Люди

Діджей-космополіт Рома Шпак про музику, життя в Дубаї і Таїланді та рідний Львів

8 Липня 2013 3 041

Щоб заново полюбити рідне місто, іноді треба пожити за тисячі кілометрів від нього, а повертаючись з далеких мандрів, усвідомити, що відчуття дому може бути тільки там, де все рідне та зрозуміле. Рома Шпак, діджей, який вже двадцять років грає в клубах України та низки інших країн, періодично заїжджає в Ужгород, де поєднує приємне з корисним – зустрічається зі старими друзями та радує публіку якісними сетами.

– Ти не так давно повернувся з затяжних мандрів до Львова, як він тебе зустрів і що у місті сьогодні відбувається з нічним життям? 


– В цьому плані Львів завжди був доволі специфічним. Так історично склалося, що львівська клубна культура тримається не на місцях, а на людях. Там дуже сильна діджейська школа, а от хороших клубів – обмаль. Всі варті уваги івенти організовуються промо-групами, активно прогресують party-бари, саме цей формат наразі жваво розвивається. Мені це імпонує, адже в барах можна грати все, що тобі подобається і не перейматися про те, як це сприйме танцпол – люди пританцьовують ніжкою в такт музиці – і цього достатньо.

– Якийсь час ти пожив у Таїланді, покинувши власну справу у Києві. Як тобі такий досвід?

– Мені було цікаво спостерігати за реакцією друзів на світлини з Таїланду, які я викладав в соцмережах – всі скаржилися, що вони на роботі в офісах, а я – засмаглий в шортах на пляжі. Однак, насправді, зараз кожен може зробити такий крок – просто скласти речі, купити квиток в один бік і пожити іншим життям в іншому світі.

Я завжди мріяв подорожувати, на щастя, мої думки матеріалізуються – як і хотів, я півроку провів в азіатській країні. У моєму випадку це не був класичний дауншифтінг, мені запропонували цікаву роботу у туристичній сфері. Але від музики я також надто далеко не відходив – організовував вечірки в курортному місці Пхукет, де на противагу поширеному стереотипу, окрім секс-туризму є чимало симпатичних місць та хороших клубів. Мені вдалося там пограти, відчуття – надзвичайні, адже заклади розташовані на першій лінії – виходиш з клубу і одразу пляж.

– Життя на курорті – це певною мірою утопія, адже там все не справжнє, а для туристів. Які життєві висновки ти зробив з цієї пригоди?


– Я вкотре переконався, що в житті все стається не випадково. Люди, яких ми зустрічаємо на своєму шляху – теж не просто так. Можна зустріти прекрасних людей, які стануть друзями на все життя будь-де: в Еміратах, у Таїланді, Ужгороді. Головне, правильно думати та впевнено мріяти.

– Таїландом твої мандри не закінчилися, ти зовсім нещодавно повернувся з Еміратів, це був черговий квест для тебе чи ти хотів там залишитися?

– У той момент, коли я зрозумів, що у Таїланді вже все побачив, з’явилася потреба рухатися далі. Це був ніби Казантип, який триває 365 днів на рік, де ти щодня ходиш у шортах та в’єтнамках і пляж завжди поруч. Це неабияк розслабляє, якщо затриматися там надовго – можна випасти з ритму. Все добре, коли в міру. Тож, завдяки черговому збігу обставин я поїхав у Дубаї. Всупереч певним упередженням, Емірати – дуже комфортна та безпечна країна, яка варта того часу, який я в ній провів.

– Не так давно у тебе з’явилося діджейське альтер его Warma, що це за проект?

– Я завжди вважав, що діджей не має асоціюватися з певним стилем, принаймні мені хотілося, щоб я асоціювався просто з хорошою музикою. Тож, я грав дуже різні сети – діп хаус, босанова, техно, брейкс – але не у всіх ситуаціях це виправдано. Відтак, я вирішив впорядкувати процес і зробити його зрозумілим – Рома Шпак грає різну музику, в залежності від обставин, а Warma – deep house, tech house і техно. Три місяці тому я запустив однойменний лейбл, Warma Records, розвиваю своє власне звучання, записую та видаю треки.


– Окрім цього, ти – шукач вітчизняний музичних скарбів. Що ти робиш з раритетними записами, які знаходиш?

– Був період шаленої популярності балканської музики, але ніхто не замислювався над тим, що у Карпатах є не гірший музичний спадок. Наші пісні можна реміксувати безкінечно, тож почав я саме з цього. Трохи згодом у мене з’явилася ідея зробити рімейки колискових пісень, так з’явився дабовий ремікс колискової – мені дуже подобається цим займатися.

У мене був підписаний контракт з українським композитором і музикознавцем Мирославом Скориком на реміксування його твору "Мелодія ля-мінор", зрештою я повністю її переробив, а співачка Marta Lay написала слова. Я роблю ремікси і викладаю їх у вільний доступ, щоб люди спокійно могли це знайти і послухати.

– Ти вже вирішив, де хочеш жити?

– Однозначно у Львові. З того часу, як я повернувся з Еміратів, у мене не зникає дурнувата посмішка на обличчі. Я планую відкрити власну студію тут і розпочати кілька цікавих проектів, є пропозиції від клубів, які я зараз розглядаю. Закарпаття я також дуже люблю, а мій улюблений письменник – Мирослав Дочинець, його книжки я читаю з захопленням.

Вікторія Рижова, Varosh.com.ua

Фото з мережі


0 #