На Закарпатті під час війни відкрили крафтове виробництво косметики із природних багатств регіону та перетворили його на нову туристичну родзинку
Зустрічаємося із засновницею виробництва та технологами у селі Кольчино під Мукачевом. Їхній цех розташований буквально на кухні – колись в цьому приміщення був місцевий бар. Зараз тут «варять» креми. Пані Валентина, яка нині проводить екскурсії для туристів жартує, що тоді то була кухня для чоловіків, а зараз – переважно для жінок.
Кольчино навряд чи можна назвати туристичним селом – хоча тут знаходиться одна з відомих природних закарпатських атракцій (Кольчинські базальтові стовпи) – нова точка на карті майже одразу стала місцевим туристичним хітом. Виробництво й націлене передусім на туристів – крафтярі розповідають, що зацікавлені не просто продавати свою косметику з поличок, але передовсім розповідати людям про те, з чого саме вона виготовляється, чому саме із цих продуктів, підкреслювати цим увагу українців до природніх багатств своєї землі. Ну і показати, як саме це виробництво відбувається. Спостерігати за цим випала нагода під час екскурсії, влаштованої Управлінням туризму та курортів Закарпатської ОВА.
Косметичне реаліті-шоу
На вході до невеликої будівлі нас зустрічають технологи пані Надія та пані Валентина, ці жінки проводять екскурсії на «косметичній кухні».
Надія підводить до великого скла, яким відгороджена власне косметична кухня від приміщення для екскурсій. За склом бачимо різне приладдя для приготування косметичних сумішей, та зокрема, екстрагатор – це прилад із колбами, де акурат готують екстракти із безсмертника та цвіту липи.
Так відбувається екстрагування липи
Вона розповідає учасникам про те, що, власне, відбувається за склом. Там її колега Діана готує крем для рук на термальній воді. Надія коментує нам весь процес по цю сторону скла.
— Для приготування кожного косметичного продукту є свій рецепт, де треба дотримуватися всіх норм та правил. Тому порівняння із кухнею тут дуже доречне. Ви зараз побачите, як термальна вода із додаванням олії та інших складників, перетвориться на зволожуючий крем.
Є кілька фаз приготування крему, перша з них – підігрівання води. Тут в цьому конкретному випадку використовують термальну воду із закарпатського джерела на курорті неподалік Кольчина. На першій фазі у воду додають необхідні вітаміни, мінерали та гліцерин, який добре пом’якшує шкіру.
25+ пропозицій як відпочити восени на Закарпатті в стилі СПА: путівник
— Зараз ви бачите, як моя колега Діана додає в суміш до води сухий екстракт меду. Друга фаза – це додавання олії. Під час збивання спеціальним міксером, суміш гусне та набуває білого кольору. На третій фазі крем буде охолоджуватися, далі на четвертій фазі до нього додадуть депантентол та інші екстракти, які прописані саме в цьому рецепті. Ну і далі все: як охолоне, одразу ж можна користувати.
За менше ніж півгодини Діана викочує приготований крем на спеціальному столику і присутні на екскурсії жінки його тестують.
— Ми спеціально готуємо на екскурсіях саме такі косметичні продукти, щоб люди бачили, як це готується та могли одразу ж користуватися. Утім, оскільки в цьому кремі немає синтетичних консервантів тривалої дії, він може використовуватися лише два-три місяці.
Крім крему, інші продукти на «косметичній кухні» не готують для туристів – там складніша процедура, яка передбачає особливі температури.
На презентації відвідувачі дегустують тонік на термальній воді технологи кажуть, що він дуже добрий для сухої шкіри рук та корисний жінкам, які постійно працюють в офісі чи довго перебувають за кермом авто.
Мінеральна та термальна вода — це основа
На вітрині – маса косметичних виробів, які зацікавлюють жіноцтво. Ми ж цікавимось тим, із чого це все виробляється.
Пані Валентина демонструє ті дари природи Закарпаття, які придатні для жіночої краси.
— Перш за все це місцева вода – тому вся наша косметика робиться на мінеральній або термальній закарпатській воді. Термальну, як ми вже говорили, беруть із джерела в Мукачівському районі неподалік, мінеральна – це Поляна Квасова. Вона прекрасно зволожує та покращує стан шкіри. Тоніки на основі цієї води із додаванням різних інгредієнтів та вітамінів, можна просто використовувати для зволоження – тим, хто постійно працює в приміщенні, де сухе повітря, або коли, наприклад, довго перебуваєте в автомобілі.
Ще один природний скарб Закарпаття – це виноград.
— Вино, крім того, що це відомий корисний місцевий продукт, ще й прекрасна сировина для косметології. Для виготовлення різних косметичних засобів ми використовуємо безпосередньо екстракт червоного та білого вина. Наприклад, тонік із білим виноградом чудово зволожує та розгладжує зморшки. Також широко застосовуємо виноградні кісточки. Іще дуже корисним є шрот із подрібненої кори та сухого листя винограду, він має ранозагоюючий ефект, — розповідає Валентина.
Шлях до нового життя: як жінки ВПО надихаються на зміни
Інший відомий продукт, який дуже добре показав себе в косметології, це мед і, загалом, продукти бджолярства.
— Мед дуже гарно пом’якшує шкіру, тонізує її. Ми використовуємо кілька продуктів – це сухий та рідкий екстракти меду та, звісно, бджолиний віск.
Букові ліси дають горішки, але їх тут не переробляють
Ну і ще, каже пані Валентина під час цієї демонстрації косметологічної потуги природних продуктів Закарпаття, у нас багато лісів, букових. Власне, не можна не погодитися: Закарпаття – це дійсно область із найбільшою в Україні лісистістю, ліси займають 52% території регіону, і саме буковий ліс та праліс – левова частка цього покриву.
— Бук дає букові горішки – ми часто йдемо по гриби і бачимо їх під ногами. У нас їх, на жаль, не заготовляють для переробки. Утім, букова олія – чудовий інгредієнт, і в косметології, і в дієтології. А ще просто чудовий продукт із бука – це буковий дьоготь.
Про “Букову землю” та “Націю”: слово з нагоди ювілею Марії Матіос
На жаль, жоден із цих продуктів, що дає природа Закарпаття, наразі не переробляється тут.
— Ми маємо домовленість із сертифікованими виробниками в Європі, від них беремо потрібні екстракти – того ж білого та червоного вина. Так само букову олію купуємо у Великій Британії, буковий дьоготь – в Німеччині. На жаль, на Закарпатті, попри наявність таких природних багатств, немає своєї переробки. Ми наразі не є таким потужним бізнесом, який міг би одразу запустити із виробництвом готової продукції ще й кілька ліній із переробки природної сировини. Але думаємо про це і плануємо, що в наступному сезоні букову олію вже матимемо свою, — каже засновниця крафтового виробництва косметики на Закарпатті з місцевих дарів природи Ірина Тарасевич.
Власниця крафтового виробництва косметики пані Ірина Тарасевич
Туристам тут переповідають легенду про старого бука, який усім допомагав. Мовляв, ріс у старому столітній бук. Люди приходили до нього зі своїми проханнями – і не було жодного, кому б він не поміг. Прийшов чоловік та й каже, мов, буче, холодно в мене в хаті, поможи – бук дав йому велику гілку. Прийшла молода дівчина: мов, живе по-сусідству зі мною гарний хлопець, а я така негарна – бук дав їй олію, дівчина розцвіла та й вони зіграли весілля. А якось ще прийшов старий дід, все тіло його було в ранах – дерево дало йому дьоготь, рани погоїлись.
До речі, завершує розповідь Ірина Тарасевич, буковий дьоготь набагато цікавіший для косметології, аніж березовий.
Для мене загадка, чому на Закарпаття досі не зайшли великі виробники косметики на термальній воді
— Взагалі, я була дуже здивована, дізнавшись, що по сьогоднішній день ніхто з виробників не додумався використовувати закарпатську місцеву мінеральну та термальну води саме в косметиці, — наголошує пані Тарасевич, яка у вітчизняному косметичному бізнесі працює досить давно. – Візьмімо світовий бренд «Віші» – вони ж продають дорогу косметику та заробляють на тому, що пишуть на етикетці: «розлито біля свердловини». Так от, наша Поляна, та й більшість джерел мінеральних вод для цього підходять. У нас є вода Синяка – ідеальна для жирної шкіри. Чому ніякий великий виробник косметики сюди досі не зайшов саме з такою метою – для мене досі загадка.
Цікавимося у свою чергу, чому із усіх видів мінеральних та термальних вод зупинилися саме на Поляні Квасовій.
— Ми пробували різні, зупинилися на цій, бо на нашу думку Поляна Квасова – найкраща для нормальної шкіри із усіх закарпатських. Чим більш мінералізована вода – тим краще вона для жирної шкіри. Ну а термальна вода добра для шкіри 35+ і для сухої.
Марина Бабич та її зіткана з любові квіткова косметика “Амелі”
Відкрилися на другому році війни
Виробництво, каже пані Ірина, розпочали на другому році війни, у 2023-му.
— В Києві (Ірина Тарасевич – киянка, — ред.) робити це було страшно через обстріли. Ми не релоковані на Закарпаття за процедурою, передбаченою урядом, просто давно хотіли відкрити крафтове виробництво косметики – і вирішили зробити це саме тут, бо безпечно. Ми маємо велике виробництво косметики у Києві, присутні у великих українських мережах, але нам цікаво робити інші продукти. А це можливо тільки у такий крафтовий спосіб у поєднанні із туризмом – коли ми можемо не просто зробити засіб і поставити баночку на поличку супермаркету, а розказати людям: подивіться, що тут є навколо, яка багата наша земля та як це все можна перетворити на крафтову косметику із натуральної сировини. Безперечно, люди й далі можуть купувати умовний дорогий європейський бренд «Віші», але знатимуть, що є і своє.
Виробництво в Кольчині, де косметику роблять на закарпатській воді та з додаванням природньої сировини, справді невелике – тут чотири робочі місця. Працюють місцеві дівчата, їх навчали технологи. Обсяги також невеликі.
– Це теж те, на чому ми акцентуємо: косметика має бути свіжою. Крем біля вас зробили, ви його за два місяці використали і якщо підходить – прийдете потім ще. Не треба синтетичних консервантів, які тримають три роки. Ви ж хліб хочете щоразу свіжий – бо він смачніший корисніший. Так само і з косметикою, – каже пані Тарасенко.
Вона розповідає, що колись в косметичній справі компанія «Брокар» зробила переворот.
— Власне, доти вся косметика виготовлялася в аптеках і коштувала скажених грошей. Але Брокар зрозумів, що мило можна зробити масовим продуктом, здешевивши виробництво – він додає в це мило слюду, кістковий жир все підряд і продає його в тогочасній Україні, яка входила до складу Російської імперії, за копійку. І оце копійчане мило заробило Брокару перший мільйон. А косметика в Європі пройшла цей етап здешевшання та масового виробництва. Зараз триває «повернення до аптеки» – це тренд сучасності.
Шафран, сакура та білі гриби
Закінчуємо ми наше спілкування теж екскурсією – але вже з прицілом на майбутнє. Пані Ірина показує цікаві інгредієнти, для яких саме зараз розробляють рецептуру під весняний закарпатський туристичний календар. Так, весною виготовлятимуть косметичні засоби із шафрану, сакури та нарцисів. Це квіти, за якими масово їдуть туристи на Закарпаття весною.
— Ми вже придбали олію шафрану – наразі це найдорожча ефірна олія у світі: 1 кг коштує 85 тис грн. Плануємо приготувати з її додаванням молочко для зняття макіяжу, поки що граємось із запахом, бо олія має дуже сильний запах (на відчуття він дуже нагадує церковні пахощі – авт.), з кольором проблем не буде, бо для цього можна використати натуральні фарбники, ту ж бузину.
Потім у квітні планують екстрагуватимуть сакуру та додаватимуть до рецептів косметичних засобів. Ну а далі буде нарцис.
— Запланували, що до косметичних продуктів будемо додавати саме квітковий віск нарцису. Він дуже цікавий!
Від ідеї до успіху: які проєкти реалізувала молодь Закарпаття завдяки програмі UPSHIFT
Також тут працюють над рецептурою косметики із додаванням грибів – пані Ірина говорить, що є цікаві рецепти із різними ефектами. А гриби – це теж один із природніх брендів Закарпаття.
Словом, втішно спостерігати, як на Закарпатті під час повномасштабної війни розвивається нова туристична дестинація, базована поки що на розповідях про багатство місцевої природи в косметичному сенсі – ну але все з чогось починається, і, можливо, за кілька років ми вже готуватимемо репортаж про те, як у лісах заготовляють букові горішки та перетворюють їх на олію.
А головне в цій історії те, що під час війни українці готові втілювати такі ідеї, розпочинати та розвивати малий бізнес у селі. Це додає сил думати, що не все ще так погано у нас. Що серед мороку, який несе війна, ми ще маємо сили на плекання краси.
- Екологічний туризм: Chysto.de запускає спільнодію з закладами HoReCa
- Сакури в Ужгороді: коли чекати масового цвітіння
*Ця публікація не є рекламною. Наше медіа не отримувало фінансової винагороди за її створення чи розміщення. Ми поділяємо інтерес до цієї теми та публікуємо матеріал виключно в рамках партнерських відносин, що базуються на спільних цінностях і прагненні висвітлювати важливі суспільні питання.
Тетяна Когутич, спеціально для Varosh
Фото авторки
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
