Люди

Тарас Кешеля: той, що створив ужгородський бренд гітар «Valravn Guitars»

26 Липня 2020 1 175

Є люди, що завжди обирають у житті свій власний шлях. Один з них Тарас Кешеля – людина, котра йде на ризик,  починаючи нову, складну справу, у не дуже сприятливі для бізнесу часи. Не всі наважаться спробувати заволодіти, навіть хай невеличкою долею сучасного, насиченого продукцією ринку гітар. Тарас ризикнув і схоже не марно.


Тарасе, як з юриста може стати гітарний майстер?

– Любов до гітар з’явилася значно раніше того моменту, коли я обирав факультет для навчання і навіть раніше, ніж хлопців починають цікавити дівчата. Ми з цімбором десь надибали старезну гітару чи то “Урал”, чи “Музіма”, невміло припаювали дроти, що довше п’яти хвилин ніколи не трималися і намагалися щось на тому заграти, під’єднавши до старого програвача вінілу. Десь років у десять я зайшов в ужгородський магазин музичних інструментів “Болеро” і очі у мене стали не те що круглими, а квадратними, коли побачив справжню електрогітару. Це було кохання з першого погляду – я це хочу, я хочу навчитися грати, мені це треба! Ще пам’ятаю слова власника – не переживайте, наколядуєте собі на гітару. Найдешевший інструмент тоді коштував десь 350 гривень, фантастична сума для підлітка. І це була штукенція, що звучала, не хрипіла і найголовніше – не було проблем з дротами!

Я почав досить серйозно самостійно займатися музикою. Переглядав різні відеоуроки, досягнув певних успіхів. Ще під час навчання в універі грав у гурті і був навіть готовий кинути навчання заради музики. Грали панк, треш, потім блек метал, ну дуже блековий. Подорослішавши та заглянувши глибше в себе, захотілося грати щось серйозніше, але сталося так, що гурт припинив діяльність. Невдовзі я привіз з-за кордону першу гітару, реставрував її, продав. З цього почалося ближче та глибше знайомство з гітарами.

Якщо відверто – бажання бути юристом не було чимось, що йшло з моєї душі. І досить дивно ставити ще не зовсім зрілого хлопця у 14-16 років перед вибором професії. Як правило – це більше забаганка батьків, ніж самостійний, свідомий, аргументований вибір молодої людини. Недарма на заході він робиться значно пізніше. На жаль, у нас такі реалії, що професії, де людина просто щось робить власними руками недооцінені.

Чи плануєш ти знову грати, може створити власний гурт?

– Так, останнім часом почав знову займатися на гітарі, побачимо, може з часом щось і складеться.


Чому не Тарас Гітарс?

– Тут принципове питання, бо коли ти називаєш виріб своїм іменем, то по замовчуванню мається на увазі, що все зроблено власними руками від «а» до «я». Назвати виріб – це серйозна проблема для мізків – сидиш, думаєш, перебираєш. У моєму випадку назва трошки пафосна, може у когось навіть викличе посмішку. Чомусь так склалося, що прихильники важкої музики полюбляють скандинавську міфологію, тому і я, напевне, десь підсвідомо, почав шукати щось цікаве серед північних міфічних божеств і героїв. Хотілося щось ще ненабридле, не попсове. Після довгих пошуків надибав слово Valravn (Валравн) з цікавю міфічною складовою, непогано звучить і несе в собі скандинавську енергетику.

– Як дружина ставиться до твого захоплення?

– Ми познайомилися з дружиною, коли я вже займався цими справами і вона знала за кого виходить заміж. Її більше дратує, що інколи я занадто багато часу приділяю роботі. Працювати вдома не завжди комфортно, бо ти змушений завжди відволікатися на сімейні справи і з дитиною хочеться пограти, поїсти, щось по господарству зробити.

Про чоловіків кажуть, що у них найважчі перші сорок років дитинства. На якому етапі дорослішання ти зараз?

– На жаль, у мене дитинство закінчилося значно раніше. Дитяче захоплення гітарами переросло у роботу. Я свідомо зробив цей непростий вибір.

Гітари – це суто бізнес або залишилася і доля романтичного захоплення?


– Якщо порахувати собівартість виготовленого інструменту, то людина сповна розуму здивовано подивиться на мене. Перепродаючи вживані гітарі, можна заробити більше, ніж я заробляю на Valravn, що потребує зовсім іншої відповідальності, поглинає купу розумової та фізичної енергії.

Яка вартість твоїх виробів?

– Собівартість гітар досить висока, але я не хочу бути схожим на тих виробників, що «загинають» надвисокі ціни. Буде встановлена певна, досить демократична верхня планка, вище котрої я не хочу піднімати вартість. Також у планах бюджетна серія, виготовлена з доброго, але дешевшого дерева, більш доступного за ціною «заліза» і звісно ж вона повинна бути дуже гарною. Найдорожчими будуть custom shop, виготовлені за вимогами замовника, де можна буде втілити «найнездоровіші» забаганки. Нещодавно вирішив зайнятися і ба-гітарами, бо виявилося, що попит неабиякий – пишуть, просять.

– Чи важливо тобі, аби на гітарі було написано «Made in Ukraine»?

– Колись мені було не принципово. З чим це пов’язано, не знаю. Мій світогляд змінився у 2015 році. І для мене дуже важливо, щоб на гітарі було написано – Made in Ukraine. Багато людей у світі навіть не чули про нашу країну або асоціюють її з чимось негативним, а тут взяв до рук гітару і здивовано – ого, це зроблено в Україні? Хочу, щоб це були класні, українські інструменти, популярні у світі.

Винороби кажуть – якщо ти не любиш вино, не любиш цю справу, то і вино буде ніяким, а то і скисне. Чи є щось схоже у гітарних майстрів?

– Так, це схоже на правду. І воно справедливе для будь-якої професії. Якщо візьмеш до рук якийсь виріб зроблений з любов’ю і інший, склепаний абияк, одразу відчуєш різницю. До речі, цікаве спостереження – все більше людей намагаються знайти роботу, котра приносить не тільки гроші, але й задоволення.


Скільки людей задіяно у виготовленні гітар?

– Наразі нас двоє, маю напарника з Харкова. Дизайн, матеріали, фінішні роботи, та всі організаційні питання за мною. Більшість столярної роботи за напарником. Також задіяний художник, що допомагає на папері втілити задуманий мною дизайн. Так робиться ескіз, потім виготовляємо прототип, бо коли тримаєш в руках втілений в життя задум, одразу бачиш всі недоліки – де не дуже гарно, де незручно.

Taraskeshelya19

Кажуть, що найкраще звучать виготовлені повністю вручну інструменти. Це правда?

– До будь-якого питання можна підійти з матеріалістичної точки зору або підключити містику. Те, що дерево буде якісніше, точніше, швидше оброблене на станку з числовим програмним керуванням, ніж вручну, не викликає ніякого сумніву. Я слідкую за ринком і з впевненістю можу сказати, що практично всі виробники серійних, та і бутикових гітар вже давно перейшли на сучасне обладнання з ЧПК. Дека, як правило – на ЧПК, гриф – завжди вручну. Може якраз висока якість і повторюваність – те, що потрібно кінцевому споживачу.

Чому більшість виробників гітар намагаються виготовляти інструменти для музикантів, що грають у важких стилях. Якщо немає того чарівного дж-дж, то не гітара? Чи буде інструмент для блюзменів?

– Якраз працюю над цим. Є таке поняття як – custom order. Тобто ти робиш інструмент під вимоги замовника, а не серійний. Вже є одне таке замовлення. Буде щось зовсім інакше за формою, звуком, ближче до telecaster. Насправді, я не люблю виробників, що випускають вузькоспеціалізовані інструменти. Мені більше до вподоби універсальні гітари. До речі, про це вже думають і інші виробники як гітар, так і звукознімачів, намагаючись «викидати» на ринок гітари з різноманітнішим звучанням.

Виготовлені тобою гітари це інструменти для сцени чи колекційні?


– Я впевнений, що мрія будь-якого гітарного майстра, щоб його інструменти звучали зі сцени, а не висіли на стіні. Гітара, в першу чергу, музичний інструмент і повинна виконувати своє пряме призначення, а вже потім витвір мистецтва.

Ринок гітар досить насичений: як серійними інструментами, так і кастомними. Чим хоче і може здивувати світ Тарас Кешеля?

– Перед початком виробництва я так само питав це у себе. Безголові, мультимензурні гітари з гарного дерева вже давно вигадані до мене багато років тому. В першу чергу я намагаюся дати добру якість за доступною ціною. Наразі аналоги майже удвічі дорожчі. Не всі виробники надають змогу замовити інструмент за власними специфікаціями замовника. Я, на жаль, не винахідник, але буду намагатися вигадати якусь власну фішку, котра відсутня в інших, надати якусь індивідуальність не тільки у формі, але й у звучанні.

Гітара потребує специфічних, рідкісних порід дерева, з певним малюнком, вологістю, підготовлених за всіма канонами гітарної релігії. Якщо не таємниця – де ти їх береш?

– Так, недотримуючись вимог цієї “релігії”, ти можеш мати досить серйозні технічні проблеми через певний час – повилазять лади, “поведе” гриф, трісне, деформується дека. Головне брати складові у перевірених виробників, що гарантують якість. Такі є і їм можна вірити на всі 100%. Більшість дерева замовляється зі США. Як правило, це екзотичні, дорогі породи, що ростуть здебільшого в Африці, Південній Америці, підготовлені відповідним чином. Останнім часом я також зацікавився стабілізацією капового клена, що є серйозною проблемою, але таку фактуру в інших порід важко знайти.

Taraskeshelya17

– Окрім усього ти ще й спортсмен, так?

– Так, займаюсь бойовими мистецтвами, маю перший дан айкідо айкікай. Наразі час є тільки на заняття у дружини, вона проводить тренування, це її робота.


Здебільшого які гітари будуть – активні чи пасивні?

– Схоже, що більше буде активних гітар, ніж звичайних. Мене дуже приємно здивувала фірма Fishman своїми звукознімачами. Вони взагалі переосмислили будову активних звукознімачів додавши певний функціонал, що значно розширює можливості інструменту, але будуть і пасивні гітари.

Багато виробників гітар в Україні?

– Фірм, що працюють у цьому напрямку не надто багато. Майстри-одинаки – є. Це здебільшого люди за сорок, п’ятдесят років і роблять тихенько свою справу, на жаль, не афішуючи свою діяльність.

Гітара – це фетиш чи музичний інструмент? Знаю, що багато цікавих, дорогих інструментів просто лежать у колекціонерів.  

– Є таке явище. Особливо чоловіки схильні щось колекціонувати і старанно займаються цим у міру своїх можливостей. Навіть дехто з музикантів тримає купу гітар, практично роками не торкаючись до них. Тут ще варто згадати – не завжди найкращий музикант є найуспішнішим. Частенько він неспроможний придбати якісний інструмент, а той самий айтішник бере дорогу і, по суті, непотрібну йому річ, щоб погратися. Тобто інструмент виступає більше у ролі фетишу, ніж за його прямим призначенням.

Taraskeshelya18

Чи сняться тобі гітари?


– Мені простіше порахувати ті ночі, коли вони не сняться. Думки про гітари це мої баранчики, з якими я засинаю і прокидаюся.

То тільки у мене таке враження, що останнім часом більшість гуртів звучать однаково? От незалежно від інструментів на яких грають, студія нівелює всіх під певне, модне звучання, тобто характер навіть найдорожчого інструменту втрачається.  

– Так, проблема присутня ще з початку двохтисячних років. Десь до середини дев’яностих кожен гурт звучав впізнавано не тільки мелодикою і стилем, але і звучанням. Тепер завантажуєш на комп’ютер готові пресети, пару хвилин роботи і ти такий як всі. Є студії, у котрі, який гурт не зайшов би писатися, всі виходять зі схожим кінцевим результатом. Все дуже правильно та гарно, але одноманітно. Виходить, що всі старання виробників інструментів над індивідуальністю інструмента просто втрачаються.

Як ти відпочиваєш від гітар?

– Наразі практично ніяк. Намагаємося за нагоди йти у гори, інколи навіть вдається пограти на приставці, щось прибрати у дворі.

Чи важко знайти музиканта, що тестує інструменти, з котрим можна записати рекламне відео? Бо часто буває, що у когось навіть дешеві гітари звучать нормально, а у когось досконалі інструменти ніяк.

– Маю намір працювати з мукачівськими хлопцями у котрих вже є  досвід у цьому напрямку. Я бачив їхні роботи, щось схоже влаштувало би і мене.


Через 20 років ти – юрист, музикант чи гітарний майстер?

– Занадто складне питання, щоб отак одразу відповісти, треба спитати у дружини (ред. – посміхається).

Чи є якась гітара з твоїх, у котру ти закохався?

– Здається, так. Але про це тихенько, щоб дружина не почула…

Карл Смутко, Varosh

 

 


 

30 #
# valravn # гітари # тарас кешеля # ужгород