Люди

Люди і книги. Частина четверта

5 Квітня 2013 3 099

В епоху швидкісного інтернету та безперервного споживання різноманітної інформації у величезних кількостях, не завжди знаходиться час та сили на читання книжок. Утім, ми знаходимо тих, хто не зраджує книжкам та продовжує їх читати, незважаючи ні на що.

Ельдар Ефендієв, художник


"Винсент Ван Гог: Письма"

Цю книгу варто прочитати хоча б тому, що це абсолютно щиро написані листи рідному брату і не тільки. Він пише з усіма своїми переживаннями, роздумами, навіть подекуди, філософськими. Пише від щирого серця.

Я обрав саме її, бо й сам намагаюся бути максимально щирим та чесним. Гадаю, що Ван Гог – найкращий приклад. Цю книгу я не просто прочитав, а читаю її постійно, наче Біблію. Загалом, відсотків вісімдесят літератури, яку я читаю – це те, що пов’язане з мистецтвом. Головна мета – навчитися б так.

Також, прекрасна робота "Щоденник одного генія" Сальвадора Далі. Окрім, того маю ще невеличкий список того, що варто прочитати: Сергій Довлатов, Агутагава, Бунін, Чехов, Тетяна Толстая, Мережковський.  

Олег Григор’єв, юрист, фотограф


Хуліо Кортасар, "Гра у класики"  

"Гра в класики" спочатку здивувала мене, потім загнала у кут і потім попустила. Ця книга – суміш реалізму і сюрреалізму, яка змушує зануриться в атмосферу медитації. У якийсь момент настільки зливаєшся з життям головних героїв, що починаєш відчувати те саме, що й вони, емоції персонажів книги – це і терпкий присмак мате, смуток, запах кави і цигарок.

Через деякий час після початку читання відбувається щось дивне – ти непомітно відходиш від читання і заглиблюєшся у свої думки, саморефлексуєш, починаєш дивитися на деякі речі під іншим кутом. Обожнюю цю книгу. Ось лише одна цитата з неї: "Іноді я переконаний, що дурість має форму трикутника і що, якщо вісім помножити на вісім, вийде безумство або собака".

Петро Матл, скульптор, художник

Laotse "Tao te king" ("Дао Де Цзин")


Спочатку люди лише переповідали усе один одному і коли з’явилася писемність, то розповіді через книгу були майже блюзнірством. Люди думали, що передати через книгу емоції, думки, переживання – неможливо. Сьогодні ж інше – книга знову вважається кощунством, бо є більш швидкий інтернет. Утім, я ще з того середнього покоління, яке читає справжні книги.

Вміст цієї повністю відповідає її обкладинці. Це неймовірна книга, яка нічого не нав’язує людині, але може дуже чітко направити у вірне русло. Вона на усі випадки життя. Ця книга стала одним з класичних та культових даоських трактатів – вона основна. Колись мені подарував її старий Бедзір.

У ній йдеться про те, що не існує ієрархії святих, є лише Бог і люди. Тільки навколо цієї взаємодії все відбувається. Цікаво те, що на цій обгортці нічого не видно: жодного підпису чи авторства. Те саме й з Богом: ніхто його не бачить, але він є. Він, власне, про це й говорить у книзі: про Бога, якого ніхто не бачить, але всі відчувають. Важко розповісти про це у двох словах, треба просто її прочитати.

Росана Бісьмак, Varosh.com.ua

Фото: Віктор Дьомін

0 #