Люди

Pur:Pur про музику, новий альбом та Ужгород

24 Травня 2013 4 298

В Ужгороді вдруге виступив харківський гурт Pur:Pur, цього разу у складі трьох осіб – вокаліски Нати Сміріної, гітариста Євгена Жебко, а на клавішних грала Аліна Бронішевська. Свій новий альбом музиканти видали у перший день 2013-го року, тож в Ужгороді презентували нові пісні, а також грали ранні відомі публіці твори.

Поточний рік видався для групи непростим, адже під час запису платівки відбулися зміни у складі Pur:Pur, однак альбом таки побачив світ, отримавши відповідну назву – "Nevertheless".


– Процес створення вашого останнього альбому був напруженим та затяжним чи позначилося це на самому матеріалі?

– Деякі музиканти пішли з гурту вже після того, як майже усі пісні були готові. Фактично, залишалося додати деталі та віддати все в роботу звукорежисеру. Однак він заявив, що також зібрався піти, чим остаточно мене приголомшив. На щастя, обставини змінилися – і ми зробили альбом. Тож, назва "Nevertheless" – цілком виправдана, вона перекладається як "не зважаючи ні на що" – це про нашу останню платівку. Однак, як би там не було, ми з усіма музикантами залишилися в хороших стосунках, просто вже не працюємо в одній групі.

– Як просуваються справи з розповюдженням платівки, адже мало хто в наш час купує музику?

– Альбом існує у багатьох варіантах, його можна завантажити безкоштовно, або ж заплатити будь-яку суму, яку слухач вважає за потрібне, можна придбати на фізичних носіях, а можна завантажити на iTunes. До речі, нам з гордістю повідомили, що за минулий рік ми офіційно заробили на iTunes сто з чимось доларів.


Що цікаво, найбільше завантажень було з Японії та Північної Америки. Такі вони, українські реалії легального розповсюдження музики. Нещодавно, якимось чином один американський блогер випадково натрапив на наш альбом в мережі. Він написав нам купу захоплених відгуків, нахвалював наші багаті баси, відточені звуки, прискіпливість до деталей і щось в цьому роді. Ми йому відповіли, що насправді писали платівку вдома, на МacBook, зводили та робили мастерінг на ньому ж. Більше блогер з нами не контактував.

– Ви багато поїздили з презентацією нової платівки, які у вас гастрольні плани на літо?

– Планів багато, зокрема – виступ на фестивалі Казантип, два концерти в Мінську у повному складі та ще багато різних місць. Літо – час фестивалів, ми зараз намагаємося підготувати трохи іншу програму для майбутніх концертів. Деякі пісні з останньої плити ми взагалі ніколи не виконували наживо, тому що технічно це було складно. Зараз ми знаємо, як це робити і адаптуємо матеріал для живого виконання.


– Як ви знаходите нову цікаву музику, зараз доступ є до всього, але встигати відстежувати нові релізи – дуже складно. Який у вас пошуковий механізм меломана?

– На сто відсотків згідні, що треба відкинути усі інші життєві справи і лише слухати музику, щоб не пропускати масиву нового цікавого матеріалу. Однак, оскільки такої можливості немає, зазвичай, хтось у соціальних мережах радить пісні. Періодично мої компетентні та обізнані знайомі наполягають на тому, щоб я послухала того чи іншого виконавця.

Взагалі, 2013 рік – перенасичений хорошими релізами, відкрилося чимало нових імен. Натомість, чимало визнаних ветеранів сцени не надто порадували свіжими доробками, зокрема новий Muse мене ані скільки не зачепив. Мені дуже сподобалася британська співачка Jessie Ware. А от James Blake, його тембр, мене зачарував, наслухавшись його пісень, я збагнула, що в іншому музичному обрамленні, його голос би загубився.

Тож, і для себе зробила кілька корисних професійних відкриттів щодо підбору музики, яка б підкреслювала мій тембр та давала мені можливість вокально розкритися у піснях. Якщо б Адель змусили співати іншу музику – ми б ніколи не почули всього багатства та граней її шикарного голосу. Я передивилася безліч лайв-виступів Лани Дель Рей, вона взагалі виступає на живих концертах без ритм-секції, адже співає на таких низьких нотах, що її просто не буде чути.

– Харківська музична кузня подарувала нам чимало прекрасних гуртів та виконавців, чи є у планах записати спільні роботи з кимось з земляків?

– У нас в планах є видати спільну пісню з Андрієм Запорожцем, якого всі знають як Sun з групи SunSay. Він досягнув того рівня, коли його особиста планка – дуже висока. Sun надзвичайно вимогливий до себе, до інших та до пісень, які виконує. Тож, у цьому випадку легше було просто скоритися і заспівати те, що він написав, хоча першочергово у мене було інше бачення цієї колаборації і свій текст. Наскільки мені відомо, ця пісні має незабаром вийти на англомовному альбомі SunSay.


– Які спогади у вас залишилися від першого візиту до Ужгорода?

– Нас попереджали, що закарпатський слухач – розбалуваний хорошими концертами, які ви їздите дивитися в Європу. Однак, ми ще довго згадували дивну реакцію залу на наш виступ – увесь концерт люди спілкувалися та їли, а коли я сказала, що виконую передостанню пісню, всі збіглися до сцени і нарешті почали підспівувати і танцювати. І ще одне з яскравих вражень – музика на радіо Тиса, я навіть в у себе в Twitter написала, що це найкрутіше радіо в Україні.

Однак, на жаль ми не встигли подивитися місто, зауважили лише, що у вас забагато машин і всюди гарна бруківка. Щоб познайомитися з містом, варто буде приїхати сюди на кілька днів, без концерту, та походити з місцевими їхніми улюбленими місцями, тоді можна буде відчути справжнє життя міста.

Вікторія Рижова, Varosh.com.ua

Фото: Сергій Мазур


0 #