Життя

Люди і книги. Частина п’ята

15 Квітня 2013 3 616

В епоху швидкісного інтернету та безперервного споживання різноманітної інформації у величезних кількостях, не завжди знаходиться час та сили на читання книжок. Утім, ми знаходимо тих, хто не зраджує книжкам та продовжує їх читати, незважаючи ні на що.

Віталій Попович, поет

Мирослав Дочинець "Вічник"

Коли я читав цю книгу, то хотілося цілими абзацами ділитися з друзями. Писати у всіх соціальних мережах: "Друзі, подивіться, який тут зміст захований!". Дуже багато відкриттів я для себе зробив. Відповіді на запитання, які так давно шукав, виявляється, були зовсім поруч. До того ж, ще й у роботі земляка.

Мирослав Дочинець розповідає про духовні людські істини – те, чого ми усі так потребуємо. Я навмисне читав її дуже довго, аби осмислити все, обдумати, проаналізувати, пропустити через себе. Чому я раджу її прочитати? Тому, що вона несе добро і світло, якого сьогодні нам усім так не вистачає.  

Сергій Паллаг, музикант, співак

Володимир Яворівський "Марія з полином у кінці століття" 

У цій книзі йдеться про Чорнобильську трагедію та те, що їй передувало. Раджу її прочитати кожному небайдужому українцеві. Я сам народився у 1985 році і усе моє дитинство тим чи іншим чином перегукувалося з подіями, про які йдеться у книзі – поруч з нами був будинок, у якому жили постраждалі від чорнобильської трагедії. Але лише зараз я зміг перейнятися цією історією по-справжньому.

Якщо говорити про книгу, то у ній максимум сто сторінок виділено безпосередньо трагедії. Все решта – розповідь про повсякденне життя людей, які й не могли подумати, що їх спіткає те, що сталося. Ця книга і сама подія є дуже повчальною, бо люди були переконані, що вони підкорили атом. Пан Александров – конструктор, навіть казав, що реактор настільки безпечний, що його можна тримати навіть удома під ліжком або на Червоній площі. Напевно, такі зухвалі слова життя ніколи не пробачає.  

Сергій Пішковцій, засновник видання Inspired

Кейт Феррацци, при участии Тала Рэза "Никогда не ешьте в одиночку"

Книга, яку я тримаю у руках, називається "Никогда не ешьте в одиночку". Вона не про кулінарію, як ви вже могли подумати, а про те, наскільки спілкування є важливим у нашому житті.

Прочитавши її, може скластися враження, що автор занадто корисливо використовує свої зв’язки або ж занадто педантично ставиться до ведення контактів. Проте, насправді знайомства з новими людьми завжди є корисними для нас – хтось це намагається приховати, а хтось просто живе, допомагаючи своїм друзям і знайомим, та очікуючи на аналогічну допомогу при потребі.

Книга навчила мене більш ширше дивитися на світ та розуміти, що саме від спілкування з людьми можна отримати багато нового – і це стосується не лише бізнесу, а й особистого життя.

Росана Бісьмак, Varosh.com.ua

Фото: Віктор Дьомін 

0 #