Маріан Стегура – дизайнер за фахом і за покликанням. До повномасштабної війни його життя було пов’язане з інтер’єрами, архітектурою та промисловим дизайном. А нині весь свій вільний час він творить нову візуальну мову – Тетрафор.
Саме так Маріан називає авторську платформу, над якою працює впродовж останніх восьми років. Не покидаючи справу свого життя навіть тепер, перебуваючи в війську. І навіть поза межами області, у місцях несення служби, знаходить час для творчості, розвитку та просування своїх мистецьких проєктів.
Маріан Стегура
Ми зустрілися для розмови в один із днів, коли Маріан приїхав в Ужгород у нетривалу відпустку. Бесіда символічно відбувалася в одній із кав’ярень з інтер’єром його авторства. У цій атмосфері й поринаємо в авторський світ знаків і символів – світ Тетрафору.
Багатошарова будова знаків
Тетрафор – це декоративне зображення. В його основі – квадрат. Власне, цим пояснюється назва: “тетра” з грецької перекладається як “чотири”, “фор” – “той, що несе”.
Всередині квадрату – змісти й сенси, які передаються через символи, прості лінії, кольори, які переважно покликані передавати ідею, поняття чи думку без слів.
“Тетрафори – це наче ієрогліфи. Але якщо японський чи китайський ієрогліф неможливо прочитати без попереднього вивчення, то зміст окремих тетрафорів можна відчути інтуїтивно, маючи лише базові знання про значення кольору та символів. Тому цей знак є інтернаціональним та зрозумілим без приналежності до мови чи культури. Візуальний образ може означати і кілька речей одночасно, адже має глибину. Є знаки, які ти розумієш буквально, а є ті, що говорять радше про настрій чи асоціацію, ніж про конкретний предмет”, – пояснює Маріан.
Зразки тетрафору
“Що залишу по собі як творча людина?”
Історія появи тетрафору розпочалася з особистої внутрішньої кризи, згадує митець. На той час в його доробку вже були десятки інтер’єрів, повага колег, вдячні замовники. Утім в один момент прийшло розуміння: інтер’єри з роками зазнають деформації, перебудовуються або переходять до нових власників, розчиняючись в часі. Твоя робота зникає, не залишаючи сліду.
“Я тоді почав думати, задаватися питанням: що залишу по собі як творча людина? Декілька графічних робіт? Десяток полотен? Відправив запит у Всесвіт, у космос – називай, як хочеш. І одного сонячного дня я сидів, малював дудли (прості невимушені малюнки, візерунки, ескізи, замальовки – ред.), і в результаті з’явилась низка мініатюрних зображень, об’єднаних спільною темою. А потім я побачив систему, яка мала потенціал для розширення. З’являлися лінії, приходили образи, символи, які я бачив у квадраті. Вони з’являлися самі собою, я просто водив олівець рукою. Це була якась магія”, – згадує дизайнер.
Створення тетрафору через трафарет
Впродовж року щовечора Маріан приходив додому і творив свій маленький всесвіт, який згодом виріс в платформу Тетрафор. Відтак на основі цих зображень, залучивши колег, графічних дизайнерів – розробив близько 50 різних варіантів наліпок. Роздавав їх на вечірках, концертах і фестивалях, в Україні й за кордоном. Це був спосіб розмови без слів: люди брали наліпку й починали питати, що вона означає. Так Тетрафор ставав приводом для діалогу.
Згодом з’явилися орнаментальні тетрафори – з бетону, дерева, гіпсу, металу. Їх Маріан вже використовував для декору інтер’єрів. А вже у часі повномасштабної війни окрема група тетрафорів перетворилися на шеврони.
Шеврони та наліпки на основі тетрафору
“От, наприклад, коти: коти-термінатори, коти-нінздя. Ось цей знак говорить про цілеспрямованість: білі головні пов’язки-хатімакі японці пов’язували як символ незмінності намірів і бойового духу. Їх пов’язували, щоб прибрати волосся, коли йшли до якоїсь цілі”, – розповідає Маріан, вказуючи на один із тетрафорів, розкладених на столі.
Тетрафор як нова мова
Працювати над платформою митець почав у 2017 році, створивши на цей час близько тисячі тетрафорів. Кольорові та монохромні, сучасні та класичні, орнаментальні та геометричні, мультяшні, футуристичні – вони відкриті для інтерпретацій: будь-який художник чи дизайнер може долучитися до співтворення символів в рамках платформи.
Люди вкладають у них свої смисли, бачать у формах та лініях різне. Так тетрафор набуває багатошаровості та глибини.
“Ти одне закладаєш у знак, а інша людина бачить у ньому зовсім інше. Каже: “Та це ж ось про це”. І я бачу: дійсно, схоже. Виходить, що один тетрафор може мати кілька сенсів, про які я навіть не здогадувався, коли його створював, – розповідає Маріан. – Я не прив’язую своє ім’я до цієї платформи і не претендую на беззаперечне авторство. У світі створено безліч подібних зображень. Я лише побачив перспективу і шлях до мрії. Я кажу людям: ось платформа, ось правила побудови, ось матриця. Творіть. Долучайтесь! Додавайте свої символи, свої змісти, своє бачення. Це простір, відкритий для пошуку та творчості, його завдання – бути об’єднуючим фактором для різних творчих людей”.
Ідея Тетрафору не обмежується декоративним чи художнім вимірами. Автор бачить у ній потенціал створити нову візуальну мову, позбавлену мовних бар’єрів.
“Якщо говорити про спілкування, то це щось схоже на емоджі. Ти можеш написати короткий текст, додати емоджі – і так підсилюєш повідомлення емоційно. Але тетрафор, у перспективі, може доповнити чи навіть повністю замінити текстове спілкування. Тут ми йдемо до наївності, до спрощення, і саме це є принципом тетрафору – складне й багатогранне в простому, двовимірному. Тут лише кілька ліній, кілька кольорів, але ти вже бачиш: ось хмара, ось дорога, поле, земля. Один знак несе розширене смислове навантаження”, – пояснює Маріан.
Вітворена у тетрафорі мантра “Харе Крішна”
Співпраця з ШІ
Додає, що мова тетрафору могла би працювати у найрізноманітніших ситуаціях – буденних та практичних: “Уяви: подорожувальник заїжджає у місто, а на вказівнику поруч із назвою, через тетрафори, передається інформація про те, чим живе це місце — його історія, особливості, цікаві деталі. Або, скажімо, ти хочеш підбадьорити когось, запросити на каву, повідомити, де зустрітись – усе це можна буде робити в додатку через тетраповідомлення”.
Нині Маріан у роботі над тетрафорами залучає і штучний інтелект: показує ШІ зображення, аби той дав свої варіанти тлумачення. Або дає завдання підібрати ключові слова, з яких народжуються нові символи. Каже: у такому симбіозі – коли людина малює, а штучний інтелект допомагає формувати поняття – народжується мова.
- Фотохудожник Михайло Дорогович – серед переможців престижної міжнародної премії Memorial Maria Luisa
Маріан Стегура про принцип побудови тетрафору
Закарпатський код: гуцульсько-лемківський синтез
Розповідаючи про тетрафор, зокрема орнаментальні серії, Мар’ян наголошує: це – абсолютно закарпатський продукт, натхненний горами та поєднавший у собі традиції. Для нього це своєрідний спадок двох етнічних світів, у яких він мав радість зростати.
“Моя мама з Гуцульщини – там орнамент є частиною побуту, неймовірно розвинені традиції різьби по дереву. Тато з Перечинщини, краю неймовірної природи, архітектор за фахом. Батьки познайомились у Косові, коли тато будучи студентом львівського інституту приїжджав на стажування з різьби”, – розповідає Маріан.
Звідси особливий характер тетрафору: він глибоко вкорінений у місцеву культуру, але відкритий світові. У ньому – те саме прагнення гармонії, що й у народному орнаменті, але й сміливість шукати нову мову для сучасної людини.
Сьогодні елементи тетрафору Маріан втілює у різних формах реалізації: у декорі, в інтер’єрних рішеннях, використовує як різдвяні прикраси для оздоблення ялинок, меблеву фурнітуру, створює невеличкі скриньки-обереги.
Скриньки-обереги
“Ми з дружиною створюємо такі скриньки невеликими партіями. Вони розписані вручну і не повторюються. Це унікальний український, закарпатський продукт, такого немає ніде. У майбутньому планую зробити й металеву серію. Платформа Тетрафор, я впевнений, може стати туристичною родзинкою Закарпаття. Адже це не просто знак: це історія, енергія місця”.
Поруч із предметними речами з’являються й освітні ідеї – розмальовки, конструктори і трафарети для дітей, які дозволяють створювати власні зображення з елементів тетрафору навіть тим, хто ніколи не малював.
Співтворення єдиної спільноти
Усі доступні кошти Маріан вкладає у розвиток платформи. Співпрацює з виробниками та майстрами, які допомагають створювати різні речі на основі тетрафору.
Каже: прагне, щоб тетрафор жив, “дихав”, розповсюджувався: “Інтер’єри – це закрита, приватна річ, їх бачить обмежене коло людей. А тетрафор повинен бути відкритим, доступним”.
Маріан мріє про день коли символи тетрафору з’являться і на картах міст, і на туристичних дороговказах: “Ти відкриваєш мапу в додатку – і одразу бачиш не лише вулицю Волошина в Ужгороді, але її дух, історію, передану візуальною мовою. Це може бути корисним і захопливим одночасно. А ще стати додатковим джерелом заробітку для громади як туристичний символ області. Я завжди кажу: віддаю це людям. Нехай спільнота користується, розвиває, масштабує, монетизує ідею”.
“Я дуже люблю своє місто. Дуже люблю Закарпаття, – каже Маріан Стегура. – Інакше тетрафор би не з’явився. Він зав’язаний на цьому місці, на живих людях, знайомих, сусідах, на їхніх історіях. Ці знаки – культурний зріз історії життя – мого та громади міста. І тому вони живі. Я можу створювати тетрафори будь-де й будь-коли, незалежно від місця чи моменту. І я твердо знаю: якщо долучаться інші люди, ми разом справді створимо мову, якою можна буде спілкуватися. Бо тетрафор – це спроба збудувати єдину спільноту, єдиний простір миру і співпраці між людьми”.
- Якщо вам подобається те, що робить команда Varosh — підтримай нас донатом тут.
Тетяна Клим-Кашуба
Фото надані Маріаном Стегурою
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
