Нещодавно один із закарпатців, який живе у Празі і як волонтер їздить на Схід з 2014 року, одержав нагороду від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Це вкотре підтвердило той факт, що волонтерство після повномасштабного нападу росії на Україну набрало більш змістовного значення.
Іноземці, осередки української діаспори, в першу чергу самі українці (навіть в тимчасово окупованих регіонах) об’єдналися, аби дати гідну відсіч жорстокому агресору. Міжнародна ж війна на усіх цивільних фронтах з так званою “другою армією світу” стала свідомішою. Однак є спільноти, в тому числі за кордоном, для яких боротьба за українську національну самоідентичність триває вже друге десятиліття.
Галина Андрейців
Якщо тобі дійсно бракує України, де б ти не був, знайдеш можливість підтримувати зв’язок з Батьківщиною
“Ми відчуваємо цю війну загостреніше, бо далеко…Тому й боремося самовіддано, – перше, що вдається почути від Галини Андрейців, голови організацій “Празький Майдан” та “Українська Європейська Перспектива”. – Коли ти вдома – це одна справа. Все навколо – рідне. Ти його бачиш, торкаєшся, живеш в середовищі, яке від народження обрали для тебе батьки. Якщо ж втрачаєш можливість постійно бути в оточенні того, що поєднує тебе з Батьківщиною, і тобі цього бракує – ти знаходиш шлях, як підтримувати цей зв’язок, де б ти не був”.
Історія організацій, співзасновницею яких є пані Галина, розпочинається у 2011.
Саме хвиля неправомірних арештів під час президентства Януковича в Україні стала початком відліку їх діяльності. Тоді було засновано “Українську Європейську Перспективу” у Празі. Зокрема, небайдужі до ситуації вдома українці у Чеській Республіці ініціювали звернення до місцевих ЗМІ із закликом висвітлення інформації про політв’язнів в Україні.
Галина Андрейців і Володимир Теленько
“Супротив проти тодішньої влади на міжнародному рівні спершу був направлений в культурно-мистецькі акції. Згодом – в офіційні звернення до демократичних сил Чехії із проханням сприяти справедливому правосуддю замість численних домашніх арештів українців, в тому числі активістів, – розповідає Володимир Теленько, відповідальний в організації за ІТ, логістику, комунікацію з військовими. – Події ж Євромайдану в Києві відразу підштовхнули нас до збору коштів на потреби учасників Революції Гідності та спонукали до утворення паралельно ще однієї некомерційної громадської організації “Празький Євромайдан” у 2014. Щонеділі на одній із площ столиці Чехії досі відтоді встановлюється намет із написом: “Russia – hands off Ukraine”, (“росія – руки геть від України”). Його активісти збирали тоді кошти для потреб АТО і розповідали туристам, чому гинуть захисники та захисниці України, хто винен в окупації Сходу”.
Волонтерство нині – це не лише про збір коштів. Це багатопрофільність і вміння знайти ресурси для допомоги на місці й на відстані тим, хто до тебе звертається
“Українська Європейська Перспектива” (УЄП) нині діє спільно з “Празьким Майданом”. Цей тандем зайняв потужну інтеграційну нішу в співробітництві між Україною та ЄС в культурному, економічному, соціальному, гуманітарному напрямках. Засновники організації за потреби допомагають і сім’ям, дітям, чиї батьки військові загинули у зоні бойових дій. Також тим, хто живе під обстрілами і немає змоги виїхати.
З весни ж 2022 року керівництво УЄП подбало про створення УКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРУ NUSLE – ЦЕНТРУ ДОПОМОГИ УКРАЇНІ (UCN). Цей простір став безпечним прихистком для біженців з України. Тут кожному тимчасовому переселенцю з України сприяють у пошукові житла, працевлаштуванні, медичному страхуванні, знаходженні закладу освіти. Тобто надають кваліфіковані консультації, психологічну та соціальну підтримку.
“З осені ми переїхали в нове, велике приміщення, – зазначає Галина Андрейців. – Тут ми приймаємо та відправляємо гуманітарну допомогу, медичні та захисні засоби для тих, хто воює проти російського агресора в Україні. Ми надаємо безпосередню допомогу українським військовим, госпіталям та лікарням у зоні бойових дій.
Спільно “Українська Європейськa Перспектива” і “Празький Майдан” уже з березня 2022 офіційно надали гуманітарної допомоги українцям на 12 мільйонів крон. Оголошувався збір – часом швидше, інколи повільніше, але кошти збираються. Всі ці кошти використовуються виключно на надання прямої допомоги українським військовим і медикам. На утримання офісу, мінімальну якусь оплату праці волонтерів, які цілодобово мають, над чим працювати, звичайно ж, не було спочатку коштів. Зараз з’явилися фінансові можливості для цього. Ентузіазм, патріотизм, бажання не стояти осторонь…ось, що керує нами завжди.”
В українців вдома стереотипне уявлення про діаспору
У Чеській Республіці, на відміну від тієї ж Канади, не має потужних осередків діаспори, але українці, зазначає Володимир Теленько: “Тут об’єднуються оперативно, якщо є реальна проблема. Після перших обстрілів у березні 2022 східних регіонів, столиці, водії-українці, які мешкають в Празі, стояли в черзі біля нашого офісу. Готові були везти зібрані посилки безкоштовно, хоча дорога, як мінімум обходиться близько 900 євро, вже не говорячи про небезпеку… Вони брали відпустки за свій рахунок, аби допомогти, хто чим міг. Однак цього разу неабияку солідарність проявили і чехи, особливо керівництво медустанов, пожежних частин. Наприклад, понад 100 реабілітаційних ліжок з тумбочками нам запропонували просто віддати перед війною. Одне таке вартує понад 60 тисяч крон. В каміон (фуру – ред.) можна завантажити їх лише 24. Це потрібно було ще і найти вантажівку, щоб їх забрати, знайти склад, щоб їх зберігати, оформити супровідні документи на транспортування в Україну та оплатити перевезення чи знайти, хто може зробити це за мінімальну суму”.
“Вітерець” – медична команда швидкого реагування, яка здійснювала постійні подорожі в гарячі точки та чергування на місці до повномасштабного вторгнення. Нині майже весь склад – на передовій в лавах ЗСУ.
“В нас налагоджена мережа зв’язків з волонтерами-іноземцями, – додає пані Галина. – Плюс ми знайшли менш затратний спосіб передавати посилки і максимально безпечний в теперішніх умовах. Так, наприклад, коли ми формували тактичні військові аптечки в рамках міжнародного проєкту (одна вартує на сайті близько 7000 крон) для військових медиків – щось замовляли в Америці, щось в Німеччині, щось їхало з Ізраїлю…Шляхом заощаджень змогли доукомплектувати їх кращими знеболювальними, якіснішими турнікетами, легеневими пластирами, медикаментами, які узагалі не передбачені в стандартній аптечці.
Для нас немає неможливих замовлень для потреб ЗСУ. Коли є бажання і є однодумці під силу виконати запити будь-якого підрозділу.
Страшно не їхати на Схід, а дізнаватися, що вже не почуєш голос того, кому везеш посилку…
“Аптечки, форма, взуття, спальники армійські, тактичні ранці – елементарні речі, які необхідно постійно. Часто хлопці на передовій під час виконання бойових завдань втрачають у пожежах все спорядження, лишаючись у тому, в що вдягнуті, зі спецтехнікою та зброєю, яка при них. Тому завжди потрібні каски, бронежилети, підсумки-аптечки, павербанки, польові ліхтарики, окуляри захисні балістичні… А загалом запити ситуативні, залежно від пори роки, місця дислокації, роду військ…”- розповідає Володимир Вурста із Закарпаття.
Чоловік співпрацює з УЄП давно. Має чимало нагород. Зокрема, нещодавно волонтера вкотре відзначили, цього разу Головне Управління Розвідки Міністерства Оборони України – за допомогу в отриманні необхідних технічних засобів, які суттєво підвищують ефективність інженерно-технічних підрозділів.
“Та, ні, навіть не думайте, зовсім не страшно їздити на Схід України… – каже Володимир Вурста. – Єдине – в подорожі ніколи не беру нікого з собою. Втомлюся, десь переночую, за стільки років друзів-волонтерів достатньо скрізь. Безпека важлива. Одне діло лиш за себе нести відповідальність, інше – приймати рішення за життя ще когось.
Знаєте, що жахає до щему в серці? Коли контужені побратими з АТО, які через стан здоров’я були комісовані, повідомляють про смерть своїх дітей- військовослужбовців…У пам’яті в тебе ці хлопці і дівчата – безтурботні підлітки з минулого, а в дійсності – вбиті молоді Герої.
Волонтер після цих слів замовкає. Болить, як і кожному, хто співпереживає українцям.
Малою батьківщиною чоловіка є Тячівщина. Вищу освіту здобував в Ужгороді, навчався на юридичному факультеті. Свого часу служив. Має три військові спеціальності: артилерист, снайпер, водій. З 1996 року мешкає в столиці Чеської Республіки. Напередодні Нового року закарпатець отримав від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного почесний нагрудний знак “За сприяння війську”.
Не завжди зізнаюся рідним, куди їду, навіщо? Не оминеш того, що має бути
“Для мене війна в Україні почалася у 2014. Моя перша поїздка була до Луганщини. Відтоді маршрут із Праги до гарячих точок, чи, принаймні, до потрібного транзитного місця, звідки вантаж відправлявся для ЗСУ, став регулярним. Здійснив понад 100 таких волонтерських поїздок, 5 – лише минулого року. Цього року теж уже їздив.”
Чоловік зізнається: дружину оберігає, інколи вона не знає, куди саме він їде. А ще з прикрістю констатує: хотів би боротися з рашистами пліч-о-пліч у підрозділі ЗСУ. Проте знайомі волонтери зі всієї України настійливо просили облишити цю ідею і спрямувати її в інше русло. Вважали, що значно більше користі принесе не на лінії фронту, а у волонтерському тилу, без якого перемога даватиметься важче.
“Надійні, перевірені люди – ось, що найважливіше у цій справі. Довіра стовідсоткова на всіх етапах формування і відправлення має вагоме значення. Це запорука того, що усе зібране дійде до конкретного адресата, підрозділу у відповідній кількості, з потрібною документацією якомога швидше. Так, зібрати кошти, наприклад, на амуніцію чи високопродуктивні системи зв’язку, тепловізори – основне у волонтерстві. Ми минулого року, наприклад, зуміли передати 21 Starlink. Деякі навіть купували за власні гроші. Але найважливіше – що придбали їх по собівартості. Я за стільки років знаю, де дешевше, якісніше, швидше знайти все необхідне для покращення обороноздатності військових: від мастила для чищення зброї до спецтехніки та потреб артилерії. Цим і займаюсь у вільний від роботи час – допомагаю волонтерським організаціям із закупівлею та відвожу гуманітарні вантажі на Схід”.
Стояти осторонь у цій боротьбі не має права жоден свідомий українець
Як і кожен українець, волонтери з організацій Праги переконані: перемога – за нами. Однак той, хто їздить на Схід від початку цієї війни з росією – Володимир Вурста – радить землякам, співвітчизникам дома підготуватися до майбутнього після війни.
“Якщо у когось в голові є думка “я їх туди не відправляв”, – говорить закарпатець, – він, вона – не українці. Ніхто не має стояти осторонь. Після 40-го друга, якого у мене забрала війна, я перестав рахувати, але не змирився.
Кожен військовий, який захищає нас від рашистів, потребує не лише психологічної підтримки, розуміння від рідних, лікарської кваліфікованої допомоги при пораненнях, контузіях. Він має відчувати міцний тил на своїй рідній землі в будь-якому куточку України.
До речі, інколи доводиться чути про зарплати на передовій – то хочу наголосити, значний відсоток військові витрачають на потреби свого підрозділу! А скільки їх після важких поранень знову рветься в бій! Скільки їх уже через стан здоров’я комісовані!
Ми зобов’язані військовим своїм життям, це треба вкарбувати назавжди в свідомості. І ця вдячність, розуміння має бути дієвою завжди, скрізь, і особливо після перемоги!”
Цей матеріал підготовлений у рамках ініціативи Re:Open Ukraine, яка реалізується Інститутом Центральноєвропейської Стратегії.
Re:Open Ukraine – це проєкт Інституту Центральноєвропейської Стратегії, метою якого є перевідкрити та пояснити нову Україну як для неї самої, так і для її безпосередніх західних сусідів. Проєкт має 3 фокусні регіони України, а саме Закарпаття, Буковина та Одещина, та 5 фокусних країн ЄС і НАТО, а саме Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію.
Ольга Гулан спеціально для Varosh
Фото Ольги Гулан та надані співрозмовниками
