Local

Любов до деталей: авторські етно-костюми Оксани Василян

10 Липня 2019 783

Оксана Василян переїхала на Закарпаття з Душанбе. Чутливе до краси око відразу вхопило колорит місцевого народного вбрання, що так разюче відрізнявся від таджицьких мотивів. Так і жила зачарована карпатським фольклором та займаючись бухгалтерською діяльністю. Про дизайн і  мови не було.

Але зачиняються одні двері і відчиняються інші. Змінивши основну роботу, потроху шила, виготовляла авторські прикраси. Весілля доньки підштовхнуло до створення штучних квітів. А потім трапилася співпраця з російськими дизайнерами, показ у Санкт-Петербурзі, дитячі, а затим і дорослі колекції в етно-стилі на Закарпатті.

Сьогодні Оксани Василян має власну майстерню «Коло маків» і є авторкою близько двох десятків колекцій. Вони поза модою і часом. Щоразу це нова бохо-етно-суміш, головні риси якої  – душевність, жіночність і щемлива любов до народних витоків.

Улюблене свято дизайнерки – Івана Купала. Під нього спеціально розроблено кілька колекцій. Тут і неймовірна жіноча краса, і глибока мудрість, і чари з містикою, загадка та ніжність, цнота і пристрасть.

Про особливий авторський стиль Оксани Василян – пряма мова.


Етніка подобалася завжди. Але сприйняла я її як цікаву культуру, тільки переїхавши з Таджикистану на Закарпаття. Тут її почала більше цінувати. І зараз навіть є ідея в якійсь із колекцій зміксувати ці дві культури, які, на перший погляд, здаються абсолютно непоєднуваними.

Перші мої етнічні покази почалися в Росії, потім був Житомир. Моя робота там завжди сприймається незвично. Ти цікава, бо інша. Спершу робилися дитячі колекції, потім поступово оригінальне етнічне вбрання почали замовляти дорослі.

816a5083
816a5091
816a5102 816a5108

Великий крок у моїй роботі – це співпраця з Анною Феєр, засновницею Закарпатської дитячої школи моделей «A’Star». А нещодавно вона запропонувала створити колекцію національного вбрання «Із роду в рід». У проекті постало багатство та розмаїття стилізованого народного одягу Закарпаття. Над колекцією ми працювали дуже швидко, але вийшла вона успішною. Видно, що такі образи зараз на часі.

Починаючи з 2011 року я створила близько 20-ти колекцій. Спочатку був пошук, мене кидало в різні боки, але поступово вималювалися пріоритети. Я люблю поєднувати тканину і мереживо. Характерна особливість – прозорість, гра фактур, колір. І основна умова – натуральність тканин. Так з’явився певний стиль. Рука автора тепер впізнається.

Обожнюю старовинні народні костюми, вишивку, деталі. Коли готувалася до стилізації закарпатського костюму, пройшлася магазинами, заходила в музеї, вивчала книги. Шукала орієнтир. На Закарпатті це колір і орнамент. Хотілося зробити так, щоб впізнавалося джерело, але одяг можна було носити і зараз.  Щоб не виглядати, ніби ти вийшла з музею. Уникнути зайвої «правильності». Вбрання треба носити, а не просто милуватися ним.

816a5118 816a5161 816a5166
816a5209

Український народний костюм дуже мудрий. Він дозволяє жінці будь-якого віку, будь-якої фігури виглядати ідеально і підкреслює тільки найвигідніші сторони: груди, талію. Зверніть увагу, спідниці, фартухи – збоку світле, посередині темне, і це витягує стан, робить його струнким. Балахони теж усім підходять, фігура завжди підкреслена, на чомусь зроблено акцент.

Улюблений колір – синій. Віддаю перевагу приглушеним відтінкам. І взагалі барвам я надаю значення. Моя донька – художниця, тому я знаю, наскільки важливе відчуття кольору. Неможливо працювати з теплою гамою і раптом додати електрик. Буде дисонанс.

Мереживо – особлива тема. Люблю натуральність і вінтаж. Якщо видається нагода, відвідую у Києві ринки на Андріївському, секонд-хенди. Це як музей. Таке мереживо живе, самодостатнє. Дивишся на нього – і воно диктує свої правила.

816a5282 816a5338 816a5345
816a5441
816a5495

Ще один кит, на якому тримається моя творчість – вишивка. Люблю карпатські мотиви за їх геометрію, скрупульозність виконання. Працюю і з вишивальницями. У мене є подруга Таня Заводяк. Раніше вона більше займалася картинами. А потім почала ходити на навчання до моєї доньки, вчилася основам колористики, композиції. Зараз вона сама розробляє схеми і ми співпрацюємо. Підбираємо малюнок під тканину, орнамент. Є багато готових робіт і клаптики заготовок, які чекають свого часу. Крім цього, я використовую машинну вишивку.

Мабуть все ж таки найулюбленіше свято – Івана Купала. Під цю тематику так і просяться костюми. Це літо, зелень, вода. Покази можна робити на траві, біля водойм. Це дійство завжди загадкове. Я дуже ніжно і з трепетом до нього ставлюся. Воно старе, мудре. Це наше коріння, наші витоки. Трошки містика, трохи чари, і це дуже гарно. Жінка на Івана Купала надзвичайно красива. Це наша сила, душа. І це мені хочеться передати, створюючи етнічне вбрання.

Лариса Липкань
Фото: Андріанна Ортукова

0 #
# вишиванка # етно-одяг # оксана василян