Про демографію на 11-й рік війни та про те, як зберегти своє ментальне здоров’я, щоб бути по-справжньому надійним тилом для наших захисників та захисниць, говорили днями на зустрічі в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту.
Вражаючі цифри соціологічних досліджень, практичні поради для ментального здоров’я, роль волонтерства і спорту як практичних дій задля збереження себе та країни, обговорили гості зустрічі: Маріанна Колодій, соціологиня, радниця голови Закарпатської ОВА з питань гендерної політики; Людмила Балецька, психологиня, доцентка кафедри психології в УжНУ; Богдана Кешеля, тренерка, засновниця спортивного клубу KINESIS, та Олександра Кость, волонтерка, організаторка благодійних заходів.
Народжуваність, смертність, міграція
Найцінніший ресурс будь-якої держави — людина, і в 846 день повномасштабної війни, за словами Маріанни Колодій, соціологи та дослідники демографії можуть оперувати хіба що прогнозними показниками, які на сьогодні в Україні розраховані до 2033 року. Опиратися вони можуть на дані 2021 року, тому що впродовж останніх двох років ніхто соціологічних досліджень не проводив.
— Ми бачимо такі цифри вперше, — каже Маріанна Колодій. — Зараз прогнозні показники населення України — 31 млн 700 тис., це без урахування населення окупованих територій. Це найнижчі показники, які ми маємо з часів незалежності України, з 1991 року. Це прогноз, а не передбачення — з початком повномасштабного вторгнення в нас показник народжуваності значно знизився.
Щоб зберегти тенденцію до відтворення поколінь, нам потрібно, гіпотетично, щоб 100 жінок народили 215-220 дітей… Тут я не буду коментувати, це демографія і я називаю сухі цифри.
Другий показник, на який опираються соціологи, — смертність, теж у нас був досить високий, особливо серед чоловіків. Він був таким і до повномасштабного вторгнення.
Зі слів соціологині, після повномасштабного вторгнення з’явилася третя тенденція, яка впливає на демографію країни, — міграція населення.
— Населення Закарпаття завжди трималося на позначці 1 млн 200 тис. осіб. Зараз ми говоримо про 1 млн 400 тис. — це не точні цифри, вони постійно змінюються, але дані приблизно такі. 200 тисяч осіб додалися, і для Закарпаття це відчутно. Щодо прогнозів, то Закарпаття залишатиметься областю циркуляції населення, що буде пов’язано з потужністю бойових дій, — каже Маріанна Колодій. — Я не хочу нікого лякати цими цифрами, нам просто треба реально поглянути на них, підготуватися і, якщо буде легше, — радіти. Особисто мені, коли я знаю суть проблеми, стає легше.
Як зберегти менталку?
Ми навчилися жити в стані війни, констатує психологиня Людмила Балецька. Психологи відзначають, що запити до них стали складніші і все більше людей потребують додаткових консультацій психіатра.
— Дуже важливо стежити за фізичною втомою і на третій рік повномасштабної війни потрібно дозволити собі відпочити або бодай перемкнутися з робочих питань на неробочі, — порадила вона.
— Друга порада — пройти медичний огляд, бо тенденція показує, що зараз у молодих людей стається дуже багато серцевих негараздів. Ми мусимо забезпечувати відпочинок, турбуватися про здоров’я, це базові стабілізатори.
Людмила Балецька, психологиня, доцентка кафедри психології в УжНУ
Третім моментом, на важливості якого наголосила Людмила Балецька, є плекання власної емпатійності.
— Повертати собі цю людську емпатійність, пам’ятати про почуття інших людей — це дуже важливий момент, який не дозволить нам передати наш біль нашим дітям. Це важливий момент ментального здоров’я: думати не тільки про себе, а й про тих, хто житиме після нас, — пояснила психологиня.
Як не вигоріти: волонтерство і спорт
Волонтерка Олександра Кость розповіла: тепер, на третій рік війни, у дедалі більшої кількості людей загинули друзі чи близькі люди.
— Ті цивільні люди, які зараз перебувають у відносній безпеці, мають дуже велику місію: ми повинні зробити все, щоб військовим, які повертатимуться з фронту, було максимально комфортно тут, у тиловому середовищі. Щоб наші діти, бачачи людину з протезом, розуміли, чому так сталося. Тому ми повинні максимально тримати себе в тонусі, дбати про своє ментальне здоров’я.
У базове русло допомагають повернутися якісний сон, здорове харчування, спорт, соціалізація і праця, яка дає ресурсний фідбек. Але насамперед дівчину тримає відповідальність перед її друзями військовими, та тими, котрі загинули. Тому потрібно дбати про себе, щоб мати можливість допомагати іншим.
Олександра Кость, волонтерка, організаторка благодійних заходів
Ментальне здоров’я безпосередньо пов’язане з фізичним, — підтвердила тренерка Богдана Кешеля. Але фізичне здоров’я не обмежується тренуваннями, каже вона.
З її слів, навіть проста ходьба допомагає не гірше, ніж спорт. Водночас і заняття в залі — групові чи персональні з тренером — корисне заземлення для нас. Уже не кажучи про те, щоб на годину зосередитись на базових відчуттях тіла, розуміння яких важливе для нашого мозку.
— У спортзал ми йдемо за спілкуванням, ми стали трохи щирішими і, можливо, більш відкритими. Людям потрібні люди! Цей соціальний компонент разом із фізичним дуже гарно спрацьовують, — каже Богдана Кешеля.
Насамкінець, під час дискусії та запитань-відповідей Маріанна Колодій пояснила: ми не повинні мірятися горем, бо це те, що зруйнує залишки нашої державності, людяності і цивілізованості. Потрібно більше приймати одне одного в контексті цієї війни.
Повний запис розмови дивіться на нашому ютюб-каналі:
- Поїхати не можна залишитися. 10 думок з публічної дискусії про інтеграцію
- Як жінки наближають перемогу. З топменеджменту – в армію: шлях Касатки
- Я не вмію збирати дрони, але можу робити те, що вмію: Христина Єрем – про волонтерів-стоматологів на передовій
Зоряна Попович, Varosh
Фото: Наталія Радченко
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram
