З давнини люди звертали увагу на родимки та наділяли їх особливими властивостями. Вважалося, що це прояви божественної симпатії, знаки долі або ж клеймо злих сил. Середньовічна інквізиція навіть спалювала людей із великою кількістю родимок. А от у деяких ромських поселеннях до пігментів на тілі ставилися як до своєрідних оберегів і вважали: чим більше їх – тим людина щасливіша. У ХVII ст. у Франції з’явилася мода на штучні мушки, їх клеїли на різні частини обличчя. Астрологи здавна і дотепер за зонами розташування родимок визначають енергетичну структуру людини і навіть пророкують долю.
Сьогодні ми вже обізнані, що родимка – це скупчення пігментних клітин меланоцитів, які містять у собі пігмент меланін. Кількість таких утворень ні на що не впливає, однак людям, щедро всіяними родимками, особливо слід остерігатися ультрафіолетового випромінювання, оскільки у них підвищений ризик захворіти на меланому.
А ось це вже серйозно. У структурі частоти появи онкологічних утворень меланома не стоїть на першому місці, однак вона – одна з найбільш небезпечних і дуже агресивних пухлин. За даними ВООЗ, щорічно у світі реєструється близько 132 тисячі випадків меланом. Згідно зі статистикою в Україні, смертність від цього різновиду раку шкіри сягає 90%.
Проте є і позитивна новина. На початкових стадіях меланому можна повністю вилікувати. Фахівці ужгородської клініки “Асклепій” діагностують та лікують захворювання шкіри на високому рівні. Нещодавно тут придбали найсучасніший апарат FotoFinder, який дозволяє відсканувати все тіло, створити картографію родимок і спостерігати за найменшими ноутворами та їх змінами.
Детальніше про це розмовляємо з Романом Яремкевичем, лікарем-дерматологом, дерматоонкологом, дерматохірургом, головним лікарем клініки “Асклепій” . Принагідно з нього розпочинаємо серію знайомств із колективом закладу. Кожен лікар – професіонал у своїй сфері і яскрава особистість.
— Знаю, що ви приїхали працювати на Закарпаття зі Львова, закінчивши там університет та пройшовши ряд навчальних програм за кордоном. Чому обрали саме Ужгород у плані роботи?
— По-перше, мій вибір зумовлений можливістю працювати поруч із професором Юрієм Андрашком, яким захоплююся ще зі студентських років і який був керівником моєї наукової роботи. Пригадую перше знайомство з ним. Я був проїздом в Ужгороді, мені домовилися про зустріч із ним. У призначені час та місце до нас підійшов професор, який зовні зовсім не був схожий на класичного професора – спортивне авто, футболка, джинси. Ми приїхали в клініку, поговорили. Він запитав, чи володію англійською мовою, тоді продовжив бесіду. Потім я почав писати у нього кандидатську дисертацію, працюючи на кафедрі. Постійно приїздив до Ужгорода на консультації за темою наукової роботи.
На п’ятий раз він мені каже: якщо є бажання, чому будеш їздити туди-сюди, переїжджай – будемо працювати разом. Керуй клінікою, працюй, розвивайся. Це пропозиція, від якої не відмовляються, бо працювати з ним було моєю мрією. Дуже мало таких людей, які досягли професійних вершин, але з якими ти можеш на рівні спілкуватися. Не роздумуючи, я зателефонував своїй нареченій і ми переїхали до Ужгорода.
По-друге, у сьогоднішньому глобалізованому світі, коли можна навчатися онлайн, підвищувати кваліфікацію, є можливість їздити на семінари в інші міста України та за кордон, немає значення, де ти фізично знаходишся. До того ж, Асклепій – прогресивна клініка з чудовим колективом, яка розвивається, а у багатьох питаннях є навіть форвардом серед інших медичних закладів. До нас приїжджають переймати досвід, тому тут я не випадково.
— З чого ви розпочинали як лікар?
— Навчався у Львівському медичному університеті. Вже на першому курсі почав працювати, починав із санітара у травмпункті. Спочатку відчував потяг до хірургії. Старші колеги вважали мене диваком і казали: йди гуляй, насолоджуйся студентським життям, ще встигнеш напрацюватися. Але мене це не зупинило. Я продовжую династію медиків. У моїй родині всі лікарі, крім тата і мами. Дідусь по маминій лінії був лікарем-нефрологом та доцентом кафедри педіатрії. Бабуся – заслужений педіатр України. Бабуся по татовій гілці – завідувачка лабораторії в інфекційній лікарні. Словом, напевно все це вплинуло на мій вибір професії.
— Чому обрали дерматологію?
— Вона з’явилася не відразу. Спочатку я спробував себе у кількох інших сферах. Після травмпункту працював на швидкій, потім трохи стажувався у реанімації, чотири роки працював медбратом у психіатрії, а вже звідти пішов у дерматологію та почав стажуватися за кордоном. Там я побачив, що дерматологи займаються не лише клінічними прийомами, а й діагностикою раку шкіри на рівні з онкологами, а то й крутіше. Це мене зацікавило і я почав розвиватися у цьому напрямку.
— Де навчалися, окрім університету?
— Багато бував за кордоном, об’їздив практично всю Європу і найближчі континенти. Річ у тім, що в університеті я займався організацією EMSA – ми здійснювали обмін студентів між навчальними закладами. Отримавши диплом, я почав шукати грантові програми. З дерматології їх виявилося найбільше. Так я побував у Тайвані, Бельгії, Німеччині, Франції, Австрії, Туреччині, не кажучи вже про країни-сусідки. До слова, найпотужніше дерматоонкологією займається Австралія.
— З вашим приходом у Асклепії була напрацьована база, чи вам довелося усе будувати з початку?
— Це був 2015 рік. Професор Андрашко займався загальною дерматологією, Оксана Галагурич – дерматоскопією. Далі вужче цю спеціалізацію я взяв на себе, а колега тепер очолює напрямок трихології і трихоскопії.
На той час дерматоонкологія в Україні тільки зароджувалася. Нею потужно займався тільки один спеціаліст у Києві, тепер це наш близький друг, мій учитель і головний лікар нашої клініки-партнерки. Я заглибився у цю сферу і можу з гордістю сказати, що наша клініка класно просунулася в дерматоонкології.
— З чим ви зіткнулися, працюючи з пацієнтами?
— Споконвічно випадки у дерматології поділяються на два типи: або недодіагностовані, або гіпердіагностовані. Що це означає? Наприклад, лікар-хірург каже, що новоутворення треба видалити. А потім виявляється, що в 70% випадків його можна було не видаляти.
— Чула історію про те, що вже на початку вашої роботи в дерматології досвідчені фахівці були здивовані точністю ваших діагнозів? Це правда?
— Напевно. Раніше у Львові я працював у приватній клініці “Леодерм” і займався дерматоскопією. Вона знаходилася поруч із приміщенням онкодиспансера і я усіх пацієнтів із підозрою на злоякісний процес відправляв туди на видалення із гістологічним дослідженням, ставлячи свій попередній діагноз.
Через два місяці до мене на роботу приїхала бригада хірургів із онкодиспансера і попросила показати Яремкевича. Мовляв, хочуть познайомитися. Я здивувався. Вони зайшли до кабінету і почали розпитувати про мою методику. Кажуть, ви нам відправляли малесенькі 5-міліметрові утвори, які візуально нічим не відрізнялися від інших. Але коли вчетверте ви поставили діагноз “меланома” і вона підтвердилася, то ми зрозуміли, що тут щось відбувається. І приїхали познайомитися. Тобто хірурги самі виявили бажання дізнатися про те, що я вивчав за кордоном. Тож до Ужгорода я приїхав не зовсім новачком і почав розвивати тут напрям дерматоонкології.
— Відомо, що тепер до вас приїздять на навчання спеціалісти з інших медичних закладів. Якими досягненнями ви найбільше пишаєтеся?
— Наші найсильніші сторони – це естетичні видалення. Фішка нашої клініки серед медичних закладів в Україні в тому, що ми робимо акцент не тільки на видаленні утвору, а й естетиці післяопераційної рани. Ми спеціалізуємося на видаленні новоутворів шкіри обличчя і шиї з пластичними реконструкціями. Тобто і функцію зберігаємо, і робимо так, щоби все гарно виглядало. Я працюю у парі з пластичним хірургом і ми дійсно пишаємося результатами. Пишемо наукові роботи, беремо участь у міжнародних проєктах та розробляємо власні методики закриття дефектів.
— Чи збільшилася кількість виявлених випадків злоякісних утворень на шкірі за той час, відколи працюєте?
— Не все так просто, бо в цій статистиці більшу роль відіграє питання освіченості, обізнаності. Більше діагностується людей – більша кількість виявлених випадків раку.
З іншого боку, наука суттєво рвонула з розвитком технологій. Ми діагностуємо раніше, відповідно – лікуємо інакше. Наша задача – знайти швидше, видалити і мати спокій. Будь-який рак на ранній стадії виліковується. Ми його забираємо і людина спокійно живе далі. Тому статистика ніби зростає, але водночас збільшується кількість людей, які вилікували захворювання.
Щодо світових даних, то щороку приріст виявлених випадків злоякісних утворень на шкірі збільшується на 3% . Щодалі, то більше виявляємо меланом у молодих людей. Але цифри, насправді, більші. Річ у тім, що діагностикою меланом займаються різні спеціалісти – дерматологи, онкологи, а загальний реєстр ведеться тільки за онкологами.
У нашій клініці протягом року в середньому діагностується від 90 до 150 меланом. Це небагато, на щастя. 90% меланом ми почали виявляти у чотири рази частіше саме на ранніх стадіях, оскільки почали популяризувати дерматоскопію. Але щомісяця мені трапляються 5-6 випадків, коли утворення вже на 2-3 стадіях, чи вже з віддаленими метастатичними процесами. Тоді оперативного втручання буде недостатньо і потрібно продовжувати терапію. Але й вона на таких стадіях є малоефективною.
— І все ж, чи виліковується меланома?
— Її ми найбільше боїмося, бо це рак, який метастазує. Меланома є одним із найпоширеніших раків серед молодого населення. Вік – від 20 до 35 років. Основну роль у захворюванні відіграє генетичний фактор, за ним іде сонце. На сьогодні не існує інструментів для визначення, хто більше схильний захворіти на меланому, а хто – менше. Але в будь-якому разі її треба ловити на ранній стадії, тоді можливе повне виліковування.
— Якщо на тілі людини багато родимок, як зрозуміти, що серед них є меланома?
— Ніяк. Насправді, пацієнт жодним чином самостійно не може це визначити. Коли він уже щось запідозрив, то у 90% випадків це вже буде пізно, якщо йдеться про меланому. Тому що, швидше за все, вона вже проросла в глибші шари і, ймовірно, прометастазувала. Якщо говоримо про немеланомні раки, то так – там можна і на пізніших стадіях забрати пухлину і жити собі спокійно.
Раніше всі користувалися правилом ABCDЕ. Це абревіатура з англійської, де кожна початкова літера щось означає: асиметрія, нерівні краї, багато кольорів, діаметр більше 6 мм, еволюція, тобто ріст. Насправді, не все так просто. Якщо утвір з’явився недавно або якось змінився, тоді терміново треба йти до лікаря. Усі інші ознаки можуть бути проявами як доброякісного, так і злоякісного утворення. У моїй практиці найменша меланома сягала 2 мм. Є безпігментні меланоми, які не мають кольору, тому запідозрити щось вкрай важко. Головне правило – вчасно робити діагностику, навіть коли вас ніщо не турбує.
— Як часто потрібно проходити обстеження?
— Це залежить від багатьох факторів: фототипу шкіри, наявності обтяженого анамнезу та ін., тому це дуже індивідуально. У середньому раз на рік достатньо пройти обстеження.
— Тепер багато говорять про апарат FotoFinder у вашій клініці, завдяки якому можна швидко пройти повну діагностику свого тіла стосовно родимок. Розкажіть детальніше про нього.
— Так, ми придбали FotoFinder із метою покращення якості діагностики та збільшення її ефективності. Це найсучасніше обладнання, яке використовується у дерматології і дерматоонкології. Воно має набагато потужніші лінзи, що дозволяє досягти максимальної якості зображення. Відтак можна більш чітко встановити діагноз і прослідкувати найменші утвори на найнижчих стадіях.
Апарат німецький. Ця компанія завжди була лідером у виробництві професійного обладнання для діагностики новоутворів шкіри. Тут потужна технічна складова, розробники серйозно працюють над системою штучного інтелекту, який розпізнає меланому на ранній стадії.
BodyStudio – програма, яка сканує зовні все тіло, створює 3D-модель та ідентифікує кожну родинку індивідуально. Також формує бекграунд, тобто первинне зображення, від чого ми відштовхуємося, досліджуючи еволюцію утворення. Це особливо стосується людей, у яких є багато родимок. Апарат сканує все тіло і автоматично порівнює актуальну картину з попередніми результатами. Фіксує, що змінилося і чи з’явилося щось нове.
— Про яку точність діагнозу можемо говорити?
— Усе залежить, в першу чергу, від кваліфікації лікаря, проте в парі зі штучним інтелектом можна досягнути до 100% точності.
— PR-команда “Асклепію” розробила потужну кампанію популяризації вашої послуги діагностування родимок за допомогою апаратної методики. У ній були задіяні блогери, відомі особистості краю. Як спрацювала реклама і чи багато людей після цього перевірили своє тіло?
— Ви знаєте, я доволі “олдскульна” людина, мало часу проводжу у соціальних мережах, а більше цікавлюся професійними публікаціями та літературою. Тому я був вражений, наскільки круто може діяти корисна блогерська реклама. Люди масово відразу почали мені писати і дзвонити. І хоча ми не потребували зовнішньої реклами, бо маємо достатню кількість пацієнтів, програма виявилася більш соціальним проєктом і ми змогли охопити велику кількість населення у плані діагностики.
Я був приємно шокований тим, що люди дбають про своє здоров’я і діють на випередження хворобі. До речі, завдяки проєкту ми таки виявили чималу кількість загрозливих станів і тепер ці люди проходять терапію або вже вилікувалися.
— Які фобії спостерігаються у сучасних людей стосовно родимок?
— Що стосується дерматоонкології, то тут є дві крайності. Є люди, залякані щодо онкопроцесів шкіри. Вони переконані, що утвори не можна чіпати. Мовляв, це дано Богом від народження і хай воно собі буде. Краще нічого не знати і жити в незнанні – так легше, ніж хоча би підозрювати, що в мене там щось може бути. До мене приходить купа пацієнтів з пізніми фазами раку. Я питаю: де ви були раніше, чому не зверталися, ви ж знали? Відповідають: так, я знала, розуміла, але боялася почути, що в мене онкологія. А все можна було видалити на першій стадії і забути про рак.
— Існують дотепер якісь міфи, пов’язані з родимками?
— Так. Наприклад, вважається, що якщо ти подряпав родимку, то обов’язково помреш. Це повна нісенітниця, однак міф настільки закарбувався у свідомості, що кожна третя людина не хоче видаляти родимку.
Розкажу, як формується страх померти від хірургічного втручання. Наприклад, якийсь Петро прийшов до мене на прийом. Я йому кажу: у тебе меланома першої стадії, треба її забрати, бо інакше буде біда. Він погоджується, йде додому, а там його теща каже: йой, не дай Бог тобі то видаляти, бо в нашого сантехніка на роботі було таке, йому відрізали і він через три тижні помер. Пацієнт слухає тещу. А потім цей Петро приходить до мене через три роки і каже: зробіть мені щось, бо в мене метастази пішли в голову. Я його питаю, де ти був три роки тому? – Та я був дурний, слухав тещу.
Згідно з протоколом, первинну пухлину ми повинні забрати, навіть якщо вона вже метастазує. Петро помирає від неоперабельних метастазів у мозок через три тижні після видалення первинної пухлини, а сусіди кажуть, що він помер, бо йому видалили родимку. Усе село кричить хором , що родимки чіпати не можна. Так у людей народжується фобія.
Другий міф – здер і помер. Навіть у моїй родині медиків у прадіда була родимка і мама розказувала, що він помер, бо здер її. Насправді, на сьогодні не є доведеним факт, що травматизація доброякісних утворів призводить до метаплазії. Тому можемо сміливо говорити, що це неправда. Інше питання, що пацієнт не знає, що він здер. Бо цей утвір може бути меланомою, яка маскується під родимку. Тому потрібно прийти й обстежитися у спеціаліста.
Якщо ти вчасно прийшов на перший візит і регулярно обстежуєшся, дотримуєшся правил, то ризик смерті можна знівелювати до нуля. Це не стосується ризиків появи утворень, тому що, на жаль, медицина наразі не може на це впливати.
— Часто у людей з’являються нові родимки після відпочинку на морі або активної засмаги біля басейнів. Чи радили би ви проходити обстеження після такого контакту із сонцем?
— Насправді, своїм постійним пацієнтам я наполегливо рекомендую проходити обстеження ще до моря, аби розуміти всі ризики. Якраз коли люди приходять до мене після моря, я часто відправляю їх ще місяць посидіти вдома і тоді вже обстежитися. Після надмірних сонячних навантажень навіть доброякісні невуси починають мінятися. Родимка – це фрагмент шкіри, який генетично гіперплазований або збільшений. Тобто в цій ділянці шкіри маємо більше пігменту, скупчення клітин меланоцитів. У таких людей під впливом сонячного випромінювання вони починають рости або змінюватись. І тільки коли шкіра заспокоюється, стабілізується, ми робимо висновки. Майте на увазі, що на сьогодні нема таких людей, яким не шкодить сонячне випромінювання, навіть чорношкірим.
До речі, повертаючись до питання про міфи. Є думка, що якщо заклеїти родимку, то можна спокійно смажитися на сонці. Приходять потім до мене такі плямисті пацієнти перевірити родимки. Вони не розуміють одного: шкіра – це один суцільний орган. Найбільший і найцікавіший. Бо сьогодні ви до мене прийшли зі шкірою як до онколога, завтра як до трихолога, післязавтра як до подолога, далі – алерголога. Все це – шкіра. І якщо ви згоріли на голові, то мутація від цього може виявитися на п’яті. Шкіра – суцільний орган. Клітини діляться між собою інформацією і результат може бути непередбачуваним. Тому ніяких заклеювань – все тіло потрібно берегти.
— А сонцезахисні креми направду захищають?
— Так, але вони безсилі, якщо ви намастилися і лягли свідомо отримати засмагу. Тобто крем може короткочасно допомогти уникнути сонячного опіку і заблокувати ультрафіолет на певний момент. Найкращий фотозахист на морі – це паранджа. І то з певного матеріалу. Якщо у вас багато родимок – ультрафіолет вам взагалі протипоказаний. Особисто я їжджу на море регулярно, але повертаюся білий. У мене нема фобії до раку. Тим не менше, я уникаю сонця, бо розумію, як потім довго виходити з цих усіх наслідків. Як пацієнт я дуже важкий на підйом. Але знаю, що після сонячного опіку справжні проблеми починаються через 10-15 років. Тому краще я побережуся.
— Але ж будьмо реалістами – всі ми, виїжджаючи на море, хочемо привезти звідти гарну золотисту засмагу. Яких правил ви порадили би дотримуватися, щоби збалансувати красу і безпеку?
— Сонцезахист мінімум SP-50 – на весь період відпустки і регулярне його поновлення після кожного купання. Виходити на пляж до 10.00 з кремом і потім – після 17.00. Решту часу сидимо в барі, п’ємо прохолоджуючі коктейлі, дихаємо морським повітрям. Одяг – капелюхи, довгі сукні, футболки з довгими рукавами, штани.
Якщо подивитеся на картини кінця XIX ст. з Лазурного берега, то побачите, що всі гуляли з парасольками, в сукнях із довгими рукавами. Далі, вже починаючи з епохи Фіцджеральда, всі лежать на пляжі і смажаться. Спалах почався вже у 60-70 роках минулого століття з Америки. У людей з’явилося більше можливостей подорожувати і почався сплеск меланом. Потім – знову спад, бо минула мода.
У цивілізованому світі люди бережуть себе. Особливо суворі дисциплінарні заходи запровадила Австралія, бо за статистикою, у їхніх жителів багато меланом. Австралійські лікарні забрали до себе найкрутіших онкодерматологів світу, на кожному кроці можна зробити скін-чек шкіри на предмет новоутворень і пройти програму захисту від сонця. Але якщо в тебе виявили немеланомний рак на спаленій сонцем шкірі, а ти був до того на прийомі і тобі сказали уникати сонця, то страхова компанія може не відшкодувати витрати на операцію. Тому діагностика безкоштовна, а лікування і операція можуть коштувати від 5 тисяч євро і більше.
— Екологія Землі погіршується, активнішою стає сонячна радіація. Доступної інформації щодо цього предостатньо. Але чи стають свідомішими люди? Яка спостерігається тенденція?
— Ви маєте рацію, атмосфера Землі не в змозі бути повноцінним фільтром від ультрафіолету. Тому найближчим часом роботу я точно не втрачу. Пацієнтів стає дедалі більше і приємно, що серед них зростає кількість тих, хто приходить не в запущеному стані. Повірте, мені, як дерматоонкологу, набагато простіше працювати з пацієнтами на превенцію, тобто попередження, ніж на видалення. Мені приємніше прийняти 30 пацієнтів із доброякісними новоутворами, ніж провести психологічно 2-3 години з пацієнтом із важкою формою раку.
Загалом же свідомість підвищилася. Хоча, часто самі ж лікарі поводяться так, що залякують пацієнтів. Наприклад, у нас багато заробітчан. Приходить до мене такий пацієнт і каже, що рік тому йому видалили 30 родимок. То я сумніваюся, що той лікар не знав, що не всі родимки потрібно було видаляти. І такий пацієнт наступного разу буде остерігатися обстежень, бо подумає, що йому знову захочуть щось видаляти, а це дискомфортно і дорого.
Наша політика – видаляти лише те, що потрібно видаляти, з лікувальною чи естетичною метою. Моя задача – продіагностувати і якщо все гаразд, то бути спокійним за пацієнта.
— Яка ціна послуги з діагностики?
— Все дуже індивідуально – від 500 до 2500 гривень. Це залежить від кількості родимок, первинної чи повторної діагностики і ще багатьох інших чинників.
— Як записатися на прийом?
— Зателефонувати до приймальної клініки Асклепій за номером:
050 061 43 01.
Рекомендую взяти за звичку проходити регулярні профілактичні огляди хоча би раз на рік, так само, як до стоматолога. Бо всі ми знаємо: якщо запустимо проблему, потім будемо дорого платити. Своєрідний техогляд свого організму дозволить уникнути багатьох проблем і спокійно насолоджуватися життям.
Партнерська публікація
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Карл Смутко
