Pohoda – це 3-денний фестиваль, що відбувається вже в 23-тє на старому летовищі словацького міста Тренчин. Де в ці дні (11-13 липня) злітна смуга засіяна сценами, фудкортами і різними цікавими локаціями, а поля вкриті наметовими містечками з гучними компаніями.
Пропонуємо розпочати з нашого відео від Антона Рижих, аби сповна зрозуміти атмосферу, а далі розповімо вам усі найдрібніше деталі.
Фестивальне літо продовжується, а Pohoda починається, ще навіть до того, як потрапляєш на територію фестивалю. Квест, як добратись до точки призначення, кожен може обрати на свій розсуд! Цього року ми з друзями обрали 4 різних варіанти, прибувши приблизно в один час. Одні їхали party-bus’ом з великою компанією, не поспішаючи і дорогою відвідавши озера. Інші – автобусом до Кошіце, запізнились на потяг, та сіли на наступний. Ще одна компанія поїхала автомобілем. А ми обрали суто потяг, при чому ми вирушили з Ужгорода за день до фестивалю, адже нашою ціллю було потрапити на Pohoda-party-train (Pohoda vlak). Це спеціально організований трансфер з Кошіце до Тренчина. Квиток коштує 15 євро в обидві сторони (що у 2 рази дешевше за звичайний потяг). Родзинкою трансферу є особливий вагон – «Party viz». Це вагон-ресторан з заштореними вікнами, гучною музикою, зарядженими людьми, кольоровою підсвіткою і розливним пивом). Ти танцюєш, вагон качається а фестиваль починається! Далі з вокзалу до фесту добираєшся на автобусі за один євро або на таксі за 7 євро.
Якщо детальніше про потяги то першим був Чоп – Кошіце, приблизно 2 години, 8 євро і ти на місці, жодних черг на кордоні, веселі прошарені прикордонники і без особливих затримок по графіку. Далі ще 4 євро за потяг Кощіце – Спішська Нова Вес, де ми вирішили заночувати у свого друга. І нарешті Pohoda-потяг за 15 євро з атмосферними діджеями і пре-парті опціями.
Чому ми не поїхали на автомобілі чи вранішньому автобусі з Ужгорода до Кошіце і далі потягом, а вирішили переночувати у якомусь маленькому містечку? Тому що, ми хотіли потрапити саме на Pohoda vlak, який вирушає о 9-й з Кошіце. Кордон, як завжди неочікуваний, і легко можна спізнитись, бо самий ранній автобус вирушає лише о 6-й, а автомобіль можуть затримати черги на кордоні. Плюси очевидні, можна виспатись і побачити, ще одне маленьке містечко, де теж зупиняється Pohoda vlak.
Ось він, вхід на фестиваль, передчуття активного відпочинку і нового експіріенсу, понеслось! На вході staff перевірили рюкзаки на наявність скляних пляшок, повісили на руку яскравий браслет і ти вже у вирі подій. Ставиш намет та летиш в пошуках вражень. Гості фестивалю ходять, досліджуючи територію, де-не-де лунає музика, всі розглядають і відмічають на мапах та мобільних додатках очікуваних виконавців.
Перший день (11/07/19, четвер), ознайомлюємось з територією і перевіряємо, що змінилось. Музична програма першого дня доволі слабка, все починається о 18:00 і триває тільки до 02:30. Спочатку ми потрапили на концерт Skepta, хоч ми і натанцювались та музика, якось не дуже зайшла. Далі були Bazookas і їх виступ на даху автобуса, вони, як завжди заряджають – скачуть, несеться балканська драйвова музика, купа людей танцює, а автобус трясеться (хоч є таке враження, що в них репертуар не змінюється). Щодо Vitalik Live, це той виступ, який чомусь нам не зайшов, був надто монотонним.
Взагалі Pohoda festival – це не лише музика, а і особлива атмосфера, за якою ми якраз і полювали. Комфорт, легкість і розслабленість, це те, що вирізняє цю подію від багатьох інших.
Фестиваль дуже еко-орієнтований, всюди стоять смітники для сортування на пластик та змішані відходи, є навіть кілька тентів з п’ятьма різними смітниками і спеціально прокачаними людьми, які порадять куди, що викидати. На території дуже чисто! Ніхто не смітить пластиковими станами, оскільки вони платні і коштують 2 євро. Тому багато хто ходить з блукаючим поглядом в пошуках цих самих бокалів, щоб їх здати і на виручені кошти придбати наступну порцію алко-втіхи. Нам за увесь фестиваль вдалось знайти 13 таких стаканів.
Кемпінг Pohoda дуже продуманий, смітники, біотуалети, спеціальні протипожежні баки з водою, і відмежування дороги від самого наметового містечка, а зонування секторів з високими прапорцями сильно полегшує пошуки свого «табору». Все зроблено для людей! До речі, максимальний комфорт можна отримати, якщо взяти з собою тент (як на ярмарці), в спеку він оберігає від сонця, в дощ під ним всі збираються і ховаються, а вночі це теж хороший орієнтир для пошуку свого намету.
Їжа на фестивалі доволі дорога, інколи гіпер дорога, ціни з минулого року виросли. Фудкорти переповнені різними стравами, знайти те, що хочеш – реально, але потрібно пошукати. Ми власне за фестиваль спробували: супи (фо, місо), бургери м’ясні та вегетаріанські (з котлетою з квашеної і потім смаженої капусти), мариновані та смажені сири, лангоші і кілька видів східної лапші з овочами, а ще ми «зтирили» кілька стручків горошку і попросили подегустувати гігантську чорну черешню.
Щодо напоїв, то ми традиційно пили привезений з собою алкоголь – економія наше все, який замішували з соком чи тоніком, періодично переключаючись на пиво та вино (особливий респект червоному сухому, здається, з Дунайського регіону). До речі, на території є кілька точок з безкоштовною питною водою.
Другий день (12/07/19, п’ятниця), найбільш наповнена і щільна музичне програма. Набираємось сил і полетіли. Calipso Rose – прекрасна запальна бабуся, легенда карибської музики разом зі своїм колективом запалила величезний натовп на Orange stage. На Budish stage були чудові Sink Ya Teeth, потім на головній сцені The Roots, далі Snapped Ankles, божевільні FAKA і кришозносні Death Grips, фаворитом у всіх «наших» були Viagra boys, і на кінець Jeff Mills – засновник детройтського техно.
Цього року одним з відкриттів для нас була сцена CCC Club, де грають експериментальну музику. Це, як ковток свіжого повітря, ніколи не знаєш, на що потрапиш, а потім тебе звідти не відтягнути. Наприклад, Ligtning Glove дуже свіжо, ново і актуально!
Щодо інших опцій, то на території є цікавий тент NGO – це зона просвітницької діяльності, де тобі розповідають про різні соціальні проекти та ініціативи, які ти можеш підтримати купивши мерч, заповнивши анкету з опитуванням чи підписавши петицію (теми, які підіймаються: ракові захворювання, антинацизм, збереження лісу, освіта за обміном, нетуристичні маршрути та інше).
(c) Tomáš Tkáčik www.tkacik.net
Цьогоріч погода на Pohoda була вкрай сприятливою. Періодично падав дощ, через що вдавалось поспати до 11:00, черги в душ були незначні і було чим дихати навіть у натовпі. Зазвичай на фестах дощ, є небажаним гостем, та тут він органічно вплівся і навіть рятував (особливо тих, хто трохи перебрав). Взагалі, на диво мало зустрічалось «в хлам» п’яних людей, все дуже цивільно і по-сімейному.
Гості фестивалю на відміну від багатьох міжнародних фестивалів ставляться набагато простіше до епатажного луку, прості і комфортні речі з невеличкою дозою гліттера інколи розбавлені дивакуватими головними уборами. Трендом цього року був дощовик і гумові чоботи.
До речі, на території є чортове колесо, на якому можна прокататись за 5 євро, оглянувши все з висоти пташиного польоту, паралельно знайти «своїх» у натовпі. Є абсолютно прості і комфортні зони чіллауту. А поруч зі входом масштабний паркінг для велосипедів.
Третій день (13/07/19, субота), прокинувшись ми швиденько зібрались і пішли в Тренчин поснідати. Малесенький заклад з гігантськими порціями потішив і смаком, і цінами, пиво лилося рікою і сили накопичувались.
Щодо музики, то цей день був теж вдалим. Alyona Alyona дуже закачала! Shortparis це 2 гіперактивних хлопця, які вразили вокалом і своєю віддачею на сцені. ICE3PEAK та Little Big теж гарно роздали. На другому взагалі був божевільний ажіотаж, до сцени не підібратись. Nidia цікавий проект, якісна експериментальна музика, хоч дівчина себе доволі нудно поводить на сцені. Цього разу нам вдалось потрапити на мікро зону для виступів під назвою Garaz, це маленький гаражний контейнер (оббитий коробками від яєць), де грали індастріал змішаний з мінімалом та електро. В пошуках чогось нового, ми потрапили на дуже крутих панків Show me the body на Europa stage.
Сімейна і дружня атмосфера фестивалю спонукає до відкритого сприйняття. Ходиш по фестивалю, періодично пригощаючи людей, що стоять поруч своїм алкоголем, в обмін вони тебе теж чимось пригощають, робиш селфі і танцюєш з новими вже знайомими обличчями.
Були цікаві перфоманси, в двох квадратних «боксах». Один особливо вразив, коли оголена дівчина знаходилась в величезному пластиковому пакеті і просто дихала. Ззовні крапав дощ, всередині вона, нестача кисню і запітнілі стінки пакету, які вона періодично протирала тремтячими руками. Чим він закінчився, ми не знаємо оскільки поспішали на концерти.
На території протягом дня відбувались різні лекції, майстер-класи і активності. Хтось розмальовує футболки і еко-торби, хтось грає в ігри (настільний хокей, футбол головою а точніше дмуханням, є тенти з інтелектуальними та іграми для дітей) інші йдуть навчатись реанімувати людей в Dr. Stan, а хтось відвідує літературний тент чи лекції на Magic Mirror.
Ми власне відвідали майстер-клас, де показували, як можна переробляти пластикові кришки від пляшок в різні корисні речі такі як: оправи для сонцезахисних окуляр, кріплення для речей, чохли для телефонів, посудини та інше. Кришки спочатку сортують по кольорам, дроблять на маленькі шматочки, засипають в спеціальний агрегат, де плавлять, а потім цю субстанцію виливають у форму.
По території розкидані цікаві інсталяції і об’єкти, головна для мене з них була прозора галерея з величезними однаковими диспропорційними людьми (великі голови, яких роздуті наче кульки), були також зони, які розмальовували графіті, підвішена в повітрі рожева жіноча фігура, що наче парить над зонами для чілаутів, і різні широкоформатні постери.
Pohoda – це фестиваль для душі, де завжди знайдеш щось на свій смак, і відволічешся від буденності. Цього року, він нам став вже рідним, оскільки ми побували на ньому вдруге. Приємні враження і жодних розчарувань, будуть тримати увесь наступний рік. Тому прощавай старий друже і до наступних зустрічей!
Текст: Наталія Тарнай
Відео: Антон Рижих
Фото: Віталій Маріаш, Тарнай Наталія та Pohoda festival
