Діалоги про культуру Закарпаття і Пряшівщини: Тетяна Ліхтей видала книгу бесід з інтелігенцією двох близьких регіонів

Погляди і рефлексії інтелектуальної еліти – дослідників-україністів, карпатознавців, перекладачів, письменників – презентує в новій книзі “Літературні взаємодії в поліетнічному просторі Закарпаття і Пряшівщини” Тетяна Ліхтей, науковиця і письменниця з Ужгорода. 

В 10 інтерв’ю вона закарбувала не тільки чималий пласт культури двох історико-культурних регіонів, а й міжетнічні взаємодії словацького та українського народів. 

Обрані постаті – Любиця Бабота, Надія Вархол, Василь Густі, Олександра Козоріз, Маруся Няхай, Наталія Петріца, Михайло Роман, Йосиф Шелепець, Валерія Юричкова та Іван Яцканин, – власною працею і наполегливістю вписують Україну в європейському культурному просторі. 

Книга вийшла друком у видавництві “РІК-У” і 24 жовтня представлена на фестивалі “Українська книга” в Пряшеві. 

Ідея книги – популяризувати науково-творчу спадщину 

Авторка Тетяна Ліхтей, яка постійно працює з художнім словом, здійснює наукові дослідження, навчає студентів-словакістів і богемістів в УжНУ, у “свіжому” виданні проявила себе і як медійниця. У серії інтелектуальних бесід виявляється її літературний хист, журналістська точність, дослідницька наполегливість. Тетяна добре знайома з усіма співрозмовниками – завдяки власній культурно-просвітницькій діяльності та серії “Між Карпатами і Татрами“, яку створює десятиліттями. Тож не дивно, що до кожного знаходить особливий підхід, в основі якого – знання життєвого і творчого шляху, розуміння епохи, вміння відчути особистість і бажання розкрити її для читачів. 

У передмові розкриває мотиви створення книги: “пам’ятати про життєвий чин інтелектуалів, досліджувати та популяризувати їхню науково-творчу спадщину”. Шкодує, що не встигла записати розмови з тими, хто вже відійшов у засвіти, тому вирішила поспілкуватися з тими, “хто нині невтомно працює на розвиток культурно-історичних взаємин із європейськими народами”. Серед них чимало інтелектуалів у поважному віці, що вчергове актуалізує видання. 

“Хоробре серце Олега Куцина”: вийде книга до 60-річчя від дня народження командира “Карпатської Січі“

Пряшівські інтелектуали як культурні амбасадори України

Книга варта кожної сторінки, але хочеться звернути увагу на те, що особливо запам’ятовується з інтерв’ю. Тетяна Ліхтей починає видання розмовою з Любицею Баботою – відомою у світі дослідницею-карпатознавицею, донькою сподвижників Карпатської України, яка ділиться цінними спогадами про свого вуйка – будівничого Карпатської України Вікентія Шандора та хрещеного – поета і священника Зореслава. 

Наступна розмова з Надією Вархол – працівницею Музею української культури у Свиднику – привертає увагу скрупульозними підходом дослідниці до вивчення фольклору, її обізнаністю з українським літературним процесом, патріотичною позицією. 

В інтерв’ю з Марусею Няхай – поетесою, перекладачкою, дослідницею літератури та історії Пряшівщини – зафіксовано особливі спогади про серпневі події 1968 р. в Чехословаччині, непрості студентські роки. 

Понад сімдесят років досліджує українську літературу в загальноєвропейському контексті та міжслов’янському дискурсі вчений Михайло Роман. У непростому дитинстві, юності сформувався характер дослідника, а роки навчання в Україні дали якнайкраще розуміння контексту, літературного процесу. 

Ще один знаний науковець, педагог, поліглот, презентований у виданні, – Йосиф Шелепець. Авторка книги говорить із ним про літературознавчі розвідки, карпатознавство, релігійні дослідження, а також дізнається ставлення до сучасних подій. 

Жінка, яку згадують чи не найчастіше в книзі, – науковиця, перекладачка, есеїстка, головна редакторка журналу “Слово”, Валерія Юричкова. Вона переклала словацькою твори кількох десятків українських авторів, серед яких і доробок закарпатських та пряшівських письменників. А почала таку діяльність у збірці “Між Карпатами і Татрами”. 

Завершує книгу розмова з Іваном Яцканином – багаторічним редактором літературно-мистецького та публіцистичного журналу “Дукля”, прозаїком, перекладачем. Привертають увагу його слова про розуміння перекладу як “прояву життєдайности і спромоги збагатити себе надбаннями інших літератур, а водночас – і свідчення того, що ця література живе”. 

Христина Керита: “Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю“

Закарпатці презентують погляди на міжетнічні взаємини

Знаний закарпатський поет, есеїст, перекладач Василь Густі в інтерв’ю розповідає про важливі літературні ініціативи, що сприяли міжкультурній співпраці, а також ділиться рефлексіями про перекладацьку діяльність. 

Редакторка й перекладачка Олександра Козоріз робить справжній екскурс в історію польсько-українських взаємодій, що були невипадковими в її житті, та розповідає про те, які надбання польської літератури варто донести до сучасного читача. 

Поруч зі словацьким і польським суспільно-літературним контекстом описано й українсько-чеські взаємодії. Про них розповідає науковиця, викладачка, перекладачка, завідувачка кафедри словацької філології УжНУ Наталія Петріца.  

“Літературні взаємодії в поліетнічному просторі Закарпаття і Пряшівщини” – значно більше, ніж розмови про культуру. Тут і репрезентації міжкультурної комунікації, й історичні паралелі, а ще – безцінний особистий досвід інтелектуалів. 

Хитросплетіння доль у контексті культурно-історичних подій залишають по собі чимало вражень, спонукають до глибшого знайомства з літературним процесом сусідніх країн. Міжетнічні взаємодії – наче місток, а якісний художній переклад – запорука порозуміння й підтримки, такої важливої для України. 

• “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
• 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
• Роман української письменниці Тетяни П’янкової став кращою перекладеною книгою у Литві  

Наталія Толочко, Varosh

Фото з архіву Тетяни Ліхтей, родинних архівів героїв книги, Ужгородського пресклубу

Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram