Life

Що таке інформаційна ревізія і як її провести

23 Лютого 2022 1 148

На тлі можливого воєнного загострення перед кожним українцем постала низка запитань: Що робити, якщо Росія нападе на моє місто? Що таке тривожна валіза? Як спілкуватися без інтернету? Ще з десяток таких питань чи не щоденно крутиться у нашій голові.

Відповіді на них ми шукаємо в новинах, відеороликах президента, розмовах із друзями та у фейсбук-групах. Проте знайти відповіді доволі складно, адже інформаційний простір навіть у мирний час переповнений інформацією. Ба більше, Кремль роками засмічує українське інфополе вигадками та маніпуляціями, щоб дестабілізувати наше суспільство. 

Звідки брати інформацію про стан справ в Україні у разі надзвичайної ситуації або війни 

Кількість інформації, яка щоденно спадає на людину, надзвичайно велика. Наш мозок майже не здатен її якісно опрацювати. Тому якщо не розчищати свого інформаційного поля, то знайти там цінну та важливу інформацію дуже важко. Що, з одного боку, ускладнює наше життя і відверто дратує. А з іншого – створює ідеальні умови для агресора, щоб заплутати нас та ввести в оману для своїх цілей. Тож якщо не фільтрувати свого інфополя, воно виглядатиме ось так:

Текст 1 зображення 1

Тобто ми бачимо, по-перше, що цінної інформації в рази менше. По-друге, знайти її доволі складно. Тепер додаймо до цього кремлівські маніпуляції, які скеровані на те, щоб ще більше дезорієнтувати українців.

Текст 1 зображення 2

Видно, що знайти цінну інформацію стає ще складніше. У разі надзвичайної ситуації або війни такий хаос в інфополі може призвести до втрати людських життів. Тож дуже важливо очистити своє інфополе настільки, наскільки це можливо.

Ідеальний інформаційний простір повинен мати такий вигляд, як на наступному зображенні: це той інфопростір, до якого кожен має прагнути, щоб почуватись поінформованим, але не перевантаженим, особливо в умовах надзвичайної ситуації чи війни.

Текст 1 зображення 3

Як підготувати свій інформаційний простір до надзвичайної ситуації чи війни

Перший крок – зробити ревізію джерел, з яких ви отримуєте інформацію. Це забере лише декілька хвилин. Для цього необхідно записати ваші основні джерела інформації. Виписати всі телеканали, сайти, фейсбук-групи та телеграм-канали, з яких ви отримуєте інформацію про стан справ в Україні та світі.

Відтак вичистити їх і лише після того додавати нові джерела інформації, які надзвичайно важливі в разі надзвичайної ситуації чи війни. Такий порядок є дуже важливим, адже кремлівська дезінформація доволі підступна. Вона може непомітно підкрастися у медіа, яке ви читаєте роками, чи прозвучати з вуст політика на центральному телеканалі. Тому якщо не прибрати таких джерел і не додати необхідних для розуміння ситуації, є велика ймовірність, що вся інформація знову перемішається, і ми повернемось до інфополя на другому зображенні.

Отже, спершу – ревізія, а потім – нові джерела.

Пропонуємо докладніше розглянути основні правила інформаційної ревізії.

  1. Оптимальна кількість джерел інформації.

Так, залишати лише одне джерело, на жаль, – не вихід. Навіть якщо це медіа з бездоганною репутацією. 5–6 основних джерел інформації про стан справ в Україні та світі – оптимально. До прикладу, я щоденно читаю «Детектор медіа», «Українську правду», «НВ» та фейсбук-сторінки Президента України, Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ. Звісно, я можу отримувати інформацію з інших джерел, але це перелік, з якого я дізнаюсь інформацію насамперед. Там я перевіряю ту інформацію, яка могла надійти до мене від знайомих чи колег.

  1. Офіційні джерела мають мати верифіковані сторінки.

Якщо у вашому списку є, до прикладу, фейсбук-сторінка Операції об’єднаних сил чи якогось військового підрозділу, то обов’язково зайдіть і перевірте її. Вона має мати «синю пташку» біля своєї назви.

Текст 1 зображення 4

Це універсальна позначка в соцмережах, яка підтверджує, що саме цю сторінку веде конкретна державна структура. Це дуже важливо, оскільки неодноразово ми фіксували випадки, коли в соцмережах розповсюджували фейки зі сторінок, які нібито належать якійсь військовій частині. Такі сторінки мали тисячі, а то й десятки тисяч підписників, проте не було «синьої пташки». Під час перевірки виявлялось, що таких військових частин чи батальйонів у ЗСУ не існує, і, ймовірно, їх створили, щоб поширювати неправдиву інформацію та дестабілізувати ситуацію у країні. 

  1. Соціальні мережі не є джерелом інформації.

Часто чую від своїх близьких: «Я прочитав це у фейсбуці». Важливо розуміти, що фейсбук, телеграм чи вайбер – лише майданчики для розміщення інформації. Тобто розмістити інформацію там може якісне медіа чи державна інституція, але так само це може зробити будь-хто, зокрема кремлівський троль чи проросійське медіа, як-от Страна.ua. Особливо не варто довіряти дописам у групах та каналах, адже їх може писати хто завгодно. Я досліджую кремлівські інформаційні операції у соцмережах вже понад 5 років і впевнено можу сказати, що це одна з їхніх основних тактик. Вони маскуються під звичайних українських користувачів, які «щиро» хочуть поділитися інформацією. На них можна натрапити і в проукраїнських групах. Треба постійно себе подумки запитувати: Хто це? Що я знаю про цю сторінку, групу чи людину? Що ця інформація мені дає?

  1. Рідні, друзі та колеги теж є джерелами інформації, які потрібно фільтрувати.

Ми схильні довіряти людям навколо нас. Це абсолютно природно. Проте в часи надзвичайної ситуації та війни шириться багато пліток, що також нормально. Коли маємо недостатньо інформації, мозок намагається її звідкись отримати, тому може вхопитися за уривок почутої інформації, «розмалювати її фарбами» й передати далі. Тобто кожен із нас несвідомо може поширювати неперевірену інформацію. Коли така інформація приходить нам в батьківському чаті у вайбері чи від продавчині у крамниці, куди ми ходимо чи не щодня, то очевидно, що ми повіримо такій інформації значно швидше.

Але реальність така, що малоймовірно, що хтось на фейсбуці, родичі з Італії чи сусіди можуть знати дати наступу Росії. Тому завжди, коли чуєте таку інформацію, перепитуйте, звідки така новина, з якого джерела та коли її поширили. У часи надзвичайної ситуації або війни неперевіреної інформації не може бути, навіть якщо вона із благими намірами надходить від наших рідних та близьких.

  1. Перевіряйте нові джерела.

Ви прочитали статтю чи новину, і вона видається вам правдивою, проте ви не знаєте, що це за сайт. Тож його потрібно перевірити і зробити це можна доволі легко. Перевірте, чи писали про це незалежні медіа. Просто введіть у пошуковик ключові слова з новини. Якщо ні, то сумнівно, що таку інформацію прогледіли б найбільші українські медіа. Тож є велика імовірність, що новина – фейк. Якщо ж цікавить сам сайт, то введіть його назву в пошуковик і додайте «Детектор медіа» чи «Інститут масової інформації». Це дві незалежні громадські організації, які регулярно оцінюють дотримання журналістських стандартів у медіа та досліджують дезінформацію. Тож якщо джерело сумнівне, ви побачите цю інформацію на сайтах організацій.

Які джерела варто додати до свого «інформаційного раціону» в часи надзвичайної ситуації та війни 

Офіційні джерела профільних державних установ.

Держава та державні джерела інформації є головними. Саме державні органи будуть першими, хто повідомлятиме про перебіг наступу чи необхідність евакуації. Попри недовіру до державних органів в Україні, ми повинні розуміти, що саме профільні установи мають доступ до даних розвідки та інформування з передової. Вони – першоджерело такої інформації, тому не може бути тут ніяких «інсайтів» чи повідомлень із «таємних джерел», якими так часто хизуються анонімні телеграм-канали.

Варто стежити за інформацією від:

Також стане в пригоді брошура «У разі надзвичайної ситуації або війни», яку розробив Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Брошура докладно пояснює, що і кому потрібно робити на різних етапах надзвичайної ситуації чи війни.

Незалежні українські медіа: національні та локальні.

Це ті медіа, що мають прозору редакційну політику та фінансування, а також дотримуються журналістських стандартів. Профільні медійні організації, серед яких і «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації», регулярно за цим стежать. До прикладу, на сайті «Детектор медіа» можна подивитися, як дотримуються журналістських стандартів та скільки матеріалів з ознаками замовності в національних телеканалів. «Інститут масової інформації» публікує списки білих медіа.

Загалом щоб орієнтуватись в інфопросторі в часи надзвичайної ситуації чи війни, варто регулярно нагадувати собі про те, що Україна роками страждає від російської інформаційної агресії. Пам’ятати, що є ворог, який інвестує величезні ресурси в те, щоб щодня українці захлинались у брехні, маніпуляціях, напівправді та недовірі одне до одного. Чатує цей ворог на кожному кроці: прокремлівські медіа та канали, проплачені блогери та коментатори в соціальних мережах. Розуміння цього допоможе випрацювати звичку критично осмислювати те, що ми читаємо в новинах чи дивимось по телевізору. Адже саме холодний розум і критичне мислення – запорука перемоги в інформаційній війні.

 

Цей матеріал виготовлено в межах проєкту “Західноукраїнська медіамережа протидії дезіформації” за підтримки Львівського медіафоруму та Центру комунікаційних досліджень і аналітики Networks

Varosh

0 #
# джерела інформації # інформаційна гігієна # інформаційна ревізія