До перемоги у конкурсі «Міс Україна» Ліка Роман жила в Ужгороді та працювала в салоні краси. Після – переїхала до Києва. Життя дівчини кардинально змінилося.
Сьогодні красуня часто виходить перед тисячними аудиторіями і сумує за Ужгородом. Що ж до принца, про існування у її житті якого усі так цікавляться, то поки Ліка його не знайшла. Тож хлопці, гайда завойовувати серце красуні №1 в Україні.
– Ти переїхала з Ужгорода 5 років тому. Часто сьогодні приїздиш?
– Я завжди повертаюся в Ужгород. Гуляючи вуличками, отримую неймовірну насолоду. Місто дуже рідне мені. Маму я забрала до себе у столицю, але тато залишився в Ужгороді, бабуся, друзі. Останній раз приїздила у вересні. Зазвичай виходить раз на три-чотири місяці.
– За що любиш місто?
– Дуже люблю ранкові звуки церковних дзвонів. От нещодавно згадувала: сонячний ранок, ми йшли з церкви і слухали дзвони. Це створює якийсь особливий настрій.
Мені Ужгород подобається, бо він не схожий на звичайне українське місто – він більш європейський. Ужгородці всмоктують у себе європейський дух, культуру. Тут найменше відчувається комуністичне минуле. Атмосферу Ужгорода створюють дрібненькі моменти.
– Які твої найулюбленіші місця в Ужгороді?
– Дуже люблю скверик за ляльковим театром. Це місце якесь особливе, там часто бувала у дитинстві. Також, люблю ласувати шоколадом у кафе на набережній.
– Зіпсувати фігуру шоколадом не боїшся?
– На мою фігуру шоколад не сильно вливає, але часом я розумію, що треба зупинитись і об’їдатися ним. (ред. – сміється)
– Якого закладу тобі не вистачає в місті?
– Мені не вистачає якоїсь спокійної кафешки з видом на Уж. Важливо ще, аби там було затишно і не грала гучно попсова музика.
– Що б тобі хотілося змінити в Ужгороді?
– Хотіла б, щоб Ужгород став чистішим, аби вулиці почали мити. У Києві у мене навіть взуття набагато менше «вбивається» ніж в Ужгороді. Таке враження, що ту за чистотою взагалі не слідкують. Треба міським чиновникам більше займатись містом.
Я б зберегла архітектурний вигляд, у плані атмосфери. Багато нових споруд, як ось торговий центр «Люксор», можливо він і хороший за дизайном, але в центр Ужгорода явно не вписується. Я такі новобудови не сприймаю і не розумію. Архітектурну спадщину треба берегти. Місто настільки легко зіпсувати, знову зробити його радянським.
– Чи впізнають тебе у рідному місті?
– Впізнають, але підходять рідко. У нас люди не дуже емоційні. Вони дивляться, посміхаються, перешіптуються, але підходити не наважуються.
– Чи псують дівчат конкурси краси?
– Мені здається, що будь що може зіпсувати людину. Навіть прості речі: хороша робота, нова машина. Все залежить від того, які цінності у тебе. Якщо цей конкурс не є ціллю усього життя, якщо ти це сприймаєш як щось прохідне і є цінніше – люди, що поряд, або свій внутрішній світ.
– Не можу не задати цього запитання наостанок: ти ще шукаєш «принца на білому коні» чи можливо вже зустіла?
– Я думаю, що ми разом шукаємо одне одного. (ред. – сміється)
Віталій Глагола, спеціально для Varosh.com.ua
Фото люб’язно надані Лікою Роман
