Від дружби — до справи, від кризи — до нового життя. “Забава” — це не лише дитячий простір, а й справжня історія про віру в ідею, навіть коли світ зупиняється.
Пандемія, декрет, переїзд за кордон і війна — усе це могло стати кінцем. Але для Татевік Нікогосян і Надії Бутрій це стало початком чогось більшого. Вони створили “Забаву” — екологічний простір про гру, спокій і розвиток. Місце, де дитинство — це спосіб пізнати світ і себе.
Сьогодні “Забава” знову ожила — у самому серці Боздоського парку. У розмові з Varosh засновниці називають себе “серійними підприємицями” і діляться тим, як будують партнерство без токсичності, впроваджують філософію “контрольованої небезпеки” і готують модель, яку хочуть поширити по всій Україні.
Дружба, яка переросла у справу
Вони познайомилися ще в університеті — і відтоді йдуть поруч. Перші підприємницькі кроки Татевік і Надія робили зовсім не у сфері дитинства. Спочатку — жіночий одяг, потім спортивний: на ринку тоді бракувало якісних і доступних альтернатив дорогим брендам.
Бізнес ріс швидко. Замовлення надходили з усієї України, дівчата навіть пошили тестову партію власних костюмів. Але коронавірус і декрет поставили все на паузу. І це стало першим уроком: усе, що не робиться — на краще.
“Коли ти стаєш мамою, починаєш бачити інші потреби, — розповідає Татевік. — Помічаєш, чого бракує дітям і батькам у місті. Саме з цього особистого “болю” й народилася “Забава”.”
Як “Забава” змінює уявлення про дитинство в Україні
Спершу це мав бути звичайний дитячий магазин. Але дуже швидко все вийшло за межі цієї ідеї.
“Коли ми глибше дослідили ринок, стало очевидно: просто продавати — замало. Ми хотіли створити простір, який має сенс. Місце, що впливає на розвиток дитини, формує її характер і мислення”, — згадує співзасновниця “Забави” Надія.
Усе змінилося, коли вона переїхала до Нідерландів — країни, де діти офіційно визнані найщасливішими у світі.
“Я почала шукати відповідь — чому це так. І зрозуміла: щастя дітей там не випадкове. Воно закладене в системі — у середовищі, у філософії гри, у повазі до дитячої автономії. Тоді й народилася мрія — інтегрувати цей досвід в Україні”.
Так з’явилася “Забава” — дитячий простір нового покоління. Без шуму, яскравих кольорів і хаосу. Натомість — спокій, свобода і творчість. Тут дитина сама обирає, у що грати, а гра стає її способом пізнавати світ і себе.
На перший погляд — просто дитячий простір. Насправді — лабораторія майбутнього покоління. Адже, як довели нідерландські дослідники, зміни у дитячому середовищі після Другої світової війни сформували зовсім інше покоління — впевнене, креативне, щасливе.
Закриття й новий старт
Кожен бізнес проходить кризи. Для “Забави” переломним моментом стало вимушене закриття попередньої локації. Здавалося б — кінець історії. Але Татевік і Надія обрали інший шлях.
“Другий старт — це не поразка, а зрілість. Якщо ти здатен піднятися після закриття — значить, ти вже інший підприємець: сильніший, досвідченіший”, — кажуть вони.
Перезапуск “Забави” став і закриттям, і народженням водночас.
“Ми починали все з нуля. Будиночки залишилися, але вся інфраструктура, увесь простір — це нове будівництво. Це був не переїзд, а другий старт”, — пояснюють засновниці.
Нову локацію шукали понад рік. Були моменти, коли здавалося, що сил більше немає. Вони серйозно розглядали ідею продати бізнес — як готовий продукт із досвідом, концепцією, багажем знань. Варіантів було багато: знайти інвестора, передати комусь іншому, просто поставити крапку.
“Простіше було закрити двері. Але після довгих розмов ми зрозуміли: ні, ми ще не закінчили”, — згадують вони.
Бумеранг вдячності
Саме тоді, коли руки вже майже опускалися, на допомогу приходили люди.
“Цей проєкт наповнений маленькими дивами, — сміється Надія. — Кожного разу, коли ми вже думали: ну, мабуть, досить, з’являлася людина й казала: “Я вам допоможу””.
Одним із таких моментів стала історія з “бумерангом вдячності”.
“Я була на навчанні, де почула просту пораду: якщо приходить можливість — навіть найменша, не вагайся, бери її, — пригадує Надія. — І саме тоді у Facebook натрапила на пост заступника міського голови про інклюзивний простір у парку. Це мене зачепило, бо ще на старій локації ми працювали з дітьми з інвалідністю — єдині в місті. І я вирішила написати йому”.
Це повідомлення побачив знайомий ужгородець. За кілька днів — вхідний дзвінок у Messenger: “Добрий день, я заступник директора парку. Чув, що ви шукаєте місце. Я можу допомогти”.
І тут — сюжетний поворот. Виявилося, що цей чоловік був тим самим ужгородцем, якому вони допомогли вісім років тому. Тоді, дорогою до Львова, де Татевік обирала весільну сукню, незнайомець просив пасажирів передати братові коробки з полуницею та лохиною. Усі відмовлялися — лише Надія погодилася. Через вісім років саме він зателефонував, щоб простягнути руку допомоги.
“Це і є бумеранг: робиш щось добре — і воно обов’язково повертається”, — усміхається Надія.
Не менш важливо, що весь цей час ужгородці чекали на повернення “Забави”. Навіть у період “мовчання” надходили десятки повідомлень: “Коли ви відкриєтесь?” Люди пропонували допомогу, вкладення, інвестиції.
“Ми були зворушені: стільки людей хотіли підтримати. Це про репутацію, про довіру, про те, що бренд уже живе у свідомості міста. І це стало ще одним доказом: треба продовжувати”, — кажуть засновниці.
І навіть у співпраці з комунальними структурами, де вони очікували бюрократії, усе виявилося інакше.
“Ніхто не просив хабарів. Усі казали: “О, ми знаємо “Забаву” — це крутий проєкт. Добре, що ви повертаєтесь”. Процес був довгим, ми виконали купу вимог, але все пройшло чесно і відкрито”, — згадують вони.
Філософія “Забави”
“Забава” — це про нову філософію дитячого простору. Її коріння — у досвіді життя в Нідерландах, де Надія провела вісім років.
“Це одна з найкращих країн у світі для дітей. Уся інфраструктура там — натуральна, інтегрована в природу. Дитячі простори виглядають зовсім інакше: без пластику, без кольорового шуму, без надмірної “гіпербезпеки” та інтерактивних гаджетів. У пріоритеті — розвиток дитини, її самопізнання, креативність і емоційний інтелект”, — розповідає вона.
Після Другої світової війни у Нідерландах провели тридцятирічне дослідження впливу дитячого середовища на формування особистості. Його висновки стали революційними: те, у якому просторі зростає дитина, формує її особистість на все життя.
Майданчики не повинні бути занадто безпечними. Навпаки — у них має бути “контрольована небезпека”. Саме тоді діти вчаться довіряти собі й своєму тілу.
Нова локація в Боздоському парку — не компроміс, а перевага. Парк дає те, чого не здатен дати жоден інтер’єр: свіже повітря, тінь дерев, зміну фактур і ритм природи, який природно заспокоює нервову систему дитини.
Вільна гра на природі вчить дитину відчувати власне тіло, ризик і межі — безпечно, але не стерильно. Тут діти самі створюють свої правила гри, а не просто слідують інструкціям.
“На жаль, у багатьох дитячих просторах обмежують політ фантазії. А цього робити не можна, — кажуть засновниці. — Простір має розвивати креативність, самостійність і впевненість у власних силах. Коли гра визначена наперед дорослими, ці відчуття зникають. І тоді це вже не розвиток, а просто дозвілля — коротке, без користі й сенсу”.
Виклики бізнесу в серці парку
Коли Татевік і Надія домовлялися про нову локацію в Боздоському парку, вони добре розуміли: правила тут будуть суворіші. І це не лише про бюрократію — насамперед про екологічну відповідальність.
“У парку є свої умови, свої обмеження. Але ми від початку сказали: якщо щось справді пасуватиме природі, то це “Забава”. Ми не підемо проти природи, ми хочемо працювати з нею в гармонії”, — пояснюють засновниці.
Так, наприклад, довелося відмовитися від бетонних доріжок, які були на попередній локації. У парку це заборонено — бетон шкодить корінню дерев. Тож вони знайшли інше рішення: насипали гальку й закріпили її спеціальним розчином, щоб вона не розсипалася й залишалася безпечною для дітей.
“Доріжки були найскладнішим завданням. Ми опрацювали купу інформації: земля — це болото, бруківка — не можна, камінці — діти їх тягтимуть до рота. У результаті знайшли найкраще рішення з тих, які дозволяли умови”, — розповідають вони.
Іншим викликом стали вбиральні: у парку складно створити інфраструктуру через екологічні обмеження й відсутність центрального водовідведення. Єдиний варіант — біорішення. Воно не всім до вподоби, але дозволяє “Забаві” існувати у міському парку, не порушуючи природний баланс.
Для Татевік і Надії цей досвід став не лише випробуванням, а й нагодою показати приклад — як можна вести бізнес у публічному просторі, не шкодячи довкіллю.
“Ми хочемо довести, що можна робити по-іншому. Не так, як “прийнято”, а так, як у цивілізованому світі. Якщо Україна прагне до Європейського Союзу, культури й соціальної відповідальності — хтось має починати це втілювати. Можливо, інші підприємці подивляться й подумають: а чому б і нам не спробувати так само?” — кажуть вони.
Мрії та плани
Попри всі виклики, “Забава” не зупиняється на досягнутому. Татевік і Надія вже давно думають про масштабування.
“Наша невеличка, але цілком реальна мрія — щоб подібні простори з’являлися не лише в Ужгороді. Ми розглядаємо формат франшизи — уже мали запити з Києва та Львова. Війна трохи загальмувала їх, але досвід із парком показав: зробити це можна простіше. Адже парки є в кожному місті, і вони здають ділянки в оренду. Це відкриває шлях для розвитку”, — пояснюють засновниці.
Для них “Забава” — не просто бізнес, а місія. Вона про якість середовища, про нові стандарти гри й виховання, які варто поширювати. Та їхні плани виходять далеко за межі дитячого простору. Надія каже:
“Моя нова мрія — змінити шкільну систему. Мене захоплює голландський підхід до освіти: у центрі завжди дитина, її комфорт і щастя. Лише потім — оцінки. В Україні ж досі головне — контроль знань, “успішність”. А емоції дитини, її стан — часто залишаються поза увагою”.
Вона наводить приклад: “Цього року мій син йде у перший клас у Нідерландах. Анкета для першокласника — чотири сторінки питань про характер і емоційний стан дитини. Я й сама краще пізнала свого сина, заповнюючи її. Це зовсім інший підхід, інший фундамент розвитку”.
Татевік додає: “А мій син йде у перший клас в Україні. У шкільній анкеті — кілька рядків під заголовком “Розкажіть щось про свою дитину”… І що там написати — про зріст, про харчові звички, про комунікабельність? Питання риторичне”.
Ідеї “Забави” вже почали впливати на середовище. Забудовники звертають більше уваги на якість дитячих майданчиків, садочки просять консультації щодо екологічної інфраструктури.
“Це маленькі зміни, які запускають бумеранг. Один побачив — зробив краще, інший підхопив. Так починає змінюватися суспільство”, — кажуть засновниці.
Ще одна важлива місія “Забави” — допомогти дітям долати травми війни. За офіційними даними, майже половина українських дітей мають ознаки ПТСР.
“Гра — це спосіб вивільнити напругу, прожити травматичний досвід. Тому наш простір створений так, щоб знімати гіперстимуляцію, заспокоювати. Природа, вода, відсутність агресивних кольорів — усе це працює на психіку. І це зовсім інше відчуття, ніж після шумних атракціонів, після яких навіть дорослий виходить виснаженим”, — пояснюють вони.
Такі простори можуть змінювати суспільство. Від дитячого майданчика — до школи. Від маленької гри — до великого відчуття себе.
Дізнайтесь більше на інстаграм сторінці дитячого простору Забава.
На правах реклами
Діана Тищенко, Varosh
Світлини надано дитячим простором “Забава”
