На початку липня ми йшли з компанією Подобовцем, прямуючи до водоспаду Шипіт. Попри те, що село Подобовець на Закарпатті розташоване високо у горах – близько 700 м над рівнем моря – літня спека у той день відчувалася тут не згірш, як у низині. Випалена ґрунтова дорога, запорошена дорожнім пилом зелень, розпечене повітря і – жодного подуву вітру.
Знемагаючи від сонця, посеред села зрозуміли, що у наших пляшках закінчилася вода. Попереду – ще близько години пішої дороги. У дворі за тином, який саме минали, літня господиня поралася з домашніми справами.
– Доброго здоров’я, пані. Чи можемо попросити у вас трохи водички? – звернулися до жінки, вказуючи на криницю посеред двору.
– Дай Боже, діти! Наберемо зараз. Але води тепер дуже мало: ми вже он насосами її качаємо, – зітхнула господиня, впускаючи нас у двір. – Дощів нема, снігу взимку заледве. То і води вже майже своєї не маємо.
Поки жінка набирала воду в наші пляшки, ми розповіли їй про геть змілілий цього літа Уж і про те, що сніг у низині вже й не пам’ятаємо, коли востаннє бачили. Чемно попрощалися, побажали усіляких гараздів і залишок дороги балакали про кліматичні зміни, які чим далі сильніше відчуває й Закарпаття.
Так народилася ідея цього матеріалу: з допомогою фахівців побачити у цифрах і явищах прояви та вплив глобальної кліматичної кризи на область, зрозуміти тенденції і куди все рухається.
Подобовець. Фото: Михайло Фізяр
Кліматична криза і Закарпаття: середньорічна температура зросла на 1,6-2,3 °C
Зміни клімату на Землі відбувалися впродовж усієї історії планети: періоди глобальних потеплінь та похолодань неодноразово чергувалися. Інша справа, що тоді ці зміни тривали впродовж сотень років. Тоді як за останні 100 років все відбувається надто стрімко.
У 2018 році Міжурядова група експертів зі зміни клімату опублікувала доповідь про глобальне потепління і вплив людини на цей процес. Експерти організації зафіксували підвищення глобальних температур на 1 °C, порівняно з доіндустріальним періодом. І заразом спрогнозували подальше їх зростання до 1,5 °C між 2030 і 2052 роком. Тож нині йдеться не просто про “кліматичні зміни”, а власне вже про кліматичну кризу.
“Кліматична криза – це довготривалі зміни погодних умов на Землі, спричинені людською діяльністю, зокрема викидами парникових газів. Це явище призводить до підвищення глобальної температури, що має серйозні наслідки для планети, включаючи екстремальні погодні явища та зміни в екосистемах”, – пояснює начальник відділу метеопрогнозів та гідрометзабезпечення Закарпатського обласного центру з гідрометеорології Руслан Озимко.
5 екозвичок, які можна впровадити вже сьогодні. Колонка Галини Гички
Одним із найбільших ризиків змін та коливань клімату є не лише підвищення температур чи зміна кількості опадів. Через пришвидшені зміни клімату зростає й кількість екстремальних погодних явищ. Сильні зливи, значні снігопади, крупний град, шквали виникають дедалі частіше, а їх інтенсивність посилюється. Й особливо це помітно влітку, коли спека робить атмосферу нестійкою.
Що стосується конкретно Закарпаття, в області середньорічна температура повітря, у порівнянні з нормами 1961-1990 рр., зросла на 1,6-2,3 °C. А відносно 1991-2020 рр. – на 0,8-1,1 °C.
Ужгородці під час спеки. Фото: Тетяна Грицищук
Теплі малосніжні зими та посушливі літа
Дедалі частіше за останні десятиліття на Закарпатті метеорологи фіксують температурні аномалії. Під цим терміном розуміють відхилення реальних показників погоди від багаторічної середньої норми: якщо значення вище за норму – це додатна аномалія, нижче – від’ємна.
Особливо помітні додатні аномалії взимку. Наприклад, в січні 2023 року середня температура на всіх метеостанціях Закарпаття перевищувала норму на 4,0-6,1 °C, що є рекордним відхиленням за останнє десятиліття.
Через підвищення температур взимку замість снігу все частіше йдуть дощі чи мокрий сніг, а ожеледиця стає звичною справою. Такі погодні коливання унеможливлюють утворення стійкого снігового покриву і потрібних снігозапасів.
Знищити не можна зберегти. Екологиня про вітропарки на високогір’ї
“Якщо порівнювати з минулими десятиліттями, кількість днів зі сніговим покривом різко зменшилася. Минулої зими у низинних районах області сніг тримався лише 2–6 днів, у гірських – до двох тижнів, у високогір’ї – 76 днів. Таким чином, снігозапаси у передгір’ях становили лише 10–30% від норми, у високогір’ї – від 50% до 65%”, – розповідає завідувачка сектору агрометеорології Оксана Куклишин.
Поруч із тим, що зими коротшають і теплішають, спекотнішим і тривалішим стає літо, зростає кількість спекотних днів. У період 1961–1990 років літніх днів із температурою понад +30 °C було відносно небагато. Тоді як у 2024 році на окремих метеостанціях фіксували до 60 спекотних діб.
Піп Іван Чорногірський. 24 серпня 2025 рік. Фото: Василь Фіцак
Ризики маловоддя, дефіциту води й руйнування екобалансу
Зміна температурного режиму безпосередньо впливає й на режим зволоження. В цілому літні опади скоротилися по всій області, кажуть у гідрометцентрі. Поєднання спеки, безсніжних зим, літнього бездощів’я відтак посилює ризик посух та впливає на наповненість річок.
Скажімо, станом на 30 червня цього року водність річок Закарпаття становила лише 25-30% від норми. Цей показник у гідрометцентрі називають близьким до критеріїв маловоддя.
Маловоддя – це не лише про зменшення запасів і ризик дефіциту води у майбутньому, але й про неминучий вплив на екологію. Обміління річок призводить до їх замулення, заболочення та заростання. Плин течії сповільнюється, річки перестають “дихати”.
Відтак з водойм зникають види, які потребують швидкої, чистої течії, а натомість поширюються організми, здатні жити у воді з низьким вмістом кисню та надлишком органіки. У такому середовищі утворюється сірководень – речовина з характерним запахом тухлих яєць.
У перспективі все це зумовлює серйозні екологічні проблеми: річки починають “цвісти”, надмірно заростають, зменшується різноманіття рослин і тварин, з’являються агресивні інвазійні види, які витіснятимуть місцеві. Зрештою руйнуються звичні харчові ланцюги і порушується весь екобаланс водойми.
Річка Уж. Липень 2025 року. Фото: Тетяна Рожновська
Зміщення сезонів і порушення природних ритмів
Один з яскравих проявів кліматичних змін останніх років, які щовесни спостерігають закарпатці – занадто ранній прихід тепла, подекуди ще у лютому. Й одразу потому навесні – різке повернення зими із заморозками. Ще 20 років тому середньодобова температура переходила у “плюс” у березні, нині ж це відбувається на місяць-півтора раніше.
Так у 2024 році тепла весна із переходом на середньодобові плюсові температури фактично розпочалася 5 лютого – на 40-48 днів раніше за середні багаторічні показники. Через це швидше після зими прокидаються рослини: за даними гідрометцентру, в останні 20 років початок вегетаційного періоду змістився на 10-12 днів раніше.
Таке весняне випередження має зворотній бік – підвищує ризик весняних заморозків, які все частіше збігаються з періодом цвітіння рослин, коли вони особливо вразливі. На стадії цвітіння навіть кілька годин із пониженням температури до -2 °С здатні повністю знищити врожай.
Загальні “додаткові” градуси впливають і на тварин і комах, порушуючи природні ритми.
7 переваг гідропоніки: чому закарпатська сіті-ферма вирощує салати без ґрунту
Завідувач кафедри ентомології та збереження біорізноманіття УжНУ Владислав Мірутенко розповідає про це на прикладі метелика-листовійки. Гусінь листовійки завдає значної шкоди плодовим садам і, непомітно оселившись на деревах, здатна знищувати чималі врожаї.
У 70-х роках минулого століття впродовж року листовійка давала лише 2 покоління на рік. Нині ж у низинних районах їх може бути і три, а подекуди й чотири: триваліший теплий період дозволяє шкідникам швидше розмножуватися.
Для приватних господарств це – вищі ризики втрати врожаю. Для фермерских – необхідність частіше проводити обробку хімпрепаратами.
“Це погано, з одного боку, бо додає до продукції якусь частку хімкомпонентів. А з іншого боку – ще й здорожчує її. Тобто, зміни у природі тягнуть за собою ще й економічні наслідки”, – каже Владислав Мірутенко.
Владислав Мірутенко. Фото: Медіацентр УжНУ
Стрімке поширення інвазійних видів
Ще одна чимала проблема, пов’язана з загальним потеплінням – стрімке і постійне поширення інвазійних видів. Йдеться про організми, не властиві для європейського регіону, які походять здебільшого з Америки чи Азії. Передусім це стосується рослин, але й тварин також.
Знаковий сумновідомий приклад – борщівник. Його завезли з Кавказу в радянські часи, аби вирощувати на корм худобі. Але от тварини їсти його відмовлялися, сам же борщівник залишився і в короткі строки поширився на значних територіях.
Інший приклад – амброзія, яка потрапила у регіон транспортними шляхами разом із зерном. З менш відомих, але показових – гречка японська, яку можна побачити на старому цвинтарі на вулиці Капушанській або в Боздоському парку. На відміну від борщівника, гречка японська не є отруйною рослиною, але теж змінює середовище і знижує привабливість природних територій.
“Інвазійні види негативно впливають на якість екосистемних послуг. Адже крім їжі, води, природа дає нам можливість відпочити, насолодитися красою лісу чи річки. Коли ж береги водойм заростають борщівником або гречкою японською, привабливість цього середовища очікувано зникає”, – пояснює біолог.
Борщивник на березі Ужа, Кам`яниця. Фото: БУВР Тиси
Нерідко інвазійні види з нерозуміння поширюють свідомо. Так кілька десятиліть тому в лісгоспах почали вирощувати завезений червоний дуб. Він швидко росте, морозостійкий, дає хорошу якісну сировину. Але от халепа: так само, як швидко росте, червоний дуб ще й швидко витісняє місцеві види, змінює структуру лісу, здійснює перерозподіл природного, властивого для певної місцевості довкілля. По ланцюжку змінюється і видорозмаїття фауни: у нових умовах, без потрібної кормової бази певні прив’язані до середовища види мігрують.
“Стрімке розповсюдження інвазійних видів має прямий зв’язок зі змінами клімату. Такі види теплолюбні. В умовах глобального потепління, коли швидше набираються суми ефективних температур, для інвазійних видів це великий комфорт. Додатково вони мають перевагу і добре приживаються, бо не мають тут природних ворогів – хвороб, шкідників – як у себе на батьківщині. Тоді як місцеві види навпаки – і хворіють, і піддаються паразитам, зазнають тиску і слабшають”, – розповідає Владислав Мірутенко.
Принагідно згадує промовисту історію про американську норку. На початку 30-х років минулого століття цей вид почали завозити на хутрові ферми в Європі. З часом якась частина тварин з ферм утекла. Американська норка більша й агресивніша за європейську, здатна переносити хвороби, до яких сама стійка, але які вражають норку європейську. Тож буквально за кілька десятиліть американська норка витіснила з континенту місцеву європейську, яка тепер зустрічається хіба що десь у скандинавським країнах.
В Україні норка європейська занесена до Червоної книги як зникаючих вид.
Норка європейська. Фото: Карпатський національний природний парк
Всихання хвойних і переформатування лісів
Гірський гід з Закарпаття Сергій Прокоп вже багато років водить туристів гірськими стежками й карпатськими лісами. Екскурсії проводить цілорічно, в усі пори року та різними маршрутами. У походах з цікавості веде власні багаторічні фенологічні дослідження – спостерігає за сезонними змінами кліматичних умов та аналізує їхній вплив на процеси у природі.
Сергій Прокоп. Фото з ФБ-сторінки спікера
Розповідає: за останні 10-20 років у Карпатах – не лише в Україні, але й, наприклад, у Словаччині у Татрах – сильно всихаються хвойні ліси.
“Два роки тому ми були на Гевонті (гірський масив у Татрах – ред.), і мене вразило, що навіть на висоті 1350 м масово всихала смерека. І в той же час серед хвойних вже підростали сіянці листяних дерев – явір, бук, клен”, – розповідає Сергій Прокоп.
Схожі процеси відбуваються і в українських Карпатах: монокультури смереки всихаються й поступово відступають, а ліси набувають змішаного характеру: там, де був хвойний, постає змішаний, або й узагалі листяний ліс. Таким чином відбувається фактично переформатування лісових культур, каже гід.
Факторів, що призводить до всихання та переформатування лісу, одразу кілька. І низка з них пов’язана з кліматичною кризою: загальне потепління, нестача снігу та морозів, відсутність стабільної достатньої зволоженості. Сергій каже: на фоні нинішнього спекотного літа з малою кількістю опадів сніг у горах розтанув набагато раніше, ніж зазвичай.
“За 15 років моїх спостережень такого ще не було, аби в липні снігу у високогір’ї практично не залишилося. Хоча ще 10 років тому в улоговинах, кулуарах, на схилах Чорногори чи Свидовця сніжники могли триматися до середини серпня”, – розповідає Сергій Прокоп.
Фото: Сергій Гудак, Ігор Меліка
Травневі приморозки, шкідники, померзлий бук й чорничники
Каже: цьогорічна весна й літо продемонстрували ознаки більш континентального клімату: з холодними ночами й ранками і значною спекою вдень. Якщо кількість опадів і надалі зменшуватиметься, а температурні коливання триватимуть, це позначатиметься не лише на хвойних породах, а й на листяних, зокрема на основній гірській породі – буку.
Цьогоріч улітку Сергій спостерігав, що на висоті 1000–1100 метрів бук не зазеленів так, як мав би – листя примерзло ще у травні, коли випав сніг і були морози. Наслідки такого впливу можна буде оцінити лише за рік-два – наскільки сильним буде відпад та усихання.
Проблему додатково поглиблюють поширення шкідників і несвоєчасні санітарні рубки, розповідає чоловік: “Земля взимку не промерзає, і шкідники, які вражають дерева, виживають. Це призводить до масового ураження кореневою губкою, комахами. Буває, що накладаються і бюрократичні зволікання: якщо ліс уражений, а погодження на санітарні рубки триває місяцями, за цей час хвороба поширюється на здорові дерева”.
Зміни клімату відчутні і для підліску: під час весняних приморозків підмерзли під час цвітіння й чорничники. Власне, тому цього літа було так мало яфин. Знову ж таки, як чорничники відновляться після цього, буде зрозуміло за кілька років.
Яфини у горах. Фото: Сергій Прокоп
Екстремальні температурні зміни впродовж одного року не є вирішальними, впевнений Сергій Прокоп. Утім, якщо тенденція збережеться, це призведе до серйозних змін у структурі лісів. Кліматичні коливання вплинуть на всі аборигенні породи дерев у Карпатах: і хвойні, і листяні.
“Ліси ставатимуть екологічно слабшими, менш збалансованими, – пояснює Сергій. – Вони вже не зможуть виконувати повною мірою свої екологічні та екосистемні функції. Це означає зростання ризиків і почастішання селів, зсувів, вітровалів, лісових пожеж та ерозії ґрунтів у наступні десятиліття”.
Озеро Бребенескул. Фото: Сергій Прокоп
Що робити вже зараз: моделі адаптації і пом’якшення наслідків
Кліматичні зміни з року в рік дедалі відчутніше впливають на повсякденне життя. У мікровимірі вони визначають комфорт у домівках та робочих офісах, самопочуття при аномальних сезонних температурах. У глобальному – змінюють довкілля, врожайність, впливають на стабільність економіки.
Відтак нині питання не в тому, чи потрібно реагувати, а – як саме, і робити це вже зараз.
Місто для людей, а не для авто. Як в Ужгороді впроваджують практики сталої міської мобільності
Фахівці Закарпатського обласного гідрометцентру наголошують: підвищення температурного фону влітку та скорочення кількості опадів призводить до частіших посух, особливо у низинних районах області. Це безпосередньо б’є по продовольчій безпеці регіону, який і так є найбільш малоземельним в Україні. Додатково у посушливі періоди різко зростає пожежна небезпека в екосистемах.
Відтак планування господарської діяльності має спиратися не лише на середні показники, а й на екстремальні сценарії. У низинних районах радять розвивати зрошення, а у гірських – розширювати перелік вирощуваних культур.
Адаптуватися до нових умов намагаються і науковці. Владислав Мірутенко розповідає про один із проєктів у міському середовищі, який втілює біологічний факультет УжНУ.
Ключовою локацією проєкту стане ботсад УжНУ, де планують відкрити кліматичний інформаційно-освітній центр. Це буде демонстраційний майданчик природоорієнтованих рішень.
“У ботанічному саду облаштовуємо систему збору дощової води, яку потім можна буде використовувати для поливу, – пояснює Владислав Мірутенко. – Це дозволяє зменшити споживання води з міських мереж і водночас підтримувати рослинність у спеку. Загалом же ми хочемо створити у ботсаду простір, де люди зможуть побачити, як саме можна зберігати дощову воду в місті”.
Для цього в ботсаду облаштують “дощові канави” – ділянки з дренажем і рослинами, які під час злив акумулюють воду, а потім повільно віддають її довкіллю. На території саду з’являться газони з різнотрав’ям, освітня стежка та інсталяції, що пояснюватимуть роботу кожного елемента.
Дощова канава. Фото: WWF
Ще один напрямок – так звана “зелена інфраструктура” у міських лісах. У шахтинському масиві, що є частиною ботсаду, планують створити невеликі загати й штучні водойми, аби затримувати дощову воду. Це не лише зволожує ліс, а й охолоджує навколишні мікрорайони.
“У такому середовищі з’являється більше пташок, комах, і зрештою – формується нова рекреаційна зона для містян”, – каже біолог.
Серед запропонованих рішень також – вертикальне озеленення фасадів будівель. На біологічному факультеті планують висадити швидкорослі ліани, які створюватимуть природну “повітряну подушку” між сонячним боком стіни й вулицею. Це допоможе зменшити нагрівання споруди і, відповідно, знизити температуру навколо.
Таким чином, в ході реалізації проєкту на дієвих практиках напрацюють рекомендації для громад, як у містах і селах можна зменшувати наслідки спеки та робити середовище більш стійким до потепління.
- Жити серед гір: чому гірські регіони мають свій статус і потребують особливої уваги
- “Місяць експериментального сортування”. Як у трьох громадах Закарпаття вчились сортувати відходи
- Свято Міри в Лазещині і шлях до відродження вівчарства: репортаж з полонин
Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
Цей матеріал підготовлений в рамках нідерландсько-словацько-українського проєкту “Посилення верховенства права на місцевому/ регіональному рівні в Україні: приклад Закарпатської області”, який втілюється за підтримки уряду Королівства Нідерланди у рамках програми MATRA, ключової нідерландської програми підтримки соціальних трансформацій.
Проєкт втілюється Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (ICES) спільно з нідерландською організацією Foundation of Justice, Integrity and Anti-Corruption (FJIAC) та словацькою Transparency International Slovensko (TI SK) у партнерстві з Закарпатською ОДА та обласною радою.
**Матеріал не відображає позицію чи думку імплементаторів або донорів грантового проєкту. Відповідальність за зміст публікацій несе редакція Varosh.
