Ужгородці Марині Кісів 23 роки. Дівчина з самісінького дитинства займалася танцями та гімнастикою. Потім вирішила, що цей спорт вимагає забагато часу і вирішила податися у щось інше. Зупинилася не на хобі-групах і не на шейпінгу, а на силовому фітнесі та бодібілдингу. Загалом, Марина займається цим видом спорту 1,5 року, але вже досягла чимало успіхів та здобула кілька перемог.
Як потрапила до силового спорту
Близько року я самостійно займалася вдома, оскільки хобі-групи мене не надто задовольняли, потім пішла на заняття до Євгенії Суботіної і так все закрутилося. Вона запропонувала мені підготуватись і поїхати на змагання. Я зраділа і погодилась. Ми почали готуватися до виступу з фітнесу. Сама ж Євгенія дворазова чемпіонка України з фітнесу, фіналістка Чемпіонату Європи. Змагається вже 10 років.
Змагання з фітнесу – це позування та акробатичний танець. Скажімо, у бікіні-фітнесі йде просто позування і дівчата дещо дрібніші, ніж у фітнесі. Є ще боді-фітнес – у ньому змагаються вже досить великі жінки. Усе це гілки бодібілдингу.
У "фітнесі" ми маємо не лише показати бездоганне тіло, а й танець, гнучкість, розтяжку, силові елементи. Ну, і звісно, це значно жіночніше, ніж бодібілдинг.
Бікіні-фітнес вигадали досить нещодавно. Він створений для спортивних дівчат, які хочуть показати свою фігуру. Тут немає ані танцю, ані силових вправ.
Страх перед великими м’язами
Коли я почала займатися фітнесом, то у мене вже були достатньо виражені м’язи, бо я усе життя займалася спортом. Але, звісно, у мене не була накачана спина та руки. Я завжди була дуже худенькою. Коли почала займатися кілограмів 49 важила, сьогодні – 58. Я дуже важко набирала цю вагу.
Коли Євгенія показала мені жінок у категорії "фітнес" я сказала їй, що не хочу так сильно накачувати своє тіло: руки, спину. Вона запитала: "Марина, ти спортсменка чи ні? Ми їдемо на змагання чи ти залишаєшся тут?". Тоді я вирішила: "Їдемо!".
Чому я обрала саме "фітнес"? Тому що у категорії "бікіні-фітнес" немає можливості показати танець. А саме він мене "підкупив". Мені так хотілося танцювати, і я щаслива, що навіть у цьому виді спорту, я знайшла цю можливість. Коли ми почали готуватися до змагань і у мене почали проступати м’язи, мені стало це подобатися. І чим більше я помічала результат, тим сильніше мені хотілося займатися.
Що ж до страху перед великими м’язами, то це все дурниці, бо якщо не приймати гормональних препаратів, то вони просто не можуть збільшитися до таких велетенських розмірів, як ми часом бачимо по телебаченню та в Інтернеті. Звичайній жінці нереально накачатися до такого розміру, бо у неї біологічно немає такої кількості тестостерону.
Переходити до іншої категорії – "боді-фітнес" – я, звісно, не хочу. Думаю, що мені це й не потрібно, адже приймати препарати у мене немає бажання.
Про 10 набраних кілограмів
Я рада, що нарешті набрала цю вагу, бо завжди мала з нею проблеми. Якщо інші дівчата раділи кожному скинутому граму, то у мене все було з точністю і навпаки. До того ж, це вага не жирова, а м’язова, бо якби я набрала 10 кілограмів жиру, то й виглядала б зовсім інакше.
Є дискомфортний момент – я перестала влізати у свої старі речі. (ред. – сміється) Але добре, що мені їх є кому віддати. Мій хлопець, до речі, тренується у залі разом зі мною і також набирає вагу. Тому, на щастя, у мене завжди була підтримка.
Про спортивну дієту
Для того, аби бути у потрібній формі необхідно утримуватися від вживання шкідливої їжі. Мені досить пощастило з генетикою і я втрачаю вагу дуже швидко. Скажімо, якщо дівчата починають дієту за 3 місяці до змагань, то я за місяць. Загалом, я не їм багато швидких вуглеводів – солодке та мучне. Перед змаганнями це взагалі виключається з раціону. Їм довгі вуглеводи – каші, рис та білок: куряче м’ясо, молочні вироби, телятину. З фруктів дозволено вживати лише грейпфрут та лимон.
За місяць до змагань припиняю їсти молочні вироби, бо вони затримують воду в організмі. За 4 дні до виступу вживаю лише дистильовану воду, усе готую на ній, не вживаю солі. Це для того, аби максимально "висушити" організм. Саме тому наші м’язи так чітко видно під час змагань.
Про повсякденний вигляд і тіло на змаганнях
Коли хтось дивиться мої фото, то завжди питає: "Це ти?". Не вірять, що може бути така велика різниця. По-перше, наші тіла на змаганнях змащені спеціальним гримом, що додає їм візуального ефекту сухості та рельєфності. У житті, до речі, той грим ще чорніший, ніж на фото. Він змивається, як фарба, легко і без проблем.
По-друге, цей ефект дає "сушка", про яку я вже розповідала. Я й сама ніколи не думала, що за 4 дні тіло може так сильно змінитися. Але, звісно, це потрібно усе робити під наглядом і більше 4-5 днів не можна ні у якому разі.
Якщо чесно, то мені дуже подобається те тіло, яке я бачу на змаганнях. Я насолоджуюся такими формами та виглядом.
Про стосунки і спорт
Ми зустрічаємося вже 5 років, тому мій хлопець бачив мене і худенькою, і такою, як я зараз. Ми разом займаємося, тому він пильно слідкує за тим, що і як я роблю. Йому це також подобається. Можливо ми так легко це сприймаємо, бо ходимо у зал разом, спілкуємося з певним колом людей, для яких усе це зрозуміло і нормально.
Про здоров’я
У мене колись були проблеми з щитовидною залозою і загалом мені б займатися взагалі не можна було. Але, на диво, коли я почала це робити у мене покращилося здоров’я і стан щитовидної залози теж.
Те саме зі спиною: раніше я часто могла сутулитися, сьогодні ж мені взагалі не важко тримати рівну спинку. Я навіть не думаю про це. Відчуваю, що у мене зміцнів організм та імунітет. Волосся почало краще рости. Усе це поставлено на здоровому харчуванні та тренуваннях.
Сьогодні я присідаю з 80 кг з розведеними ширше плечей ногами 4 підходи по 12 разів. Звичайні присідання – 70 кг. Тяга на блоках за спину – 35-40 кг. Коли я робила останній раз жим ногами, то підіймала 100 кг, робочий підхід.
Про змагання
У нас змагання йдуть посезонно: весна, осінь. Вперше я виступала весною, було 4 змагання поспіль з проміжками у кілька тижнів. Першим для мене був відбір на World Ladies Cup. На змаганнях було багато жінок, що змагаються вже 5 і більше років. І хоча я була новачком, але одразу стала фіналісткою.
Потів був Кубок Києва. Тут я зайняла 4 місце. І нарешті я стала бронзовою призеркою на Кубку України у Полтаві. Потім через день ми одразу полетіли на чемпіонат Європи до Іспанії. Там я зайняла 5-те місце.
Ну і у серпні я пройшла відбір на Чемпіонат світу. Він вперше проходив в Україні. Це було якраз на мій День народження, 14 вересня. У фінал я, на жаль, не потрапила, бо там була неймовірно сильна конкуренція, але я входжу в десятку найкращих у світі в категорії фітнес. У жовтні я перемогла на Чемпіонаті Львівської області у Львові та на Чемпіонаті Закарпатської області в Ужгороді.
Усе це не лише мої заслуги, а й мого тренера. Євгенія – дуже відповідальна та хороша, водночас. Без її підтримки я б нікуди не поїхала, і не почала займатися. Також для мене дуже важлива підтримка моїх батьків, брата та мого хлопця, за що я їм дуже вдячна.
Поза спортом
Взагалі я працюю у будівельній компанії помічником директора. Закінчила інженерно-технічний, спеціальність – будівництво, в УжНУ, а зараз ще вчуся на юридичному факультеті. Я не планувала займатися спортом професійно. Та й загалом це моє хобі. Мені лише 23. Тому, хто знає, як ще життя складеться.
Росана Бісьмак, Varosh
Фото люб’язно надані Мариною Кісів
