Природний холодильник, пастка для вуглецю, лабораторія біорізноманіття, скарбниця для науки, нирки ландшафту, — так часто називають торф’яні болота. Вони є прихистком для комах та тварин та роблять “схованки” підземної води. Без них наші домівки весь час були б під загрозою паводків.
На Закарпатті таких скарбів є немало і це добра новина, погана ж полягає в тому, що вони, так само як інші наші природні скарби, піддаються знищенню, висушуванню, урбанізації та вирубці… А все — через недостатнє розуміння частини людей їхньої важливості та цінності для природи. Ми маємо розуміти, що болота — це не “недосконалі елементи рельєфу”, а цінні екосистеми, які потребують нашого захисту.
Перед загрозою руйнування опинилося й Атак-Боржавське угіддя, де було вирубано третину ділянок старовікового ясенево-дубового лісу, одного з небагатьох, що добре зберігся в Україні.
Заплавний ліс в урочищі «Атак Боржавське». Фото Ігор Гоцик/Екодія
Болота під міжнародною охороною: скільки їх на Закарпатті?
Завідувачка кафедри ботаніки Ужгородського національного університету, докторка біологічних наук, професорка Любов Фельбаба-Клушина пояснила Varosh: на Закарпатті є кілька особливо цінних водно-болотних угідь, що мають охоронний статус за Рамсарською угодою (відповідно до положень Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, прийнятої у 1971 році в місті Рамсар (Іран)).
— Серед них — урочище Озірний-Бребенескул (6,1 га) з озером Бребенескул, — каже професорка. — А також Долина нарцисів, Атак-Боржавське угіддня площею 52 га, печера Дружба в Угольському масиві, “печерному раї Карпат”, та болото “Чорне багно” в національному парку “Зачарований край”. Подано матеріали щодо надання статусу Рамсарського угіддя водосховищу Форнош біля Мукачева.
Рамсарські угіддя мають високий рівень охорони — це вже міжнародні угіддя. Як, наприклад, праліси Карпатського біосферного заповідника є об’єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — пояснила вона.
Чому болота унікальні й чому їх треба берегти?
— Болота виникають там, де опадів настільки багато, що ґрунт не може ввібрати всю воду і не може її випарувати, — каже професорка Любов Фельбаба-Клушина. — У нас опадів порівняно багато — від 700 до 2500 мм на рік — що формуються рясні потоки під час злив. У таких умовах, коли опадів надмірна кількість, ґрунт не встигає їх ні ввібрати, ні випарувати, тоді й формуються умови для виникнення боліт і заплавних комплексів. Закарпатська область належить до тих регіонів на планеті, де є всі сприятливі умови для виникнення величезної кількості боліт.
@sara Cottle/Unsplash.com
Тривалий час, і навіть дотепер пересічні громадяни сприймають болота як недосконалі елементи рельєфу, яких треба позбутися. Однак лише відносно недавно людству прийшло розуміння справжньої ролі боліт.
Насамперед болота — це важливі резервуари води. Вони утримують її тривалий час після рясних опадів, не дають їй швидко злитися у струмки, річки й сформувати повеневу ситуацію.
Разом з тим, вони суттєво врівноважують річковий стік протягом року, що особливо важливо в умовах літніх посух.
Крім того, коли у болотах застоюється вода, з них випаровується величезна кількість вологи, що зволожує атмосферу, пом’якшує клімат. Там, де є волога, клімат завжди м’якший.
Важливою є і функція збереження води — затримання опадів, накопичення води. Вони переводять поверхневий стік вод у підземний. Болото, як велике діряве корито, з якого вода поступово просочується у підземні шари. Цікаво, що запаси підземної води — це набагато важливіший показник, ніж запаси поверхневої води, яка зазвичай транзитом стікає через область, в Угорщину, Словаччину тощо. Підземні води — це наше справжнє багатство.
Ну і не можна не згадати про значну кількість рідкісних видів рослин на межі зникнення, і тварин, для яких водно-болотні угіддя є головним оселищем існування. Майже половина видів, занесених до Червоної книги Закарпаття, — це ті, що ростуть на обводнених екотопах, тобто їм потрібні або болота, або водойми.
@jack Charles Unsplash.com
— Загалом, від людей болота потерпають значно більше, ніж від природних явищ, — каже професорка. — Тут і неконтрольований туризм (а це витоптування, забруднення, купання в високогірних озерах), розбудова мегакурортів, побудова вітрових парків (коли знімається верхній шар землі, який утримує воду) — просто лихо для природи і зокрема боліт.
— Приклад знищення Чорних озер в Ужгороді, які засипали і запланували там будівництво, можемо сюди віднести?
— Так, це урбанізація… Проблема в тому, що ці болота не мали офіційного статусу і цим скористалися, щоб їх знищити. Не всі болота мають охоронний статус — немає єдиного переліку всіх боліт. Охороняються лише ті, що є природоохоронними об’єктами.
Атак-Боржавське угіддя: “закарпатські джунглі” під загрозою вирубки та засмічення
На Берегівщині, на правобережній заплаві річки Боржава розташоване Атак-Боржавське угіддя, заболочений ліс. Його ще називають “закарпатськими джунглями”. Особлива його цінність — у поєднанні гектарів природного старовікового лісу та природної річки, яка регулярно виходить із берегів і збагачує заплавний ліс поживними речовинами. Завдяки цьому дерева тут виростають до 40 метрів заввишки.
Угіддя славиться однією з найкраще збережених в Україні ділянок заплавного ясенево-дубового лісу. Та попри це екоінспекція щоразу виявляє нові затори зі сміття, яке приносить течією з сіл, розташованих вище.
— Ці затори постійно прибирають волонтери різних ГО, люди з територіальних громад, з водних ресурсів чи й з нашого департаменту, — каже Varosh директор Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА Юрій Шпонтак. — Котрогось разу ми виявили там 10 заторів з ПЕТ-пляшок та природного сміття (листя, гілок). Складність роботи в заплаві Боржави полягала в тому, що рятувальники, лісівники, працівники водного господарства змушені були працювати голими руками, щоб не нашкодити природі важкою технікою, постаратися зберегти її недоторканною.
Щоб не допустити пересування сміття нижче за течією в с. Квасово влаштували сміттєвловлювач (сітку) і в міру накопичення сміття на сітці її очищають, сміття розсортовують.
Команда Української природоохоронної групи у 2024-му відвідала “Атак” у пошуку об’єктів Червоної книги для створення охоронних зон і виявила, що майже третину старовікових ділянок у важкодоступній частині урочища «Атак» було вирубано. ДП “Ліси України” почало прокладати через урочище лісову автомобільну дорогу. Роботи наразі припинили і, за словами Юрія Шпонтака, зараз науковці та громадськість працюють над тим, щоб збільшити природоохоронну зону угіддя, яка обмежить господарську діяльність “Лісів України”.
Наразі охоронною є тільки 20% території угіддя. ГО „Українська природоохоронна група” зараз обстежує територію лісового масиву Атак, щоб у майбутньому створити охоронні зони для збереження рослин занесених до Червоної книги України.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Зоряна Попович, Varosh
Фото надані Юрієм Шпонтаком
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
