Тетяна Бартош про те як оживити на писанках полотна Мікеланджело та Рембрандта

Тетяна Бартош – художниця із Чинадієва. Вже вісімнадцять років разом з чоловіком, художником Йосипом Бартошем живуть і працюють при старовинному замку Сент-Міклош, який орендували на півстоліття. За більш ніж двадцять років мисткиня розвинула техніку шкрябанки і сьогодні переносить на звичайне яйце полотна Мікеланджело, Рембрандта та інших всесвітньовідомих художників.

Ми поспілкувались із Тетяною про її унікальні шкрябанки, процес роботи та улюблені роботи.

Далі – пряма мова.

Шкрябати писанку колись мене навчила моя сусідка – пані Анна. Вона порадила варити яйце в лушпинні цибулі, а потім лезом вишкрябувати. Взагалі, ця техніка дуже древня. Люди, особливо у селах, досі так працюють. А я поставила собі ціль – довести техніку до художнього стану.

Cпочатку нічого не виходило: яйця розбивались, трощились і це займало багато часу. Кожного року я збільшувала термін на виконання. Працювала по 6 годин у день. Щоразу удосконалювала свою рецептуру: вираховувала час на варіння, обирала яйця. Коли працювала над першою серйозною роботою, то розчавила її: настільки була напружена, що забула що тримаю в руці. Після цього я зрозуміла – важливо не лише те як шкрябати, а і як тримати яйце в руці.

Буває, зварила тридцять п’ять яєць, а з них підходять тільки два. Часто це ще й вдача. Потім тоненьким олівцем наношу малюнок. Але це тільки приблизна візуалізація. Далі шукаю початок малюнка. Я навчилась бачити місце звідки потрібно починати, a далі акуратно, зосереджено і повільно працюю.

Портрет Мони Лізи – моя найкраща робота i я працювала над нею найдовше – півтора місяця. Картину всі знають і, ясна річ, я не могла зробити її будь-як. Tе, що у мене б там щось не вийшло не було б виправданням для мене. Починала її 4 рази. Писанку хотіли викупити, але вона у приватній колекції замку і не продається.

Географія моїх робіт починається від Владивостока і завершується США. Писанки з портретами Віктора Ющенка та Володимира Кличка замовляли як подарунок для них. Зараз моя остання робота – теж подарунок. Але поки не буду розповідати.

За писанкою потрібно доглядати. Я працюю на звареному яйці, тобто серединка залишається. Зрозуміло, що з часом яйце може видавати запах, але мінімальний. Жовток всередині висихає і стає твердим. Якщо він калатається, то може розбити яйце із середини. Спочатку кілька моїх подарованих робіт так і розбивались. Або ж друзі ставили їх на дно склянки і тиск всередині теж трощив яйце. Тому зберегти писанку впродовж років – теж завдання. Всі колекційні шкрябанки зберігаються у замку під колбами, на підставках.