Є місця, де час іде по колу. По колу, де свобода самовираження, творчості та фантазії передається від батьків до дітей і стає частиною родинної історії. Одне з таких знакових місць в Ужгороді – ПАДІЮН: простір, який виростив не одне покоління самодостатніх, відкритих до світу й натхнення людей.
Сюди приводять дітей (а деколи вже й онуків) ті, котрі й самі колись тут навчалися. Тут цілорічно вирує життя, сповнене пошуків, нових відкриттів і творчого зростання. За майже 80 років роботи Палац дитячої та юнацької творчості (ПАДІЮН) перетворився на цілий світ – світ дитинства, мрій та свободи.
Від Палацу піонерів до ПАДІЮНу
Історія сучасного ПАДІЮНу бере початок у 1946 році. Тоді це був Палац піонерів, який спершу розташовувався зовсім в іншому місці – на Православній набережній, поруч із шостим училищем.
У 1986 році звели нову будівлю, яку проєктували спеціально під заклад. Автором проєкту є Петро Гайович, і нині подібних будівель в Україні є всього лиш близько 10. ПАДІЮН в Ужгороді – один із найбільших: лише сама будівля займає понад 9 тисяч квадратних метрів. Дослідник архітектури, автор проєкту “Ukranian Modernism” Дмитро Соловйов включає будівлю ПАДІЮНу до топ-5 об’єктів українського радянського модерізму.
ТОП-5 об’єктів монументального мистецтва Ужгорода від дослідника Дмитра Соловйова
Сьогодні ПАДІЮН – це не один заклад в Ужгороді, а ціла мережа підрозділів. Після об’єднання чотирьох обласних закладів різних напрямів позашкільної освіти ПАДІЮН став Закарпатським обласним центром дитячої та юнацької творчості. При цьому зберіг у назві вже загальновідому абревіатуру.
Нині гуртки ПАДІЮну, окрім як у відомій будівлі на Студентській набережній, діють також на вулиці Будителів: тут займаються юні екологи, захисники довкілля, техніки, дослідники, функціонує Мала академія наук Закарпаття. В структурі центру також працює відпочинковий табір “Арніка”, де впродовж майже всього року постійно відпочивають і навчаються діти з усього Закарпаття та прифронтових територій – по 60 вихованців у кожній зміні.
“Країна ПАДІЮН”
“Колись ми самі придумали собі таку назву – “Країна ПАДІЮН”. Чому? Бо ми дійсно вийшли на те, що тут є все. Я навіть не знаю, чого у нас немає, що є в державі! Я колись жартувала, що нам залишилося тільки кордони визначити”, – з усмішкою розповідає керівниця закладу Світлана Ганущина.
Так, сьогодні ПАДІЮН – це справжній всесвіт позашкільної освіти. Художня, естрадна, декоративно-вжиткова творчість, спортивна гімнастика з єдиним в області залом для занять, художня гімнастика, шахи. А ще – гуртки археології, туризму, орієнтування, скелелазіння, екології, з розвитку технічних навичок і навіть підготовка команд “Джури” й інтелектуальна гра “Смартакіада”.
Ювілейна інтелектуальна гра для школярів SMARTAKIADA пройшла в Ужгороді
Цього року в закладі, відповідно до сучасних освітніх тенденцій, облаштували STEM-центр. У кількох приміщеннях центру є 3D-принтери, верстати, фото- і відеолабораторія, комп’ютерний клас і навіть справжня роборука. Тут діти вчаться втілювати на практиці здобуті теоретичні знання і втілюють ідеї у реальність.
При цьому в ПАДІЮНі панує свобода вибору і свобода волі: діти можуть у будь-який момент обирати, чим хочуть займатися, переходити з гуртка в гурток, змінюючи напрям руху. Так само і педагоги – щороку оновлюють програми, додають власні авторські курси, об’єднуються у творчі колаборації.
Власна символіка: гімн, герб та емблема
Має “Країна ПАДІЮН” і власну символіку – гімн, логотип та емблему. Гімн про “Планету диво-світ” в середині 90-х років написала вихованка закладу Ольга Найчук. Музику для нього у студії звукозапису створили педагоги. Нині, каже Світлана Ганущина, гімн знають всі вихованці ПАДІЮНу – вчать його з власної волі й він залишається з ними й у дорослому житті.
Тільки лише у ПАДІЮНі в Ужгороді заняття відвідують близько 2500 дітей. Загалом в обласному центрі дитячої та юнацької творчості працює близько 160 педагогів. Їхня робота виходить далеко за межі будівлі: гуртки центру діють у школах, селах, громадах по всьому Закарпаттю.
Відповідно, ПАДІЮН є не лише осередком творчості, а й координатором позашкільної освіти на рівні області – загалом у краї при центрі працює 18 закладів позашкільної освіти. Центр проводить десятки конкурсів, фестивалів і змагань у різних напрямках – від художньо-естетичного до науково-технічного, дослідницько-експериментального чи туристичного. Саме тут формуються команди, що представляють Закарпаття на всеукраїнських етапах, за підсумками яких вихованці центру щоразу посідають переможні сходинки.
“Попри те, що науково-технічний напрям у нас зараз трохи пробуксовує – бо ж вимагає дуже і дуже значних капіталовкладень – нещодавно наша команда повернулася з всеукраїнських змагань з пілотування дронами, здобувши перше місце. І це були не просто змагання з пілотування: в процесі керування вони мали ще відзняти фільм! Хлопці зробили чудову відеороботу, і стали переможцями”, – розповідає Світлана Ганущина.
Саме зараз у ПАДІЮНі готуються до проведення Всеукраїнського фестивалю з хореографії “ПАДІЮН Євро-Денс”. До повномасштабної війни він мав статус міжнародного: участь у конкурсі брали колективи з Польщі, Молдови, Словаччини, Угорщини. Сьогодні, з огляду на безпекову ситуацію та обмеження подорожей, його проводять у всеукраїнському форматі. Утім, міжнародна співпраця тут і надалі не припиняється.
Будні ПАДІЮНу: зі школи “Радість” – до “життя” у гуртках
Ранок у ПАДІЮНі починається з найменших – вихованців школи дошкільного розвитку “Радість”. Щоранку до закладу приходять 5-річні діти, які лише готуються стати школярами. На заняттях дошкільнята малюють, співають, танцюють, вивчають англійську, математику, розвивають мовлення – усе в ігровій формі та з рухливим дозвіллям.
Світлана Ганущина каже: це не повноцінна підготовка до школи, радше можливість для дитини зрозуміти, як працює шкільна система. Вони вчаться сидіти за партою, концентруватися, слухати вчителя. І коли потім йдуть до першого класу – вже знають, що таке урок і дисципліна та набагато легше адаптовуються.
У другій половині дня в ПАДІЮНі починається активна гурткова робота. У просторих коридорах і залах стає гамірно: діти переходять з одного кабінету до іншого, поспішаючи на співи, танці, малювання чи робототехніку. Є вихованці, які відвідують одразу кілька гуртків – іноді навіть чотири чи п’ять.
“У нас є діти, які тут фактично живуть, – усміхається пані Світлана. – Вони приходять після школи і залишаються до самого вечора. І це добре: батьки спокійні, бо знають, що дитина під наглядом, зайнята корисною справою. Особливо важливо, що після уроків у школі діти мають можливість тут зняти напругу, виплеснути енергію – у рухливих гуртках, танцювальних гуртках чи спортивних секціях”.
На початку та в кінці навчального року педагоги закладу проводять опитування серед дітей і батьків: яких гуртків не вистачає, що подобається найбільше, які програми слід оновити чи доповнити. Відповіді аналізують, і вже на наступний рік коригують структуру – додають нові напрямки або зменшують навантаження там, де інтерес менший.
Після завершення навчання вихованці ПАДІЮНу отримують свідоцтво про здобуту позашкільну освіту. Його видають наприкінці навчального року або після завершення конкретного курсу – залежно від побажання дитини.
“Свідоцтво є офіційним документом, і викладачі під час вступу у вищий навчальний заклад, наприклад, мистецького спрямування, часто звертають на нього увагу. Адже воно свідчить про те, що дитина вже здобула базові навички, має досвід у певному напрямі – скажімо, навчалася в нашій образотворчій студії, брала участь у виставках чи конкурсах”, – пояснює Світлана Ганущина.
Єдина спільнота
І насамкінець каже: особлива атмосфера ПАДІЮНу – це стосунки між дітьми, взаємна підтримка, відсутність конфліктів чи суперництва.
“У нас за весь час не було жодного випадку булінгу, який нині є великою проблемою для багатьох закладів. Бо сюди приходять діти, об’єднані спільним інтересом. Вони займаються тим, що їм справді цікаво, у них немає ні часу, ні бажання на якісь сварки. Під час занять вони вчаться підтримувати одне одного, вболівати за своїх. Щира дружба зароджується на спільних зацікавленнях та емоціях, у спільній творчості”.
А буває, що дитячі знайомства згодом переростають у справжні життєві історії: вихованці ПАДІЮНу дорослішають, закохуються, створюють сім’ї… і знову повертаються сюди – тепер уже з власними дітьми. Так коло у “країні ПАДІЮН” замикається і виходить на новий оберт. В якому, вже в новому поколінні, але так само як колись, панує свобода самовираження, творчості та фантазії.
- Танцювальна студія “Бліц” з Ужгорода виборола 8 перших місць на чемпіонаті Global Talent
- Закарпаття і сміття: як громади і стратегія можуть врятувати довкілля
- Місія (не)можлива: берегти природу й розвиватися — як гірська Синевирська громада формує свій екобренд
Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
ФОТО: Сергія Денисенка, Ярослава Дуленка, з Фейсбук-сторінки ПАДІЮНу
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram
