Скажу відверто, читати книжки в наш бурхливий час – це привілей. Думаючи про хліб насущний, кидаючись то в одну, то в іншу країну на заробітки, закарпатцям геть не до книжок. І якось це не модно, стверджують одні, і що в них такого – скептично просторікують інші. Мільйон відмазок знайдеться лиш би не взяти книжку і не цікавитись новинками літератури, або насолоджуватись класикою. Спитайте себе, коли ви востаннє бачили людину, яка читає книгу в автобусі, в потягу, в парку на лавці, на набережній в Ужгороді, в кафе? Не часто? А скільки вам доводиться бачити людей, що зависають в соцмережах? А скільки годин на добу ви скролите Instagram чи Facebook, намагаючись продивитись стрічку до кінця?
Сучасний світ дарує нам свободу вибору. Хтось не може відірватись від екранів TV, хтось підсів на новий серіал від Netflix, хтось прямо зараз встановлює нові фільтри на фото, а хтось насолоджується запахом нової паперової книги, відкриває для себе нового письменника, жанр, зміст, стиль… На жаль, останні – в меншості.
Свіже дослідження запевняє, що кожен третій українець не прочитав жодної книжки за рік. І лише кожен 10-й читає їх щодня. Тож впевнено можу сказати: я – в цій десятці! І також переконаний, що віддати перевагу книзі перед екранами ґаджетів просто – досить, завжди тримаючи її під рукою, правильно підібрати захопливу тему, жанр, історію – і пріоритет на користь читання виникне сам собою. Спробуйте!
А для першого кроку майбутніх спраглих читачів пропоную підбірку з п’яти книг сучасних письменників: двох поляків, двох австрійців і одного закарпатця, які можна з легкістю встигнути прочитати ще цього року! Цікавою вона буде насамперед для закарпатців, адже всі книги так чи інакше пов’язані із нашим краєм. Загляньте в них, і ваші думки, а може навіть і життя, вже не будуть колишніми!
Маріуш Щиґел
«Ґоттленд»
Відомий польський репортер колись поїхав до Чехії, ні, не на заробітки, а досліджувати життя таких близьких і таких далеких чехів. З цієї його пригоди народились дві книжки репортажів: «Ґоттленд» і «Зроби собі рай». Безумовно, обидві вони варті уваги, але зосереджу вашу увагу на першій.
Як-не-як, а закарпатці пишаються, коли заходить мова про Чехословаччину. Ще й зараз доводиться чути від літніх людей, що «при чехах» було май добре. Тож «Ґоттленд» допоможе більше відкрити для себе цю країну через призму доль людей, які в той час творили історію, чи просто мешканців, чия історія життя була не менш цікава. Вже перший розділ книги – «Жодного кроку без Баті» – скільки всього може нам сказати!
У «Ґоттленді» перед читачем розгортається панорама світу, який, здається, зник після останнього десятиліття ХХ віку, але дуже багато в чому ще й донині залишається в нас за вікном. Особливо в Ужгороді, коли гуляєте Малим Галаговом. Ця захоплива книжка перекладена десятьма мовами, ще й принесла автору п’ять престижних літературних нагород. І навіть, якщо ви на заробітках в Чехії, повірте, буде цікаво дізнатись більше про цю країну з книг Маріуша Щиґела!
Карл-Маркус Ґаус
«Собакоїди та інші люди»
Карл-Маркус Ґаус – сучасний австрійський письменник, знаний численними глибокими текстами про малі народи й етнічні меншини Європи. В пропонованій до уваги книзі відкриває читачам ромські спільноти Східної Словаччини, заховані від зовнішнього світу, але так знайомі закарпатцям.
Зовсім поряд з Ужгородом автор знайомиться з ромами в таборі, розповідає про їхні звичаї та побут, злидні й утіхи, про іншість і людське в кожному з нас. В книзі відверто описано спробу соціалізації ромів в районі «Лунік ІХ» – місті в місті Кошице. Читаючи, можна дізнатись чому роми не розводять курей, не люблять жити в багатоповерхівках, позичають гроші лише в барона, не рвуться навчатись в університетах, не виготовляють кінську упряж. Одним словом все, що ви хотіли дізнатись про ромів, але не знали де шукати.
Можливо, перегорнувши останню сторінку, хтось по-іншому дивитиметься на ромів в наших містах. Адже живучи поряд, ви багато розповісте про цей народ, крім стереотипів і міфів? Українське видання книги проілюстроване фотографіями Курта Кайндля, який подорожував разом з письменником.
Кшиштоф Варґа
«Гуляш із турула»
Справжні закарпатці зразу здогадаються, про яку країну йтиметься в книжці ще одного поляка – Кшиштофа Варґи. «Гуляш із турула» – про сучасну Угорщину, яку автор зі своєю візією зображує з тонкою іронією і чуттям менталітету.
У книзі багато історичних екскурсів та роздумів над угорською культурою, в яку Варґа поринає просто з головою. Для нього Угорщина – це не тільки лечо, боґрач, фарширований перець і картопляна запіканка, але також і розпач, комплекси, невиліковна, болюча, покривлена пам’ять. Ностальгія за історією, життя з ностальгією, бо власне вона і формує угорське життя.
Закарпатці прожили поряд з угорцями тисячоліття, однак мовний бар’єр не всім дає можливість пізнати один одного глибше. Саме тому слід прочитати цю книгу, бо кому з українців, як не нам, слід знати про своїх сусідів-угорців більше. А доїдаючи тарілочку з гострим боґрачем, чи фотографуючись з турулами в ужгородському та мукачівському замках, згадаєте про смішні та вражаючі факти з цієї книги.
Мартін Поллак
«Цісар Америки. Велика втеча з Галичини»
Мартін Поллак – австрійський письменник-інтелектуал, книги якого зацікавлять справжніх читачів-гурманів. Безумовно, всі перекладені українською книги цього автора варті уваги, але зупинимось на «Цісар Америки». Це своєрідне дослідження порубіжжя ХІХ-ХХ століть, коли за океан лине багатотисячний потік заробітчан і переселенців.
Серед бажаючих втілювати американську мрію було і багато закарпатців. Українці-русини тікали від злиднів, сподіваючись на милість заокеанського цісаря Америки. Книга дасть відчути всі важкості відчайдушних кроків для тогочасного населення західної України, зокрема, Підкарпатської Русі. Разом зі «спокушеними еміграцією» ми попливемо через океан, до омріяної Статуї Свободи. Але спочатку доведеться пройти численних агентів, торговців людьми, банальних злочинців, які не соромились наживатися на чужій біді.
Книга-репортаж Мартіна Поллака читається легко, як пригодницький роман, і серед її сторінок можна дізнатись, чому навіть через сто років заробітчанство і еміграція постійно присутні в наших регіонах. А можливо дехто захоче знайти багатих родичів в Америці.
Петро Мідянка
«Стовп у центрі Європи»
Закарпатці часто не помічають геніальних людей, які живуть з нами поруч. З ким асоціюється у вас Тячівщина, зокрема, село Широкий Луг, що тулиться до полонин та лісів? Для культурного осередку закарпатців – асоціація з поезією, вишуканими діалектизмами, з енциклопедичними знаннями, які несе в світ Петро Мідянка.
Поет, педагог, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка цьогоріч презентував широкому загалу давно очікувану першу збірку есеїстки «Стовп в центрі Європи».
Це книжка, яка має стиль, яка розкриває карпатські й закарпатські культурні ландшафти. На її сторінках знов оживають сміливі галицькі опришки, що шукали долю за Карпатами, мудрі священники, колоритні митці, креативні письменники, і звичайні люди, які для Мідянки є об’єктами захоплення й спостереження. Через призму мистецького світобачення автор осмислює роль особистості у творенні історії і розкриває справжній мультикультурний колорит Закарпаття.
Після прочитання есеїстики, також раджу прослухати пісню «Сервус, пане Воргол» у виконанні Тараса Чубая й зачитатися поезією Мідянки зі збірки «Луйтра в небо».
Це перша підбірка книг, актуальних для прочитання закарпатцям (і не тільки), і я буду щиро втішений, якщо вони дадуть початок для відкриття читачами інтелектуального книжкового світу.
