Local

Локальна архітектура в контексті традицій Баугаузу: хірургічний павільйон у Мукачеві

10 Березня 2021 2 067

Нещодавно стало відомо з відкритих джерел, що на пам’ятці архітектури місцевого значення, колишньому хірургічному павільйоні в Мукачеві, розпочалися роботи з реконструкції. Оскільки це не просто чергова медична будівля, а цілком достойний приклад європейської авангардної архітектури міжвоєнного періоду, спробуємо трохи вам розповісти про її історію та деякі особливості.

Мукачево як осередок наймодернішої архітектури Європи

Та спершу варто згадати, що цікава і варта уваги міжвоєнна будівля медичного призначення в Мукачеві не є випадковістю, радше тенденцією. Адже є тут і об’єкт, який, без перебільшення, прогримів на весь світ.  Все просто якщо про будівлю написано в часописі найбільш прогресивної школи світу Баугауз, яка формує саме уявлення про сучасну архітектуру і диктує, якою вона має бути, то ця будівля дійсно прогриміла. Йдеться про колишній павільйон для немовлят-сиріт відомого чеського архітектора Ярослава Фраґнера.

Fragner 1 660x440

Саме проєкт цієї будівлі потрапив на шпальти першого числа часопису Bauhausbücher, що видавався протягом 1925–1930-их років школою Баугауз під редакцією Вальтера Ґропіуса. Мукачівська будівля була поруч із авангардними проєктами із таких міст як Дессау, Берлін, Штутґарт, Гамбурґ, Чикаґо, Прага, Амстердам, Москва, Брюссель, Ліон, Париж, Турин. Їхніми авторами були справжні титани модернізму — Людвіг Міс ван дер Рое, Еріх Мендельсон, Бруно Таут, Вальтер Ґропіус, Адольф Лоос, Френк Ллойд Райт та Ле Корбюзьє.

Вже на той час передові архітектурні видання називали будівлю дитячого павільйону європейським унікатом, і зараз ця знакова будівля знаходиться у фокусі закордонних дослідників архітектури як один із перших модерністських проєктів. Цю мукачівську перлину доповнюють інші медичні установи міжвоєнної доби, які завжди у ті часи були втіленням новітніх технологій та авангардної архітектури. Одним із таких закладів Мукачева, які нерозривно пов’язані із спадщиною світового значення, є хірургічний павільйон.

Історія будівництва хірургічного павільйону

Mukachevo History 960

Будівлю хірургічного павільйону в Мукачеві побудовано у 1928–1930 роках за проєктом відомого чеського архітектора Петра Кропачека. Кошторис будівництва складав 2,3 млн чеських крон — чималу суму на ті часи. А головним будівельним підрядником виступила празька фірма Ing. Dr. J. Bursı́k, відома своїми реалізаціями закладів охорони здоров’я. На першому поверсі новозведеної будівлі розташувалася лабораторія, рентген-кабінет та інші службові приміщення. На другому та третьому поверхах розташувалися окремі чоловічі та жіночі хірургічні відділення з операційними залами. Будівлю було обладнано наймодернішим обладнанням та ліфтом.

Mukachevo Facade 660x440

Архітектура будівлі та її особливості

Про фасад колишнього хірургічного павільйону точно можна сказати, що він промовисто декларує функцію будівлі. Це, безперечно, солідна, не приватна установа з продуманим фасадом у формі літери Z, чіткими лініями та масивними карнизами. Стримана асиметрія двох бічних крил будівлі, що наче захищають центральний вхід до лікарні, дещо порушена незвичним архітектурним елементом, який ви більше ніде на Закарпатті не побачите. Майже одразу кидається в очі двоповерховий скляний еркер абсолютно футуристичного вигляду. Цей рідкісний архітектурний елемент сформований приміщеннями двох операційних зал. Суцільне засклення з опуклою формою і вузькими конструкціями рам давали максимум природного освітлення в операційних залах. Отже, перед нами не просто будівля медичного призначення, але й така, що цілком відповідає тенденціям нових конструктивних знахідок того часу.  

Erker 660x440

Інтер’єр

Стриманий і чіткий характер будівлі передано автором і в інтер’єрах публічних приміщень, тобто у сходових прогонах і коридорах. Сходові марші масивні, з поручнями, що виконані в техніці «штучний камінь» —  унікальною в наш час ручною роботою. Решітки в них є дуже лаконічними і функційними, виконують свою роль без зайвих прикрас чи елементів. Підлога в коридорах  бездоганно рівна і гладка, виконана в техніці терраццо. Оскільки гігієна в той час вийшла на новий щабель уваги в прогресивних країнах, якою була і Чехословацька республіка, то уявіть, наскільки високими були вимоги в медичних закладах. Монолітне покриття терраццо є не лише дорогою технікою з візуально вишуканим результатом, але і надзвичайно міцним покриттям. Його легко мити і дезінфікувати, адже в терраццо немає жодних заглибин чи фактур, як на плитці, наприклад. Не дивно, що воно досі в гарному стані в мукачівському павільйоні за майже 100 років існування. Та буде дивно, якщо в когось виникне бажання замінити його на сучасну плитку, яка прослужить максимум 20 років.

Архітектор

Петр Кропачек (чеськ. Petr Kropáček) навчався в найстарішому технічному виші Європи — Чеському технічному університеті в Празі в 1908–1913 роках. Перед Першою Світовою війною архітектор створював у Празі динамічні кубістичні проекти. У 1920-х роках Кропачек прийшов до більш стриманих реалізацій у стилі пуризму, які можна побачити в празьких районах Нове місто, Жижків і Голешовіце.

Arch Portrait 660x440

Петр Кропачек реалізував себе також як сценограф і драматург (псевдонім Pavel Neri), написав п’єсу «Споруда» і комедію «Містифікація» . Він належав до особистостей, які реформували чеське театральне мистецтво до Першої світової війни. Тож природно, що Кропачек мав у своєму архітектурному портфоліо і театральні споруди.

Зробив спробу осісти в Аргентині, проте повернувся на Батьківщину і після другої половини 1920-х проектував будівлі шкіл, урядових і житлових будівель. За його проектом було реалізовано оновлення інтер’єру камерного театру в Празі.

У 1930 році архітектор розпочав будівництво своєї найбільш відомої архітектурної праці — літньої резиденції другого президента Чехословацької республіки Едварда Бенеша в Сезімове Усті. Проте до завершення проєкту не дожив, покінчивши життя самогубством. Так само і не побачив завершення будівництва Масарикової школи в Ужгороді, яку було офіційно відкрито в 1931 році.

Колишній хірургічний павільйон у Мукачеві і зараз виконує функції об’єкту медичного призначення. Та його цінність не лише в функції – це ще і пам’ятка архітектури, що охороняється законом. Це є приклад спільного культурного модерністського контексту високого гатунку. Один із тих, вже не багатьох, відносно збережених архітектурних об’єктів, які сполучають нашу історію з європейською. 

Ліна Дегтярьова, Олег Олашин, спеціально для Varosh

У матеріалі використано сучасні світлини авторів та архівні зображення з фондів Національної бібліотеки ім. Сечені (Будапешт) і Моравської земської бібліотеки (Брно)

100 #
# архітектура # модернізм # мукачево