морквяний пиріг, довелось спекти не один десяток коржів, постійно змінювати рецептури та пропорції, додавати нові інгредієнти. Зрештою, так з’явився наш бездоганний варіант. Те саме з лимонним чизкейком. Тому, кожен рецепт – це авторська інтерпретація.
У нас є кілька видів кави: італійська та швейцарська. Перша для тих, то любить міцнішу, друга – з більшим відсотком арабіки. З капучино було доволі важко. Ми зіпсували та перепробували багато літрів молока, поки знайшли саме те, що треба. Але сьогодні ми дуже задоволені результатом.
Надзвичайно важливе місце у нашому закладі займає кавоварка. До відкриття Eat Me Cafe та й зараз, ми займаємося їх реставрацією. До цієї справи ми підходимо дуже прискіпливо. Ми їх забираємо у дуже поганому стані, а у підсумку – вони, як новенькі. Деякі деталі вдається реставрувати, інші – замінюємо на нові. Така сама доля була і у цієї моделі Elektra. Хоч і 1999 року випуску, вона бездоганно пасує до нашого ретро-стилю.
До речі, воду ми також завозимо до кафе. Вона зі свердловини, йде на 180 метрів під землю. Це надчиста вода і тому це якісно відображається на результаті. Навіть не варто порівнювати з водою, яка тече у центрі міста трубами, які не замінювалися десятки років.
Якщо говорити про команду людей, які працюють з нами, то вони тут всі теж не випадково. На щастя, нам вдається знаходити тих, хто з нaми на одній хвилі. Хоча постійно є відкриті вакансії на різні посади: кухаря, офіціанта, посудомийки. Ми шукаємо людей, які люблять свою справу та готові вчитися, а досвід – це те, що можна здобути у нас.
Росана Бісьмак, Varosh
Фото: Андрій Кирилюк