Життя

Що обов’язково потрібно прочитати? 5 книжкових порад від Андрія Любки

7 Лютого 2022 1 888

Ковід, свята, затяжна і мальовнича зима, «рубрика вихідного дня Андрія Любки: а що читаєте ви?» — все спонукає до читання.

Ми часто шукаємо рекомендації «must read» у мережі, власних нотатках чи папці «збережене», а найкраще працюють поради від людей. Varosh вирішили записати топ-5 книжок, за версією Андрія Любки, які обов’язкові до прочитання. Андрій читає українських та центральноєвропейських авторів, але у свій «короткий список» додав тільки українців.

Далі — пряма мова Андрія.

Перша і головна книжка, яку я б радив прочитати закарпатцям — це роман нашої землячки Оксани Луцишиної, яка тепер викладає в американському університеті. Роман Називається «Іван і Феба» і він минулого року отримав Шевченківську премію. Цей роман важливий, бо у ньому, чи не вперше у закарпатській літературі, ми можемо побачити образ цієї закарпатської приземленості, на скільки наші люди міцно тримаються за землю і, як мало серед нас ідеалістів. Це книга про Революцію на граніті, про ту революцію, яка зробила Україну незалежною. І це історія про те, як молода людина, яка виїжджає із Закарпаття, потрапляє у Київ — в інтелектуальне, патріотичне середовище. Вона загоряється прекрасними ідеями, але потім, повернувшись на Закарпаття, знову потопає у цьому «святому», «сакральному» закарпатському правилі: «не висовуйся!, не виділяйся серед інших!, думай про себе!». Також вперше демонструється, наскільки важко жінці. Це жіночий погляд на велику історію України. Показується, наскільки важко жінці перебувати у патріархальному середовищі, адже вона має свої мрії, амбіції, вона розумна і талановита, хоче писати свої вірші, але під тиском родини та закарпатського середовища, змушена бути вдома, доглядати дітей, займатися господарством, а не розвивати себе. І це також дуже важливий аспект, бо він описаний вперше і так талановито, і критично! Цього на Закарпатті ще ніхто ніколи не робив!

Друга книжка — це роман Артема Чеха «Хто ти такий?». Це книжка, за яку автор отримав нагороду «Книга року BBC». Вона розповідає про 90 ті роки в Україні, про маленького хлопчика, який виростає у місті Черкаси. Це, чи не перша спроба в Україні, отак глибоко, але без сентименталізму, говорити про складність 90 років і про те, наскільки близько ми були до моральної катастрофи й про те, що все покоління людей, які тоді були дітьми, несе у собі травму 90 років. Крім цього, книга справді добре написана, її цікаво читати та, мені здається, що вона має сподобатися людям, які цінують реалістичність у літературі, людям, які люблять впізнавати себе. Хоча сюжет розгортається у Черкасах, для мене цей опис був дуже схожим з тим, що відбувалося у моєму дитинстві на Закарпатті. І завдяки якраз такому проговоренню спільних досвідів, ми бачимо, що ми єдина країна і наші покоління єднає однаковий досвід.

Наступна книжка — історика Ярослава Грицака «Подолати минуле. Глобальна історія України». Це нон-фікшн — нова спроба написати цілісну історію України за період останніх двох тисячоліть. Ця книжка цікава передусім тим, що у ній автор намагається розглядати історію України не тільки по фактах: тоді відбулося те і те, а бачити, наскільки події, які відбувалися на наших територіях, пов’язані з глобальними процесами. Зокрема, виникнення козацтва, як вільного стану і прототипу козацької держави пов’язане з тим, що Європа відкриває Америку і, як змінюються геополітичні розклади сил в Європі й так далі. І — це надзвичайно захоплива історія, з якою можна не погоджуватися і сперечатися. Це безумовний інтелектуальний бестселер, який легко читається, написаний прекрасний есеїстичним стилем. Цю книгу можна прочитати ще й для того, щоб особисто поставити свої питання автору, адже ми із нашим інститутом ICES плануємо запросити Ярослава Грицака на презентацію у Закарпаття. Тож, якщо ви встигнете прочитати її, будете мати змогу обговорити прочитане особисто з автором.

Четверта книга — «Радіо ніч» Юрія Андруховича. Її я раджу прочитати просто тому, що це — Андрухович. Коли виходить великий і очікуваний роман найкращого письменника України, то цю книжку треба просто взяти й прочитати, аби стежити, якою може бути наша література. Андрухович — блискучий стиліст і ніхто не має настільки соковитої, багатої та смачної мови, як у нього. Ця книжка частково з вигаданим сюжетом, але фактично вона прив’язана до подій Революції Гідності й до того, що могло б трапитися, якби Революція не перемогла. У ній ви, наприклад, знайдете образ піаніста, якого бачили всі на Майдані. Цей піаніст — є одним з героїв книжки. І, крім того, її дії розгортаються у такому незрозумілому, невідомому місті Центральної Європи. Тобто цілком можливо собі уявити й таке закарпатське містечко, наприклад, на кордоні зі Словаччиною чи з Угорщиною. І — це один з найкращих романів Андруховича — вишукана розповідь зрілого, глибокого майстра.

І нарешті на п’яту позицію я б хотів поставити пораду, читати закарпатських авторів і читати закарпатську дитячу літературу. Вона дуже відома в країні, наші автори видаються у першокласних видавництвах і виграють різні премії, попадають у короткі списки нагород. За їхніми творами, як, наприклад, за романом Олександра Гавроша, знімають фільм. Тому — це дуже добра література. І передусім, я хотів би порадити книги Сашка Гавроша і Галини Малик. Їх можна сміливо вже назвати класиками сучасної дитячої й підліткової літератури. А також нагадати, що у Закарпатті, хоч дуже мало хто знає, живе ще одна дитяча письменниця і художниця, її звати Мар’яна Прохасько. Вона живе в Ужгороді й саме тут пише і малює свої дитячі книжки, за які отримує різні премії, наприклад, премії від BBC. І я хотів би, щоб закарпатці, заходячи в книжковий магазин, згадували й підтримували саме закарпатських письменників. Мені здається, що у нас люди часто забувають, що дітям можна подарувати не лише якусь китайську іграшку або щось солодке чи гаджет. І це важливо не тільки для інтелектуального розвитку, а й — це класна підтримка наших видавництв, письменників і культури.

 

Олеся Смирнова, Varosh

0 #
# Андрій Любка # книги # рекомендації